Постанова

від 26.11.2020 по справі 520/761/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 р.Справа № 520/761/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РИСТ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м.Харків, повний текст складено 06.04.20 року по справі № 520/761/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РИСТ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РИсТ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000853305 від 14 листопада 2019 року заступника начальника ГУ ДПС у Харківській області за актом фактичної перевірки №438/20-40-33-05-07/31436034 від 18.10.2019 ТОВ "РИсТ" з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками/найманими особами у повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.20 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РИсТ" відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РИсТ" , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу , вважає, що рішення є протиправним, оскільки оспорюване рішення суду винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права, та неправильного дослідження та трактування наявних у матеріалах справи доказів. Апелянт вважає, що висновки контролюючого органу, які повністю підтримані судом першої інстанції, є безпідставними, а вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-00000053305 та рішення № 00000853305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.11.2019 року неправомірними та такими, що підлягають скасуванню виходячи з наступного. Вказує, що підставами для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-00000053305 від 14.11.2019 та рішення № 00000853305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.11.2019 стали матеріали фактичної перевірки оформленої актом 438/20-40- 33-05-07/31436034 від 18.10.2019 року. Вважає , що законодавством не передбачено можливості Контролюючого органу здійснювати перевірку достовірності, повноти нарахування та сплати будь- яких податків при проведенні фактичної перевірки. Таким чином при винесенні оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску контролюючим органом були використані матеріали, які не можуть бути підставою для їх винесення. Апелянт зазначає що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції взагалі не були взяті до уваги аргументи викладені у позовній заяві, а лише продубльовано позицію контролюючого органу, що викладені у відзиві на позовну заяву, також судом першої інстанції неналежним чином досліджені матеріалами справи. Просить визнати протиправним та скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року , ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю РИСТ в повному обсязі, яким скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-00000053305 від 14.11.2019 та рішення № 00000853305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.11.2019.

ГУ ДПС області вважає безпідставними доводи та аргументи, покладені в її обґрунтування. Вказує , що зі змісту прохальної частини апеляційної скарги, ТОВ «РИсТ» просить суд апеляційної інстанції, поміж іншого, скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2019 № Ю-00000053305 та рішення від 14.11.2019 № 00000853305 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску. У той же час, згідно з позовною заявою у цій справі, предметом позову було скасування виключно рішення від 14.11.2019 № 00000853305 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Також, вказує , що в якості однієї з підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, апелянтом зазначено незаконність проведених контрольно-перевірочних заходів, що також є порушенням вимог ч. 5 ст. 308 КАСУ, оскільки у суді першої інстанції така підстава позову не зазначалась. Просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року залишити без змін.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача , перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено фактичну перевірку з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 01.01.2019 по 17.10.2019. Перевірка проводилась з 08.10.2019 по 17.10.2019.

За результатами перевірки було винесено акт від 18.10.2019 №438/20-40-33-05-07/31436034.

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено, зокрема, порушення ст. 7 ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ", а саме на суму заробітної плати не нараховано 22% єдиного внеску за січень - вересень 2019 року у розмірі 43331,65 грн., що призвело до ненарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9532,98 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом донараховано єдиний внесок у загальному розмірі 9532,08 грн. та Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято рішення від 14.11.2019 №00000853305, яким застосовано штраф у розмірі 2336,79 грн., у тому числі: за квітень 2019 року - 324,40 грн.; за травень 2019 року - 650,06 грн.; за червень 2019 року - 283,01 грн.; за липень 2019 року - 987,20 грн.; за серпень 2019 року - 92,04 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що ТОВ "РИсТ" в порушення приписів законодавства, що регулює порядок нарахування та сплати єдиного внеску, за період січень 2019 року - вересень 2019 року занижено суму заробітної плати на яку нараховується єдиний внесок у розмірі 43331,65 грн., що призвело до заниження зобов`язань з єдиного внеску ну суму 9532,98 грн., тому Головним управлінням ДПС у Харківській області було прийнято рішення від 14.11.2019 №00000853305, яким застосовано штраф у розмірі 2336,79 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Так , ТОВ "РИсТ" , обґрунтовуючи позовні вимоги , крім іншого , вказує , що документальна виїзна перевірка ДФС та фактична перевірка ДФС є різними за своїм змістом, підставами та порядком проведення, при проведенні документальної перевірки досліджується питання своєчасності, достовірності , повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Тому , вказує про наявність в діях Головного управління ДПС у Харківській області процедурних порушень при накладені штрафу, а саме використання документів, що не можуть бути підставою для розгляду питання про накладення штрафу - цивільно-правових угод , оскільки податковим органом проведена не документальна , а фактична перевірка.

В апеляційній скарзі ТОВ "РИсТ" , крім іншого , вказує , що законодавством не передбачено можливості Контролюючого органу здійснювати перевірку достовірності, повноти нарахування та сплати будь- яких податків при проведенні фактичної перевірки. Таким чином при винесенні оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від Контролюючим органом були використані матеріали, які не можуть бути підставою для їх винесення. З посиланням на правові висновки Верховного суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів

викладені у Постанові від 21.02.2020 року по справі № 826/17123/18 , вказує , що самого лише факту неправомірності проведення перевірки достатньо для скасування оскаржуваного рішення, оскільки останні прийняті на підставі недопустимих доказів.

Колегія суддів встановила, що підставою оскарження Головним управлінням ДПС у Харківській області було прийнято рішення від 14.11.2019 №00000853305 є не тільки доводи щодо суті порушень , встановлених актом перевірки , а і доводи щодо неправомірності проведеної перевірки , за результатами якої складено акт та прийняте оскаржуване рішення.

В постанові від 21.02.2020, ухваленою Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №826/17123/18 (провадження №К/9901/25669/19), висловлено правову позицію з питань оскарження наказів про проведення перевірок у разі допуску податкових органів до проведення перевірок та правових наслідків процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної або фактичної перевірки.

Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду адміністративної справи №826/17123/18 полягає в тому, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу як самостійного предмета позову, судова палата зазначила, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду , викладений у справі №826/17123/18, при розгляді даного позову , колегія суддів вважає занеобхідним надати правову оцінку правомірності проведення фактичної перевірки ТОВ "РИсТ".

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п.20.1 ст.20 ПК України, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення

Згідно п.п.75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України передбачено порядок проведення фактичної перевірки.

Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема : п.п. 80.2.7. п.80.2 ст. 80 ПК України, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно п. 82.3 ст. 82 ПК України, тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Колегією суддів встановлено, що наказ про проведення фактичної перевірки ТОВ "РИсТ" від 03.20.2019р. № 966 прийнятий на підставі п. п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 , п.п.75.1.3. п. 75.1 ст. 75 , п.п. 80.2.7. п.80.2 ст. 80 та п.п. 82.3 ст. 82 ПК України . Метою перевірки є дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками ( найманими особами).

Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду витребувано у податкового органу документи , які стали підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ "РИсТ" від 03.20.2019р. № 966.

На виконання вимог ухвали суду ГУ ДПС області надало документи, які стали підставою для видання наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ «РИсТ» від 03.10.2019 № 966, а саме доповідну записку від 03.10.2019 № 164/20-40-33-05-16 та лист Головного управління Держпраці у Харківській області від 17.09.2019 № 02.03/02-14/10904 з додатком.

Так, згідно доповідної записки начальника управління податків і зборів з фізичних осіб від 03.10.2019 року викладена суть питання : до Головного управління ДПС у Харківській області надійшов лист Головного управління Держпраці у Харківській області від 17.09.2019 № 02.03/02-14/10904 щодо проведення аналізу та заходів, спрямованих на детінізацію зайнятості та доходів населення. ТОВ "РИСТ" (код за ЄДРПОУ 31436034) зареєстровано, як платника податків 06.04.2001, перебуває на обліку як основний платник податків в ГОЛОВНОМУ УПРАВЛІННІ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ.САЛТІВСЬКЕ УПРАВЛІННЯ.КУП`ЯНСЬКА ДПІ (М. КУП`ЯНСЬК). ТОВ "РИСТ" (код за ЄДРПОУ 31436034) не являється платником ПДВ. Види діяльності ТОВ "РИСТ" (код за ЄДРПОУ 31436034): Виробництво іншої продукції, н.в.і.у; Роздрібна торгівля іграми та іграшками в спеціалізованих магазинах; Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення. Сума доходу ТОВ "РИСТ" за 2018 рік складає 68366,90грн., за 1 півріччя 2019 - 546 637,00грн. Відповідно до наданої звітності про суми нарахованого єдиного внеску за серпень 2019 року ТОВ "РИСТ" використовує працю 2 найманих робітників за штатом, середня заробітна плата за серпень 2019 складає 4200,00грн. ТОВ "РИСТ" протягом періоду 2019 року залучає до виконання робіт осіб за договорами цивільно-правового характеру, так у серпні 2019 кількість осіб, які виконували роботи за договорами цивільно-правового характеру складає 21, середня сума винагороди становить 3976,12грн., що нижче за мінімальний рівень законодавчо встановленої заробітної плати. Враховуючи вищевикладене, великий обсяг доходу, рівень заробітної плати, залучення до виконання робіт осіб за договорами цивільно-правового характеру із виплатою винагороди, свідчить про ймовірний факт виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету та мінімізацію доходів осіб за договорами цивільно-правового характеру, для досягнення задекларованих результатів господарської діяльності та ризик мінімізації податкових зобов`язань.

Також, викладено пропозиції: з метою відпрацювання зазначеної інформації пропонуємо розглянути питання щодо- призначення фактичної перевірки ТОВ "РИСТ" (код за ЄДРПОУ 31436034) з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Колегія суддів вважає, що вказана доповідна записка не може бути обґрунтованою підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ "РИсТ" від 03.20.2019р. № 966, оскільки, як встановлено судом, податковим органом не доведено, що саме ця доповідна записка та наявна в ній інформація слугували підставою для прийняття спірного наказу, відсутня інформація, що в даному випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки.

Крім того, доповідна записка, як підстава, яка підпадає під дію підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Надана до суду доповідна записка містить лише опис питання та пропозиції, але не містить вказівки на конкретні порушення позивачем законодавства.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.12.2018 №820/4891/18.

Колегія суддів зазначає, що наказ про проведення фактичної перевірки ТОВ "РИсТ" від 03.20.2019р. № 966 не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів Головним управлінням ДФС у Харківській області встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

Крім того , вказаний наказ не містить посилань на наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №820/4893/18.

Верховний Суд в постановах від 12.06.2018 року, від 20.09.2018 року у справах №№ 821/597/17, 810/1438/17 відповідно висловив правову позицію, що акт отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, зокрема, ряду рішень Європейського Суду з прав людини справи "Мирилашвілі проти Росії", "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України" при визначенні допустимості чи недопустимості доказів діє Правило "отруєного дерева", "плоди отруєного дерева", або "ефект доміно", згідно з якими визнання одного доказу недопустимим тягне невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі. Отруєне дерево дає отруєні плоди. Матеріали/докази, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу/доказу самі є недопустимими як докази. Після визнання матеріалу/доказу недопустимим, спрацьовує "ефект доміно".

Колегія суддів зазначає, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення такого рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14), від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа N1570/7146/12).

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Доводи податкового органу не спростовують факту протиправності призначення та проведення перевірки позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку , що податковим органом порушено процедуру призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ "РИсТ" на підставі наказу від 03.20.2019р. № 966 , тобто у податкового органу були відсутні підстави для проведення такої перевірки , що є безумовною підставою для визнання незаконним і прийнятого за результатами такої перевірки рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску № 00000853305 від 14.11.2019, а позов підлягає задоволенню.

Щодо заявленої в апеляційній скарзі вимоги про скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-00000053305 від 14.11.2019, колегія суддів зазначає , що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 р. відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РИсТ" про збільшення позовних вимог , в якій позивач просив визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-00000053305 від 14.11.2019 , тобто правомірнсть прийняття такої вимоги не було предметом позову , тому така вимога апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом місцевого самоврядування конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Недотримання законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії зумовлює його протиправність.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року по справі № 520/761/2020 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску № 00000853305 від 14.11.2019.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 01.12.2020 року