Постанова

від 27.02.2020 по справі 360/329/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 360/329/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1522/2020Головуючий у суді першої інстанції - Тандир О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Коцюрба О.П., Суханова Є.М.,

секретар Шебуєв Д.А.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Бородянської селищної ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру Київської області про визнання державних актів на право власності на земельні ділянки та рішення селищної ради незаконними та їх скасування,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення 14 сесії 4 скликання БСР від 21.10.2004, в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,2022 га у АДРЕСА_1 ; визнати недійсним (незаконним) та скасувати Державний Акт на право власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 0,0413 га із кадастровим номером 3221055100:01:001:0135, який видано на підставі зазначеного рішення Бородянською селищною радою 29.12.2006 на ім`я ОСОБА_4 ; визнати недійсним (незаконним) та скасувати Державний Акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 662444, яка розташована у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1497 га із кадастровим номером 3221055100:01:001:0134, який виданий на підставі зазначеного рішення Бородянською селищною радою 29.12.2006 на ім`я ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 1-9).

Розпорядженням в.о. голови Бородянського районного суду Київської області від 25.02.2019 справу направлено до Макарівського районного суду Київської області, в зв`язку з неможливістю утворити новий склад суду для розгляду вищезазначеної справи, що є найбільш територіально наближеним до Бородянського районного суду Київської області, (т. 1 а.с. 86).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13.09.2019 позов ОСОБА_2 залишено без задоволення (т. 1 а.с. 185-190).

В своїй апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що рішення суду першої інстанції не захищає конституційних прав кожної людини на право отримання державних Актів на володіння земельною ділянкою біля свого будинковолодіння, наданою уповноваженою організацією влади, згідно законів України про землю (т. 2 а.с.1-14).

16.01.2020 від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга позивача є безпідставною, а рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Також вказує, що наші з позивачкою земельні ділянки по фактичному користуванню не перетинаються та не накладаються. Якщо виявлено комісіями деякі зміщення координат земельної ділянки ОСОБА_3 в Національній кадастровій системі України, то це помилки ліцензованої землевпорядної організації, яка виготовляла технічну документацію. Ця технічна документація проходила процедуру погодження в ГУ Держгеокадастру у Київській області, комісія якого проводила перевірку і складала акт.

Вважає, що за будь-які помилки, допущені ліцензованими (сертифікованими) землевпорядними організаціями при складанні технічної документації повинні нести відповідальність виконавці таких робіт, а не їх замовники. Однак, позивачка ОСОБА_2 не залучила таку організацію для участі у справі.

17.01.2020 від позивача ОСОБА_2 надійшло заперечення на відзив, в якому зазначено, що через неправомірні вчинки та обхід законів відповідачем, ОСОБА_2 не може приватизувати свою земельну ділянку та залишити спадщину своїм дітям, внукам. Також зазначає, що ОСОБА_3 протягом 1965 по 2004 роки не зверталась до уповноважених органів відповідальних за виділення земельних ділянок по АДРЕСА_1 і вважає, що ними було втрачено можливість отримати земельні ділянки без погодження з співвласником по будинковолодінню, згідно статей Земельного кодексу України.

Представник відповідача заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, посилання позивача на те, що її сусід, нині покійний ОСОБА_4 , приватизував частину ділянки, що їй належить, є припущенням та не підтверджується належними та допустимими доказами, тобто відсутні докази порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції Закону від 04.06.2004) при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Відповідно до ст. 88 ЗК України (в редакції Закону від 04.06.2004) володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оскаржені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповдіно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази мають бути належними (ст. 77 ЦПК України), допустимими (ст. 78 ЦПК України), достовірними (ст. 79 ЦПК України) та достатніми (ст. 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником 3/5 частин житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 28.02.1998, що зареєстрований у Бородянському БТІ за № 20. Вказані обставини підтверджуються копією договору дарування від 28.02.1998 (т. 1 а.с. 17), свідоцтва про право на спадщину від 25.07.1989 (т. 1 а.с. 16).

Інші 2/5 частини зазначеного житлового будинку з надвірними спорудами належать відповідачу ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12.04.2012, що підтверджується копією відповідного свідоцтва (т.1 а.с. 18).

Житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , власниками якого є позивач та відповідач, разом із надвірними будівлями був поділений в натурі між його власниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ще в 1959 році, про що свідчить рішення за №15 від 14.07.1959 виконкому Бородянської селищної ради депутатів трудящих (т. 1 а.с. 156), згідно якого визнано право власності на 3/5 частини вказаного будинковолодіння за ОСОБА_5 та за №20 від 16.09.1959 виконкому Бородянської селищної ради депутатів трудящих, згідно якого визнано право власності на 2/5 частину вказаного будинковолодіння за ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 162-164).

На підставі зазначених рішень кожен із власників будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 отримав свідоцтво про право особистої власності на відповідну частину будинку - ОСОБА_5 , на 3/5 частини з послідуючою реєстрацією в Ірпінському міськселищному бюро технічної інвентаризації 22.07.1959 та ОСОБА_6 , на 2/5 частини 16.09.1959 з послідуючою реєстрацією у Київському міжміському бюро технічної інвентаризації, що також підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріально посвідченого 26.12.1972, оформленого на ім`я матері позивачки ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 165-166) та копією нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 13.09.1965, укладеного між чоловіком відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 154). Саме 13.09.1965 чоловік відповідача - ОСОБА_4 , придбав у ОСОБА_6 , 2/5 частини вказаного житлового будинку із надвірними спорудами, в який і вселилася сім`я відповідача. Пізніше 08.02.1966 чоловік відповідача зареєстрував своє право власності на 2/5 частини будинковолодіння в Київському міжміському бюро технічної інвентаризації за №20 (т. 1 а.с. 184).

На час купівлі частини будинку із надвірними спорудами за кожним із попередніх власників були закріплені окремі частини житлового будинку та надвірні споруди, що підтверджується копією технічного паспорта на будинковолодіння станом на 27.06.1958 (т. 1 а.с. 157-159).

Кожному із попередніх власників було передано у користування присадибні земельні ділянки: за частиною будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2 , що належало ОСОБА_4 , а нині відповідачу - загальною площею 0,15 га та за частиною будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2 , що нині належить ОСОБА_2 , - загальною площею 0,16 га, що підтверджується копіями записів із земельно-кадастрової книги колгоспу ім. Леніна смт. Бородянка Київської області за 1987 - 1993 роки (т. 1 а.с. 160-161).

Рішенням 14-ї сесії 4-го скликання Бородянської селищної ради від 21.10.2004 про затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 , земельні ділянки за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 0.2022 га, з них 0,15 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,072 га для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 167-168).

На підставі вказаного рішення, ОСОБА_4 , отримав державний акт серії ЯД №662444 на земельну ділянку площею 0,1497 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221055100:01:001:0134, акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів за № 010632400394 від 29.12.2006; та державний акт серії ЯД №662445 на земельну ділянку площею 0,0413 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221055100:01:001:0135, акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів за № 010632400395 від 29.12.2006 (т. 1 а.с. 132, 133).

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.04.2012, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_4 , що прийняла спадщину - є його дружина ОСОБА_3 , якій було видано свідоцтва про право на спадщину за законом, в тому числі і на земельну ділянку площею 0,1497 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221055100:01:001:0134, а на державному акті зроблено відповідну відмітку про перехід права власності на цю ділянку до ОСОБА_3 , зареєстровано у поземельній книзі 23.05.2012 за реєстровим номером 3221055100010010134:3:01 (т. 1 а.с 18, 26).

Також встановлено, що рішенням 2-ї сесії 22-го скликання Бородянської селищної ради від 01.06.1995 ОСОБА_2 , було передано у власність земельну ділянку площею 0,08 га для ведення підсобного господарства за адресою АДРЕСА_2 . Рішенням 14-ї сесії 23-го скликання Бородянської селищної ради від 31.10.2000 ОСОБА_2 , було передано у власність земельну ділянку площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 35).

При цьому згідно довідки Бородянської селищної ради від 23.07.2013 (т. 1 а.с. 31) земельна ділянка площею 0,08 га, що передана у власність за вказаним рішенням від 01.06.1995, рахується за адресою АДРЕСА_2 , а земельна ділянка площею 0,15 га, що передана у власність рішенням від 31.10.2000 - за адресою АДРЕСА_2 .

На замовлення ОСОБА_2 , землевпорядна організація почала виготовляти проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку, що передана у власність рішенням від 31.10.2000, в тому числі було виготовлено кадастровий план земельної ділянки площею 0,1742 га із зазначенням координат поворотних точок меж земельної ділянки. Вказана технічна документація із землеустрою до управління Держкомзему у Бородянському районі для внесення даних до Державного земельного кадастру не передавалась. Оскільки, в 2011 році Бородянська селищна рада повідомила про неможливість отримання Державних Актів у зв`язку з закінченням коштів на безкоштовну приватизацію. Позивачу було повернуто частину наданих документів, однак, не попереджено, що справа залишилась не виконаною.

17.11.2014 ОСОБА_2 заключила договір № 191 із землевпорядною організацією ТОВ Холенд на виготовлення проекту землеустрою для отримання Державних Актів на належну їй земельну ділянку. В ході робіт було виявлено, що співвласники по будинковолодінню, без відома позивача, в 2004-2006 роках отримали Державні Акти на дві земельні ділянки, площею 0,2022 га їх спільного майна.

ОСОБА_2 неодноразово зверталася зі скаргами на незаконне отримання у власність ОСОБА_4 , земельних ділянок, що підтверджується відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.09.2017, Протоколом постійної комісії з земельних питань від 23.01.2018, відповіддю Бородянської селищної ради від 01.02.2018, від 26.01.2018, внаслідок чого було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства та складено відповідний акт.

04.09.2017 Управлінням з контролю за використанням і охороною земель ГУ Держгеокадастру у Київській області було проведено перевірку дотримання вимог законодавства при наданні у власність та використанні земельних ділянок відповідача, про що складено відповідний акт. Як вбачається із зазначеного акту, перевірка проведена без участі відповідача чи його представника, предметом перевірки були земельні ділянки за адресою АДРЕСА_2 .

Перевіркою встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221055100:01:001:0134, яка належить ОСОБА_3 , в певній частині повністю перекриває частину фактичного домоволодіння ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 50). Також в акті зазначено, що зі слів позивача, вона не підписувала акт погодження меж вказаної ділянки при відведенні її у власність, її підпис у акті є підробленим, а тому зроблений висновок, що виділення земельної ділянки відповідачу здійснено з порушенням ст. 198 ЗК України. Решту акту складає роз`яснення норм законодавства та зроблено висновок про необхідність вирішення спору у судовому порядку. До акту додано план-схему земельної ділянки ОСОБА_3 , з відображенням контурів об`єктів домоволодіння ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 52).

Для формування та встановлення площі земельної ділянки для ОСОБА_3 було виготовлено Акт про погодження та встановлення в натурі (на місцевості) зовнішньо межі земельної ділянки та про передачу на зберігання межових знаків землекористувачу. В цьому Акті була вказана площа 0,2022 га, та в графі суміжні землекористувачі був зазначений підпис позивача.

Однак, ОСОБА_2 заперечує проти того, що вона ставила підпис у акті про погодження та встановлення в натурі (на місцевості) зовнішньо межі земельної ділянки та про передачу на зберігання межових знаків землекористувачу. На підтвердження цього доводу, позивачем було долучено до позовної заяви копію висновку експертизи Харківського НДІС ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса № 7483 від 20.10.2015, в якому зазначено, що в акті погодження та встановлення в натурі (на місцевості) зовнішньої межі земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків землекористувача від 2004 року (25 аркушів технічної документації), в рядку Представники суміжних земельних ділянок: від А до Б навпроти прізвища та ініціалів ОСОБА_2 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (т. 1 а.с. 43-46).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.07.2017 №184-Дк/229/АП/09/01-17, що складений управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області та висновок №31-28-0.191-1297/63-17 від 12.09.2017, що наданий за результатами перевірки Департаментом контролю за використанням та охороною земель Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Схема розміщення земельної ділянки ОСОБА_4 , (кадастровий номер 3221055100:01:001:0134) зазначено адресу земельних ділянок - АДРЕСА_2 .

Крім того, перевіркою встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221055100:01:001:0134, яка належить ОСОБА_3 , в певній частині повністю перекриває частину фактичного домоволодіння ОСОБА_2 (а.с. 50).

Разом з тим, на час купівлі 2/5 частини будинковолодіння ОСОБА_9 , за кожним із попередніх власників були закріплені в користування приблизно рівні за площею присадибні земельні ділянки. Відповідно після купівлі частини будинковолодіння АДРЕСА_2 до відповідача перейшла в користування земельна ділянка, якою користувалася попередній власник ( продавець) ОСОБА_6 .

З осені 1965 року зазначена земельна ділянка, яка становила 0,15 га перейшла до відповідача після відповідного дозволу колгоспу ім.. Леніна смт. Бородянка в якому перебував земельний фонд.

З дозволу Бородянської селищної ради сім`я ОСОБА_9 прибрала сміття поза межами ділянок відповідача з ОСОБА_2 присадибних земельних ділянок на частині земельної ділянки в напрямку до річки Здвиж та стала використовувати її в інтересах сім`ї. При цьому жодних перешкод не створювалося в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 .

Зазначена земельна ділянка, звільнена від сміття, в подальшому була надана Бородянською селищною радою ОСОБА_9 для ведення особистого селянського господарства.

В 2004 році ОСОБА_9 звернувся із заявою до Бородянської селищної ради по питанню оформлення права власності на присадибну земельну ділянку та земельну ділянку прибрану від сміття та отримав рішення 14-ї сесії 4-го скликання Бородянської селищної ради від 21.10.2004 про надання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та для ведення особистого селянського господарства за адресою по АДРЕСА_2 загальною площею 0,2022 га, а також про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та безкоштовну передачу їх у приватну власність зокрема, площею 0,15 га - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,072 га для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаних рішень органу місцевого самоврядування та розробленої технічної документації землевпорядною організацією відповідач 29.12.2006 отримав два Державні акти на право власності на земельні ділянки по фактичній площі їх користування Серії ЯД в„– 662444 на земельну ділянку площею 0,0413 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та Серії ЯД № 662445 на земельну ділянку площею 0,1497 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

У архівній довідці № 06-04/42/2 від 08.02.2018 виданої Архівним сектором Бородянської РДА Київської області зазначено, що згідно земельно - шнурової книги колгоспу ім. Леніна за 1972-1986 роки зазначено розмір земельної ділянки ОСОБА_4 : всього земель - 0,15 га, рілля - 0,13 га, садів і інших плодоягідних багаторічних насаджень - 0,01 га, під будівлями, чагарниками, лісами - 0,01 га. Рішення, на підставі якого зроблено запис у даній книзі не зазначено (т. 2 а.с. 34).

Облік земельних ділянок смт. Бородянка по колгоспу ім. Леніна вівся шляхом запису в земельно - шнурову та земельно -кадастрову книги.

З копії записів земельно-кадастрової книги колгоспу ім. Леніна смт. Бородянка Київської області за 1987-1993 року за частинами будинковолодіння по АДРЕСА_2 були закріплені присадибні земельні ділянки - за ОСОБА_4 загальною площею 0,15 га та за ОСОБА_2 загальною площею 0,16 га.

Статтею 56 Земельного кодексу Української РСР (від 01.01.1971) закріплявся склад земель за колгоспами. До таких земель відносились землі громадського користування і присадибні земельні ділянки.

Статтею 58 цього Кодексу передбачалось, що присадибні земельні ділянки використовуються для надання присадибних земельних ділянок колгоспним дворам, а також сім`ям робітників і службовців та інших громадян, які проживали на території колгоспу.

Згідно положень ст. 78 Земельного кодексу УРСР встановлювались розміри присадибних земельних ділянок робітникам, службовцям і іншим громадянам, які проживали в сільській місцевості.

Зокрема, робітники службовці і інші громадяни, які проживають в сільській місцевості, користуються присадибними земельними ділянками, включаючи площу, зайняту будівлями, у таких розмірах: всі інші робітники і службовці, що проживають у сільській місцевості, але не працюють в сільському господарстві, - не більше 0,15 га.

Таким чином, ОСОБА_4 , не працюючи в колгоспі, на законних підставах продовжував користуватися присадибною земельною ділянкою 0,15 га, включаючи площу зайняту будівлями.

В зв`язку з вищезазначеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушених прав позивача при ухвалені рішення селищної ради про передачу у власність ОСОБА_4 земельних ділянок.

Посилання апелянта в своїй скарзі на положення статей 78 ч.4, 120 ч.4 ЗК України та на статті 377 ЦК України як на підтвердження незаконного користування відповідачем присадибною земельною ділянкою з дня укладення договору купівлі- продажу житлового будинку з надвірними будівлями з 13.09.1965 суд апеляційної інстанції оцінює критично. Адже, застосування положень ЗК та ЦК України в редакції 2002 та 2004 років до правовідносин, що виникли більш як 54 роки є необґрунтованими.

Твердження апелянта на те, що ОСОБА_4 приватизував частину її присадибної земельної ділянки, не містить під собою обґрунтування, оскільки, приватизацію присадибної земельної ділянки відповідач оформляв в межах фактичного користування своєю земельною ділянкою. Підтвердженням цьому є межа між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 присадибними земельними ділянками, яку встановила комісія Бородянської селищної ради в травні 1998 року в присутності обох сторін.

Численні відповіді державних органів на скарги ОСОБА_2 , також не підтверджують вказаних обставин, оскільки містять лише висновок про необхідність звернення до суду у разі наявності спору.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.07.2017 №184-Дк/229/АП/09/01-17, що складений управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області та висновок № 31-28-0.191-1297/63-17 від 12.09.2017, що наданий за результатами перевірки Департаментом контролю за використанням та охороною земель Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Схема розміщення земельної ділянки ОСОБА_4 , (кадастровий номер 3221055100:01:001:0134) не може бути доказом передачі у власність останнього земельної ділянки під частиною домоволодіння ОСОБА_2 , оскільки дані докази не дають суду зробити однозначний висновок про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки під частиною домоволодіння ОСОБА_2 . Також не можливо зробити вказаний висновок з доданої до акту план-схеми земельної ділянки ОСОБА_3 , з відображенням контурів об`єктів домоволодіння ОСОБА_2 .

З огляду на вимоги ст. 78 ЦПК України, обставини передання у власність ОСОБА_4 , частини земельної ділянки під частиною домоволодіння, що належить ОСОБА_2 , могли б бути підтверджені висновком судової землевпорядної експертизи, однак апелянт висновку експертизи ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав та не заявляв клопотань про її проведення. У зв`язку з чим, доводи позивача про порушення її прав є недоведеними, а докази, на які вона посилається, не підтверджують заявлених вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судових засіданнях доказам і тому обґрунтовано відмовив у задоволені позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Понесені заявником судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Бородянської селищної ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру Київської області про визнання державних актів на право власності на земельні ділянки та рішення селищної ради незаконними та їх скасування - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст складено 11 березня 2020 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді О.П. Коцюрба

Є.М. Суханова