Ухвала

від 17.06.2020 по справі 309/3902/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 309/3902/19

провадження № 61-8541ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду

від 06 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, Конституційного Суду України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Верховної Ради України, Генеральної прокуратури України, Державного бюро розслідувань і Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними та відшкодування майнової і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року,

з пропуском строку на касаційне оскарження.

У порушення вимог пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Закарпатським апеляційним судом прийнято постанову 06 квітня 2020 року, тому останнім днем строку на касаційне оскарження є 06 травня 2020 року, а касаційну скаргу подано 26 травня 2020 року.

ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, однак не зазначає підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє

у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, у якій зазначити поважні причини, що перешкоджали подати касаційну скаргу до 06 травня 2020 року, та надати належним чином засвідчені докази на підтвердження цих обставин (конверт в якому надсилалася копія повного тексту постанови Закарпатського апеляційного суду

від 06 квітня 2020 року із ідентифікатором міжнародного поштового відправлення Публічного акціонерного товариства Укрпошта , довідка суду у якій зазначено інформацію щодо отримання чи не отримання скаржником копії повного тексту оскаржуваної постанови, тощо).

У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України ОСОБА_1 не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі. Водночас ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору.

Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України Про судовий збір .

Відповідно до статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ KNIAT v. POLAND

від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ JEDAMSKI and JEDAMSKA v. POLAND від 26 липня 2005 року, пункти 63, 64).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи

і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ SHISHKOV v. RUSSIA від 20 лютого

2014 року, пункт 111).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 не надав доказів, які підтверджують його майновий стан та відсутність можливості сплатити судовий збір, підстави для звільнення його від сплати судового збору відсутні.

Отже, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України Про судовий збір .

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду касаційної скарги фізичною особою на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить

2 102 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги розмір судового збору становить

420,40 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі

м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055).

На підтвердження сплати судового збору скаржнику необхідно надати до суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір .

У прохальній частині ОСОБА_1 просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року. Однак, не зазначає клопотання до суду касаційної інстанції щодо ухвали Хустського районного суду Закарпатської області

від 29 січня 2020 року, відповідно до його повноважень за результатами розгляду касаційної скарги (стаття 409 ЦПК України).

З огляду на зазначене та згідно з вимогами пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України ОСОБА_1 необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги щодо оскаржуваних судових рішень, які відповідають повноваженням суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги (стаття 409 ЦПК України).

Усупереч вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не визначено підставу (підстави), на якій (яких) вона подається.

ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає виключні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з абзацом 4 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, у якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України; дату отримання постанови Закарпатського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року; прохальну частину касаційної скарги щодо оскаржуваних судових рішень, які відповідають повноваженням суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги (стаття 409 ЦПК України). Додати до касаційної скарги копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи разом з документами, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документами, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. А також заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, у якій зазначити поважні причини, що перешкоджали подати касаційну скаргу до 06 травня 2020 року, та надати належним чином засвідчені докази на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков