Постанова

від 06.04.2020 по справі 160/8515/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/8515/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 р. (суддя Прудник С.В.) в справі № 160/8515/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку на час затримки виконання рішення про поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку на час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 08.06.2017 р. по 12.08.2019 р. в розмірі 74 730 грн. (з вирахуванням усіх обов`язкових податків, платежів і зборів).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 р. позов задоволено, стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі за період з 09.06.2017 р. по 11.08.2019 р. в розмірі 77690,28 грн. (з вирахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів); стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботу в розмірі 12 757,25 грн. Апелянт вказує про неврахування судом першої інстанції, що відповідач як правонаступник Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, яка припинена 10.12.2018 р., мав можливість виконати рішення про поновлення позивача на роботі лише з 02.04.2019 р., коли став стороною зобов`язання відповідно до ухвали суду про заміну відповідача правонаступником в справі № 804/3867/16. Відповідно, період, протягом якого саме відповідач як правонаступник ліквідованої інспекції не виконував рішення суду про поновлення на роботі з 02.04.2019 р. по 11.08.2019 р., тобто протягом 89 робочих днів, тому сума середнього заробітку, яка має бути стягнута на користь позивача, повинна становити 12 757,26 грн. Інший період, на думку апелянта, є вимушеним прогулом.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції в порушення ч. 2 ст. 9 КАС України вийшов за межі позовних вимог, стягнувши суму в розмірі 77 690,28 грн. замість заявленої позивачем 74 730 грн.

Крім того, вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу неспівмірним із заявленими вимогами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на посаді головного спеціаліста відділу ринкового нагляду, був призначений на дану посаду наказом №21-к від 29.03.2016 року.

16.12.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1092 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів , відповідно до пункту 1 якої утворено юридичну особу публічного права територіальний орган Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

29.03.2016 року позивача повідомлено про наступне вивільнення, про що вручено попередження про наступне вивільнення, яким також повідомлено, що питання щодо пропозиції іншої роботи буде розглянуто після затвердження та введення в дію структури та штатного розпису територіального органу Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Наказом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 01.06.2016 року № 48-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу ринкового нагляду Держспоживінспекції в Дніпропетровській області з 01.06.2016 року на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (у зв`язку із реорганізацією).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/3967/16 від 08.06.2017 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 р., визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області № 48-к від 01.06.2016 р. Про звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, стягнуто з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2016 року по 08.06.2017 року.

02.04.2019 р. ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду допущено заміну відповідача у справі № 804/3967/16 з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на її правонаступника - Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

23.04.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду змінено спосіб та порядок виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 804/3967/16 від 08.06.2017 року, шляхом зміни стягнення з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2016 р. по 08.06.2017 р., на зобов`язання Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області розрахувати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2016 по 08.06.2017 та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2016 року по 08.06.2017 року.

Лише 12.08.2019 року наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області №549-к Про поновлення на роботі ОСОБА_1 на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 по справі № 804/3967/16, ухвали Дніпропетровського апеляційного суду від 15.11.2017 по справі № 804/3967/16, ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 по справі № 804/3967/16 та відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України скасовано наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 01.06.2016 № 48-К Про звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу ринкового нагляду управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 02.06.2016.

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 14.08.2019 №555-к Про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 на виконання вимоги виконавця відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Дніпропетровській області від 09.07.2019 №02.1-33/9791, керуючись постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 по справі № 804/3967/16, ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 15.11.2017 по справі № 804/3967/16, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в 02.04.2019 по справі № 804/3967/16, та відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України управлінням економіки, бухгалтерського обліку та звітності Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області зобов`язано виплатити ОСОБА_1 , головному спеціалісту відділу ринкового нагляду управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 02.06.2016 по 08.06.2017 у розмірі 42700,93 грн.

Суд першої інстанції вважав, що заборгованість із середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка утворилась внаслідок несвоєчасного виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 року по справі №804/3967/16, має обраховуватися з 09.06.2017 року по 11.08.2019 року.

Розрахувавши середньоденну заробітну плату, виходячи з того, що згідно з довідкою щодо середньої заробітної плати, яка видана Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, заробітна плата позивача за квітень 2016 року та травень 2016 року становить 5733,43 грн. (3725,02 грн. в квітні (21 робочих календарних днів) та 2008,41 грн. за травень (19 робочих календарних днів)), в розмірі 143,34 грн. (5733,43 грн. / 40 днів) , суд першої інстанції дійшов висновку, що середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 77690,28 грн. (середньоденний заробіток 143,34 грн. х 542 днів).

Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 29.03.2016 р. ОСОБА_1 працював в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на посаді головного спеціаліста відділу ринкового нагляду.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1092 від 16.12.2015 р. Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів , пунктом 1 передбачено утворення юридичної особи публічного права - територіального органу Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, 29.03.2016 р. позивача повідомлено про наступне вивільнення.

Наказом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 01.06.2016 р. № 48-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу ринкового нагляду Держспоживінспекції в Дніпропетровській області з 01.06.2016 р. на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в справі №804/3967/16 від 08.06.2017 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 р., визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області № 48-к від 01.06.2016 р. Про звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, стягнуто з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2016 року по 08.06.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 р. допущено заміну відповідача у справі № 804/3967/16 з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області правонаступником Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 р. змінено спосіб та порядок виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 804/3967/16 від 08.06.2017 р. зі стягнення з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2016 р. по 08.06.2017 р. на зобов`язання Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області розрахувати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2016 р. по 08.06.2017 р. та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2016 р. по 08.06.2017 р.

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 12.08.2019 р. №549-к скасовано наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 01.06.2016 р. № 48-К Про звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу ринкового нагляду управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 02.06.2016 р.

Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 14.08.2019 р. № 555-к Про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 зобов`язано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 02.06.2016 р. по 08.06.2017 р. у розмірі 42 700,93 грн.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання правильності визначення судом першої інстанції суми, яка має бути стягнута на користь позивача внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 236 КЗпП врегульоване питання оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, законодавцем визначено обов`язок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) виплатити працівнику середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Не є спірним питанням, що позивач мав бути поновлений відповідачем на роботі після ухвалення судового рішення в справі №804/3967/16 від 08.06.2017 р.

Оскільки позивача поновлення на посаді тільки 12.08.2019 р., середній заробіток за час вимушеного прогулу стягнуто за період з 02.06.2016 р. по 08.06.2017 р., є правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 09.06.2017 р. по 11.08.2019 р.

Суд визнає необґрунтованими доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції, що відповідач як правонаступник Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, яка припинена 10.12.2018 р., мав можливість виконати рішення про поновлення позивача на роботі лише з 02.04.2019 р., коли став стороною зобов`язання відповідно до ухвали суду про заміну відповідача правонаступником в справі № 804/3867/16, тому період, протягом якого саме відповідач як правонаступник ліквідованої інспекції не виконував рішення суду про поновлення на роботі з 02.04.2019 р. по 11.08.2019 р., тобто протягом 89 робочих днів, тому сума середнього заробітку, яка має бути стягнута на користь позивача, повинна становити 12 757,26 грн.

Суд зазначає, що відповідач є правонаступником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, відповідно, має нести відповідальність за затримку виконання рішення про поновлення на роботі у вигляді виплати робітнику середнього заробітку за таку затримку.

Посилання апелянта, що інший період є вимушеним прогулом, є цілком безпідставним та жодним чином не узгоджується з вимогами законодавства.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції ч. 2 ст. 9 КАС України в частині виходу за межі позовних вимог та стягнення суми в розмірі 77 690,28 грн. замість заявленої позивачем 74 730 грн. суд вказує на таке.

Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача більшу суму, ніж заявив позивач, зробивши власний розрахунок такого середнього заробітку.

Враховуючи, що відповідачем не оспорюються обчислений судом першої інстанції розмір середньоденного заробітку, суд не може вважати, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Також апелянт вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із заявленими вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС).

Стаття 134 КАС України встановлює, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 134 КАС обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи містять підтвердження здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також фактичне отримання такої допомоги, пов`язаної з розглядом цієї справи.

Судом першої інстанції обґрунтовано визнано такою, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача, сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., зважаючи на те, позивачем документально підтверджено понесені витрати, пов`язані з розглядом цієї справи.

Апелянтом не доведено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, які стягнуто з відповідача на користь позивача, є неспівмірним з ціною позову.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнута на користь позивача сума в розмірі 5000 грн. як витрати на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем належними доказами підтверджено як факт надання правової допомоги, так й розмір таких витрат, а відповідачем не доведено неспіврозмірності розміру витрат заявленим вимогам.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа стосується питання прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а позивач не є службовою особою, яка у значенні Закону України Про запобігання корупції займає відповідальне та особливо відповідальне становище, ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 р. в справі № 160/8515/19 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 р. в справі № 160/8515/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку на час затримки виконання рішення про поновлення на посаді залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 06.04.2020 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 06.04.2020 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко