Постанова

від 17.02.2020 по справі 757/47008/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/47008/17-ц

головуючий у суді І інстанції Писанець В.А.

провадження № 22-ц/824/13023/2019

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів Слюсар Т.А., Волошиної В.М.,

за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після припинення шлюбних відносин залишився проживати разом з матір`ю.

Разом з тим, відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, участі в його вихованні не приймає, не піклується про його здоров`я.

Оскільки, відповідач ухиляється у добровільному порядку сплачувати аліменти на сина, позивач, з урахуванням змінених позовних вимог, та посилаючись на статтю 184 СК України, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на сина у твердій грошовій сумі у розмірі 13 500 грн., щомісячно, починаючи з 11 серпня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, аліменти на позивача у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 11 серпня 2017 року по 18 березня 2018 року та половину розміру додаткових витрат на утримання їх малолітнього сина у розмірі 54 332 грн 85 коп.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 13 500 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 11 серпня 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання останньої у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 11 серпня 2017 року і по 18 березня 2018 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину розміру додаткових витрат на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 54 332 грн 85 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 1 920 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 11 серпня 2017 року, а в задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим без врахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у відповідних постановах Верховного Суду.

А також, апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не правильно розтлумачив статтю 182 СК України; доказів, які б свідчили про можливість сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі суду не надано і такі докази у матеріалах справи відсутні; єдиним висновком про спроможність сплачувати аліменти зазначено, що відповідач є молодим працездатним чоловіком та відомостей про незадовільний стан здоров`я відповідача суду не надано; суд першої інстанції не відобразив на підставі яких доказів враховано матеріальне становище дитини і платника аліментів та не вказав, яким чином визначив розмір аліментів у 13 500 грн., що є необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; суд першої інстанції не звернув уваги на відомості надані ДФС України і на довідку за місцем роботи відповідача за 2017?2018 роки, де зазначено розмір доходу відповідача та не в повній мірі з`ясував обставини, що мають важливе значення для справи, визнав встановленими обставини, за відсутності їх належної доведеності, дійшовши висновків, які не відповідають обставинам справи; не врахував, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 Постанови пленуму ВСУ від 18 грудня 2009 року N 14 Про судове рішення у цивільній справі суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Згідно із абзацом 4 частини 2 Постанови пленуму ВСУ від 18 грудня 2009 року N 14 Про судове рішення у цивільній справі обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає з огляду на таке.

Задовольняючи позов про стягнення аліментів на дитину, суд першої інстанції керувався частиною 1 статті 182 СК України та, встановивши, що спільна дитина сторін проживає разом із позивачем, відповідач є молодим працездатним чоловіком, відомостей про незадовільний стан його здоров`я не надано, врахувавши стан здоров`я позивача, матеріальне становище дитини і платника аліментів, виходив з того, що цілодобовий обов`язок позивача полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат ніж періодичні зустрічі, враховуючи вік дитини.

А також, суд першої інстанції вважав, що аліменти на малолітню дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 13 500 грн є достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Задовольняючи позов про стягнення ј додаткових витрат на утримання дитини, суд першої інстанції керувався частинами 1, 2 статті 185 СК України та виходив з доведеності позивачем понесення ним додаткових витрат.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення суду, обставини , які враховуються судом при визначенні розміру аліментів та визначені у статті 182 СК України, а також особливі обставини, визначені у частині 1 статті 185 СК України, для присудження стягнення додаткових витрат на дитину, - судом першої інстанції не встановлювалися взагалі.

Одним з основних аспектів обґрунтованості рішення суду згідно з практики Європейського суду є необхідність продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Така позиція наведена у рішенні у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації , та у справах Серявін та інші проти України , Проніна проти України , з них випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні, судом першої інстанції не надано оцінки доказам, що були надані відповідачем, а саме: запереченням на позовну заяву про стягнення аліментів від 08 грудня 2017 року з додатками (а.с. 27-67 т. 1), в тому числі довідка про доходи відповідача від 01 грудня 2017 року (а.с. 37 т. 1), фінансовий звіт ПП Юридична фірма ОСОБА_1 і партнери (а.с. 38 т. 1); клопотанню про залучення додаткових доказів від 23 лютого 2018 року (а.с. 74-75 т. 1); додатковим письмовим поясненням від 23 лютого 2018 року (а.с. 104-110 т. 1); відзиву на заяву про збільшення позовних вимог від 22 травня 2018 року (а.с. 185-192 т. 1); запереченням на додаткові пояснення до позовної заяви про стягнення аліментів від 22 травня 2018 року (а.с. 193-200 т. 1); додатковим поясненням від 06 березня 2019 року (а.с. 206-208 т. 1).

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, під час ухвалення якого, колегія апеляційного суду вирішуватиме такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегією апеляційного суду встановлено, що 23 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 23 серпня 2016 року (а.с. 8 т.1).

Від спільного подружнього життя мають малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 25 квітня 2017 року (а.с. 9 т.1).

З квітня 2017 року шлюбні відносини сторін фактично припинені, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть та не підтримують шлюбні відносини, син залишився проживати разом із матір`ю (зазначено позивачем (а.с. 2 т.1) та визнано відповідачем (а.с. 27 т.1)).

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, позивач та спільний малолітній син подружжя зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідачем у судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечувалося, що йому на праві на праві користування належить квартира АДРЕСА_2 , де він проживає та зареєстрований.

Позивач, посилаючись на те, що відповідач ухиляється у добровільному порядку сплачувати аліменти на малолітнього сина, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на сина у твердій грошовій сумі у розмірі 13 500 грн., щомісячно, починаючи з 11 серпня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, аліменти на позивача у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 11 серпня 2017 року по 18 березня 2018 року та половину розміру додаткових витрат на утримання їх малолітнього сина у розмірі 54 332 грн 85 коп.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, а саме частин 1, 2 статті 27 держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного і соціального розвитку дитини.

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Судом апеляційної інстанції встановлено та визнається відповідачем, що останній є власником нерухомого майна, а саме: гаража (машиномісця у підземному паркінгу) НОМЕР_9 загальною площею 15,8 кв. м та гаража (машиномісця у підземному паркінгу) НОМЕР_10 загальною площею 15,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 10-11 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів на підтвердження доводів позовної заяви щодо користування відповідачем квартирою АДРЕСА_3 та автомобілем Mersedes (НОМЕР_8), а також не надано доказів, що відповідачу на праві власності належить інше житло, а відповідачем вказані факти заперечуються (а.с. 28 т. 2).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є засновником ПП Юридична фірма ОСОБА_1 і партнери (код ЄДРПОУ 35625249), що розташований за адресою: АДРЕСА_10, з видами діяльності: консультування з питань комерційної діяльності й керування, державний реєстр юридичної особи 07 грудня 2007 року (а.с. 12-13 т.1), інформація з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб (а.с. 4 т.1), що визнається відповідачем у запереченнях на позовну заяву (а.с. 27-67 т.1).

Відповідач як власник корпоративних прав у ПП Юридична фірма ОСОБА_1 і партнери дивідендів за дев`ять місяців 2017 року не отримував, на підтвердження чого відповідачем надано фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва (а.с. 38 т. 1).

Крім цього, встановлено, відповідач працює у ПП Юридична фірма ОСОБА_1 і партнери на посаді директора, відповідно до довідки про доходи від 01 грудня 2017 року за період з червня 2017 по листопад 2017 року ОСОБА_1 отримав всього 12 218 грн 13 коп. (а.с. 37 т.1).

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків: № 2447/с від 15 листопада 2017 року ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року отримав 4 800 грн (а.с. 66 т.1); № 2278/с від 27 листопада 2017 року ОСОБА_1 за III квартал 2017 року отримав 5018 грн 13 коп. (а.с. 67 т. 1).

Заперечуючи проти позову та посилаючись на вказані вище докази, що надані ним, відповідач стверджує, що інших доходів, окрім зазначеної заробітної плати він не має.

Разом з тим, у запереченнях на позовну заяву про стягнення аліментів від 08 грудня 2017 року, відповідач зазначає, що він не ухиляється від своїх батьківських обов`язків і в міру свої фінансових можливостей, надає позивачу кошти на утримання дитини (а.с. 27-32 т. 1 ).

Відповідачем на підтвердження цього факту надано копії квитанцій про перерахування грошових коштів позивачу за період з 07 серпня 2017 року по 04 грудня 2017 року у сумі 10 500 грн.: 2 500 грн (квитанція №7217 за 07 серпня 2017 року); 2 500 грн (квитанція № 5379 за 07 липня 2017 року); 2 500 грн (квитанція № 0120 за 07 вересня 2017 року); 1 000 грн (квитанція № 1880 за 26 жовтня 2017 року); 1 000 грн (квитанція № 2767 за 12 листопада 2017 року); 1 000 грн (квитанція № 7238 за 04 грудня 2017 року), а також копії квитанцій про купівлю речей (пелюшки, підгузки, іграшки)для малолітньої дитини на суму 7 492 грн 65 коп. (а.с. 33-36, 74-76, 145-148, 191-192 т.1).

Позивачем визнається, що відповідачем за період з березня 2017 року по січень 2018 року було перераховано на рахунок ОСОБА_2 : липень 2017 року - 2 500 грн., серпень 2017 року - 2 500 грн., вересень 2017 року - 2 500 грн., вересень 2017 року - 2 500 грн., жовтень 2017 року - 1 000 грн., листопад 2017 року - 1 000 грн., грудень 2017 року - 1 000 грн., січень 2018 року - 1 000 грн (а.с. 77 т. 1).

Отже, підсумовуючи викладене, на підтвердження своїх доводів про те, що інших доходів, окрім зазначеної заробітної плати, ОСОБА_1 не має, відповідачем надано документи про отримання за період січень-листопад 2017 року доходу у вигляді заробітної плати у розмірі 21 818 грн 13 коп.,

а на підтвердження доводів про те, що відповідач не ухиляється від своїх батьківських обов`язків і в міру свої фінансових можливостей, надає позивачу кошти на утримання дитини та купує речі (товари) для дитини, останній надав документи, що підтверджують здійснення цих витрат на загальну суму 17 992 грн 65 коп. за аналогічний період.

Відповідно до Закону України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII Про Державний бюджет України на 2017 рік встановлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2017 року - 1 544 грн., з 01 травня - 1 624 грн., з 01 грудня - 1 700 грн., а для працездатних осіб: з 01 січня 2017 року - 1 600 грн., з 01 травня - 1 684 грн., з 01 грудня - 1 762 грн.

Порівнюючи прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць, встановлений у 2017 році з доходом у розмірі 3 825 грн (21 818 грн 13 коп. - 17 992 грн 65 коп.), колегія апеляційного суду вважає, що він об`єктивно не є достатнім для забезпечення протягом 11 місяців 2017 року нормального функціонування організму працездатної особи, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування , а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що доводи про відсутність у ОСОБА_1 інших доходів, окрім заробітної плати, спростовуються поданими ним же доказами про здійсненні ним витрати на утримання малолітньої дитини.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у справі.

Витребувано у Адміністрації Державної прикордонної служби України відомості щодо перетину кордону громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 28 листопада 2018 року, зазначивши у разі перетину, коли саме, на підставі чого та зазначити країну слідування.

На виконання вимог ухвали суду, Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надіслав інформацію щодо перетинання державного кордону України у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 28 листопада 2018 року громадянином України ОСОБА_1 (серія № паспорта: НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ):

21 серпня 2017 року виїзд Київ - Гамбург;

05 вересня 2017 року в`їзд Гамбург - Київ;

03 січня 2018 року виїзд Київ - Мемінгем;

14 січня 2018 року в`їзд Гамбург - Київ;

02 червня 2018 року виїзд Київ - Гамбург;

09 червня 2018 року в`їзд Гамбург - Київ (а.с. 183 т. 1).

Відповідач з приводу наданої інформації Державною прикордонною службою України повідомив, що головна мета цих поїздок викликана особистими сімейними обставинами, оскільки на території Німеччини проживає бабуся ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , яка потребує стороннього догляду з боку свого онука ОСОБА_1 , під час перебування на території Німеччини ОСОБА_1 проживав у помешканні своєї бабусі у місті Гамбург, середня вартість квитка на літак у місто Гамбург становить 2 993 грн 04 коп., з урахуванням того, що ОСОБА_1 подорожував економ класом без багажу тільки з ручною валізою (а.с. 207-208 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, крім маршрутної квитанції на підтвердження вартості авіаквитка, відповідачем до суду не подано.

Позивач подала додаткові пояснення, у яких зазначає, що ОСОБА_1 загалом, з моменту народження малолітнього ОСОБА_1 , провів за кордоном 36 календарних днів, відповідачем не підтверджено проживання його бабусі ОСОБА_5 на території Німеччини, та власне його проживання у родичів під час перебування у Німеччині, не надано жодних доказів щодо надходження та походження коштів на закордонні поїздки, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму.

Дослідивши докази, колегія апеляційного суду вважає, що відповідачем не надано жодних доказів щодо характеру і мети подорожей, перебування з родичами, а також щодо походження коштів на закордонні поїздки.

Оскільки, відповідач у 2017 році здійснив 2 перельоти, то колегія апеляційного суду з врахуванням наданих відповідачем доказів щодо середньої вартості авіаквитка, встановила, що в середньому витрати відповідача на придбання авіаквитків у 2017 році становили щонайменше 5 986 грн 80 коп. (2 993 грн 40 коп. * 2).

Однак, як було встановлено вище, після сплати аліментів та придбання речей для свого малолітнього сина, у відповідача у 2017 році залишилися грошові кошти у сумі 3 825 грн., тому колегія апеляційного суду вважає, що вказана сума об`єктивно не є достатньою для оплати закордонних поїздок.

Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього інших доходів, окрім заробітної плати, спростовуються поданими ним же доказами про здійсненні витрати на закордонні поїздки та інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України.

Крім цього, позивач в обґрунтування розміру аліментів зазначає, що вартість особистих речей, які знаходяться у власності відповідача значно перевищують суму місячного доходу у розмірі 4 000 грн., вартість деяких речей перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а саме: вартість аксесуарів (ремені) фірми Hermes становить 880 доларів США та 815 доларів США (а.с. 114-117 т.1); вартість запонок Montblanc становить 475 доларів США (а.с. 118-119 т.1); вартість сумки фірми Louis Vuitton становить 3 400 доларів США (а.с. 120-121 т.1); вартість краватки становить 157 доларів США (а.с. 122-123 т.1); вартість аксесуару ременю фірмі Louis Vuitton становить 760 доларів США (а.с. 124-125 т. 1); вартість костюму фірми Zilli 196 600 руб. (а.с. 126-127 т.1); вартість парки фірми Woolrich 755 фунтів стерлінгів (а.с. 128-129 т.1).

Тому, позивач вважала, що відповідач має змогу придбати вищевказані речі, є платоспроможним і навмисно приховує свій дохід з метою ухиляння від сплати аліментів та під час визначення розміру аліментів на дитину встановленню також підлягає та обставина: чи здійснював платник аліментів придбання нерухомого або рухомого майна, вартість яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

У своїх заперечення проти цих доводів, відповідач зазначає, що посилання позивача на перелік брендового майна, яким він володіє, є безпідставними, оскільки не надано докази, що речі були придбані ним та посилаючись на статті 95, 100 ЦПК України, вказує, що надані позивачем роздруковані на принтері чорно-білі зображення ОСОБА_1 , незрозумілі роздруківки речей і скріншоти зроблені з мобільного телефону не можуть вважатись допустимими доказами (а.с. 193-194 т.1).

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представлені позивачем докази, на думку колегії апеляційного суду не дають суду підстави вважати, що вартість вказаних речей відповідає заявленій.

Все встановлене вище, свідчить про те, що величина вказаних витрат відповідача, вочевидь не відповідає наданому відповідачем розміру його доходу, а джерело походження коштів на здійснення вказаних витрат відповідачем, платником аліментів, не доведено. Що також вказує на те, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє колегії апеляційного суду при визначені розміру аліментів керуватися частиною третьою статті 182 СК України.

Відповідно до частини 3 статті 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України Про державний бюджет на 2019 рік встановлено, що прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років, до вікової категорії якої належить дитина сторін у справі, становить: з 01 січня 2019 року - 1 626 грн., з 01 липня - 1 699 грн., з 01 грудня - 1 779 грн.

Так, в цьому випадку, на день ухвалення оскаржуваного рішення 09 липня 2019 року мінімальний розмір аліментів для дитини віком до 6 років становить 50% прожиткового мінімуму - 849 грн 50 коп.

Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частини 7 та частини 8 статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно статті 12 Закону України Про охорону дитинства на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтями 7, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Зважаючи на матеріальний та сімейний стан сторін, вік відповідача та його витрати, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати, вік сина сторін, його потреби в існуванні (їжа, одяг, комфорт, користування житлово-комунальними та медичними послугами) та потреби у реалізації освітнього, соціального та духовного розвитку, колегія апеляційного суду вважає, що розмір аліментів на малолітнього сина сторін у справі слід визначити у розмірі 3 000 грн.

Визначений судом розмір аліментів на малолітнього сина у розмірі 3 000 грн., на думку колегії апеляційного суду буде відповідати як інтересам дитини, так і можливостям його батька, відповідача у справі, такий розмір аліментів є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав позивача та захистом прав відповідача. Саме вказаний розмір аліментів є доцільним до стягнення, що відповідає інтересам сторін у справі та чинному законодавству.

Таким чином, колегія апеляційного суду вважає позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягувати аліменти на малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 11 серпня 2017 року. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Звертаючись з позовом про стягнення аліментів у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи із дня пред`явлення цього позову і до 18 березня 2018 року, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 169 т. 1), позивач посилалася на те, що є: тимчасово непрацездатною у зв`язку з доглядом за дитиною віком до трьох років, увесь дохід позивача - це допомога при народженні дитини, яка становить на місяць 860 грн., що нижче від прожиткового мінімуму та не покриває навіть її побутових потреб, тому потребує матеріальної допомоги зі сторони відповідача та має право на утримання від свого чоловіка на підставі статей 80, 84 СК України.

Заперечуючи проти позову в цій частині, відповідач посилався на те, що

позивач володіє таким цінним рухомим і нерухомим майном та від певної його частини отримує дохід, а саме:

- земельна ділянка площею 0,12 га (кадастровий номер 3220882600:04:006:0498) за адресою: Київська обл., Бориспільський р?н, с/рада Гнідинська, Надія-ІІ садове товариство громадська організація;

- земельна ділянка площею 0,12 га (кадастровий номер 3220882600:04:006:0497) за адресою: Київська обл., Бориспільський р?н, с/рада Гнідинська, Надія-ІІ садове товариство громадська організація;

- земельна ділянка площею 0,12 га (кадастровий номер 3220882600:04:006:0496) за адресою: Київська обл., Бориспільський р?н, с/рада Гнідинська, Надія-ІІ садове товариство громадська організація;

- земельна ділянка площею 0,12 га (кадастровий номер 3220882600:04:006:0495) за адресою: Київська обл., Бориспільський р?н, с/рада Гнідинська, Надія-ІІ садове товариство громадська організація;

- земельна ділянка площею 0,12 га (кадастровий номер 3220882600:04:006:0499) за адресою: Київська обл., Бориспільський р?н, с/рада Гнідинська, Надія-ІІ садове товариство громадська організація;

- земельна ділянка площею 0,12 га (кадастровий номер 3220882600:04:006:0500) за адресою: Київська обл., Бориспільський р?н, с/рада Гнідинська, Надія-ІІ садове товариство громадська організація;

- житловий будинок загальною площею 60,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 (земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер 3222488205:03:001:0038, площа 0,12 га);

- земельна ділянка площею 0,15 га (кадастровий номер 3223155400:05:094:0046) за адресою: АДРЕСА_6 ;

- будинок, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 404,4 кв.м., житлова площа 89,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 ;

- земельна ділянка площею 0,12 га (кадастровий номер 3222488205:03:001:0038), за адресою: АДРЕСА_5 ;

- приміщення в корпусі пансіонату відпочинку Клубний комплекс Променад , не об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 41,1 кв.м. (опис: приміщення НОМЕР_11 в корпусі літ Ц у складі з: 261-1 - коридор, 267-2 - санвузол, 267-3 - шафа, 267-4 - кімната, 267-5 - кімната, 267-6 - коридор, загальною площею 41,1 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_7 ;

- земельна ділянка площею 0,138 га (кадастровий номер 3222488205:03:001:0064) за адресою: АДРЕСА_8 ;

- домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості: житловий будинок, А, загальна площа 67,4 кв.м., житлова площа 18,4 кв.м.; літня кухня, Б; альтанка, В; госпблок, Г; огорожа, 1; за адресою: АДРЕСА_8 (кадастровий номер 3222488205:03:001:0064);

- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_8 ;

- 2/3 квартири загальною площею 44,5 кв.м., житлова площа 26,6 кв.м., загальна вартість нерухомого майна 15 158 грн, за адресою: АДРЕСА_9 (а.с. 39-44 т. 1).

Із вищезазначеного нерухомого майна, один житловий будинок і два домоволодіння знаходяться на території бази відпочинку Лісне Ранчо , відповідно інформації, розміщеної на сайті бази відпочинку, приміщення здаються щодобово в оренду: вартість доби оренди котеджів розміщених на території бази відпочинку становить від 1 500 грн до 4 000 грн., на підтвердження цього факту відповідачем надано копію експертного висновку (а.с. 45-54, 59?65 т.1).

Мінімальна ціна будинку загальною площею 404,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 , розташований у елітному котеджному містечку Золоті Ворота кооператив Обрій-К . Мінімальна вартість будинку у цьому кооперативі починається від 13 658 501 грн за будинок загальною площею 180 кв.м., на підтвердження чого відповідачем надано Витяг з сайту (а.с. 55 т.1).

Також, відповідач зазначає, що у власності ОСОБА_2 перебуває автомобіль Субару Форестер державний номер НОМЕР_5 , однак на підтвердження цього факту доказів не надано.

Разом з цим, ОСОБА_1 зазначає, що позивач має у користуванні та зареєстрована у чотирьохкімнатній квартирі АДРЕСА_1 , середня вартість аналогічної квартири згідно з даних, отриманих з інтернет сайту, становить 450 000 - 600 000 доларів США, на підтвердження відповідачем надано копію паспорта позивача та витяг з інтернет-сайту (а.с. 56, 57 т.1).

Крім цього, відповідач зазначає, що квартири і приватні будинки, земельні ділянки, що належать позивачу, потребують фінансового утримання, а саме: сплати податків, комунальних послуг, витрат на електричну енергію і водопостачання, що становить десятки тисяч грн на місяць. Отже, зазначений представником позивача дохід ОСОБА_2 у розмірі 860 грн., не відповідає дійсності. Крім цього частину свого майна позивач здає в оренду і отримує дохід.

З урахуванням того, що окрім заробітної плати у розмірі 4 000 грн., інших доходів відповідач не має, а також тієї обставини, що позивач є матеріально забезпеченою особою, ОСОБА_1 вважає, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання позивача у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходів) необхідно відмовити у повному обсязі, оскільки у відповідача немає можливості надати позивачу таку матеріальну допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року суду про витребування доказів, ПрАТ Нові Інжинірингові Технології , якому належить готель Хаятт Рідженсі Київ , надало таку інформацію стосовно позивача:

ОСОБА_2 була прийнята на посаду менеджер з розміщення гостей готелю Хаятт Рідженсі Київ з 29 жовтня 2012 року з посадовим окладом 22 400 грн.

ОСОБА_2 перебувала у відпустці у зв`язку з її вагітністю з 13 лютого 2017 року по 18 червня 2017 року, відпустка була оплачена у розмірі 147 640 грн 50 коп.

ОСОБА_2 не отримувала будь-яку фінансову допомогу у зв`язку з народженням дитини.

ОСОБА_2 працює на посаді менеджер з розміщення гостей готелю Хаятт Рідженсі Київ після виходу з відпустки по догляду за дитиною з 17 березня 2018 року, на сьогодні її посадовий оклад становить 53 000 грн (а.с. 180-181 т.1).

Відповідно до частини 2 статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до вимог частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Колегія апеляційного суду, встановивши, що доказів незадовільного стану здоров`я дитини та платника аліментів не надано, відповідач є працездатною особою та його витрати перевищують доходи, джерело походження яких він зміг довести, позивач перебувала у відпустці у зв`язку з її вагітністю з 13 лютого 2017 року по 18 червня 2017 року, відпустка була оплачена у розмірі 147 640 грн 50 коп., не отримувала будь-яку фінансову допомогу у зв`язку з народженням дитини, після виходу з відпустки по догляду за дитиною з 17 березня 2018 року, на сьогодні посадовий оклад позивач становить 53 000 грн., дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення аліментів на дружину на підставі статті 84 СК України.

Визначаючи розмір аліментів на дружину у розмірі 500 грн., колегія апеляційного суду враховує інтереси сторін у справі та вважає визначений розмір аліментів на позивача таким, що відповідає обставинам справи та матеріальному становищу відповідача.

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що позов про стягнення аліментів на дружину ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягувати аліменти у розмірі 500 грн., щомісячно, починаючи з 11 серпня 2017 року і по 18 березня 2018 року. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Звертаючись заявою про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, позивач посилалася на те, що у період з березня 2017 року по січень 2018 року на нормальний фізичний і духовний розвиток дитини було витрачено 108 665 грн 77 коп., тому просила відповідно до частини 1 статті 185 СК України стягнути з відповідача 50 % від суми додаткових витрат, які були необхідні для матеріального забезпечення повноцінного розвитку дитини, у розмірі 54 332 грн 85 коп.

На підтвердження цих обставин приєднано копії квитанцій і чеків:

- за березень 2017 року на суму 1 834 грн.: ваги електронні - 1 395 грн., підгузки - 439 грн 40 коп. (а.с. 103 т.1);

- за квітень 2017 року на суму 45 865 грн 90 коп.: патронажна програма для дітей до 1 року Здоровий малюк. Розширена - 19 500 грн., дитячий шампунь - 337 грн 95 коп., комбінезон - 391 грн 30 коп., радіоняня - 2 199 грн., брязкальце на коляску - 245 грн., набір (пляшечка, щітка, пустушка) - 849 грн., Mutsy люлька EVO Farmer Mist - 3 663 грн., Mutsy прогулянковий блок EVO Farmer Mist - 3 464 грн 10 коп., Mutsy шассі EVO Farmer срібло - 7 029 грн., Mutsy адаптери EVO для авто крісла Maxi-Cosi/Kiddy - 742 грн 50 коп., Cybex авто крісло Cloud Q Manhattan Grey - 6 672 грн 63 коп., Kinder Comfort москітна сітка бежева - 291 грн., Mamamaster чохол на колесо полоска 4 штуки - 504 грн 40 коп. (а.с. 101-102 т.1);

- за травень 2017 року на суму 2 267 грн.: ТОВ Медичний центр Добробут - Дитинство - 1 324 грн., пелюшки - 231 грн., молочна суміш - 218 грн., підгузки - 349 грн., серветки - 145 грн. (а.с. 99-100 т.1);

- за червень 2017 року на суму 3 258 грн.: ТОВ Медичний центр Добробут - 1 750 грн., дитяча суміш 3 штуки - 1 059 грн., чоловічки 5 шт - 449 грн (а.с. 96-98 т.1);

- за липень 2017 року на суму 13 045 грн 57 коп.: фізкультурно?спортивні послуги для ОСОБА_2 - 5 840 грн., іграшки - 905 грн 49 коп., піпетка медична - 1 грн., вата стерильна рулон 3 шт. - 3 грн., Uriage перший догляд крем заспокоюючий - 206 грн 70 коп., Mustela піна для ванни - 217 грн 35 коп., Mustela Hydra-bebe лосьйон для тіла - 356 грн 40 коп., чек оплати на суму 1 908 грн., пляшечка - 301 грн 63 коп., одноразові пелюшки - 212 грн., молочна суміш - 353 грн., серветки дитячі - 145 грн., пелюшки для немовлят та молочна суміш 4 штуки - 1 584 грн., підгузки та пелюшки - 1 011 грн. (а.с. 92-95 т.1);

- за серпень 2017 року на суму 7 017 грн 09 коп.: ТОВ Медичний центр Добробут - 1 830 грн., оплата тренувань у басейні - 1 500 грн., пірамідка - грибочок - 375 грн., музичний руль - 669 грн., кубик для води - 229 грн 90 коп., платіж - 350 грн 70 коп., трусики для басейна, м`яка пустушка, олійка для немовлят календула - 781 грн 79 коп., трикотаж для немовлят, штани для немовлят 2 штуки, спідня білизна-низ - 965 грн., пляшечка - 315 грн 70 коп. (а.с. 90-91 т.1);

- за вересень 2017 року на суму 4 977 грн 36 коп.: ТОВ Медичний центр Добробут-Поліклініка - 250 грн., олійка для немовлят - 434 грн 68 коп., термометр - 52 грн 76 коп., ігровий центр 3 в 1 - 1 702 грн 92 коп., набір аква-пазли Kinderenok Bath'n Pazzles - 270 грн., підгузки - 380 грн., гель для прання - 1 грн., одноразові пелюшки - 172 грн., молочна суміш 3 штуки - 1 059 грн., підгузки - 381 грн., підгузки-трусики для плавання - 62 грн., серветки дитячі - 146 грн., прорізувач-щітка для зубів - 66 грн. (а.с. 87-89 т.1);

- за жовтень 2017 року на суму 9 089 грн.: ТОВ Дитячий медичний центр Добробут - 1 200 грн., ніблер силіконовий - 129 грн., одноразові підгузки - 172 грн., пароварка-блендер Philips AVENT - 3 930 грн., комбінезон утеплений для хлопчиків - 2 197 грн., бланк замовлення Pampik.com: молочна суміш 3 штуки - 623 грн., бланк замовлення Pampik.com: підгузки - 838 грн. (а.с. 84-86 т.1);

- за листопад 2017 року на суму 3 463 грн 85 коп.: бланк замовлення: молочна суміш 2 штуки - 374 грн.; не фіскальний чек продажу: шапка дитяча - 213 грн 40 коп., колготи дитячі - 190 грн., колготи - 161 грн 50 коп., килимок Fruit Farm - 2 524 грн 96 коп. (а.с. 83 т.1);

- за грудень 2017 року на суму 7 331 грн 85 коп.: ТОВ Медичний центр Добробут - Поліклініка - 2 700 грн., каша без молочна гречана, каша без молочна кукурудзяна, труси-підгузки - 807 грн 11 коп., чек на суму 652 грн 86 коп, шапка Treno - 485 грн., чек ППТФ Антошка (неможливо відтворити) на суму 2 044 грн 36 коп., дитяча суміш 2 штуки - 642 грн 52 коп. (а.с. 81?82 т.1);

- за січень 2018 року на суму 10 506 грн 15 коп.: авто крісло Britax-Romer Aduansa Fix III Sict Storm Grey - 9 675 грн 75 коп., куртка для хлопчика - 833 грн 40 коп. (а.с. 79-80 т.1).

Разом з цим, позивач зазначає, що відповідачем за період з березня 2017 року по січень 2018 року було перераховано на рахунок ОСОБА_2 : липень 2017 року - 2 500 грн, серпень 2017 року - 2 500 грн, вересень 2017 року - 2 500 грн, вересень 2017 року - 2 500 грн, жовтень 2017 року - 1 000 грн, листопад 2017 року - 1 000 грн, грудень 2017 року - 1 000 грн, січень 2018 року - 1 000 грн, що згідно з наданих квитанцій недостатньо для повноцінного забезпечення як повсякденних так і додаткових потреб дитини.

Заперечуючи проти задоволення позову у цій частині, відповідач, посилаючись на частину 1 статті 185 СК України, вважає, що надані копії чеків не відносяться, у розумінні вказаної правової норми до додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами та носять повсякденній характер.

Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв`язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Таким чином, законодавець пов`язує факт виникнення додаткових витрат з особливими обставинами. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Оцінивши надані докази, колегія апеляційного суду встановила, що позивач включив до складу додаткових витрат - витрати на купівлю пелюшок, одягу, іграшок, засобів по догляду за немовлям, оплату тренувань у басейні для позивача та малолітньої дитини, автокрісло, фізкультурно?спортивні послуги для позивача, а також витрати здійсненні до народження дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи, що позивачем заявлено позов про стягнення додаткових витрат, що здійснені до народження дитини та здійсненні на шестимісячну дитину за період березень 2017 року - грудень 2017 року, про наявність у дитини здібностей, талантів, хронічної хвороби чи каліцтва позивачем взагалі не зазначається, колегія апеляційного суду вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, оскільки батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину.

Отже, при подачі позову ОСОБА_2 була звільнена від сплати судового збору за вимогами про стягнення аліментів на малолітнього сина та на дружину та про стягнення додаткових витрат.

Оскільки за цими вимогами позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до частини 9 статті 10, частин 1, 6 статті 141 ЦПК України ці витрати підлягають стягненню з відповідача у дохід держави у розмірі 1 409 грн 60 коп ., як сума двох задоволених позовних вимог (704 грн 80 коп. х 2), від якого був звільнений позивач при зверненні до суду у серпні 2017 року.

Керуючись статтями 367, 369, 376 381-384, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року

скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 11 серпня 2017 року. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 500 грн., щомісячно, починаючи з 11 серпня 2017 року і по 18 березня 2018 року . В іншій частині позовних вимог відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 54 332 грн 85 коп., - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 409 грн 60 коп. на користь держави.

Стягувачем є: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Боржником є: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_7 )

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів

з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 07 квітня 2020 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Т.А. Слюсар

В.М. Волошина