Постанова

від 02.04.2020 по справі 530/879/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/879/18 Номер провадження 22-ц/814/1077/20Головуючий у 1-й інстанції Дем"янченко С.М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Панченка О.О., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Філоненко О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Полтавської області на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2018 року (повний текст судового рішення складено - 19 грудня 2018 року) у справі за позовом заступника прокурора Полтавської області до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства Рукіс , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень Зіньківської районної державної адміністрації в Полтавській області, визнання недійсним договору оренди землі, припинення договору суборенди та повернення землі,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року заступник прокурора Полтавської області звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив суд: визнати незаконними та скасувати розпорядження Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Зіньківська РДА) від 19 жовтня 2012 № 411 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та розпорядження Зіньківської РДА від 07 лютого 2012 року № 70, про затвердження проекту відведення та передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 76,45 га (кадастровий номер 532138400000:024:0001), розташованої за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області (далі - спірна ділянка); визнати недійсними договір оренди спірної земельної ділянки, укладений 15 лютого 2012 року між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 , площею 76,45 га, та припинити на майбутнє його дію; визнати припиненим договір суборенди земельної ділянки, укладений 12 червня 2012 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Рукіс (далі - ФГ Рукіс ); зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ Рукіс повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області спірну земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про надання земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства розпорядженням Зіньківської РДА від 19 жовтня 2010 року № 411 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 76,45 га ріллі для передачі в оренду для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі.

У подальшому Зіньківська РДА прийняла розпорядження від 07 лютого 2012 року № 70 про затвердження проектної документації із землеустрою та передання в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки державної власності.

15 лютого 2012 року між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства. Право оренди за цим договором зареєстроване 01 березня 2012 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Однак, з метою реалізації права на створення фермерського господарства Зіньківська РДА видала розпорядження від 29 червня 2010 року № 241 яким громадянину ОСОБА_1 вже були надані в оренду сім земельних ділянок загальною площею 190,54 га. На виконання пункту 2 зазначеного розпорядження між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 укладені відповідні договори оренди. 09 вересня 2010 року ці договори пройшли державну реєстрацію, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи.

У подальшому ОСОБА_1 засноване фермерське господарство (ФГ Рукіс ), яке 23 вересня 2010 року було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

12 червня 2012 року ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку в суборенду ФГ Рукіс , засновником якого він є. Право суборенди зареєстроване 08 лютого 2018 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, на момент прийняття Зіньківською РДА спірних розпоряджень від 19 жовтня 2010 року № 411 та від 07 лютого 2012 року № 70 і укладання 15 лютого 2012 року між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 договору оренди спірної земельної ділянки ФГ Рукіс , засновником якого є ОСОБА_1 , уже набуло статусу юридичної особи та мало в оренді земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

ОСОБА_1 як громадянин уже використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а отримання ним в оренду спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення суперечить вимогам Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство , оскільки ця земельна ділянка отримана ним без проведення земельних торгів.

Враховуючи викладене, оспорювані розпорядження Зіньківської РДА від 19 жовтня 2010 року № 411 та від 07 лютого 2012 року № 70, а також договір оренди спірної земельної ділянки від 15 лютого 2012 року, укладений між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 , і договір суборенди від 12 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Рукіс , були укладені з порушенням вимог законодавства.

Крім того зазначав, що при укладенні договору оренди земельної ділянки між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, була проведена з порушенням встановлених вимог та порядку, тому договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заяви ОСОБА_1 від 10 жовтня 2010 року та 12 січня 2012 року подані з дотриманням вимог частини першої статті 7 Закону України Про фермерське господарство , оскільки ним чітко зазначені розмір і місце розташування ділянки, вказане обґрунтування ведення фермерського господарства, надані документи, що підтверджують його особу, освіту та стаж роботи, при цьому Закон України Про фермерське господарство не вимагає надання доказів наявності сільськогосподарської техніки, інших засобів обробітку землі для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Цей Закон не обмежує можливості створення фермерського господарства одноосібно громадянином України. Оспорювані розпорядження Зіньківської РДА винесені у межах наданих їй повноважень.

Також суд першої інстанції зазначив, що прокурор не дотримався встановленого законодавством строку позовної давності, оскільки положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З вказаним рішенням суду не погодився перший заступник прокурора Полтавської області Глушко А.М. та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, недостатнього дослідження обставин справи, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент прийняття Зіньківською РДА спірних розпоряджень від 19.10.2010 р. № 411 та від 07.02.2012 р. № 70 Фермерське господарство Рукіс , засновником якого є ОСОБА_1 , вже набуло статусу юридичної особи та мало в оренді земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а отже отримання у подальшому ще земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду, в т.ч. земельної ділянки площею 76,45 га, суперечить вимогам закону, оскільки мало відбуватися за процедурою проведення земельних торгів. Вказані розпорядження стали підставою для укладення між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки площею 76,45 га. Втім, суд першої інстанції не надав оцінки зазначеним доводам прокурора. Окрім цього, судом також не надано оцінки доводам прокурора стосовно визначення недійсним договору оренди земельної ділянки з підстав укладення його без проведення нормативної грошової оцінки, про що зазначено в п.5 договору. Також, поза увагою суду першої інстанції залишилось надання земельних ділянок у користування ОСОБА_1 з порушенням п.3.5. наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 року № 536 Про затвердження Порядку ведення агротехнічного паспорта поля, земельної ділянки , відповідно до якого наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковим, зокрема, при передачі земельних ділянок у власність, користування. Усупереч зазначеним нормам, орендодавцем передано земельні ділянки без розроблення їх агротехнічних паспортів. Також, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про те, що прокуратурою пред`явлено позов з пропуском позовної давності. Про порушення вимог земельного законодавства органам прокуратури області стало відомо тільки з інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області від 12.02.2018 р. № 7-16-0.3-786/2-18 про надання копії договорів та наказів, листа Зіньківської районної ради № 01-20/242 від 12.04.2018 р. про затвердження технічної документації і нормативно грошової оцінки землі з додатками.

У відзивах на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Смолієнко М.Г., представник відповідача Фермерського господарства Рукіс - адвокат Смолієнко О.В., Зіньківська РДА просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Оскаржуване рішення вже переглядалося судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Так, постановою Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області - задоволено частково. Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2018 року - скасовано. Провадження у справі за позовом заступника прокурора Полтавської області до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства Рукіс , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень Зіньківської районної державної адміністрації в Полтавській області, визнання недійсним договору оренди землі, припинення договору суборенди та повернення землі - закрито.Повідомлено позивача, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарського судочинства.

Постановою Великої Палати Верховного Судувід 19 лютого 2020 року касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області - задоволено. Постанову Полтавського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи був присутній представник апелянта, інші особи, будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися, подавши заяви з проханням слухати справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав .

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 10 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Зіньківської РДА Полтавської області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 76,45 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населених пунктів (терміном на 10 років) (а.с. 17).

Розпорядженням голови Зіньківської РДА Полтавської області №411 від 19.10.2018 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передаються в оренду для ведення фермерського господарства, загальною площею 76,45 га ріллі, із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі, на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області, за межами населених пунктів. Визнано таким, що втратили чинність розпорядження голови Зіньківської РДА Полтавської області від 03.02.2010 року № 35 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (а.с. 16).

12 січня 2012 року ОСОБА_1 подав до Зіньківської РДА Полтавської області заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 76,45 га та укладення договорів оренди землі, земельна ділянка знаходиться на території Першотравневої сільської ради за межами населених пунктів (а.с. 19).

Розпорядженням голови Зіньківської РДА Полтавської області від 07.02.2012 року №70 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі загальною площею 76,4500 га, з них: 76,4500 га рілля на території Першотравневої сільської ради за межами населених пунктів та передано в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 76,45 га, з них: 76,4500 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі для ведення фермерського господарства, на території Першотравневої сільської ради за межами населених пунктів, терміном на 10 років (а.с. 19).

15.02.2012 року між Зіньківською РДА Полтавської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 76,45 га, кадастровий номер 532138400000:024:0001, сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (а.с. 20-24).

Право оренди по вищевказаному договору зареєстровано 01.03.2012 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 39-41).

З договору суборенди землі від 12.06.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 передав земельну ділянку площею 76,45 га в суборенду ФГ Рукіс , засновником якого є він сам. Право суборенди зареєстровано 08 лютого 2018 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Із заявою про надання спірної земельної ділянки ФГ Рукіс не зверталось, йому вона не виділялася та в установленому порядку не передавалась.

З викладеного вбачається, що в цій справі спірна земельна ділянка була надана в оренду ОСОБА_1 як громадянину України на підставі договору оренди землі від 15 лютого 2012 року, укладеного між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 як фізичною особою.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавської області від 12.02.2018 року на адресу прокуратури Полтавської області надавав інформацію по договорах оренди землі (а.с. 42, 43).

З повідомлення Зіньківської РДА Полтавської області від 19.09.2018 року вбачається, що до Зіньківської РДА Полтавської області у 2013 році надходили вимоги з прокуратури Полтавської області від 04.09.2013 року № 3396 вих. №13 та від 21.10.2013 року №4080, про надання переліку розпоряджень виданих головою Зіньківської РДА Полтавської області.

Вище вказані розпорядження направлялися до прокуратури Зіньківського району Полтавської області для перевірки, до переліку було включено також і розпорядження голови Зіньківської РДА Полтавської області від 07.02.2012 року № 70 Про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельних ділянок (а.с. 47).

Крім цього, на виконання постанови прокуратури Зіньківського району Полтавської області від 16.12.2013 року №67 про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у 2013 році прокуратурою Зіньківського району проводилась перевірка в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів у Зіньківській районній державній адміністрації з питань додержання вимог Земельного кодексу України (а.с. 111).

04.09.2013 року та 21.10.2013 року з прокуратури Зіньківського району Полтавської області на адресу Зіньківської РДА Полтавської області надіслані вимоги щодо надання інформації (а.с. 113-114,115-116), на які було повідомлено, що у зв`язку із зміною повноважень райдержадміністрації, що визначені змінами до ст. 122 ЗК України (в редакції Закону № 5245-VІ від 06.09.2012 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , що набрав чинності з 01 січня 2013 року) щодо передачі сільськогосподарського призначення, які віднесені до територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, до райдержадміністрації не надходили судові рішення щодо зобов`язання розпорядитись землею (а.с. 118).

Постановою прокуратури Зіньківського району Полтавської області від 16.12.2013 року постановлено провести перевірку в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів у Зіньківській РДА Полтавської області з питань додержання вимог земельного кодексу України (а.с. 119-120).

Відмовляючи заступнику прокурора Полтавської області у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані розпорядження Зіньківської РДА Полтавської області винесені у межах наданих повноважень, а положення укладеного договору оренди відповідають нормам закону, а тому суд відхилив доводи прокурора, що викладені у позовній заяві, та прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Разом з цим місцевий суд зазначив, що у задоволенні позовних вимог також слід відмовити у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Проте, повністю з такими висновками суду, колегія суддів в цілому погодитись не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та порушують норми матеріального та процесуального права.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України Про оплату за землю , та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 ПК України і частиною першою статті 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Судом встановлено, що при укладенні договору оренди земельної ділянки між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, була проведена з порушенням встановлених вимог та порядку, тому у справі, що розглядається, договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Окрім цього, відповідно до інформації Зіньківського районної ради від 12.04.2018 №01-20/242 рішення про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки площею 76,45 га, к.н. 532138400000:024:0001 наразі не приймалось. Тобто, вказане свідчить про те, що технічна документація з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки не розроблена.

Проте, суд першої інстанції не дослідив наявність факту недотримання сторонами договору істотних умов, передбачених ст. 15 ЗУ Про оренду землі (в редакції на час укладення правочину), вимог ст.ст. 13,20, 23 ЗУ Про оцінку землі , щодо не проведення нормативної грошової оцінки землі.

Також, поза увагою суду залишилось надання земельних ділянок в користування ОСОБА_1 з порушенням п.3.5 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 №536 Про затвердження порядку ведення агротехнічного паспорта поля, земельної ділянки , відповідно до якого наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковим, зокрема при передачі земельних ділянок у власність, користування. Усупереч зазначеним нормам, Орендодавцем передано земельні ділянки без розроблення їх агротехнічних паспортів.

Відповідно до частини другої статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Статтею 8 цього ж закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України та частини першої статті 12 Закону України Про фермерське господарство (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 як громадянин уже використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а отримання ним в оренду спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення суперечить вимогам Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство , оскільки ця земельна ділянка отримана ним без проведення земельних торгів.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує ивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.ст. 210-211 Земельного кодексу України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Статями 203, 228 ЦК України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним.

Відповідно до п.п.2, 4, 10 ч.2 ст. 16 ЦК України та п.п. г , д ч.3 ст. 152 ЗК України в якості способів захисту цивільних прав передбачено: визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади та застосування інших, передбачених законом способів.

Усунення порушень закону у даному випадку можливе шляхом визнання незаконними та скасування розпоряджень Зіньківської РДА та визнання недійсним договору оренди землі відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України.

Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, позовні вимоги прокурора стосуються визнання спірного договору недійсними з підстав не дотримання встановленого законом порядку надання земель на конкурентних засадах та укладення його з визначенням орендної плати без проведення обов`язкової нормативної грошової оцінки.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вимоги заступника прокурора Полтавської області в цілому є законними та обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції в цій частині є необгрунтованими..

Проте, ст. 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом предявлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Для окремих видів вимог, законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно вимог ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лиша за заявою сторониу спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим Верховний Суд України у постанові по справі за № 6-2469цс16 від 16.11.2016 дійшов до висновку, що порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який Позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обовязковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №6-1852цс16 та від 19.04.2017 у справі №6-2376цс16 висловлена правова позиція щодо однакового застосування норм матеріального права, відповідно до якої під час розгляду судом справи, останній повинен з`ясувати коли суб`єкт владних повноважень, інтереси zкого представляє прокуратура, довідався або міг довідатися про порушення свого права. Також ухвалюючи рішення у справі суд повинен враховувати положення закону щодо початку перебігу строку позовної давності, яка починається не з дня виявлення прокурором порушень земельного законодавства під час здійснення перевірки, а з моменту коли про це порушення довідався або міг довідатися субєкт владних повноважень. Також, разом з цим у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №391/1056/14-ц зазначається, що на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України: від 8 червня 2016 року № 6-3029цс15, від 16 листопада 2016 року № 6-2469цс16. Разом, з цим відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №922/1084/17 вказано, що перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду .

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) стала розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності 01.01.2013 року, а саме після вступу в силу Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , крім цього 04.09.2013 року та 21.10.2013 року з прокуратури Зіньківського району Полтавської області на адресу Зіньківської РДА Полтавської області були надіслані вимоги щодо надання інформації щодо прийнятих розпоряджень про відведення земель сільськогосподарського призначення (а.с.113-114,115-116), на що Зіньківська РДА Полтавської області 06.09.2013 року та 23.10.2013 року надала відповідь (а.с.117-118). Після чого прокуратурою Зіньківського району Полтавської області 16.12.2013 року була проведена перевірка за додержанням та застосуванням законів у Зіньківській РДА Полтавської області з питань додержання вимог Земельного кодексу України(а.с.119-120), а тому перебіг позовної давності необхідно вважати після отримання прокуратурою Зіньківського району відповіді, а саме 06.09.2013 року та 23.10.2013 року, тобто від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Доводи прокурора про те, що про порушення законодавства у зв`язку з прийняттям Зіньківською райдержадміністрацією Полтавської області оспорюваного розпорядження прокурор дізнався лише у 2018 році під час проведення прокуратурою відповідної перевірки, тому строк позовної давності ним не пропущено, безпідставні та спростовуються письмовими доказами, які є в наявності і в позивача.

Так, з листа Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 19.09.2018 року № 1242/01-06 вбачається, що до прокуратури Зіньківського району Полтавської області у 2013 році надсилалася інформація, яка стосувалася додержання та застосування законів у Зіньківській райдержадміністрації Полтавської області з питань дотримання вимог Земельного кодексу України. Зокрема до переліку розпоряджень, які надсилалися, було включено і оскаржуване сьогодні прокуратурою Полтавської області, розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації від 07.02.2012 №70 Про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельних ділянок (а.с.111).

З листів Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 19.09.2018 року вих.№ 1242/01-06 та від 21.09.2018 вих.№ 17/01-27 вбачається, що протягом 2013 року до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області з прокуратури Зіньківського району Полтавської області надходили вимоги від 04.09.2013 року №3396 вих 13 та від 21.10.2013 року №4080 вих. №13 про надання, серед іншого, переліку розпоряджень голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області за період 2011 - 2013 років. Зіньківською районною державною адміністрацією Полтавської області були надані Прокуратурі Зіньківського району Полтавської області запитувані розпорядження, в тому числі і оспорюване розпорядження голови Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 07.02.2012 року №70 Про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельних ділянок (лист від 06.09.2013 вих.№ 1253/01-27 та лист від 23.10.2013 року вих.№1488/01-27). Крім того, на виконання постанови Прокуратури Зіньківського району Полтавської області від 16.12.2013 № 67 Про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у 2013 році Прокуратурою Зіньківського району Полтавської області проводилась перевірка в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів у Зіньківській районній державній адміністрації Полтавської області з питань додержання вимог Земельного кодексу України.

Так, звертаючись до суду з позовом прокурор вказав, що про порушення Зіньківською РДА Полтавської області вимог земельного законодавства йому стало відомо з листів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №7-16-0.3-786/2-18 від 12.02.2018 року про надання копії договорів та наказів, листа Зіньківської РДА №385/01-66 від 19.03.2018 року з додатками копій договорів, листа Зіньківської районної ради №01-20/242 від 12.04.2018 року про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки землі з додатками .

Разом з тим, проаналізувавши викладені в позовній заяві обставини та вказані аргументи прокурора у сукупності з чинною позицією судів як України, так і Європейського суду з прав людини, є очевидною правильність висновку про те, що прокурором не дотримано встановлений законодавством строк позовної давності, оскільки положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

В даній справі прокурор звернувся з позовом в інтересах держави. Досліджені в судовому засіданні докази дають суду підстави вважати, що компетентні органи в сфері земельного законодавства (відділ Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області) під час прийняття оспорюваних розпоряджень Зіньківської РДА Полтавської області та укладенням договорів оренди у 2012 році належним чином здійснювали свої повноваження щодо перевірки відповідності вимогам земельного законодавства проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 .

Крім того, за змістом ст.ст.8,19,20 Закону України Про прокуратуру від 05 листопада 1991 року, що був чинним на час прийняття оспорюваних розпоряджень, прокуратура здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів, предметом якого, зокрема, є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції Українита чинним законам. Законні вимоги прокурора є обов`язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. У п. 10 наказу № 3гн від 18 жовтня 2010 року Генеральної прокуратури України Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів було визначено періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Таким враховуючи вищевикладене, колегія суддів бере до уваги те, що прокуратурою Зіньківського району Полтавської області згідно постанови від 16.12.2013 року була призначена перевірка в порядку прокурорського нагляду за додержанням законів у Зіньківській РДА Полтавської області з питань додержання вимог ЗК України у 2013 році, тобто, прокуратура мала можливість їх оскаржити у межах строку позовної давності, але з позовом звернувся лише 26.06.2018 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності без поважних причин, а тому зважаючи на наявність заяв відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову заступника прокурора Полтавської області до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства Рукіс , третя особа головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконними та скасування розпоряджень Зіньківської РДА, визнання недійсним договору оренди землі, припинення договору суборенди та повернення землі .

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому судові витрати залишаються за позивачем і не підлягають відшкодуванню (ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, зміни рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2018 року.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області - задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2018 року - змінити , уточнивши та доповнивши підстави для відмови у задоволені позову в мотивувальній частині рішення суду.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2020 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.О. Панченко

---

В.П. Пікуль