Рішення

від 08.04.2020 по справі 280/4834/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2020 року Справа № 280/4834/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Дослідне господарство Мелітопольське Мелітопольської дослідної станції садівництва імені М.Ф. Сидоренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (72383, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Фруктове, вул. Стара, 1)

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель в Якимівському, Веселівському, Мелітопольському района та м. Мелітополі Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеакадастру у Запорізькій області Кардашової Марини Георгіївни (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Бейбулатова, 11)

про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування припису, повідомлення про сплату шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Дослідне господарство «Мелітопольське» Мелітопольської дослідної станції садівництва імені М.Ф. Сидоренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач 1), державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель в Якимівському, Веселівському, Мелітопольському района та м. Мелітополі Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеакадастру у Запорізькій області Кардашової Марини Георгіївни (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідачів щодо проведення перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок позивача, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 23.08.2019 №715/0/92-19-ДК/1253/АП/09/01/-19, та викладення в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 23.08.2019 №715/0/92-19-ДК/1253/АП/09/01/-19 висновків за результатами перевірки;

визнати протиправним та скасувати припис від 29.08.2019 №715/0/92-19-ДК/0178/ПР/03/01/-19,

визнати протиправним та скасувати повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриття (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 04.09.2019 №715/0/92-19-ДК/0025ШК/11/01/-19.

Ухвалою від 08.10.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 23.02.2019 відповідачем 2 проведена перевірка з питань дотримання позивачем вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, за результатами якої складено акт перевірки № 715/0/92-19- ДК/1253/АП/09/01 /-19. Відповідно до висновків акту, позивач не за цільовим призначенням використовує земельну ділянку площею 5,3843 га кадастровий номер 2323086700:05:001:0015, земельну ділянка площею 39,1705 га кадастровий номер 2323086700:05:001:0013, що є порушенням пункту г статті 211 Земельного кодексу України. Зазначений акт став підставою для винесення припису № 715/0/92/-19-ДК/0178/ПР/03/01 /-19 від 29.08.2019 усунути виявлене правопорушення шляхом приведення земельної ділянки відповідно до цільового призначення, а також повідомлення від 04.09.2019 року № 715/0/92-19-ДК/0025ШК/11/01/-19 про сплату шкоди в розмірі 22632,96 грн, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу. Позивач не погоджується з зазначеними вище висновками акту, приписом і повідомленням про сплату шкоди з огляду на те, що порушення земельного законодавства він не допускав, земельні ділянки використовуються за цільовим призначенням, визначеним ст. 19 Земельного кодексу України, жодних обмежень у використанні земельних ділянок (обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей, пасовищ) не зареєстровано. Крім того, позивач вважає, що відповідачами порушено порядок проведення перевірки, оскільки вона була здійснена без дотримання вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . З цих мотивів позивач просить суд визнати протиправними дії відповідачів з проведення перевірки, а також визнати протиправним та скасувати припис від 29.08.2019 року № 715/0/92/-19- ДК/0178/ПР/ОЗ/01 /-19, повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 04.09.2019 року № 715/0/92-19-ДК/0025ШК/11/01/-19.

Від відповідача 1 04.11.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що вимога про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки не має самостійного правового значення. Відповідач 1 вважає помилковим застосування до спірних правовідносин Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , оскільки спеціальним є Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель , вимоги якого були дотримані відповідачами при проведенні перевірки. Також відповідач 1 зазначає, що повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, які перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Відповідач 2 також заперечив проти позову з підстав, аналогічних викладеним у відзиві відповідачем 1.

Позивач з позицією відповідачів не погодився і у відповіді на відзив наполягав на недотриманні відповідачами Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , який підлягає застосуванню при здійсненні державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, зокрема, за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, оскільки на час проведення спірної перевірки, законодавцем не було розроблено та затверджено окрему процедуру та новий порядок здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства. Також позивач з огляду на те, що розпорядчі документи контролюючого органу щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду в установленому законом порядку, зазначає, що документи, складені за результатами протиправної перевірки підлягають скасуванню.

Протокольною ухвалою від 04.11.2019 суд постановив відкласти підготовче засідання до 02.12.2019.

29.11.2019 позивач надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що у 2003 році ДП Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою були проведені землевпорядні роботи за результатами яких підготовлено Технічний звіт по оновленню планово - картографічного матеріалу ДГ Мелітопольське Мелітопольського району Запорізької області. За даними цього Технічного звіту по оновленню планово - картографічного матеріалу ДГ Мелітопольське Мелітопольського району Запорізької області від 02.09.2003 року інв. № 9/156-70 вид угідь на спірних земельних ділянках - багаторічні насадження (сади) та рілля, а не пасовища. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що інформація відносно інвентаризації земель під час здійснення землеустрою на підставі якої були зареєстровані спірні земельні ділянки і на яку посилається відповідач 2 у акті перевірки, у позивача, як законного землекористувача, відсутня. Також позивач пояснює, що обробіток ґрунту в контурах де мають бути багаторічні насадження (сади), здійснювався відповідно до рекомендованої технології вирощування зерняткових і кісточкових культур. Зазначене, на думку позивача, підтверджує, що він не допускав розорювання пасовищ, а тому і не порушував пункт ґ статті 121 Земельного кодексу України та статтю 53 КУпАП, у зв`язку з чим, документи, що складені за результатами перевірки є безпідставними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 02.12.2019 суд задовольнив клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання у справі до 17.12.2019.

17.12.2019 суд задовольнив клопотання сторін про зупинення провадження у справі для надання сторонам часу для примирення до 24.02.2020, про що постановив ухвалу.

Ухвалою від 24.02.2020 провадження у справі поновлено.

У підготовчому засіданні 24.02.2020 представники сторін будь-яких клопотань не заявляли. За результатами підготовчого засідання суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 30.03.2020.

26.03.2020 від представника відповідача 1 надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження в зв`язку з запровадженням з 12.03.2020 по 24.04.2020 в Україні карантину через спалах у світі коронавірусної інфекції.

27.03.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовну заяву просить задовольнити в повному обсязі.

30.03.2020 від представника відповідача 2 до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. В задоволенні позовної заяви відмовити.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, справа розглядається в порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Ухвалою суду від 08.04.2020 провадження по справі № 280/4834/19 було закрито в частині позовних вимог визнати протиправним та скасувати повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриття (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу від 04.09.2019 №715/0/92-19-ДК/0025ШК/11/01/-19, тому суд розглядає справу в іншій частині позовних вимог, з урахуванням висновків викладених в ухвалі про закриття.

Повний текст судового рішення виготовлено з урахуванням вищезазначених норм.

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ЗП 000748, який зареєстровано 16.05.1994 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 254, дослідному господарству Мелітопольське УНДІЗС Української академій аграрних наук передано в постійне користування земельну площею 1282,0 га в межах згідно з планом землекористування.

Не є спірним між сторонами, що позивач є правонаступником дослідного господарства Мелітопольське УНДІЗС Української академій аграрних наук і використовує зазначену вище земельну ділянку.

23 серпня 2019 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель в Якимівському, Веселівському, Мелітопольському районах та м. Мелітополі Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - Кардашовою Мариною Георгіївною була проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, як об`єкта перевірки, які знаходяться на території ДП ДГ Мелітопольське Фруктовської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області за межами населеного пункту, з кадастровими номерами 2323086700:05:001:0013, 2323086700:05:001:0015.

Перевірку проведено на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області № 715-ДК від 31.07.2019 на виконання плану роботи Управління з контролю за використанням та охороною земель на ІІІ квартал 2019 року, затвердженого наказом ГУ Держгеокадасту у Запорізькій області від 23.07.2019 № 182/0/7/19.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 23.08.2019 року № 715/0/92-19- ДК/1253/АП/09/01 /-19 з якого вбачається, що в межах земельної ділянки площею 1282,00 га, користувачем якої є позивач на підставі Державного акту на право постійного користування землею ЗП 000748, який зареєстровано 16.05.1994 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 254, знаходяться сформовані земельні ділянки державної форми власності, сільськогосподарського призначення, площею 5,3843 га кадастровий номер 2323086700:05:001:0015 та площею 39,1705 га кадастровий номер 2323086700:05:001:0013, розташовані на території Фруктівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (за межами населеного пункту). Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ- 2306206672019 земельна ділянка площею 39,1705 га з кадастровим номером 2323086700:05:001:0013 відноситься до земель сільськогосподарського призначення, державної форми власності, вид угідь - пасовища. Підстава здійснення державної реєстрації земельної ділянки - проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою ДП Запорізький інститут землеустрою , зареєстровано 17.12.2013 Управлінням Держземагенства у Мелітопольському районі Запорізької області. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ- 2306206732019 земельна ділянка площею 5,3843 та з кадастровим номером 2323086700:05:001:0015 відноситься до земель сільськогосподарського призначення, державної форми власності, вид угідь - пасовища. Підстава здійснення державної реєстрації земельної ділянки - проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою ДП Запорізький інститут землеустрою , зареєстровано 17.12.2013 Управлінням Держземагенства у Мелітопольському районі Запорізької області.

В матеріалах справи міститься витяг НВ- 2306291652019 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 39,1705 га з кадастровим номером 2323086700:05:001:0013, витяг НВ- 2306291662019 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 5,3843 та з кадастровим номером 2323086700:05:001:0015. Відомості про відповідні земельні ділянки, зазначені у цих витягах, відповідають відомостям, зазначеним у витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ- 2306206732019, НВ- 2306206672019, посилання на яких містится у акті перевірки.

В акті перевірки зазначені результати обстеження земельних ділянок на місцевості, яким встановлено наступне.

На земельній ділянці площею 5,3843га з кадастровим номером 2323086700:05:001:0015, проводиться сільськогосподарський обробіток ґрунту, земельна ділянка задискована.

На 1/3 частині земельної ділянки площею 39,1705 га з кадастровим номером 2323086700:05:001:0013 проводиться сільськогосподарський обробіток грунту, земельна ділянка задискована на інших 2/3 частинах знаходяться багаторічні насадження- фруктові дерева.

За висновками акту, таке використання позивачем земельної ділянки площею 39,1705 га з кадастровим номером 2323086700:05:001:0013 (вид угідь -пасовища), земельної ділянки площею 5,3843 га з кадастровим номером 2323086700:05:001:0015 (вид угідь - пасовища) є використанням не за цільовим призначенням, що є порушенням пункту г ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 53 КУпАП.

На підставі акту перевірки державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель в Якимівському, Веселівському, Мелітопольському районах та м. Мелітополі Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - Кардашовою Мариною Георгіївною 29.08.2019 року винесено припис № 715/0/92/-19-ДК/0178/ПР/03/01 /-19 (далі за текстом- Припис), який містить вимогу у 30- ти денний термін усунути виявлене правопорушення шляхом приведення земельної ділянки відповідно до цільового призначення.

Також, на підставі акту головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель в Якимівському, Веселівському, Мелітопольському районах та м. Мелітополі Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - Кардашовою М.Г. складено Повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу від 04.09.2019 року № 715/0/92-19-ДК/0025ШК/11/01/-19, який містить вимогу у 15-ти денний термін сплатити шкоду у розмірі 22632,96 грн. (двадцять дві тисячі шістсот тридцять дві гривні 96 копійок), заподіяну внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (далі за текстом - Повідомлення).

Не погоджуючись з порядком проведенням перевірки і її результатами, позивач оскаржив до суду дії відповідачів щодо проведення перевірки, Припис про усунення порушень, Повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу.

Вирішуючи питання правомірності проведення перевірки суд зазначає таке.

Відповідно до норм статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За приписами статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України передбачено, що організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Виходячи з підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України від 19.06.2003 № 963-IV Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі - Закон № 963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону № 963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно із статтею 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Статтею 9 Закону № 963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Частиною першою статті 10 Закону № 963-IV визначено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель. Так, вони мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Системний аналіз вказаних положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (відповідач 1) наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Також з наведених норм права вбачається, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів; законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів, на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

Позивач стверджує, що оскільки Закон № 963-IV не визначає підстав та порядку проведення перевірок посадовими особами Держгеокадастру, проведення перевірок суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватись відповідно до Закону України від 05.04.2007 № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877-V).

Проте суд вважає таку позицією позивача хибною з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону № 877-V визначено, що його дія поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина перша). Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно - правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації (частина четверта).

Тобто, частина перша статті 2 Закону № 877-V містить чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. До вказаного переліку не входять відносини, що виникають під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

При цьому суд зауважує, що об`єктом перевірки була земельна ділянка, а не господарська діяльність підприємства.

Таким чином, особливості та обмеження щодо проведення перевірок, визначені Законом № 877-V, не застосовуються при здійсненні Держгеокадастром та його територіальними органами перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель.

Натомість, спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України № 963-IV, який є спеціальним і яким визначено правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Враховуючи те, що норми Закону № 877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону № 963-IV, а відтак, посилання позивача на вказаний вище Закон є безпідставними.

Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17, від 15.07.2019 у справі № 140/2320/18, від 17.09.2019 у справі № 806/1723/18, від 09.10.2019 у справі № 724/1843/18, від 20.02.2020 у справі № 1940/1655/18, від 27.02.2020 у справі № 818/1512/17.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності. Приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Надаючи правову оцінку твердженням позивача про відсутність в його діях нецільового використання земельних ділянок, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення (пункт а ).

Абзацами 1 та 2 частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Частиною першою статті 22 Земельного кодексу України установлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з частиною другою статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За нормами частини1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальні власності, без встановлення строку.

Згідно з пунктом а частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Абзацом 15 частини першої статті 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV Про землеустрій визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 Закону України від 19.06.2003 № 962-IV Про охорону земель (далі - Закон № 962-IV) передбачено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Власники і землекористувачі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям (частина перша статті 35 Закону № 962-IV).

Частинами першою та третьою статті 37 Закону № 962-IV встановлено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру. Додатком 4 до цього Порядку визначено перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), а саме:

Рілля. Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви;

Сіножаті. Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки;

Пасовища. Підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

З аналізу наведених норм земельного законодавства вбачається, що землі сільськогосподарського призначення можуть використовуватися їх власниками та землекористувачами виключно із дотриманням їх цільового призначення - за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Отже, пасовища мають використовуватися власниками та користувачами таких земельних ділянок виключно для випасання худоби. У свою чергу, використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення не за цільовим призначенням чинним законодавством заборонено.

Як вже зазначалось вище, в ході перевірки встановлено, що у користуванні позивача перебувають земельні ділянки, які є за видом угідь є пасовищами.

З позову вбачається, що позивач не доводить той факт, що він використовує зазначені земельні ділянки для випасання худоби, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. Натомість, він посилається на те, що власне цільове призначення земельних ділянок визначено статтею 19 Земельного кодексу України. Виходячи з того, що спірні земельні ділянки використовуються ним як землі сільскогосподарського призначення, позивач стверджує, що вимоги цільового використання ним не порушені.

Суд не погоджується з таким твердженням з огляду на таке.

Перелік земель України, зазначений у статті 19 Земельного кодексу України, є узагальненим, оскільки стосується саме основного цільового призначення земель. Згідно з частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Тобто, цільове використання конкретизується у інших нормах земельного законодавства. Так, наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, за якою одним з таких видів використання є сінокосіння і випасання худоби. Відповідно до пункту а) частини 2 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення використовуються, зокрема, як сільськогосподарські угіддя ( рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Зважаючи на це, на думку суду, цільовим є використання земельної ділянки, яке враховує як категорію земель, визначену статтею 19 Земельного кодексу України, так і інші вимоги щодо виду землекористування, визначені земельним законодавством.

Щодо посилання позивача на порушення його прав при проведенні інвентаризації земель, то суд зауважує, що відповідно до статті 15 Закону України Про державний земельний кадастр до Державного земельного кадастру включаються, зокрема, відомості про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв. Згідно з статтею 20 Закону України Про державний земельний кадастр відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Оскільки суд встановив, що в Державному земельному кадастрі містяться відомості про земельні ділянки кадастровий номер 2323086700:05:001:0015, кадастровий номер 2323086700:05:001:0013, за якими вид угідь зазначений як пасовище, посилання позивача на неповідомлення його як землекористувача про проведення інвентаризації земельних ділянок, яка передувала внесенню відомостей про такі земельні ділянки до Державного земельного кадастру, не мають значення для вирішення цього спору.

З аналогічних підстав суд не приймає до уваги наданий позивачем Технічний звіт по оновленню планово - картографічного матеріалу ДГ Мелітопольське Мелітопольського району Запорізької області, за яким вид угідь на спірних земельних ділянках - багаторічні насадження (сади) та рілля, а не пасовища, оскільки дані цього технічного звіту суперечать даним державного земельного кадастру, який відповідно до статті 1 Закону україни Про Державний земельний кадастр є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Отже, суд вбачає, що зазначені в акті перевірки обставини про нецільове використання позивачем земельних ділянок кадастровий номер 2323086700:05:001:0015, кадастровий номер 2323086700:05:001:0013 знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для визнання протиправними дій відповідачів щодо проведення перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок позивача, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 23.08.2019 №715/0/92-19-ДК/1253/АП/09/01/-19, та викладення в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 23.08.2019 №715/0/92-19-ДК/1253/АП/09/01/-19 висновків за результатами перевірки.

Оскільки державним інспектором в ході проведення планових перевірок встановлено порушення позивачем вимог чинного земельного законодавства, суд вважає, що державний інспектор, керуючись положеннями статті 10 Закону № 963-IV, мав право давати позивачу обов`язкові для виконання вказівки (приписи).

Припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а відтак, мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

Судом встановлено, що у приписі від 29.08.2019 № 715/0/92-19-ДК/0178/ПР/03/01/-19 зазначено, що позивач протягом 30-ти денний термін має усунути виявлене перевіркою порушення вимог земельного законодавства шляхом приведення земельної ділянки відповідно до цільового призначення. Тобто, оскаржуваний припис містить вказівку про вжиття конкретних заходів для усунення виявлених перевіркою порушень.

Оскільки припис є правомірним за змістом, прийнятий в межах повноважень відповідача, визначених Законом № 963-IV, у суду відсутні підстави для визнання його протиправними та скасування. Відтак, позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, - відсутні.

Керуючись ст. 238, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства «Дослідне господарство «Мелітопольське» Мелітопольської дослідної станції садівництва імені М.Ф. Сидоренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (72383, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Фруктове, вул. Стара, 1 ЄДРПОУ19269779 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ЄДРПОУ 39820689), державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Запорізькій області - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель в Якимівському, Веселівському, Мелітопольському района та м. Мелітополі Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Кардашової Марини Георгіївни (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул.. Бейбулатова, 11)- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 08.04.2020.

Суддя О.В. Конишева