Ухвала

від 03.04.2020 по справі 598/2227/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 598/2227/18

провадження № 61-5949ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що ПАТ Зернопродукт МХП неналежним чином виконує взяті на себе обов`язки в частині виплати орендної плати за 2016-2018 роки. згідно умов укладеного між ними договору оренди земельної ділянки від 29 серпня 2015 року.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 10 липня 2019 року позов задоволено. Розірвано договір оренди № 91, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Зернопродукт МХП земельної ділянки площею 2,2631 га, кадастровий номер 6122484800:01:003:0040, розташованої на території Колодненської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, зареєстрований у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 13247340. Стягнуто з ПАТ Зернопродукт МХП на користь ОСОБА_1 704 ,80 грн сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ Зернопродукт МХП не сплачувало ОСОБА_1 орендну плату за 2016-2018 роки у передбачені договором терміни та порядку, чим систематично порушувало умови укладеного між сторонами договору оренди землі.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 січня 2020 року рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 10 липня 2019 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що безпідставно заявлені позивачем вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки недоплата відповідачем їй орендної плати лише за 2017 рік не носить ознак систематичності, в зв`язку з чим не може свідчити про суттєве порушення укладеного між сторонами договору.

26 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 січня 2020 року в зазначеній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Ціна позову у даній справі становить 7 831,80 грн (2610,06 грн х 3), яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 х 100 = 210 200).

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі Zubac v. Croatia (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП про розірвання договору оренди землі .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська