Рішення

від 18.03.2020 по справі 905/587/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.2020 Справа № 905/587/18

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання - Коновалова А.І.

Позивач - Приватне підприємство "Рондо".

Відповідач - Селянське (фермерське) господарство "Прометей".

Про стягнення 909936,65 грн.

Представники учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

Приватне підприємство "Рондо" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Прометей" (далі-відповідач) про стягнення 909936,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір поставки від 01.04.2016 №3 та від 03.01.2014 №2. У зв`язку з неналежним невиконанням відповідачем вказаних договорів в частині здійсненні оплати за поставлений товар, позивач, на підставі статті 625 Цивільного Кодексу України, просить стягнути з відповідача 3% річних та збитки від інфляції.

Відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує, просить застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову, оскільки договори поставки від 03.01.2014 №2 та від 01.04.2013 №3 припинили свою дію 03.01.2015 та 01.04.2014 відповідно, а з позовом до суду позивач звернувся 24.03.2018.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.08.2018 у справі №905/587/18 позов задоволено частково (т.1 а.с.165-171).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 рішення господарського суду від 23.08.2019 залишено без змін (т.2 а.с.27-36).

Відповідно до постанови Верхового суду від 03.10.2019, постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та рішення господарського суду Донецької області від 23.08.2018 у справі №905/587/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області (т.2 а.с.83-97).

Як зазначається в постанові Верховного суду від 03.10.2019, зі змісту рішення суду першої інстанції не вбачається, що судом дійсно було перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і не наведено обґрунтувань щодо способу нарахування річних та інфляційних та висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача. Крім того, зазначається, що місцевим судом розрахунок 3% річних та інфляційних втрат самостійно здійснено не було, суму основної заборгованості за договором №3 від 01.04.2013 і за договором №2 від 03.01.2014 судом належним чином не було встановлено.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Просили розглянути справу за їх відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Приватне підприємство "Рондо" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Прометей" про стягнення 658240,34 грн, з яких: 265 609,30 грн - основний борг за товар (нафтопродукти), що поставлений на підставі укладеного з відповідачем договору поставки № 3 від 01.04.2013 та 392631,04 грн - основний борг за товар (нафтопродукти), що поставлений на підставі укладеного з відповідачем договору поставки № 2 від 03.01.2014.

01.04.2013 між Приватним підприємством "Рондо" (постачальник та Селянським (фермерським) господарством "Прометей" (покупець) укладений договір поставки №3, відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - "товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару (т.1 а.с.9-10).

Згідно з п.1.2 договору, номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюється сторонами за обопільною згодою й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар.

Відповідно до п.2.1 договору, товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.

Сторони погоджують, що відвантаження товару (партії товару), що поставляється згідно умов цього договору та видача відповідних документів на товар здійснюється постачальником на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання товару (партії товару) (п. 2.6. договору).

Згідно з умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору, загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках - фактурах та накладних документах. Розрахунки між сторонами здійснюються на умовах 100% попередньої оплати вартості товару на підставі рахунків - фактури постачальника. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або акти приймання - передачі). Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п. 6.1. договору).

03.01.2014 між Приватним підприємством "Рондо" (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством "Прометей" (покупець) укладений договір поставки №2, відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - товар , найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару (т.1 а.с.11-12).

Згідно з п.1.2 договору, номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюється сторонами за обопільною згодою й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар.

Відповідно до умов п. 2.1 договору, товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання - передачі, товарно - транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.

Сторони погоджують, що відвантаження товару (партії товару), що поставляється згідно умов цього договору та видача відповідних документів на товар здійснюється постачальником на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання товару (партії товару) (п. 2.6. договору).

Згідно з умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору, загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках - фактурах та накладних документах. Розрахунки між сторонами здійснюються на умовах 100% попередньої оплати вартості товару на підставі рахунків - фактури постачальника. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або акти приймання - передачі). Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2014р, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п. 6.1. договору).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за вказаними вище договорами поставки, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду від 19.10.2016 у справі №905/2458/16 позовні вимоги задоволені, стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 658240,34 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 9873,61грн (т.1 а.с.14-18).

Відповідно до рішення суду у справі №905/2458/16, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №3 від 01.04.2013 та за договором поставки №2 від 03.01.2014 становить 265609,3 грн та 392631,04 грн відповідно.

За змістом ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до постанови державного виконавця Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 06.12.2016, відкрито виконавче провадження №53047620 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/2458/16 від 15.11.2016 про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" на користь Приватного підприємства "Рондо" основного боргу в сумі 658240,34 грн, витрат по сплаті судового збору в сумі 9873,61 грн (т.1 а.с.20).

Згідно з довідкою Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 21.03.2018, станом на 20.03.2018 рішення суду у справі №905/2458/16 не виконано (т.1 а.с.21).

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договорами поставки, станом на час пред`явлення позову до суду, позивач має право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на прострочену суму заборгованості, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних, нарахованої на заборгованість за договором поставки №3 в сумі 34305,52 грн, за періоди:

- 01.09.2013-01.03.2018 (заборгованість 28362,7грн);

- 01.10.2013-01.03.2018 (заборгованість 47380,2грн);

- 01.11.2013-01.03.2018 (заборгованість 47380,2грн);

- 01.12.2013-01.03.2018 (заборгованість 95106грн);

- 01.01.2014-01.03.2018 (заборгованість 47380,2грн).

Інфляційні втрати за вказаним договором поставки, позивачем нараховані в сумі 359967,17грн за період:

- вересень 2013 року - лютий 2018 року (заборгованість 28362,7грн);

- жовтень 2013 року - лютий 2018 року (заборгованість 47380,2грн);

- листопад 2013 року - лютий 2018 року (заборгованість 47380,2грн);

- грудень 2013 року - лютий 2018 року (заборгованість 95106грн);

- січень 2014 року - лютий 2018 року (заборгованість 47380,2грн).

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних, нарахованої на заборгованість за договором поставки №2, в сумі 45185,5 грн за періоди:

- 01.02.2014-01.03.2018 (заборгованість 47959,2грн);

- 01.03.2014-01.03.2018 (заборгованість 24585,6грн);

- 01.04.2014-01.03.2018 (заборгованість 59336,4грн);

- 01.05.2014-01.03.2018 (заборгованість 105155грн);

- 01.06.2014-01.03.2018 (заборгованість 67219,2грн);

- 01.07.2014-01.03.2018 (заборгованість 88375,6грн).

Інфляційні втрати за вказаним договором поставки, позивачем нараховані в сумі 470478,46 грн за період:

- лютий 2014 року - лютий 2018 року (заборгованість 47959,2грн);

- березень 2014 року - лютий 2018 року (заборгованість 24585,6грн);

- квітень 2014 року - лютий 2018 року (заборгованість 59336,4грн);

- травень 2014 року - лютий 2018 року (заборгованість 105155грн);

- червень 2014 року - лютий 2018 року (заборгованість 67219,2грн);

- липень 2014 року - лютий 2018 року (заборгованість 88375,6грн) (т.1 а.с.104-107).

22.05.2018 до суду від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог у даній справі.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

За приписами ч.1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Згідно з статтею 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду 24.03.2018 (т.1 а.с.30), приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності та розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 24.03.2015 по 01.03.2018.

Отже, здійснивши самостійно розрахунок 3% річних нарахованих на прострочену заборгованість за договорами поставки, суд вважає, що задоволенню підлягає вимога про стягнення 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість за договором поставки №3 в розмірі 265609,3 грн за період з 24.03.2015 по 01.03.2018 в сумі 23424,56 грн.

Вимога про стягнення 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість за договором поставки № 2 в розмірі 392631,04 грн за період з 24.03.2015 по 01.03.2018 в сумі 34626,83 грн.

Щодо нарахованих позивачем інфляційні втрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, здійснивши самостійно розрахунок інфляційних втрат нарахованих на прострочену заборгованість за договорами поставки, суд вважає, що задоволенню підлягає вимога про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість за договором поставки № 3 в розмірі 265609,3 грн за період квітень 2015 року - лютий 2018 року в сумі 148311,86 грн.

Вимога про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на прострочену заборгованість за договором поставки № 2 в розмірі 392631,04 грн за період квітень 2015 року - лютий 2018 року в сумі 219238,71грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Прометей" (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Пушкіна, буд. 36, ідентифікаційний код юридичної особи - 24310751) на користь Приватного підприємства "Рондо" (85582, Донецька область, Великоновосілківський район, с. Нескучне, вул. Немировича-Данченка, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи - 25113159,) 3% річних у розмірі 58051 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятдесят одна) грн 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 367550 (триста шістдесят сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 57 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6384 (шість тисяч триста вісімдесят чотири) грн 03 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст.257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.04.2020.

Суддя О.В. Говорун