Постанова

від 06.04.2020 по справі 309/3902/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 309/3902/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 квітня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., МАЦУНИЧА М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Хустського районного суду Ороса Я.В. від 29 січня 2020 року, повний текст якої складено 29 січня 2020 року, про повернення заяви у справі № 309/3902/20 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, Конституційного Суду України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Верховної Ради України, Генеральної прокуратури України, Державного бюро розслідувань і Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними та відшкодування майнової і моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 оскаржив ухвалу судді Хустського районного суду від 29.01.2020, якою йому повернуто вищевказану позовну заяву. Апелянт вважає ухвалу судді незаконною, доводи скарги зводяться до таких.

Суддя повернув позовну заяву через невідповідність її вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема, через несплату судового збору, відсутність вказівки на докази, на вжиття заходів досудового врегулювання спору, на ціну позову, відсутність орієнтовного розрахунку вартості витрат, які позивач мав понести під час розгляду справи. З ухвалою судді апелянт не погоджується, оскільки:

заявою від 28.11.2019 апелянт заявив відвід усім суддям Хустського районного суду, в тому числі, судді Оросу Я.В., тому просив не розглядати справу в Хустському районному суді;

суддя Орос Я.В. можливо зводить рахунки з апелянтом через те, що батько судді будучи районним архітектором у 1990 році своїми діями завдав шкоди апелянту, суддя Орос Я.В. попри заявлений відвід хоче розглядати справу і шкодити апелянту за критику батька;

до справи було додано довідку Державної фіскальної служби від 04.12.2019, яка дає підстави для звільнення позивача від сплати судового збору і від такої сплати він вже звільнявся судом;

апелянт просив витребувати докази, а це питання вирішується під час судового провадження;

всі суми претензій у заяві вказані.

ОСОБА_1 просить ухвалу судді від 29.01.2020 скасувати.

У відзиві на апеляцію Верховна Рада України вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Зазначає, зокрема, що позивач у своїй заяві не навів мотивів та підстав залучення Верховної Ради України до участі в справі в якості відповідача, такі підстави відсутні, а прийняте судом першої інстанції рішення не може вплинути на права та обов`язки Верховної Ради України.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого.

За змістом приписів ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 5 ч.ч. 1, 2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється, зокрема, відповідно до ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Предметом позову є матеріально-правовий зміст позовних вимог, задоволення пред`явлених вимог є метою позивача, результатом реалізації права на отримання шляхом ухвалення судом рішення конкретно визначеного цими вимогами матеріального блага. Підставами позову є факти і обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача. Підстави та предмет позову взаємопов`язані, предмет позову обумовлюється підставами позову, випливає з них, ці елементи позову не можуть розглядатися окремо один від одного. Право позивача вимагати з передбачених законом підстав задоволення позову і, відповідно, право відповідача (відповідачів) на захист від позову можуть бути належно реалізовані сторонами за умови пред`явлення конкретних, ясних, чітко сформульованих вимог, що не допускають множинного тлумачення, припущень тощо.

Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач (відповідачі) - особа (особи), яку (яких) відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка (які), виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має (мають) відповідати за позовом (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 ЦПК України).

Таким чином, по захист своїх порушених прав до суду може звернутися саме особа, права якої порушені, і не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом або договором, правомірній вимозі належного позивача відповідає обов`язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права.

Вимоги до позовної заяви та документів, що до неї додаються, встановлені ст.ст. 175-177 ЦПК України і покликані забезпечити учасникам процесу можливість належно реалізувати свої процесуальні права та виконати процесуальні обов`язки, ці вимоги передбачають, серед іншого, що:

позовна заява повинна містити:

повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

позовна заява повинна бути оплачена судовим збором, а якщо заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (ст. 175 ч. 1, ч. 3 п.п. 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, ч. 4, ст. 176 ч. 1 п. 1);

позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб;

у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо;

до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ст. 177 ч.ч. 1, 3, 4, 5).

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху;

в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху; якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити);

якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду; якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ст. 185 ч.ч. 1, 2, 3 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, 18.12.2019 до Хустського районного суду надійшов позов ОСОБА_1 від 16.12.2019 до Верховного Суду України, Конституційного Суду України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Верховної Ради України, Генеральної прокуратури України, Державного бюро розслідувань і Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними та відшкодування майнової і моральної шкоди (а.с. 3). Заява викладена рукописним текстом на одному аркуші, знаходиться в справі в одному примірнику та не містить вказівки на додатки, в тому числі, на наявність копій заяви для кожного з відповідачів.

Ухвалою від 24.12.2019 суддя Хустського районного суду відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору (а.с. 5-6).

Ухвалою від 24.12.2019 суддя Хустського районного суду залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху через невідповідність її встановленим ЦПК України вимогам щодо форми та змісту і надав строк для виправлення недоліків у п`ятиденний строк з дня вручення копії ухвали (а.с. 7-9). Конкретними недоліками заяви в ухвалі зазначені:

відсутність відомостей щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або номера і серії паспорта позивача;

відсутність вказівки в заяві на ціну позову та обґрунтованого розрахунку пред`явлених до стягнення 10 трильйонів гривень у рахунок компенсації моральної шкоди та 173320000 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди;

відсутність змісту вимог щодо кожного з відповідачів за обставин, коли позивачем пред`явлені вимоги до восьми відповідачів;

відсутність відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, а також відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову, якщо такі здійснювалися;

відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

відсутність підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

несплата судового збору та відсутність документів, що підтверджують підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, розмір такого збору визначено з вимоги про відшкодування майнової шкоди - 9605,00 грн, з вимоги про компенсацію моральної шкоди - 9605,00 грн, разом - 19210,00 грн.

Ухвалу від 24.12.2019 позивач ОСОБА_1 отримав 17.01.2020 (а.с. 12) і на виконання зазначених у ній недоліків позовної заяви подав 20.01.2020 ксерокопію рукописної заяви від 19.01.2020 (а.с. 13-14), в якій (з урахуванням нерозбірливості тексту) ідеться про те, що: заявою від 18.12.2019, яка рівнозначна відводу всім суддям Хустського районного суду, позивач просив голову районного суду направити його справу через розподіл в апеляційному суді до іншого місцевого суду області, що було проігноровано; позивач не просив жодного суддю Хустського районного суду постановляти ухвали (крім ухвал про відвід чи самовідвід); відмова в звільненні від сплати судового збору неправильна, оскільки довідка ДФС є доказом скрутного матеріального становища позивача; паспорт позивача подається безпосередньо в суді; в довідці ДФС вказано РНОКПП НОМЕР_1 ; ідентифікаційні коди відповідачів позивачу невідомі; позовні вимоги в грошах зазначені.

Ухвалою від 29.01.2020 суддя Хустського районного суду на підставі ст. 185 ч. 3 ЦПК України повернув позивачу ОСОБА_1 його заяву, оскільки її недоліки, що були зазначені в ухвалі від 24.12.2019, не були виправлені, позивачу було роз`яснено право повторного звернення до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (а.с. 1-2).

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення, постановленого судом першої інстанції , в межах доводів і вимог апеляційної скарги (ст. 367 ч. 1 ЦПК України).

У справі відсутні як заява позивача ОСОБА_1 28.11.2019, якою, як він стверджує в апеляційній скарзі, він заявив відвід усім суддям Хустського районного суду, так і заява від 18.12.2019, на яку він посилався як начебто рівнозначну заяві про відвід у своїй заяві від 19.01.2020 щодо виправлення недоліків позовної заяви. Доказів заявлення позивачем ОСОБА_1 встановленим порядком (ст.ст. 36-39 ЦПК України) відводу безпосередньо судді Оросу Я.В. в справі № 309/3902/19 немає. Отже, будь-які підстави для оцінки оскарженого процесуального рішення судді Хустського районного суду в контексті міркувань позивача про відвід цьому судді - відсутні. Так само недопустимими в доказуванні припущеннями (ст. 81 ч. 6 ЦПК України) є й міркування позивача щодо можливої упередженості судді Ороса Я.В. через давній конфлікт позивача з його батьком, що начебто мав місце. Відповідні доводи апеляції не можуть братися до уваги.

В частині питання, яке стосується судового збору, колегія суддів зауважує таке.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може у порядку, передбаченому законом, своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ст. 136 ч.ч. 1, 3 ЦПК України).

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (ст. 8 ч. 1 п. 1, ч. 2 Закону України Про судовий збір ).

Тобто, суд за клопотанням позивача за наявності передбачених законом підстав управі зменшити належний з нього до сплати розмір судового збору або звільнити позивача від сплати судового збору.

Позивач в тексті заяви від 16.12.2019 клопотав про звільнення його від сплати судового збору, підставою для чого вказав довідку ДФС, водночас не навів власне обґрунтування для звільнення від сплати судового збору, не зазначив відповідний додаток до позовної заяви та не вказав реквізити довідки, якої в матеріалах справи станом на час вирішення процесуальних питань судом першої інстанції (виходячи з наявних на час апеляційного розгляду справи матеріалів) теж немає.

Попри це, суддя суду першої інстанції відмовляючи ухвалою від 24.12.2019 у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору вказав, що позивач подав суду як доказ свого скрутного матеріального становища відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників про суми виплачених доходів та утриманих податків, проте - не зазначив ані змісту цих відомостей, ані реквізитів відповідного документа, ані розміру (розмірів) судового збору, про який ідеться, тощо, обмежившись лише констатацією, що на переконання суду вказана довідка не є беззаперечним доказом скрутного матеріального становища позивача, а інших доказів на обґрунтування свого клопотання він не надав.

За таких умов, спосіб вирішення питання про судовий збір не давав належних процесуальних підстав судді, який ґрунтувався в цій частині на припущеннях, для подальшого залишення позовної заяви без руху через відсутність документа про сплату судового збору.

До апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 додав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників про суми виплачених доходів та утриманих податків, зафіксовані 04.12.2019 за № 21602, відповідно до яких за період з 2-го кварталу 2016 року по 3-й квартал 2019 року інформація про його доходи відсутня, інформація надана станом на 29.11.2019.

Недолік позовної заяви в частині зазначення РНОКПП позивача був виправлений заявою від 19.01.2020.

Інші істотні недоліки позовної заяви, на які було вказано в ухвалі судді від 24.12.2019, не були виправлені ОСОБА_1 . Так, зважаючи на пред`явлення позову до восьми відповідачів із вимогами про стягнення з них 10 трильйонів гривень у рахунок компенсації моральної шкоди та 173320000 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди заява повинна містити конкретне обґрунтування щодо підстав для пред`явлення таких вимог стосовно кожного з відповідачів: час, місце, спосіб, обставини заподіяння шкоди позивачу кожним із відповідачів, розмір і розрахунок шкоди, завданої такими конкретними діями кожного з відповідачів, якщо йдеться про солідарну відповідальність - підстави для такої відповідальності, правові норми, якими обґрунтовуються доводи позову, посилання на докази та, за загальним правилом, надання доказів щодо кожної відповідної обставини із позовною заявою тощо. Підстави і межі позову щодо кожного з відповідачів повинні бути чітко визначені, вимоги до кожного відповідача повинні бути належно і чітко сформульовані.

Ані такого обґрунтування, ані належного формулювання позовних вимог, ані посилання на конкретні розрахунки і докази заява не містить, жодні докази до неї не додавалися. Зазначення в тексті заяви самих лиш розмірів відшкодування та вказівка в ній про те, що позивач просить задовольнити вимоги щодо відшкодування майнової та моральної шкоди пропорційно рівно з кожного відповідача не є належним обґрунтуванням і формулюванням вимог, не пов`язується з конкретними підставами для таких і не усуває істотних недоліків заяви. Прохання витребувати всі докази, всю переписку позивача з відповідачами за відсутності посилання на конкретні докази, їх місцезнаходження, мотивації щодо неможливості самостійно надати докази, обставин, які відповідний доказ підтверджує, і т.ін. не відповідає правилам, встановленим, зокрема, ст. 43 ч. 2 п. 4, ст. 81 ч.ч. 1, 5, ст. 83 ч.ч. 1, 4, 5, 8, ст. 84 ч.ч. 1, 2, ст. 175 ч. 3 п. 8, ст. 177 ч. 5 ЦПК України, таке клопотання не могло бути задоволене по суті.

Такі недоліки позовної заяви, що не були усунені, перешкоджали руху заяви. Не були виправлені й недоліки заяви, що пов`язувалися з нормами ст. 175 ч. 3 п.п. 6, 10 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, суддя суду першої інстанції прийняв правильне по суті процесуальне рішення про повернення позивачу ОСОБА_1 його заяви. Водночас судження в ухвалі від 29.01.2020 про несплату позивачем судового збору як підставу для повернення заяви слід з ухвали виключити через вирішення цього питання суддею без дотримання норм процесуального права.

Відтак, апеляцію на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України слід задовольнити частково, змінити оскаржувану ухвалу виключивши з неї судження про несплату позивачем судового збору як підставу для повернення заяви, в іншій частині на підставі ст. 375 цього Кодексу апеляцію слід залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, змінити ухвалу судді Хустського районного суду від 29 січня 2020 року виключивши з неї судження про несплату позивачем судового збору як підставу для повернення заяви, в іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду.

Судді