Постанова

від 31.03.2020 по справі 826/11001/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11001/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Смолій І.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Беспалова О.О., Костюк Л.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Престиж до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Престиж (далі по тексту - позивач, ТОВ Торговий будинок Престиж ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідачі, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві, ГУ ДФС у місті Києві, ДФС України) в якому просило скасувати:

- рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.02.2015 року № 0011101706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного податку;

- рішення ГУ Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.04.2015 року № 6088/10/26-15-10-08-32 про результати розгляду первинної скарги;

- рішення Державної фіскальної служби України від 21.05.2015 року № 10730/6/99-99-10-01-07-15 про результати розгляду повторної скарги.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

18.03.2020 року на адресу суду від ГУ ДФС у м. Києві надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши зазначене клопотання дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки участь сторін не є обов`язковою, а матеріали справи містять належні докази для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слуханню справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 року, позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 24.06.2019 року касаційну скаргу ДФС України задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 року скасовано у частині задоволених позовних вимог про скасування рішень ГУ ДФС у м. Києві від 09.04.2015 року № 6088/10/26-15-10-08-32 про результати розгляду первинної скарги та рішення ДФС України від 21.05.2015 року № 10730/6/99-99-10-01-07-15 (про результати розгляду повторної скарги) та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тобто, перегляд справи здійснюється в частині скасування рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.02.2015 року № 0011101706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного податку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві від 24.02.2015 року № 0011101706, на підставі ч. 10 та п. 2 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , до філії ТОВ Торговий будинок Престиж , за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, застосовано штраф у розмірі 3 186,18 грн. (10%) та нараховано пеню у розмірі 32,93 грн. (0,1 від суми недоїмки) за період з 21.03.2014 року по 28.03.2014 року (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Вказане донарахування здійснено податковим органом з посиланням на те, що філією ТОВ Торговий будинок Престиж несвоєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І половину лютого 2014 року в розмірі 31 373,26 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем в порядку адміністративного оскарження було подано скарги до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатами адміністративного оскарження рішеннями ГУ Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.04.2015 року № 6088/10/26-15-10-08-32 та ДФС України від 21.05.2015 року № 10730/6/99-99-10-01-07-15 скарги було залишено без задоволення, а рішення від 24.02.2015 року № 0011101706 без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску за березень 2014 року та відповідно наявності у філії ТОВ Торговий будинок Престиж недоїмки за вказаний період, суду не надано, відповідно, податковим органом не доведено правомірності прийняття рішення від 24.02.2015 року № 0011101706.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 1.3 статуту ТОВ Торговий будинок Престиж місцезнаходженням товариства: м. Харків, вул. Лозівська, 8.

Згідно п. 1.6 Положення про філію ТОВ Торговий будинок Престиж у місті Києві, затвердженого Зборами учасників ТОВ Торговий будинок Престиж від 16.0.2012 року, філія ТОВ Торговий будинок Престиж не є юридичною особою (далі Положення).

Пунктом 1.7 Положення визначено, що Філія здійснює свою діяльність від імені Товариства і в межах повноважень, встановлених цим Положенням, має поточний рахунок в установі банків, печатку із своїм найменуванням, інші печатки та штампи.

Термін діяльності Філії не обмежується та визначається з моменту внесення відповідних відомостей про Філію до карти Державного реєстру ТОВ Торговий будинок Престиж за його місцезнаходженням та продовжується на весь період існування діяльності ТОВ Торговий будинок Престиж (п.1.8 Положення).

Відповідно до п. 2.1 Положення, Філія створюється з метою ведення підприємницької діяльності ТОВ Торговий будинок Престиж у м. Києві. Місцезнаходження Філії зазначено, м. Київ, вул. Марини Ракової, 23, оф. 1115, 1117 (п. 1.5 Положення).

Згідно Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску Філію ТОВ Торговий будинок Престиж код ЄДРПОУ 3800513 від 01.02.2012 року було взято на облік в органи Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та присвоєно реєстраційний номер 03-15816, який слід зазначати на всіх документах, що стосуються розрахунків зі сплати єдиного внеску.

Як зазначено ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві, у запереченнях на позов, станом на 20.03.2014 року у Філії ТОВ Торговий будинок Престиж обліковувалась недоїмка на суму 31 861,69 грн., яка погашена платіжними дорученнями від 21.03.2014 року № 48, від 21.03.2014 року № 46, від 28.03.2014 року № 71.

Відповідно до платіжних доручень: № 46 від 21.03.2014 року позивачем було перераховано грошові кошти у сумі 31 531,56 грн. на сплату єдиного внеску за Філію ТОВ Торговий будинок Престиж .

При цьому, у графі призначення платежу зазначено: сплата єдиного внеску за І половину березня 2014 року за Філію ТОВ Торговий будинок Престиж ; № 93 від 07.04.2014 року позивачем було перераховано грошові кошти у сумі 31855,15 грн. на сплату єдиного внеску за Філію ТОВ Торговий будинок Престиж .

При цьому, у графі призначення платежу зазначено: сплата єдиного внеску за ІІ половину березня 2014 року за Філію ТОВ Торговий будинок Престиж .

Як вбачається з витягу з ІКП філії ТОВ Престиж з єдиного соціального внеску за 2014 рік, що платіжним дорученням № 46 від 21.03.2014 року позивачем було перераховано грошові кошти у сумі 31531,56 грн. (а.с.90 Том ІІ).

Разом з тим, посилання контролюючого органу на наявність у філії ТОВ Торговий будинок Престиж недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 20.03.2014 року не може слугувати доказом правомірності застосування штрафу визначеного рішенням від 24.02.2015 року, оскільки, спірним є неприйняття податковим органом платіжних доручень: № 46 від 21.03.2014 року, № 93 від 07.04.2014 року, № 149 від 22.04.2014 року про сплату єдиного внеску за березень 2014 року.

Крім того, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві не надано суду доказів підтвердження, що вказану суму недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску було погашено саме Філією ТОВ Торговий будинок Престиж .

Доказів повернення грошових коштів ТОВ Торговий будинок Престиж сплачених платіжними дорученнями: № 46 від 21.03.2014 року, № 93 від 07.04.2014 року, № 149 від 22.04.2014 року, як помилково сплачених тощо, податковим органом суду також не надано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон), яким визначено порядок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 6 Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Абзацом 3 частини 4 статті 25 Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Частиною 12 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи , внесені зміни до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , зокрема, з 01.10.2013 адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється органами доходів і зборів України.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Так, пунктом 3 частини першої статті 14 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що органи доходів і зборів зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Відповідно до пп.14.1.1-1 п.14.1 ст. 14 ПК України, адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Відповідно до пп. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 ПК України відокремлені підрозділи - у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців . Для розділу IV цього Кодексу - у визначенні Господарського кодексу України.

Згідно ч.4 ст.69 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Частиною 8 ст. 25 Закону встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є: ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є: засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов`язаннями; юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується; правонаступники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов`язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов`язки.

Передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів (затверджене наказом Міністерства доходів і зборів України від 22.10.2013 № 609, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2013 за № 1878/24410) при заповненні поля Призначення платежу у разі здійснення платником податків - юридичною особою сплати за відокремлений підрозділ друкується код за ЄДРПОУ відокремленого підрозділу, за який здійснюється така сплата.

Так, позивач - юридична особа ТОВ Торговий будинок Престиж здійснювало сплату єдиного внеску за відокремлений підрозділ - Філію ТОВ Торговий будинок Престиж , у платіжних дорученнях: № 46 від 21.03.2014 року, № 93 від 07.04.2014 року, № 149 від 22.04.2014 року були зазначені реквізити платника - ТОВ Торговий будинок Престиж (код за ЄДРПОУ 31690708) платника, як юридичної особи, що здійснює сплату єдиного соціального внеску за відокремлений підрозділ, що не є порушенням.

Доказів на підтвердження того, що податковим органом не було отримано грошових коштів, які були перераховані позивачем, згідно платіжного доручення № 46 від 21.03.2014 року, № 93 від 07.04.2014 року, № 149 від 22.04.2014 року, з призначенням платежу: сплата єдиного соціального внеску за березень 2014 року за філію ТОВ Торговий будинок Престиж , суду не надано.

Враховуючи те, що доказів несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску за березень 2014 року та відповідно наявності у філії ТОВ Торговий будинок Престиж недоїмки за вказаний період контролюючим органом не надано, у останнього були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення від 24.02.2015 року № 0011101706.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведено належними доказами відсутність у останнього недоїмки по сплаті єдиного внеску за Філію ТОВ Торговий будинок Престиж , та відповідно протиправність оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.О. Беспалов

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 06.04.2020 року