Постанова

від 06.04.2020 по справі 910/4783/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4783/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Кушніра І. В., Мачульського Г. М.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Будкапітал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 (суддя Ковтун С. А.), додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 (суддя Ковтун С. А.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 (Куксов В. В. - головуючий, судді Шаптала Є. Ю., Козир Т. П.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруг Т"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Будкапітал"

про стягнення 85 401,60 грн.

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БРУГ Т" (далі - ТОВ "БРУГ Т") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Будкапітал" (далі - ТОВ "АСК Будкапітал") про стягнення 440 051,57 грн, з яких: 355 449,98 грн боргу, 58 702,58 грн штрафу та пені, 11 026,23 грн інфляційних, 3 217,68 грн 3 % річних.

Водночас під час розгляду судової справи ТОВ "БРУГ Т" подало декілька заяв про зменшення розміру позовних вимог, у остаточній з яких просив стягнути з відповідача 58 702,58 грн договірної неустойки (штраф і пеня), 11 026,23 грн інфляційних втрат, 3 217,68 грн 3 % річних, що загалом становить 85 401,60 грн.

Також позивач подав заяву про включення до складу судових витрат сум по оплаті послуг адвоката, пов`язаних з розглядом справи на суму 27 284,40 грн.

1.2. Позов аргументовано неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду від 16.04.2018 № 16042018-1 (далі - договір підряду), яке полягає у несвоєчасності розрахунку за виконані роботи у вересні 2018 року та несплаті вартості виконаних позивачем робіт за листопад 2018 року, січень 2019 року.

1.3. ТОВ "АСК Будкапітал" у відзиві на позовну заяву заперечило обставини щодо виконання позивачем робіт, частина яких є не оплаченими, відповідач зауважив, що строк оплати не настав, оскільки довідки про вартість виконаних робіт та витрат (типова форма КБ-3) не підтверджують вартість робіт та витрат, які є предметом договору підряду від 16.04.2018 № 16042018-1, з огляду на те, що містять вартість виконаних будівельних робіт та витрат по іншому об`єкту будівництва: вул. Світлицького, 35 у Подільському районі м. Києва.

1.4. Позивач у відповіді на відзив зазначив, що вказівка у довідках типової форми КБ-3 іншого об`єкта будівництва є технічною помилкою виконавця. Про це свідчить: наявність у верхній (вступній) частині вказаних довідок дійсного найменування будівництва та його адреси - будівництво житлового будинку за адресою: вул. Нагірна, 8/16 у Шевченківському районі м. Київ; відповідність вартості виконаних будівельних робіт та витрат даним актів приймання виконаних будівельних робіт (типова форма КБ-2в) за відповідний період. Позивач у 2018 році виконував підрядні роботи на замовлення відповідача на двох об`єктах будівництва: по вул. Нагірній, 8/16 у м. Києві, та по вул. Світлицького, 35 у м. Києві. З огляду на це, оскільки роботи виконувалися фактично в один і той же період, при оформленні звітних документів були допущені технічні помилки.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "АСК Будкапітал" на користь ТОВ "БРУГ Т" 39 401,74 грн пені, 11 026,23 грн інфляційних втрат, 3 217,68 грн 3 % річних, 1 206,74 грн судового збору, 17 140,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; у іншій частині позову відмовлено; повернуто ТОВ "БРУГ Т" з Державного бюджету України 4 679,78 грн судового збору.

2.2. Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/4783/19 стягнуто з ТОВ "АСК Будкапітал" на користь ТОВ "БРУГ Т" 3 031,86 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 910/4783/19 залишено без змін, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 910/4783/19 також залишено без змін.

2.4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами у справі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2019, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 910/4783/19, ТОВ "АСК Будкапітал" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення, додаткове рішення і постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Скаржник акцентує, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на відсутність належним чином оформлених довідок про вартість виконаних робіт за договором підряду та як наслідок відсутність обов`язку відповідача здійснювати оплату робіт у порядку та у строки визначені договором підряду.

Заявник касаційної скарги зауважує, що матеріалами справи не підтверджено понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 17 140,00 грн, а оскаржувані судові рішення не містять висновків щодо співмірності цих витрат зі складністю справи та виконаними адвокатом роботи (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Скаржник наголошує, що оскаржуване додаткове рішення не відповідає положенням статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), адже обґрунтоване доказами понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 031,86 грн, які були оформлені лише 30.07.2019, тобто після ухвалення первісного судового рішення, а тому такі докази не могли бути поданими до закінчення судових дебатів. При цьому, скаржник акцентує, що представник позивача не зробив відповідну заяву до закінчення судових дебатів, а тому в силу положень частини 8 статті 129 ГПК України такі докази не могли бути прийняті судом першої інстанції, що залишилося без оцінки судом апеляційної інстанції.

Заявник касаційної скарги наголошує, що додаткове судове рішення ухвалено в порушення вимог частин 2, 3 статті 244 ГПК України без відома та без участі сторін, тобто не в тому самому порядку, що й первісне судове рішення.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "БРУГ Т" просить відмовити у її задоволенні, рішення, додаткове рішення і постанову залишити без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є законними, повністю обґрунтованими і прийнятими із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи підставою для звернення з позовом у цій справи є неналежне виконання ТОВ "АСК Будкапітал" умов договору підряду від 16.04.2018 № 16042018-1 (далі - договір підряду), яке полягає у несвоєчасності розрахунку за виконані роботи у вересні 2018 року та несплаті вартості виконаних позивачем робіт за листопад 2018 року, січень 2019 року.

4.3. Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положенням статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 846 ЦК України у договорі підряду встановлюються строки виконання роботи або її окремих етапів.

Згідно з нормами статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штрафом є платіж, нарахування якого здійснюється одноразово, в той час як пеня є поточним щоденним нарахуванням, розмір якої залежить від періоду прострочення.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.4. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 16.04.2018 ТОВ "АСК Будкапітал" (замовник) та ТОВ "БРУГ Т" (підрядник) уклали договір підряду, за умовами якого підрядник зобов`язується (відповідно до проектно-кошторисної документації) виконати на свій ризик комплекс будівельно-монтажних робіт з влаштування утеплення фасаду та укосів вікон будинку на об`єкті замовника: "Будівництво житлового будинку за адресою: вул. Нагірна, 8/16 у Шевченківському районі м. Київ", а замовник зобов`язується надати підрядникові обсяг робіт, передати затверджену кошторисну документацію, прийняти закінчені роботи і оплатити їх в порядку та на умовах цього договору.

Згідно пункту 4.3 договору підряду, підрядник надає замовнику акт приймання виконаних підрядних робіт (типової форми КБ-2в), не пізніше 25 числа поточного звітного періоду (календарного місяця), який розглядається замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів, та має бути підписаний в будь-якому випадку не пізніше останнього дня звітного періоду (місяця). В разі наявності зауважень до акту, які перешкоджають його підписанню, замовник зобов`язаний обґрунтувати свою відмову від підписання та повідомити про це підрядника письмово не пізніше останнього для звітного періоду (місяця).

Відповідно до пункту 4.4 договору підряду, замовник проводить розрахунки за виконані роботи за фактично виконані обсяги, визначені у підписаному сторонами акті приймання виконаних підрядних робіт приймання виконаних робіт (типова форма КБ-2в) та довідці про вартість виконаних робіт та витрат (типова форма КБ-3) за звітний період протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання акту та довідки.

Відповідно до пункту 11.8 договору підряду, у разі невиконання підрядником договірних зобов`язань до винної сторони застосовуються штрафні санкції не нижче облікової ставки НБУ за кожний день невиконання зобов`язання, а також пеня в розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно виконаних умов, за кожний день прострочення.

Здійснюючи судовий розгляд, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, установив, що протягом серпня-листопада 2018 року та в січні 2019 року підрядник виконав, а замовник прийняв роботи з утеплення та оздоблення стін фасадів та оздоблення відкосів на вищезазначеному об`єкті.

Так, за актом від 20.08.2018 № 1 підрядник здав, а замовник прийняв роботи на суму 298 026,48 грн, за актом від 30.09.2018 № 2 на суму 359 507,84 грн, за актом від 30.11.2018 № 3 на суму 409 150,84 грн, за актом від 20.01.2019 № 4 роботи на суму 158 373,08 грн, а загалом на суму 1 225 058,24 грн.

Крім цього, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторонами були підписані довідки про вартість виконаних робіт та витрат (типова форма КБ-3) за серпень 2018 року на суму 298 026,48 грн, за вересень 2018 року на суму 359 507,84 грн, за листопад 2018 року на суму 409 150,84 грн, та за січень 2019 року на суму 158 373,08 грн.

Зазначені довідки про вартість виконаних робіт та витрат (типова форма КБ-3) за серпень 2018 року на суму 298 026,48 грн, що складена 20.08.2019, за вересень 2018 року на суму 359 507,84 грн, що складена 30.09.2018, за листопад 2018 року на суму 409 150,84 грн, що складена 30.11.2018, та за січень 2019 року на суму 158 373,08 грн, що складена 30.01.2019, є документами за договором підряду, і вони є підставою для виникнення правових наслідків, що ним визначені.

Таким чином, правомірним є висновки судів попередніх інстанцій, що згідно із умовами договору підряду, відповідач повинен провести розрахунки за виконані роботи в такі строки: за актом № 2 - до 12.10.2018, за актом № 3 - до 14.12.2018 та за актом № 4 - до 13.02.2019. Водночас ураховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що відповідач розрахувався за виконані роботи несвоєчасно (з простроченням строку встановленого у договорі підряду), суди правомірно частково задовольнили позов, стягнувши 39 401,74 грн пені, 11 026,23 грн інфляційних втрат, 3 217,68 грн 3 % річних.

Наведені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування рішення в частині задоволення позовних вимог і постанови у справі, оскільки їм уже надали оцінку суди, такі твердження не спростовують викладеного та установленого судами.

Суд апеляційної інстанції, зокрема, надав оцінку аргументам відповідача про те, що довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (типова форма КБ-3), долучені до позовної заяви містять вартість виконаних будівельних робіт та витрат по об`єкту будівництва: влаштування "мокрих" фасадів Будівництва житлового будинку за адресою: вул. Світлицького, 35 у Подільському районі м. Києва, що не відповідає предмету договору підряду, акцентувавши, що верхня частина зазначених довідок містить посилання на договір підряду № 16042018-1, та на об`єкт будівництва: вул. Нагірна, 8/16 у Шевченківському районі м. Київ. Водночас, у графі "Найменування об`єктів, пускових комплексів" адресою будівництва зазначено вул. Світлицького, 35 у Подільському районі м. Києва.

Отже дослідивши матеріали справи суди попередніх інстанцій погодилися із доводами позивача про те, що зазначення у довідках типової форми КБ-3 іншого об`єкта будівництва (вул. Світлицького, 35 у Подільському районі м. Києва) є технічною помилкою виконавця.

Аргументи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій положень частини 8 статті 129 та частин 2, 3 статті 244 ГПК України спростовуються матеріалами справи, зокрема повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2 а.с. 30) за змістом якого ТОВ "АСК Будкапітал" 09.09.2019 вручено копію ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 про призначення до судового розгляду заяви про розподіл судових витрат, а також змістом оскаржуваного додаткового рішення згідно якого його ухвалено у судовому засіданні, тобто у тому самому порядку, що й судове рішення по суті спору.

Також варто зауважити, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 зазначеного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, за змістом наведеної норми можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні положень статей 1, 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Як убачається з матеріалів справи, позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції неодноразово подавав клопотання про включення до складу судових витрат сум по оплаті послуг адвоката, що спростовує аргументи скаржника про неподання позивачем до закінчення судових дебатів заяви у порядку положень частини 8 статті 129 ГПК України.

Місцевий господарський суд установив, що позивач надав належні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 27 284,40 грн (договір про надання правової допомоги від 25.01.2018 № ЮО-09/2018, додаткова угода від 04.03.2019 № 3 до договору про надання правової допомоги від 25.01.2018 № ЮО-09/2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, платіжні доручення від 02.05.2019 № 3308 та від 27.06.2019 № 3512, від 01.07.2019 № 3513), а тому відповідно до положень статті 129 ГПК України, правомірно поклав витрати на професійну правничу допомогу на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог та правомірно стягнув з відповідача 17 140,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім цього, переглядаючи в апеляційному порядку додаткове рішення суду першої інстанції, згідно з якою стягнуто з відповідача на користь позивача заявлену суму 3 031,86 грн витрат на професійну правничу допомогу, та залишаючи без змін це рішення, суд апеляційної інстанції правомірно урахував, що позивачем надано належні докази понесення останнім таких витрат (звіт про надання правової допомоги у липні 2019 року, акт надання послуг від 30.07.2019 № 18, рахунок на оплату правової допомоги від 30.07.2019 № 18, платіжне доручення від 30.07.2019 № 3634 на суму 4 826,60 грн).

Отже, беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 17 140,00 грн та 3 031,86 грн.

Аргументи скаржника про неприпустимість доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 031,86 грн, адже вони оформлені лише 30.07.2019, тобто після ухвалення первісного судового рішення не спростовують необхідності стягнення таких витрат, адже стосуються надання правничої допомоги з розгляду цієї справи у місцевому господарському суді до прийняття оскаржуваного рішення, а також ці докази подано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, як це визначено у пункті 8 статті 129 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

6.2. 24.03.2020 на адресу Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Бруг Т" про розподіл судових витрат. Зокрема у зазначеній заяві позивач просить включити суму 23 500,00 грн по оплаті товариством послуг адвоката Андрєнка Сергія Володимировича за надання правничої допомоги до судових витрат з розгляду цієї справи. Зі змісту зазначеної заяви убачається, що заявлена сума 23 500,00 грн складається з 10 600,00 грн - судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції та 12 900,00 - судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Варто зауважити, що від відповідача письмових клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із апеляційним та касаційним розглядом цієї справи, не надходило.

Верховний Суд зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем у якості доказів надання адвокатом Андрєнко С. В. послуг на правову допомогу у суді апеляційної інстанції надано довіреність від 03.01.2019 № 03012019-1 та у суді касаційної інстанції довіреність від 02.01.2020 № 020120.

На підтвердження витрат у сумі 10 600,00 грн понесених у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції позивачем надано: звіт про надання правої допомоги ТОВ "Бруг Т" у лютому 2020 року від 29.02.2020 № 02/2020 (800,00 грн - ознайомлення з матеріалами справи, 9 800,00 грн - складання, підготовка до подання та подання відзиву на касаційну скаргу), платіжне доручення від 05.03.2020 № 4290, акт надання послуг від 29.02.2020 № 07, рахунок від 29.02.2020 № 7.

Зазначений акт надання послуг підписано сторонами та скріплено печаткою, за таких обставин суд вважає, що сторонами обумовлені види діяльності, об`єкт та оплата послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відзив на касаційну скаргу від 21.02.2020 підготовлено адвокатом Андрєнко С. В., який, у тому числі, 17.02.2020 ознайомився з матеріалами цієї справи у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, а також те, що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "АСК Будкапітал" без задоволення, а оскаржувані рішення, додаткове рішення та постанову без змін, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованою заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з касаційним переглядом цієї справи у сумі 10 600,00 грн.

Стосовно заявлених до стягнення судових витрат у сумі 12 900,00 грн понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат у сумі 12 900,00 грн понесених у зв`язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції позивачем до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано: звіт про надання правої допомоги ТОВ "Бруг Т" у листопаді - грудні 2019 року від 26.12.2019 № 09/2019 (9 800,00 грн - складання, підготовка до подання та подання відзиву на апеляційну скаргу, 100,00 грн - виготовлення копій процесуальних документів для надання їх іншій стороні спору, 3 000,00 грн - представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції), платіжне доручення від 26.12.2019 № 4182, акт надання послуг від 26.12.2019 № 29, рахунок від 26.12.2019 № 29.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Як вже було зазначено судом касаційної інстанції, відповідно до положень статті 129 ГПК України докази на підтвердження понесених судових витрат подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Виходячи з аналізу статей 124, 129 ГПК України, можна зробити висновок про те, що докази на підтвердження понесених судових витрат подаються сторонами до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у додатковій постанові від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19.

Заяву про відшкодування судових витрат у сумі у сумі 12 900,00 грн понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також докази на підтвердження понесених судових витрат позивачем подано до суду касаційної інстанції .

З огляду на наведене суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, оскільки ТОВ "БРУГ Т" не звернулося до суду апеляційної інстанції у порядку передбаченому ГПК України.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Будкапітал" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 910/4783/19 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСК Будкапітал" (код ЄДРПОУ 39926331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруг Т" (код ЄДРПОУ 39334891) 10 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. В. Кушнір

Г. М. Мачульський