Рішення

від 06.04.2020 по справі 808/2387/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 квітня 2020 року Справа № 808/2387/18 ПР/0840/15/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) до Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Веселівська РДА Запорізької області, відповідач), третя особа - Менчикурівська сільська рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 06.09.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ухвали судді від 01.10.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовне засідання на 24 жовтня 2018 року.

24 жовтня 2018 року підготовче засідання по справі відкладене на 27 листопада 2018 року.

Під час підготовчого провадження на підставі ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) позивач неодноразово уточнював позовні вимоги шляхом подання письмової заяви (вх. №5857 від 13.02.2019, №8724 від 05.03.2019, №21877 від 29.05.2019, №29297 від 17.07.2019).

В остаточній редакції позовної заяви від 04.07.2019 позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної частки (паю) та виділення її в натурі (на місцевості);

зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної частки (паю) у розмірі середньої частки (паю) по Менчикурівській сільській раді Веселівського району Запорізької області як члену КСП імені Шевченко;

зобов`язати Менчикурівську сільську раду Веселівського району Запорізької області виділити належну позивачу земельну частку (пай) у розмірі 7,88 умовних кадастрових гектарів із земель запасу чи резерву Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області виділити позивачу із земель іншої сільської ради в межах Веселівського району Запорізької області земельну частку (пай) у розмірі 7,88 умовних кадастрових гектарів.

На обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві зазначає, що з серпня 1983 року ОСОБА_1 був членом колгоспу ім. Шевченка, а 02.03.1993 колгосп ім. Шевченка було ліквідовано, а його звільнено із членів колгоспу ім. Шевченка та прийнято до КСП ім. Т.Г.Шевченка. Вказує, що 24.09.1993 голова КСП ім. Т.Г.Шевченка ОСОБА_3 отримав екземпляр Державного акту на право колективної власності на землю ЗП 00009, а 10.02.1994 Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №2, до Акту додано Додаток 1 - Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, в якому прізвище позивача зазначено за №196. Стверджує, що позивач не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), але з урахуванням п. 5 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 №720/95, як член колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набув права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, тому має право на виділення в натурі (на місцевості). Пояснює, що 21.05.2018 звернувся до голови Веселівської РДА Запорізької області із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної частки (паю) та виділення її в натурі (на місцевості), однак 16.06.2018 отримав листа від 05.06.2018 №0946/01-01-1211, в якому було запропоновано звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Посилається на приписи ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України та вважає, що законодавством регламентований обов`язок органу місцевого самоврядування розглянути клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки у місячний строк. При цьому, розгляд таких клопотань здійснюється на пленарних засіданнях ради, формування порядку денного яких належить до безпосередньої компетенції її голови, на якого, крім іншого, також покладено обов`язок забезпечити підготовку та розгляд ради проектів відповідних рішень, що належать до її відання. На підставі наведеного, а також відповідно до Земельного кодексу України, Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указів Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 №720/95 та Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10.11.1994, просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, 16 листопада 2018 року надав суду відзив (вх. №37037), у якому пояснює, що у відповідності до приписів Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 №720/95 підготовчі роботи щодо паювання земель мають певний, встановлений нормативними актами, порядок, який відповідно був дотриманий при паюванні земель колективної власності, переданих КСП ім. Шевченка. Так, розпорядженням голови Веселівської РДА Запорізької області від 17.04.1996 №202-р затверджено розмір земельної частки (паю) по КСП ім. Шевченка, яка припадає на кожного члена підприємства, при цьому, ПІБ позивача у списку члені згаданого КСП відсутнє. Так, відповідач при прийнятті рішення керувався, між іншого, даними, які були надані відповідними комісіями, утвореними у підприємстві, з числі їх працівників, склад яких затверджується загальними зборами членів цього підприємства, а тому вищезазначені документи спростовують викладене ОСОБА_1 у своєму позові твердження про те, що саме з вини відповідача він не отримав сертифікат на право на земельну ділянку. В подальшому, у 2000 році позивач мав реальну змогу отримати сертифікат, адже розродженням голови Веселівської РДА Запорізької області від 29.08.2000 №281 по КСП ім. Шевченка відбулась переразпайовка для задоволення в земельних частках (паях) пропущених членів КСП ім.Шевченка із земель резерву та запасу Менчикурівської сільської ради, однак в списку членів КСП ПІБ позивача також відсутнє, однак позивач з 06.01.1987 постійно проживає у с. Менчикури, а отже ще в кінці 90-х та на початку 2000-х мав реальну можливість скористатись своїм правом отримати земельну частку (пай). Зауважує, що оскільки всі землі КСП ім. Шевченка вже розпайовані та виділені громадянам в натурі (на місцевості),тому позивач має право на отримання земельної ділянки із земель резерву (запасу), при цьому, у 2013 році законодавцем змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, наділивши такими функціями територіальні управління Держгеокадастру, замість державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Зважаючи на вищевикладене та діючі нормативно-правові вимоги, які в деяких моментах є неузгодженими між собою, на думку відповідача, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту прого права є не досить правильним та не узгоджується із вимогами Закону, а отже просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У свою чергу, від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №38409 від 26.11.2018), у якій додатково вказує, що ОСОБА_2 має право на отримання земельної частки (паю) у розмірі середньої частки (паю) по Менчикурівській сільській раді Веселівського району Запорізької області як член КСП ім. АДРЕСА_1 (7,88 умовних кадастрових гектарів) із земель запасу чи резерву вказаної сільської ради, а у разі неможливості виділити із земель Менчикурівській сільській раді Веселівського району Запорізької області. Факт проживання позивача у с. Менчикури не спростовує його твердження про те, що він лише у квітні 2016 року з листа Управління Держгеокадастру у Мелітопольському районі Запорізької області дізнався, що згідно з архівними матеріалами він включений до Державного акту на право колективної власності КСП ім. Шевченка серії ЗП 00009, виданого 10.02.1994, зареєстрованого у книзі реєстрації державних актів на право колективної власності №2. На підставі викладеного, вважає заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.11.2018 вирішено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів до 29 грудня 2018 року та відкласти підготовче засідання на 26 грудня 2018 року.

Згідно з ухвалою суду від 26.12.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 13 лютого 2019 року.

13 лютого 2019 року провадження у справі поновлено.

Відповідно до ухвали суду від 13.02.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 18 березня 2019 року.

25 березня 2019 року від представника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №11762), у якому із посиланням на приписи Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) зауважує, що рішення щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належать колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, належать до повноважень сільських, селищних, міських рад. Крім того, наголошує, що оскільки сертифікат про право на земельну частку (пай) у позивача на даний час відсутній, у відповідності до п. 17 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України реалізація ним права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) наразі є передчасною. Крім того, матеріали справи не містять письмових доказів, що позивач належить до категорії громадян, зазначених у абз. 4 ст. 1 вказаного Закону, а тому до даних правовідносин не можливо застосувати норму, викладену в п. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону. Інших підстав для виділення із земель запасу чи резервного фонду земельних ділянок державної власності в розмірі земельної частки (паю) вищезгаданий спеціальний Закон не встановлює. Щодо посилань позивача на приписи ст. 116, 122 Земельного кодексу України зазначає, що згадані норми передбачають передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб, а не виділення цими органами власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель державної власності. З огляду на вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позову.

В період з 11.03.2019 по 22.03.2019 суддя Бойченко ЮП. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою №02-35/19/27 від 25.03.2019, у зв`язку із чим розгляд справи призначений на 17 квітня 2019 року.

17 квітня 2019 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 17.04.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 06 червня 2019 року.

06 червня 2019 року провадження у справі поновлено.

Згідно з ухвалою суду від 06.06.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 17 липня 2019 року.

В період з 17.07.2019 по 18.07.2019 суддя Бойченко ЮП. була відсутня на роботі на підставі наказу від 16.07.2019 №48 Про надання відпустки без збереження заробітної плати , що підтверджується довідкою №02-35/19/61 від 23.07.2019, у зв`язку із чим розгляд справи призначений на 26 липня 2019 року.

26 липня 2019 року провадження у справі поновлено.

Відповідно до ухвали суду від 26.07.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 22 жовтня 2019 року.

22 жовтня 2019 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 22.10.2019 вирішено залучити до участі у справі в якості співвідповідачів Менчикурівську сільську раду та Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, прийняти до розгляду заяву представника позивача від 17.07.2019 про уточнення позовних вимог та розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог, заяви позивача про уточнення позовних вимог від 05.03.2019 та від 23.05.2019 залишити без розгляду; розгляд адміністративної справи розпочати спочатку та відкласти підготовче засідання до 14 листопада 2019 року.

Протокольною ухвалою від 14.11.2019 підготовче засідання по справі відкладене на 19 грудня 2019 року.

19 грудня 2019 року судом постановлена ухвали про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів до 20 січня 2020 року та відкладення підготовчого засідання на 16 січня 2020 року.

Відповідно до ухвали суду від 16.01.2020 залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області виділити належну позивачу земельну частку (пай) у розмірі 7,88 умовних кадастрових гектарів із земель запасу чи резерву Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області виділити позивачу із земель іншої сільської ради в межах Веселівського району Запорізької області земельну частку (пай) у розмірі 7,88 умовних кадастрових гектарів.

Крім того, 16 січня 2020 року судом закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 11 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 11.02.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 18 березня 2020 року.

18 березня 2020 року провадження у справі поновлено.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із клопотанням (вх. №12491 від 17.03.2020) про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, надіслав до суду клопотання (вх. №12611 від 18.03.2020) про розгляд справи у письмовому провадженні за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

На підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував таке.

ОСОБА_1 з 03 серпня 1983 року був членом колгоспу ім. Шевченка, а 02.03.1993 колгосп ім. Шевченка було ліквідовано, а його звільнено із членів колгоспу ім. Шевченка та прийнято до КСП ім. Шевченко, про що свідчать записи у трудовій книжці позивача від 28.01.1984 УКР №1480820.

Так, відповідно до Матеріалів паювання землі членів КСП ім. Шевченко Веселівського району, розроблених Запорізьким філіалом інституту землеустрою, на підставі здійсненого інститутом:

- Розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах КСП ім. Шевченко Веселівського району Запорізької області;

- Грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП ім. Шевченко Веселівського району Запорізької області;

- Списку членів КСП ім. Шевченко Запорізької області на одержання земельних сертифікатів та списку Померлих членів КСП ім. Шевченко станом на 01.01.1996,

розпорядженням голови Веселівської РДА Запорізької області від 17.04.1996 №202-р Про затвердження вартості та розміру земельної частки (паю) по КСП ім. Шевченко затверджено розмір земельної частки (паю) по вказаному КСП, яка припадає на кожного члена підприємства - 7,88 умовних кадастрових гектарів та їх вартість, яка склала - 2 850 000 000,00 карбованців. В свою чергу, у вищезазначеному Списку дані про ОСОБА_1 відсутні.

У подальшому, відповідно до Технічної документації по складанню Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Шевченко Веселівського району Запорізької області, розробленої Запорізьким філіалом інституту землеустрою та затвердженої розпорядженням голови Веселівської райдержадміністрації Запорізької області від 29.08.2000 №281, а також клопотання правління КСП ім. Шевченко про збільшення земель колективної власності для задоволення в земельних частках (паях) пропущених членів КСП, рішенням 14 сесії 23 скликання Менчикурівської сільської ради №8 від 14.04.2000 надано згоду на вилучення 207,0 умовних кадастрових гектарів із земель резерву сільської ради та передано в колективну власність згаданого КСП. В списку членів КСП ім. Шевченка на отримання земельного паю із земель резерву, доданого до вказаного рішення, дані про ОСОБА_1 також відсутні.

Листом від 29.04.2016 №П-8/0-8/6-16 Управління Держгеокадастру у Мелітопольському районі Запорізької області повідомило позивача, що згідно з архівними матеріалами, що містяться в управлінні ОСОБА_1 включений в додаток до Державного акту на право колективної власності КСП Ім. Шевченко Веселівського району Запорізької області серії ЗП 00009, виданого 10.02.1994, зареєстрованого у книзі реєстрації державних актів на право колективної власності №2 (а саме у Додатку 1 - Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, в якому прізвище позивача зазначено за №196).

Згідно з архівних матеріалів, що містяться у Відділі у Веселівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, дані щодо виготовлення чи реєстрації сертифікату на право на земельну частку (пай) зі складу земель реформованого КСП ім. Шевченка на ім`я ОСОБА_1 - відсутні, про що свідчить інформаційний лист відділу від 19.01.2018 №97-8-0.25-28/104-18.

Щодо заяви позивача про видачу йому сертифікату на земельну частку (пай) від 01.02.2018, листом від 09.02.2018 №0208/01-01-1211 Веселівськаою РДА Запорізької області повідомлено, що в наданому пакеті документів не має жодного підтвердження того, що протягом цього часу (24 роки) він не мав реальної змоги оформити належим чином своє право на земельну частку (пай). Вказано, що на сьогоднішній день всі колективні землі розпайовані, тобто розділені рівними частками відповідно до кількості членів колективу сільськогосподарського підприємства, тому видати позивачу сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель КСП ім. Шевченко райдержадміністрація не має можливості.

21 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної частки (паю) та виділення її в натурі (на місцевості), проте листом від 05.06.2018 №0946/01-01-12/1 відповідач із посиланням на приписи Земельного кодексу України, Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) зазначив, що надання дозволів на виготовлення землевпорядної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) при паюванні земель колективної власності цим Законом та іншим законодавством, яке регулює земельні правовідносини, не передбачено. Крім того, приймати владні юридично значимі рішення щодо виділення земельних ділянок із таких земель райдержадміністрація не взмозі, адже в силу вимог ст. 122 Земельного кодексу України райдежржадміністрації не наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Тобто, даний Закон взагалі позбавив райдержадміністрації права розпорядження земельними ділянками державної власності, що розташовані за межами населених пунктів та передав ці повноваження до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи - на території Запорізької області - це Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

За змістом листа Відділу у Веселівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 01.11.2018 №14-8-0.25-2941/104-18 вбачається, що станом на 25.10.2018 землі, які перебували у колективній власності КСП ім. Шевченка Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю від 24.09.1993 №00009 розпайовані, вільних земельних ділянок колективної власності не має.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Згідно з статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ №720/95), з метою забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва та відповідно до частини другої статті 25 Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України постановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У цьому ж пункті Указу №720/95 зазначено, що паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Також, за змістом пунктів 2, 3, 5, 6 вищезгаданого Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон України № 899-IV від 05.06.2003 Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (далі - Закон №899-IV).

Частиною першою статті 1 наведеного вище Закону встановлено, що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

В свою чергу, у розумінні частини першої статті 2 Закону №899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

З вищенаведеними приписами Закону №899-IV і Указу №720/95 перекликаються й пункти 8, 16, 17 розділу IX ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України, які передбачають таке.

Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Окрім цього, за змістом статті 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Згідно з положеннями статті 3 Закону №899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Статтею 5 Закону № 899-IV (у редакції Закону від 02.06.2015 року № 497-VIII) було визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

У редакції Закону від 02.06.2015 року № 497-VIII за правилами частини другої статті 5 Закону № 899-IV розмежування повноважень сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) здійснювалось за принципом розташування відповідного паю (у межах населених пунктів - сільські, селищні, міські ради; за межами населених пунктів - районні державні адміністрації).

Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , який набрав чинності 01.01.2019, було внесено зміни, зокрема до статті 5 Закону № 899-IV, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) були надані лише сільським, селищним, міським радам.

Так, згідно із статтею 5 Закону № 899-IV зазначені органи місцевого самоврядування, а на час винесення розпорядженням райдержадміністрації про передачу земельних ділянок у власність, ще й районні державні адміністрації:

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Системний аналіз наведених вище правових норм, дає підстави для висновку, що особа, якій видано сертифікат на право на земельну частку (пай), має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), подавши до сільської, селищної, міської ради відповідну заяву.

Тобто, вищенаведене свідчить, що рішення щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належить колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.

За результатом розгляду заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) відповідна рада, реалізуючи надані їй повноваження, приймає рішення щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), що є підставою для звернення до землевпорядної організації та укладення договору на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), отримання заявником Витягу з Державного земельного кадастру та здійснення ним реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У випадку ж, якщо заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) подані більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства, то прийняттю рішення передуватиме процедура, визначена у статтях 7-10 Закону №899-IV, а саме: прийняття радою рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); погодження радою проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), розробленого суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, і його затвердження на зборах більшістю власників земельних часток (паїв), оформлення цих дій відповідним протоколом; здійснення Селищною радою розподілу (за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування) земельних ділянок за місцем їх розташування на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); оформлення результатів розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) відповідним протоколом і його затвердження Селищною радою.

Саме затверджений відповідною радою протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Таким же чином спірні правовідносини врегульовує й Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 (справа №815/1415/16) та від 26.02.2020 (справа №360/1498/19).

Тобто, підготовчі роботи щодо паювання земель мають певний, встановлений нормативними актами, порядок, який був дотриманий при паюванні земель колективної власності, переданих КСП ім. Шевченко.

При цьому, сертифікат на право на земельну частку (пай) посвідчує право на виділення в натурі земельної частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Шевченко розміром 7,88 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Як встановлено судом з матеріалів справи, у списку членів КСП ім. Шевченко на одержання сертифікатів на право на земельну частку (пай) як у 1996 році, так і у 2000 році дані про позивача були відсутні. ОСОБА_1 звертався до відповідача з приводу видачі сертифікату на земельну частку (пай) із земель реформованого КСП, проте листом від 09.02.2019 №0208/01-01-1211 останнього повідомлено, що видати позивачу сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель КСП ім. Шевченко райдержадміністрація не має можливості.

Таким чином, позивачем в обґрунтування звернення на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв) такий сертифікат до Веселівської РДА Запорізької області не надавався і на даний час у позивача відсутній, що не спростоване останнім в ході розгляду справи.

Як встановлено вище, саме сертифікат - це первинний документ при розподілі землі, що належить тому чи іншому КСП на праві колективної власності, тобто сертифікат - це правовстановлюючий документ, при пред`явленні громадянами вимоги на відділення належної їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) із земель, що належать відповідному КСП на праві колективної власності.

Разом із цим, за приписами частини другої статті 2 Закону № 899-IV документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Проте, вказані документи у позивача також на даний час відсутні, доказів протилежного позивачем суду не надано.

Як вже вище вказано, абзацом другим пункту 8 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України встановлено, що відповідні особи, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу.

У свою чергу, стаття 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є бланкетною до положень статті 122 Земельного кодексу України, якими розмежовано компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, його територіальних органів, яким є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, в залежності від призначення такої земельної ділянки.

Отже, прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення на місцевості відповідно до документів, що посвідчують право на земельну частку (пай), за заявою особи не віднесено до повноважень районної державної адміністрації.

Слід також зазначити, що в рамках адміністративного судочинства бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що у відповідача не було законних підстав розглядати заяву позивача стосовно надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно з Державним актом на право колективної власності та приймати рішення про надання дозволу на розробку цього проекту, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд також звертає увагу позивача, що Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , який набрав чинності з 01.01.2019, доповнено розділ Х Земельного кодексу України пунктом 21, яким установлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, починаючи з 01.01.2019 вирішення таких питань Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, до яких відповідач не належить.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243,-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ) до Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області (вул. Центральна, 136, смт Веселе, Запорізька область, 72202) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 06.04.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко