Постанова

від 31.03.2020 по справі 640/6068/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6068/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Вєкуа Н.Г., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.

за участю:

представника позивача: Резніченко Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф та Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної реєстрації, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Галицьке розвиткове товариство , Товариство з обмеженою відповідальністю Новоградагротрейд , ОСОБА_1 , Комунальне підприємство Центр реєстрації прав Корецької районної ради Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сінеф (далі по тексту - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної реєстрації (далі по тексту - відповідач, Мінюст, Департамент) в якому просило (з урахуванням уточнення позовних вимог)(Т.2 а.с.69):

- визнання незаконною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав за діяльністю комунального підприємства Центр реєстрації прав Корецької районної ради Рівненської області;

- зобов`язати Міністерство юстиції України закрити розділ №1253223546101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для чого, у тому числі, але не обмежуючись:

- скасувати запис про рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) №35285534 від 22.05.2017 року;

- скасувати всі подальші записи щодо об`єкту нерухомого майна №1253223546101, які були здійснені після відкриття розділу рішенням № 35285534 від 22.05.2017 року, а саме:

- скасувати запис про державну реєстрацію прав № 20686491 від 29.05.2017 року;

- скасувати запис про іпотеку № 22215173 від 07.09.2017 року;

- скасувати запис про іпотечне обтяження №22214913 від 07.09.2017 року;

- скасувати запис про право власності № 31373721 від 26.04.2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, оскаржуване рішення - скасувати та закрити провадження по справі, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 26.07.2017 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга ТОВ Сінеф від 26.07.2017 року №1 (далі - Скарга) з вимогами:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.05.2017 року №35458305, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Львівської філії комунального підприємства Центр реєстрації прав Корецької районної ради Рівненської області Зарембою О.О., (далі - державний реєстратор Заремба О.О.);

- внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме видалити запис про право власності номер 20686491, від 29.05.2017;

- видалити інформацію у Державному реєстрі прав щодо об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Львів, вул. В. Винниченка, буд. 1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1253223546101;

- анулювати доступ державному реєстратору Зарембі О.О. до Державного реєстру прав.

Наказом Міністерства юстиції України від 12.09.2017 року № 3327/7 вирішено відмовити у задоволенні скарги ТОВ Сінеф від 26.07.2017 року №1, у зв`язку з тим, що розгляд питань, порушених у скарзі не належить до компетенції Мінюсту (Т.1 а.с.25 на звороті).

Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю Мінюсту щодо невиконання повноважень стосовно здійснення належного контролю у сфері державної реєстрації прав, звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що предметом розгляду даної справи є саме бездіяльність Мінюсту щодо здійснення контролю державної реєстрації прав за діяльністю КП Центр реєстрації прав , яка фактично зводиться до нерозгляду по суті скарги ТОВ Сінеф на дії державного реєстратора.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що спір щодо приватно - правових відносин з приводу права власності на майно перебуває в провадженні Господарського суду Львівської області, а тому, даний спір, на переконання суду першої інстанції, відноситься саме до юрисдикції адміністративних судів.

Зокрема, судом першої інстанції зазначено, що спірні правовідносини по суті спору виразилися у фактичній бездіяльності відповідача щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації, зводиться до не розгляду по суті скарги ТОВ Сінеф , в якій позивач просив вчинити певні дії, спрямовані на державну реєстрацію прав на нерухоме майно з реєстраційним номером: 1253223546101.

З огляду на зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Сінеф заявленим ним шляхом, водночас, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, ефективним способом захисту прав позивача буде саме визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту № 3327/7 від 12.09.2017 року про відмову у задоволенні скарги ТОВ Сінеф від 26.07.2017 року № 1 та зобов`язання відповідача розглянути скаргу ТОВ Сінеф від 26.07.2017 року №1 відповідно до законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, доводи сторін та предмет спору, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що вищезазначені висновки суду першої інстанції є помилковими, з огляду на наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. У свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої).

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не мав публічно-правових відносин саме з позивачами. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивачів.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

У даному випадку, вимоги про зобов`язання Мінюсту закрити розділ №1253223546101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для чого, у тому числі, скасувати запис про рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) №35285534 від 22.05.2017 року; скасувати всі подальші записи щодо об`єкту нерухомого майна №1253223546101, які були здійснені після відкриття розділу рішенням № 35285534 від 22.05.2017 року, а саме: скасувати запис про державну реєстрацію прав № 20686491 від 29.05.2017 року; скасувати запис про іпотеку № 22215173 від 07.09.2017 року; скасувати запис про іпотечне обтяження №22214913 від 07.09.2017 року; скасувати запис про право власності № 31373721 від 26.04.2019 року є захистом прав позивача на відповідний об`єкт нерухомості від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право щодо того ж самого нерухомого майна.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04 вересня 2018 року по справі № 823/2042/16.

Велика Палата у вказаному рішенні наголосила, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Звертаючись до суду з позовом, та обґрунтовуючи належність даного спору до юрисдикції адміністративних судів позивачі наполягали саме на істотному недотриманні процедури реєстрації.

Проте, Велика Палала Верховного Суду у наведеній вище постанові, відійшла від своєї раніше викладеної позиції про те, що при визначенні юрисдикції спору мають враховуватися підстави звернення до суду з позовом, зокрема порушення процедури реєстрації.

Велика Палала Верховного Суду наголосила, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Таким чином, вказані позивачами підстави звернення до суду у спорах зазначеної категорії не можуть бути причиною віднесення спору до тієї чи іншої юрисдикції.

Велика Палала Верховного Суду з метою забезпечення єдності та сталості судової практики у постанові від 04 вересня 2018 року по справі № 823/2042/16 сформувала досить чіткий висновок про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням вищезазначених висновків Великої Палали Верховного Суду, які містяться у постанові від 04 вересня 2018 року по справі № 823/2042/16, дійшла висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 238 КАС України (ст. 319 КАС).

Вказані вище обставини є беззаперечною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про закриття провадження у справі з наведених вище підстав.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається постанова про закриття провадження у справі .

Керуючись ст.ст. 238, 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф та Міністерства юстиції України - задовольнити частково .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року - скасувати .

Провадження по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної реєстрації, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Галицьке розвиткове товариство , Товариство з обмеженою відповідальністю Новоградагротрейд , ОСОБА_1 , Комунальне підприємство Центр реєстрації прав Корецької районної ради Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

І.О. Лічевецький

Повний текст виготовлено 06.04.2020 року