Постанова

від 06.04.2020 по справі 520/11211/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 р. Справа № 520/11211/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 19.12.19 року по справі № 520/11211/19

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Первомайського об`єднаного міського військового комісаріату Харківської області

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Первомайського об`єднаного міського військового комісаріату Харківської області (далі - відповідач 2, Первомайський ОМВК), в якому просив суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та Первомайського об`єднаного міського військового комісаріату Харківської області щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, повернути надмірно сплачену під час подання позову до суду першої інстанції суму судового збору в розмірі 768, 40 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції суперечить вимогам рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05.08.2019 по справі № 632/686/19, провадження № 2-о/632/26/19, яким на позивача у строк до 05.08.2021 покладено обов`язки опікуна його повнолітньої недієздатної сестри - ОСОБА_2 .

Фактично, визнаючи правомірними дії військового комісаріату щодо відмови в задоволенні заяви позивача про надання відстрочки від призову на строкову військову службу осіб офіцерського складу за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з тим, що позивач є опікуном повнолітньої ОСОБА_2 , суд першої інстанції змушує позивача не виконувати обов`язки опікуна, тобто не виконувати рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05.08.2019 по справі № 632/686/19, що може бути підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України.

При цьому, судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача про наявність рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області.

Також, не наведено судом і мотивів того, чому саме батьки зобов`язані утримувати повнолітню особу, сестру позивача, адже батьківські обов`язки припиняються з досягненням дитиною повноліття.

Утримання повнолітніх дітей може бути лише на підставі рішення суду і лише за певних, чітко визначених законом умов, які обов`язково мають бути доведені в суді.

Тобто, батько позивача був би зобов`язаний утримувати його повнолітню сестру лише за наявності рішення суду про це.

Автоматичного обов`язку утримання повнолітніх дітей, за відсутності відповідного рішення суду, згідно Сімейного кодексу України, не встановлено.

З огляду на викладене, батько позивача, в даному випадку, не може вважатися особою, яка зобов`язана відповідно до законодавства утримувати повнолітню дочку, а отже суд безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для надання відстрочки позивачу від призову згідно з частинами 1, 2 статті 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому, сестра позивача не потребує утримання, адже отримує від держави пенсію, відповідні документи надавалися суду першої інстанції, який до уваги їх не взяв і оцінку їм не надав.

Окрім того, утримання особи і її опіка є різними поняттями і тягнуть за собою зовсім різні обов`язки.

Щодо суми судового збору позивач зауважує, що відмову в наданні йому відстрочки від призову надавали районний та обласний військові комісаріати, як єдиний державний орган, який виконує єдину функцію, і позовна заява подана з єдиною вимогою про визнання протиправними дій військового комісаріату про ненадання відстрочки від призову за сімейними обставинами.

З огляду на викладене, позивач вважає неправомірними посилання суду на необхідність сплачувати судовий збір в подвійному розмірі, як у випадку, коли позов подається до двох різних, не пов`язаних між собою, органів чи організацій.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 02.10.2019 №512 "Про призов громадян України на військову службу за призовом осіб офіцерського складу в жовтні-листопаді 2019 року" молодшого лейтенанта запасу ОСОБА_1 було призвано на військову службу.

02.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Первомайського об`єднаного міського військового комісаріату Харківської області із заявою про надання відстрочки від призову на строкову військову службу офіцерського складу за сімейними обставинами, надавши копію рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області, копію пенсійного посвідчення матері ОСОБА_3 , довідку пенсійного фонду та довідку про склад сім`ї.

Так, рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05.08.2019 по справі № 632/686/19 визнано ОСОБА_2 , уродженку с. Червоне Знамено Первомайського району Харківської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 - недієздатною. Встановлено над ОСОБА_2 опіку та призначено їй опікуна - ОСОБА_1 .

В свою чергу, довідкою військово-лікарської комісії від 04.10.2019 №757 ОСОБА_1 було визнано придатним до проходження військової служби та направлено на атестаційну комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до протоколу №22 від 04.10.2019 ОСОБА_1 визнано кандидатом до проходження військової служби за призовом офіцерів запасу.

ОСОБА_1 , вважаючи, що відповідачами допущено порушення його прав, звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Харківським обласним військовим комісаріатом та Первомайським об`єднаним міським військовим комісаріатом Харківської області було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Стаття 4 зазначеного Закону передбачає, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з пунктом 216 Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України»: на військову службу за призовом осіб офіцерського складу в разі потреби за наказом Міністра оборони України призиваються офіцери запасу на строк, у чисельності і за військово-обліковими спеціальностями, визначеними Міністром оборони України.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170 "Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" визначено:

Пункт 10.1. Громадяни України віком до 43 років, які пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити, мають вищу освіту за освітнім ступенем не нижче бакалавра та яким присвоєно відповідне первинне військове звання офіцера запасу, відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у разі потреби наказом Міністра оборони України підлягають призову на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Строк військової служби для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, становить до 18 місяців.

Пункт 10.2. Після видання наказу Міністра оборони України щодо призову на військову службу осіб офіцерського складу запасу громадяни України, яким надійшла повістка військового комісаріату, зобов`язані прибути в пункт і в термін, зазначені в повістці.

Пункт 10.3. Призов на військову службу осіб офіцерського складу здійснюється після обов`язкового медичного огляду. Порядок проведення медичного огляду визначається Положенням про військово - лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800. Призову на військову службу осіб офіцерського складу підлягають громадяни України, придатні до військової служби за станом здоров`я.

Пункт 10.12. Районні (міські) військові комісаріати організовують: відбір кандидатів; медичний огляд кандидатів; вивчення особистих якостей кандидатів.

Відбір кандидатів серед офіцерів запасу проводиться військовими комісаріатами згідно з визначеними для них завданнями. Офіцери запасу відбираються за прямими військово-обліковими спеціальностями або за військово-обліковими спеціальностями, за якими допускається призначення офіцера без додаткової підготовки та з додатковою підготовкою, за умови направлення на підготовку після призову згідно з Переліком військово-облікових спеціальностей осіб офіцерського складу, а також за повною вищою освітою за спеціальністю, спорідненою з відповідною військово-обліковою спеціальністю згідно з Переліком військово-облікових спеціальностей, за якими може бути присвоєно первинне військове звання молодшого лейтенанта запасу, затвердженими Наказом Міністерства оборони України від 20 червня 2012 року № 412/ДСК, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 липня 2012 року за № 1190/21502.

Результати медичного огляду та аркуш вивчення особистих якостей кандидата долучаються до особової справи офіцера запасу.

Остаточне рішення щодо висновку районного (міського) військового комісара приймається атестаційною комісією обласного військового комісаріату.

Громадянин, який відповідає вимогам щодо призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу, є кандидатом для проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу.

За результатами роботи атестаційна комісія обласного військового комісаріату може прийняти щодо офіцера запасу одне з таких рішень: визнати кандидатом для проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу; має право на відстрочку до (число, місяць, рік); від призову звільняється.

За результатами роботи атестаційної комісії обласного військового комісаріату складається протокол, що подається на затвердження обласному військовому комісару. Висновок атестаційної комісії обласного військового комісаріату відображається в аркуші вивчення особистих якостей.

Витяги з протоколу засідання атестаційної комісії доводяться до районних (міських) військових комісаріатів у семиденний строк. Районним (міським) військовим комісаріатом доводиться до громадянина рішення щодо призову на військову службу та робиться відповідний запис у військовому квитку офіцера запасу.

На підставі списків кандидатів на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, послужних карток, копій паспортів і реєстраційних номерів облікової картки платника податків, що подаються з обласних військових комісаріатів до Генерального штабу Збройних Сил України, готується проект наказу Міністра оборони України по особовому складу про призов громадян України на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Після видання наказу по особовому складу про призов громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу до обласного військового комісаріату надсилається витяг із відповідного наказу по особовому складу. Обласний військовий комісаріат доводить цей наказ до районного військового комісаріату, який забезпечує направлення офіцерів запасу до місця проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та за результатами лікарської та атестаційної комісій визнано кандидатом до проходження військової служби за призовом офіцерів запасу.

Однак, позивач до списків кандидатів не був включений, у зв`язку з небажанням проходити військову службу, та подав заяву до Первомайського об`єднаного міського військового комісаріату Харківської області про надання відстрочки від призову на строкову військову службу офіцерського складу за сімейними обставинами, надавши копію рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області, відповідно до якого позивача визнано опікуном його недієздатної сестри, копію пенсійного посвідчення матері - ОСОБА_3 , довідку пенсійного фонду та довідку про склад сім`ї.

Відповідно до пункту 10.4 Наказу Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 "Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", за рішенням атестаційної комісії обласного військового комісаріату відстрочка від призову на військову службу осіб офіцерського складу надається на підставах, визначених статтею 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з ст. 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров`я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.

Відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за їх бажанням надається призовникам, які мають непрацездатних батька і матір чи одинокого непрацездатного батька (одиноку непрацездатну матір) або непрацездатних осіб, під опікою, піклуванням чи на утриманні яких перебував призовник, або осіб, над якими призовник здійснює опіку чи піклування, якщо вони не мають інших працездатних осіб - громадян України, зобов`язаних відповідно до законодавства їх утримувати. Непрацездатність зазначених осіб визначається в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 55 Цивільного кодексу України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права та обов`язки.

З аналізу норм п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" вбачається, що для надання відстрочки від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами повинні бути такі обов`язкові умови як: по-перше, наявність у призовника непрацездатних батька і матір чи одинокого непрацездатного батька (одиноку непрацездатну матір) або осіб, над якими призовник здійснює опіку чи піклування; по-друге, вищезазначені особи не мають мати інших працездатних осіб - громадян України, зобов`язаних відповідно до законодавства їх утримувати.

Відповідно до статті 198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

В ході розгляду справи встановлено, що, дійсно, рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05.08.2019 по справі № 632/686/19 визнано ОСОБА_2 , уродженку с. Червоне Знамено Первомайського району Харківської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 - недієздатною. Встановлено над ОСОБА_2 опіку та призначено їй опікуна - ОСОБА_1 .

В свою чергу, відповідно до довідки про склад сім`ї ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає разом з ОСОБА_4 (батько), ОСОБА_3 (мати) та ОСОБА_2 (сестра).

При цьому, з наявних матеріалів справи вбачається, що батько позивача та його недієздатної сестри, ОСОБА_4 , працює у ГПУ "Щебелінкагаздобича", групу інвалідності не має, а мати позивача та його недієздатної сестри, ОСОБА_3 , групу інвалідності не має та є пенсіонером за віком.

Отже, із наявних у матеріалах справи доказів слідує, що у ОСОБА_1 відсутні підстави для отримання відстрочки від призову відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки він не є єдиним працездатним членом сім`ї.

Враховуючи викладене, та той факт, що стаття 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачає право на отримання відстрочки від призову опікунам у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані утримувати підопічного, при цьому, наявність працездатного батька у ОСОБА_2 позбавляє права позивача на отримання відстрочки від призову, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що Харківським обласним військовим комісаріатом та Первомайським об`єднаним міським військовим комісаріатом Харківської області було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу.

Колегія суддів не спростовує доводи апеляційної скарги позивача про наявність рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області, яким встановлено над ОСОБА_2 опіку та призначено їй опікуна позивача - ОСОБА_1 .

Проте, колегія суддів наголошує на тому, що відстрочка від призову на військову службу осіб офіцерського складу надається на підставах, визначених статтею 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка передбачає наявність права на відстрочку від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за такими обов`язковими взаємопов`язаними умовами як: наявність у призовника непрацездатних батька і матір чи одинокого непрацездатного батька (одиноку непрацездатну матір) або осіб, над якими призовник здійснює опіку чи піклування, та вищезазначені особи не мають мати інших працездатних осіб - громадян України, зобов`язаних відповідно до законодавства їх утримувати.

В даному випадку, наявність працездатного батька у ОСОБА_2 позбавляє права позивача на отримання відстрочки від призову.

Щодо клопотання позивача про повернення судового збору, колегія суддів зауважує, що згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1921 грн.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Зміст позовної заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що він об`єднав у своєму позові дві немайнові вимоги, звернуті до різних відповідачів, а тому кожна з цих вимог мала бути оплачена судовим збором у розмірі 768,40 грн. (1921 грн. х 0,4), а загальна сума судового збору за подання цієї позовної заяви складає 1536,80 грн. (768,40 грн. х 2).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що, в даному випадку, переплата судового збору відсутня та підстав для повернення немає.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, доведено правомірність дій, що оскаржуються.

Доводи апелянта спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 по справі № 520/11211/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді І.С. Чалий В.В. Зеленський