Постанова

від 31.03.2020 по справі 2а-17610/12/2670

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2а-17610/12/2670 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Мазур А.С., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Оксененка О.М.

при секретарі Горяіновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестбуд-Кам`янець до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестбуд-Кам`янець (далі по тексту - позивач, ТОВ Інвестбуд-Кам`янець ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС) в якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2012 року №0000481530;

- визнання права ТОВ Інвестбуд-Кам`янець на податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 2 403 758,00 грн.;

- визнати протиправними рішення відповідача про відмову у прийнятті декларацій з податку на додану вартість за квітень-вересень 2012 року та невизнання зазначеної звітності як податкової.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року значений позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

26.03.2020 року на адресу суду від ГУ ДПС України надійшло клопотання про оголошення перерви по даній справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши зазначене клопотання дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки участь сторін не є обов`язковою, а матеріали справи містять належні докази для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слуханню справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2013 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про відмову у прийнятті декларацій з податку на додану вартість за квітень-вересень 2012 року та невизнання зазначеної звітності як податкової. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестбуд-Кам`янець залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2013 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестбуд-Кам`янець задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року позов задоволено частково, визнано протиправними рішення щодо відмови у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість, викладених у листах від 06.07.2012 №9915/10/15-325, від 06.08.2012 №12066/10/15-235, від 21.08.2012 №13066/10/15-325, від 25.09.2012 №16256/10/15-325, від 22.10.2012 №18011/10/15-325 та від 05.11.2012 №18998/10/15-221. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі №2а-17610/12/2670 залишено без змін.

Тобто, перегляд справи здійснюється в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2012 року №0000481530 та визнання права ТОВ Інвестбуд-Кам`янець на податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 2 403 758,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ Інвестбуд-Кам`янець , про що складено акт від 10.08.2012 року №73/15-307, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5, ст. 102, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 ПК України, у результаті чого завищено позивачем залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду за червень 2012 року в сумі 2 403 758,00 грн.

За результатами камеральної перевірки уповноваженими особами контролюючого органу прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 року №0000481530, яким зменшено ТОВ Інвестбуд-Кам`янець розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 403 758,00 грн. за червень 2012 року (далі по тексту - оскаржуване ППР).

Оскаржуване ППР прийнято на підставі акту перевірки від 10.08.2012 року № 73/15-307, у якому зазначено, що за результатами проведеного аналізу поданих додатків № 5 до декларації з ПДВ, поданих протягом 2008-2012 року встановлено, що до сум податкового кредиту віднесено суми з ПДВ по придбанню протягом липня 2007 року - травня 2009 року у ТОВ Інвестбуд-Кам`янець на загальну суму ПДВ 2 403 758,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що в акті перевірки було встановлено порушення позивачем пп.14.1.11 п.14.1. ст. 14 , п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, и. 198.3 ст.198, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1 (зі змінами і доповненнями), у зв`язку з чим, ТОВ Інвестбуд-Кам`янець завищено залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за червень 2012 року в сумі 2 403 758 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 року №0000481530, яким зменшено позивачу розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Податковим органом зазначено, що такий залишок сформований за придбаними товарами/послугами, які протягом терміну позовної давності платником ПДВ є неоплаченими.

Позивачем було надано додаткові пояснення стосовно заборгованості на яку контрагентом ТОВ БК Таур не було надано послуг позивачу у розмірі 3 775 110,32 грн. (ПДВ 629 185,05 грн.), що встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 13.10.2011 року №8/449, яким визначено заборгованість на яку контрагентом ТОВ БК Таур не надано послуг позивачу у розмірі 3 775 110,32 грн. (ПДВ 629 185,05 грн.).

Так, позивач зазначив, що вказана заборгованість виникла на підставі договору підряду №СЛ/07-2 від 06.07.2007 року між позивачем, як замовником та ТОВ БК Таур , як підрядником.

У свою чергу, підрядником за вказаним договором не було надано послуги у повному обсязі, зокрема на суму 3 775 110,32 грн., що також підтверджується актами приймання-передачі.

На виконання рішення господарського суду по справі №8/449 від 13.10.2011 року було відкрито виконавче провадження щодо стягнення заборгованості, однак у зв`язку із відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, постановою державного виконавця від 11.03.2015 ВП №33054541 повернуто виконавчий документ стягувачу.

Позивачем на суму дебіторської заборгованості у 3 775 110,32 грн. (ПДВ 629 185,05 грн.) було задекларовано податкове зобов`язання у сумі 3 775 110,32 грн., яким зменшено суму податкового кредиту.

Не погоджуючись з оскаржуваним ППР, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що, платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від`ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів для його погашення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено камеральну перевірку ТОВ Інвестбуд-Кам`янець , за наслідками проведення якої складено акт перевірки від 10.08.2012 року № 73/15-307, у якому зазначено що за результатами проведеного аналізу поданих додатків № 5 до декларації з ПДВ, поданих протягом 2008-2012 року встановлено, що до сум податкового кредиту віднесено суми з ПДВ по придбанню або виготовленням товарів (послуг) протягом липня 2007 року - травня 2009 року у ТОВ Інвестбуд-Кам`янець на загальну суму ПДВ 2 403 758,00 грн.

Вважаючи безпідставною відмову контролюючого органу у прийнятті податкової звітності позивача з податку на додану вартість за червень 2012 року та протиправністю спірного податкового повідомлення-рішення, яким зменшено позивачу розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Інвестбуд-Кам`янець подало податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року разом з додатком 2 Довідка про залишок суми від`ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (далі по тексту - додаток 2).

У податковій декларації у рядку 22 Залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18) та у рядку 24 Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду) позивач задекларував суму в розмірі 2 463 192,00 грн.

Значення рядка 22 податкової декларації перенесено до колонки 3 додатку 2, значення рядка 24 податкової декларації перенесено до колонки 5 додатку 2.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до п. 135.1 ст. ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Як передбачено п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Кодексу при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пп. 4.6.4, 4.6.5, 4.6.6 п. 4.6 розділу V Порядку якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов`язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від`ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від`ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Залишок від`ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.07.2007 року між ТОВ Інвестбуд-Кам`янець (замовник) та ТОВ Будівельна Компанія Таур (підрядник) було укладено договір підряду № СЛ/07-2 на будівництво торгівельно-розважального центру у місті Кам`янець-Подільський (далі по тексту - Договір).

Однак, будівництво тимчасово припинено та підрядником не в повному обсязі виконано свої зобов`язання за Договором.

ТОВ Будівельна Компанія Таур надавалися послуги ТОВ Інвестбуд-Кам`янець , що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг. Сума заборгованості, на яку ТОВ Будівельна Компанія Таур не надано послуг ТОВ Інвестбуд-Кам`янець становить 3 775 110, 32 грн., що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 року в справі № 8/449 та наказом про примусове виконання рішення від 30.05.2012 року. Таким чином з даної суми заборгованості сума податку на додану вартість становить 629 185, 05 грн.

При цьому, контролюючим органом зроблено висновок, в акті перевірки, що позивач не мав права на податковий кредит в сумі 2 403 758 грн., оскільки, не відбулася поставка товарів/послуг.

У відповідності до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , що діяв у період виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто у день перерахування коштів за оплату товарів (робіт, послуг) контрагенту ТОВ Будівельна Компанія Таур у ТОВ Інвестбуд-Кам`янець виникло право на податковий кредит.

Вказана законодавча норма не ставить у залежність виникнення права на податковий кредит від фактичного отримання товарів (робіт, послуг) в подальшому.

Крім того, ТОВ Інвестбуд-Кам`янець не мало права на відображення у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року залишку від`ємного значення в сумі 2 403 758, 00 грн., у зв`язку з тим, що був пропущений 1095-денний строк, який встановлений для подання заяв про повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість, а не відображення від`ємного значення у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що правомірність відображення суми податкового кредиту, у рядку 24 декларації, з податку на додану вартість підтверджується, зокрема, листом ДПС України від 02.01.2012 року № 608/6/15-3415-16, в якому зазначено, що відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження будівництва) основних фондів). Згідно із пп. 4.6.6 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 197/18935, залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Таким чином, платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від`ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів для його погашення.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведено належними доказами наявність у останнього права на податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 2 403 758,00 грн., та відповідно протиправність оскаржуваного ППР.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

О.М. Оксененко

Повний текст виготовлено 06.04.2020 року