Рішення

від 06.04.2020 по справі 520/761/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 р. № 520/761/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РИсТ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РИсТ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000853305 від 14 листопада 2019 року заступника начальника ГУ ДПС у Харківській області за актом фактичної перевірки №438/20-40-33-05-07/31436034 від 18.10.2019 ТОВ "РИсТ" з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками/найманими особами у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 06.02.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача 28.02.2020 до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, та відповідає вимогам чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

В період з 20.03.2020 по 03.04.2020 суддя Панов М.М. знаходився у щорічній відпустці, тому вирішення вказаного питання здійснюється в перший робочій день.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено фактичну перевірку з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 01.01.2019 по 17.10.2019. Перевірка проводилась з 08.10.2019 по 17.10.2019.

За результатими перевірки було винесно акт від 18.10.2019 №438/20-40-33-05-07/31436034 .

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено, зокрема, порушення ст. 7 ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ", а саме на суму заробітної плати не нараховано 22% єдиного внеску за січень - вересень 2019 року у розмірі 43331,65 грн., що призвело до ненарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9532,98 грн.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено, що з 01.01.2019 по 17.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "РИсТ" укладались угоди цивільно-правового характеру з фізичними особами на виконання робіт: пакування ялинкових прикрас; розмалювання ялинкових прикрас; комплектування деталей на ялинкові прикраси, тощо.

Зазначені договори укладались систематично строком на один місяць. Факт виконання робіт, в свою чергу, підтверджується актами приймання-передачі, які укладались два рази на місяць або останнім днем місяця (щомісячно), мають постійний характер та повторюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП), трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у ст. 626 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, при цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 у справі №350/403/16-ц, у якій суд зазначив, що умови цивільних договорів чітко встановлюють, що виконавець виконує роботи на свій ризик та самостійно організовує виконання робіт.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

У разі виконання робіт за цивільно-правовими договорами: оплачується не процес праці, а її результат; робота не повинна мати систематичного характеру; результат визначається після закінчення роботи; результат оформлюється актами приймання-здачі виконаних робіт, і відповідно на їх підставі проводиться оплата; фізична особа, яка виконує роботу, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку.

У свою чергу, договори про надання послуг, які було надано до перевірки, містять низку умов щодо організації процесу праці, а саме, підпункт 1.4 договорів встановлює, що замовник надає виконавцю всі необхідні матеріали для надання послуг, забезпечує робочим місцем, побутовими умовами.

Крім того, враховуючи строк дії договорів, ними було передбачено виконання не короткотермінових а систематичних робіт на протязі тривалого проміжку часу, що підтверджуються фактом щомісячного укладання актів наданих.

У наданих до перевірки актах виконаних робіт зазначена назва робіт та вартість виконаної роботи, при цьому відсутня інформація щодо конкретизації виконаних робіт. До перевірки не було надано будь-яких документів (звітів, розрахунків, тощо) які б підтверджували, конкретизували виконану роботу, її зміст та місце надання послуг.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.195 ст. 195 Податкового кодексу України, працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Зі змісту пп. 14.1.222 ст. 195 Податкового кодексу України, роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV Податкового кодексу України до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

Враховуючи викладені обставини укладення угод цивільно-правового характеру, пункти договорів мають ознаки трудових. Відповідно, взаємовідносини ТОВ »РИсТ» з фізичними особами фактично є трудовими, а сторони договору в силу приписів пп. 14.1.195 та пп. 14.1.222 ст. 14 Податкового кодексу України прирівнюються до працівника та роботодавця.

Таким чином, ТОВ «РИсТ» в період з 01.01.2019 по 30.09.2019 систематично використовувало працю фізичних осіб, щомісячно нараховувало і сплачувало дохід, забезпечувало їх всім необхідним для виконання робіт (матеріали, техніка, засоби, паливно-мастильні матеріали) що слугувало приховуванню трудових правовідносин.

Відповідно до п. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

В порушення вищенаведених приписів законодавства, що регулює порядок нарахування та сплати єдиного внеску, ТОВ "РИсТ" за період січень 2019 року - вересень 2019 року занижено суму заробітної плати на яку нараховується єдиний внесок у розмірі 43331,65 грн., що призвело до заниження зобов`язань з єдиного внеску ну суму 9532,98 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Враховуючи те, що контролюючим органом було донараховано єдиний внесок у загальному розмірі 9532,08 грн., Головним управлінням ДПС у Харківській області було прийнято рішення від 14.11.2019 №00000853305, яким застосовано штраф у розмірі 2336,79 грн., у тому числі: за квітень 2019 року - 324,40 грн.; за травень 2019 року - 650,06 грн.; за червень 2019 року - 283,01 грн.; за липень 2019 року - 987,20 грн.; за серпень 2019 року - 92,04 грн.

Отже, відповідачем доказано правомірність спірного рішення, проте, позивачем не доведена його протиправність.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РИсТ" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РИсТ" (вул. 8 березня, буд. 7, м. Куп`янськ, Харківська область, 63700, 31436034) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 39599198) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов