Постанова

від 09.10.2020 по справі 530/879/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 530/879/18

провадження № 61-7687св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Полтавської області,

відповідачі : Зіньківська районна державна адміністрація Полтавської області, ОСОБА_1 , Фермерське господарство Рукіс ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом заступника прокурора Полтавської області до Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства Рукіс , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень Зіньківської районної державної адміністрації в Полтавській області, визнання недійсним договору оренди землі, припинення договору суборенди та повернення землі

за касаційною скаргою заступника прокурора Полтавської області на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2018 року у складі судді Дем`янченка С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Панченка О. О., Пікуль В. П. ,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року заступник прокурора Полтавської області звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Зіньківська РДА) від 19 жовтня 2012 року № 411 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та розпорядження Зіньківської РДА від 07 лютого 2012 року № 70 про затвердження проєкту відведення та передання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 76,45 га з кадастровим номером 532138400000:024:0001, розташованої за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області (далі - спірна ділянка); визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15 лютого 2012 року, укладений між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 та припинити на майбутнє його дію; визнати припиненим договір суборенди земельної ділянки від 12 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Рукіс (далі - ФГ Рукіс ); зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ Рукіс повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) спірну земельну ділянку; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник прокурора Полтавської області посилався на те, що за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про надання земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства розпорядженням Зіньківської РДА від 19 жовтня 2010 року № 411 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 76,45 га ріллі для передання в оренду для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі. У подальшому Зіньківська РДА прийняла розпорядження від 07 лютого 2012 року № 70 про затвердження проєктної документації із землеустрою та передання в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки. 15 лютого 2012 року між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Право оренди за цим договором зареєстроване 01 березня 2012 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Однак з метою реалізації права на створення фермерського господарства Зіньківська РДА видала розпорядження від 29 червня 2010 року № 241, яким ОСОБА_1 вже були надані в оренду сім земельних ділянок загальною площею 190,54 га. На виконання пункту 2 зазначеного розпорядження між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 були укладені відповідні договори оренди. 09 вересня 2010 року ці договори пройшли державну реєстрацію, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи. У подальшому ОСОБА_1 заснував фермерське господарство (ФГ Рукіс ), яке 23 вересня 2010 року було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. 12 червня 2012 року ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку в суборенду ФГ Рукіс , засновником якого він є. Право суборенди зареєстроване 08 лютого 2018 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, на момент прийняття Зіньківською РДА спірних розпоряджень від 19 жовтня 2010 року № 411 та від 07 лютого 2012 року № 70 і укладання 15 лютого 2012 року між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 договору оренди спірної земельної ділянки ФГ Рукіс , засновником якого є ОСОБА_1 , уже набуло статусу юридичної особи та мало в оренді земельні ділянки для ведення фермерського господарства. ОСОБА_1 як громадянин уже використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а отримання ним в оренду спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення суперечить вимогам Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та Закону України Про фермерське господарство , оскільки ця земельна ділянка отримана ним без проведення земельних торгів. Враховуючи викладене, оспорювані розпорядження Зіньківської РДА від 19 жовтня 2010 року № 411 та від 07 лютого 2012 року № 70, а також договір оренди спірної земельної ділянки від 15 лютого 2012 року, укладений між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 , і договір суборенди від 12 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Рукіс , не відповідають вимогам законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Зіньківський районний суд Полтавської області рішенням від 18 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що заяви ОСОБА_1 від 10 жовтня 2010 року та 12 січня 2012 року подані з дотриманням вимог частини першої статті 7 Закону України Про фермерське господарство , оскільки він чітко зазначив розмір і місце розташування ділянки, вказав обґрунтування ведення фермерського господарства, надав документи, що підтверджують його особу, освіту та стаж роботи. При цьому Закон України Про фермерське господарство не вимагає надання доказів наявності сільськогосподарської техніки, інших засобів обробітку землі для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства. Цей Закон не обмежує можливості створення фермерського господарства одноосібно громадянином України. Оспорювані розпорядження Зіньківської РДА винесені у межах наданих їй повноважень. Також суд першої інстанції зазначив, що прокурор не дотримав встановленого законодавством строку на звернення до суду з цим позовом, оскільки положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд розглядав справу неодноразово.

Полтавський апеляційний суд постановою від 02 квітня 2020 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області задовольнив частково. Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2018 року змінив, уточнив та доповнив підстави для відмови у задоволені позову в мотивувальній частині рішення суду. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував судове рішення помилковістю висновків місцевого суду про не доведеність позовних вимог, оскількипри укладенні договору оренди земельної ділянки між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є опідставою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, була проведена з порушенням встановлених вимог та порядку, тому у справі, що розглядається, договір оренди в цій частині суперечить нормам чинного законодавства. Окрім цього, відповідно до інформації Зіньківського районної ради від 12 квітня 2018 року № 01-20/242 рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 76,45 га, кадастровий номер 532138400000:024:0001, не приймалося. Однак суд першої інстанції не дослідив наявність факту недотримання сторонами договору істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі (в редакції на час укладення правочину), вимог статей 13, 20, 23 Закону України Про оцінку землі щодо непроведення нормативної грошової оцінки землі. Також поза увагою суду залишилося надання земельної ділянки в користування ОСОБА_1 з порушенням вимог пункту 3.5 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536 Про затвердження порядку ведення агротехнічного паспорта поля, земельної ділянки , згідно з яким наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковою, зокрема при переданні земельних ділянок у власність, користування. Усупереч зазначеним нормам орендодавець передав земельні ділянки без розроблення їх агротехнічних паспортів. ОСОБА_1 як громадянин уже використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а отримання ним в оренду спірної земельної ділянки суперечить вимогам ЗК України та Закону України Про фермерське господарство , оскільки спірна земельна ділянка отримана ним без проведення земельних торгів. Водночас, встановивши, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову через пропуск позивачем позовної давності.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У квітні 2020 року заступник прокурора Полтавської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновків судів про пропуск прокурором позовної давності та обізнаність прокурора з 2013 року про факт існування оспорюваного розпорядження голови Зіньківської РДА від 07 лютого 2012 року № 70 і оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 15 лютого 2012 року, тобто, з часу коли прокурор (прокуратура Зіньківського району) отримав відповідь на вимогу щодо надання інформації, а саме з 06 вересня і 23 жовтня 2013 року та з моменту проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у діяльності Зіньківської РДА. Доказом на підтвердження пропуску прокурором позовної давності, на думку судів, є листи Зіньківської РДА від 06 вересня 2013 року № 1253/01-27 та від 23 жовтня 2013 року № 1488/01-27 на адресу прокурора Зіньківського району про направлення копій запитуваних розпоряджень, прийнятих протягом 2011-2013 років. Однак ці листи не є свідченням того, що саме розпорядження Зіньківської РДА від 07 лютого 2012 року № 70 направлялось до прокуратури району, оскільки не містить переліку наданих додатків. При цьому як доказ того, що саме спірне розпорядження надсилалось до органів прокуратури, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги відповідь Зіньківської РДА від 19 вересня 2018 № року 1242/01-06 на звернення ОСОБА_1 . Зазначені вище листи Зіньківської РДА не є належними, допустимими та достатніми доказами, оскільки не підтверджують фактичного існування події (надсилання спірного розпорядження до прокуратури Зіньківського району) та не дають змоги дійти незаперечного висновку про отримання органами прокуратури саме спірного розпорядження. Про порушення вимог земельного законодавства органам прокуратури області стало відомо тільки з інформації, наданої ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом від 12 лютого 2018 року № 7-16-0.3-786/2-18 про надання копії договорів та наказів, листа Зіньківської районної ради від 12 квітня 2018 року № 01-20/242 про затвердження технічної документації і нормативної грошової оцінки землі з додатками, про що зазначено у позові. Суди також не врахували того, що перевірка в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів у Зіньківській РДА не охоплювала період 2010 року, коли ОСОБА_1 вперше реалізував своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства. Саме цей факт реалізації ОСОБА_1 в 2010 році права на отримання земельної ділянки є ключовим при встановленні законності розпоряджень Зіньківської РДА, прийнятих у 2012 році, за якими ОСОБА_1 повторно отримав землю для фермерства. Суди першої та апеляційної інстанції не дали доводам прокурора належної оцінки і обмежились лише доводами відповідачів про те, що прокуратура у 2013 році проводила перевірку додержання та застосування законів у Зіньківській РДА. Водночас, суд апеляційної інстанції при обґрунтуванні пропущення прокурором строків позовної давності посилається на практику Верховного Суду України, в якій ідеться про перебіг позовної давності у справах за позовами, заявами прокурора в інтересах держави в особі органів державної влади та місцевого самоврядування, тоді як у цій справі прокурор виступав як самостійний позивач, а не в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а отже, строки позовної давності застосовуються до прокурора як до позивача.

У червні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними і обґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 травня 2020 року справа № 530/879/18 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 10 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Зіньківської РДА із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 76,45 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населених пунктів (терміном на 10 років).

Розпорядженням голови Зіньківської РДА Полтавської області від 19 жовтня 2010 року № 411 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передаються в оренду для ведення фермерського господарства, загальною площею 76,45 га ріллі, із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі, на території Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області, за межами населених пунктів. Визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови Зіньківської РДА від 03 лютого 2010 року № 35 Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок .

12 січня 2012 року ОСОБА_1 подав до Зіньківської РДА заяву про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства площею 76,45 га та укладення договорів оренди землі, земельна ділянка знаходиться на території Першотравневої сільської ради за межами населених пунктів.

Розпорядженням Зіньківської РДА від 07 лютого 2012 року № 70 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі, загальною площею 76,45 га, з них: 76,45 га рілля на території Першотравневої сільської ради за межами населених пунктів та передано в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 76,45 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі для ведення фермерського господарства, на території Першотравневої сільської ради за межами населених пунктів, терміном на 10 років.

15 лютого 2012 року між Зіньківською РДА та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 76,4500 га, кадастровий номер 532138400000:024:0001, сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Право оренди за вказаним договором зареєстроване 01 березня 2012 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

12 червня 2012 року ОСОБА_1 передав земельну ділянку площею 76,45 га в суборенду ФГ Рукіс , засновником якого є він. Право суборенди зареєстроване 08 лютого 2018 року із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Із заявою про надання спірної земельної ділянки ФГ Рукіс не зверталось, йому вона не виділялася та в установленому порядку не передавалася.

12 лютого 2018 року ГУ Держгеокадастру у Полтавської області надало прокуратурі Полтавської області інформацію за договорами оренди землі.

З повідомлення Зіньківської РДА від 19 вересня 2018 року встановлено, що до Зіньківської РДА у 2013 році надходили вимоги з прокуратури Полтавської області від 04 вересня 2013 року № 3396 та від 21 жовтня 2013 року № 4080 про надання переліку розпоряджень, виданих головою Зіньківської РДА.

Вищевказані розпорядження надсилалися до прокуратури Зіньківського району Полтавської області для перевірки, до переліку було включено також і розпорядження голови Зіньківської РДА від 07 лютого 2012 року № 70 Про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельних ділянок .

Крім цього, на виконання постанови прокуратури Зіньківського району Полтавської області від 16 грудня 2013 року № 67 прокуратура Зіньківського району проводила перевірку в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів у Зіньківській районній державній адміністрації з питань додержання вимог ЗК України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Змінюючи рішення місцевого суду в частині мотивів відмови у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтовані, однак прокурор пропустив строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, що згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для відмови в задоволенні позову.

Такі висновки є правильними.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідачі у суді першої інстанції заявили клопотання про застосування позовної давності.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у разіпред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, зважаючи на її обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 так: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем позовної давності, апеляційний суд встановив такі обставини.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) стала розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності 01 січня 2013 року, а саме після набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , крім цього 04 вересня 2013 року та 21 жовтня 2013 року прокуратура Зіньківського району Полтавської області надіслала Зіньківська РДА вимоги про надання інформації щодо прийнятих розпоряджень про відведення земель сільськогосподарського призначення, на що Зіньківська РДА 06 вересня 2013 року та 23 жовтня 2013 року надала відповідь. Після цього прокуратура Зіньківського району Полтавської області 16 грудня 2013 року провела перевірку дотримання Зіньківською РДА вимог законів, в тому числі і ЗК України. У зв`язку з цим суд вважав, що перебіг позовної давності необхідно обчислювати після отримання прокуратурою Зіньківського району відповіді, а саме 06 вересня та 23 жовтня 2013 року, тобто від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

З листів Зіньківської РДА від 19 вересня 2018 року № 1242/01-06 та від 21 вересня 2018 року № 17/01-27 встановлено, що протягом 2013 року до Зіньківської РДА з прокуратури Зіньківського району Полтавської області надходили вимоги від 04 вересня 2013 року № 3396 та від 21 жовтня 2013 року № 4080 про надання, серед іншого, переліку розпоряджень голови Зіньківської РДА за період 2011-2013 років. Зіньківська РДА надала запитувані розпорядження, в тому числі і оспорюване розпорядження голови Зіньківської РДА від 07 лютого 2012 року № 70 Про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельних ділянок (лист від 06 вересня 2013 року № 1253/01-27 та лист від 23 жовтня 2013 року № 1488/01-27). Крім того, на виконання постанови прокуратури Зіньківського району Полтавської області від 16 грудня 2013 року № 67 Про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у 2013 році прокуратура Зіньківського району Полтавської області проводила зазначену перевірку.

З цим позовом заступник прокурора Полтавської області звернувся до суду у червні 2018 року.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор вказав, що про порушення Зіньківською РДА вимог земельного законодавства йому стало відомо з листів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12 лютого 2018 року № 7-16-0.3-786/2-18 про надання копії договорів та наказів, листа Зіньківської РДА від 19 березня 2018 року № 385/01-66 з додатками копій договорів, листа Зіньківської районної ради від 12 квітня 2018 року № 01-20/242 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки землі з додатками.

У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що доводи прокурора про те, що про порушення законодавства у зв`язку з прийняттям Зіньківською РДА оспорюваного розпорядження прокурор дізнався лише у 2018 році, під час проведення прокуратурою відповідної перевірки, тому позовна давність ним не пропущена, є безпідставними та спростовуються письмовими доказами.

Визнання поважними причин пропуску позовної давності належить до процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а касаційний суд має право лише здійснити перевірку правильності застосування судами правових норм глави 19 ЦК України щодо встановлених обставин.

У зв`язку з цим необґрунтованими є доводи касаційної скарги прокурора про безпідставність висновків судів щодо пропуску ним позовної давності та обізнаність з 2013 року про факт існування оспорюваного розпорядження голови Зіньківської РДА від 07 лютого 2012 року № 70 і оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 15 лютого 2012 року, оскільки такі факти, як встановив суд, підтверджуються листами Зіньківської РДА від 06 вересня 2013 року № 1253/01-27 та від 23 жовтня 2013 року № 1488/01-27, а відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки у цій справі суди встановили пропуск прокурором строку на звернення до суду. Тобто з урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення суду першої інстанції (у незміненій частині) та апеляційного суду відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2018 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко