Рішення

від 06.04.2020 по справі 320/4412/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 року м. Київ справа №320/4412/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Миронівський районний суд Київської області, про визнання протиправними дій та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Миронівський районний суд Київської області (далі - третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо відрахування із суддівської винагороди судді Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди у травні 2019 року в розмірі 1440 грн. 75 коп. посадового окладу та 288 грн. 15 коп. надбавки за вислугу років за один день роботи в квітні 2019 року;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на користь ОСОБА_1 1440 грн. 75 коп. посадового окладу та 288 грн. 15 коп. надбавки за вислугу років за один день роботи в квітні 2019 року;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо відрахування із суддівської винагороди судді Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди у червні 2019 року в розмірі 2619 грн. 54 коп. посадового окладу та 523 грн. 09 коп. надбавки за вислугу років за два дні роботи в травні 2019 року;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на користь ОСОБА_1 2619 грн. 54 коп. посадового окладу та 523 грн. 09 коп. надбавки за вислугу років за два дні роботи в травні 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відраховано із суддівської винагороди позивача у травні 2019 р. посадовий оклад у розмірі 1440 грн. 75 коп. та надбавку за вислугу років у розмірі 288 грн. 15 коп. за один день роботи в квітні 2019 року та із суддівської винагороди позивача у червні 2019 р. посадовий оклад у розмірі 2619 грн. 54 коп. та надбавку за вислугу років у розмірі 523 грн. 09 коп. за два дні роботи в травні 2019 року на підставі актів про відсутність позивача на роботі, наданих Миронівським районним судом. Зазначає, що вказані акти не відповідають дійсності, оскільки фіксують його відсутність у кабінеті №2, який не є робочим місцем позивача. Вказує, що у зазначені в актах дні перебував у приміщенні та на території суду, що можуть підтвердити свідки, а складені акти суперечать іншим документам суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 р. цю адміністративну справу передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності справи. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 р. цю справу повернуто до Київського окружного адміністративного суду. 16 вересня 2019 р. справа надійшла до суду та передана для продовження розгляду судді Журавлю В ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.

10 жовтня 2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов визнав частково. Так, відповідачем визнано позовні вимоги в частині безпідставного відрахуванні із суддівської винагороди позивача у червні 2019 р. 2619 грн. 54 коп. посадового окладу та 523 грн. 90 коп. набавки за вислугу років за два дні роботи в травні 2019 р., оскільки Миронівським районним судом Київської області в табелі обліку використання робочого часу за 13 травня 2019 р. проставлена відмітка 3-00 та за 14 травня 2019 р. - 05-30 . Зазначає, що ці кошти 3 жовтня 2019 р. нараховані позивачу і за відрахуванням податків та обов`язкових платежів йому сплачено суддівську винагороду у розмірі 2530 грн. 49 коп.

В іншій частині відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Звертає увагу суду, що відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку в місцевих загальних судах Київської області та в Територіальному управлінні ДСА України, затвердженому наказом ТУ ДСА України в Київській області від 22 листопада 2017 р. № 134, всі розрахунки з оплати праці суддів та працівників апарату місцевих загальних суддів здійснюються на підставі первинних документів, яким є табель обліку використання робочого часу. На підставі табелю обліку використаного часу Миронівського районного суду Київської області за квітень 2019 р. та акту № 1 від 19 квітня 2019 р. про відсутність судді було відраховано із суддівської винагороди судді ОСОБА_1 у травні 2019 р. 1440 грн. 75 коп. посадового окладу та 288 грн. 15 коп. надбавки за вислугу років за один день роботи в квітні 2019 р.

25 листопада 2019 р. до суду надійшло клопотання від позивача про витребування доказів по справі від Миронівського районного суду Київської області. У цей же день до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог шляхом залишення заявленої позовної вимоги без розгляду. Так, позивач просить суд залишити без розгляду позовну вимогу про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на його користь 2619 грн. 54 коп. посадового окладу та 523 грн. 09 коп. надбавки за вислугу років за два дні роботи в травні 2019 року, оскільки відповідач добровільно сплатив ці кошти.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 р. витребувано докази від Миронівського районного суду Київської області та залишено без розгляду позовну вимогу про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на користь ОСОБА_1 2619 грн. 54 коп. посадового окладу та 523 грн. 09 коп. надбавки за вислугу років за два дні роботи в травні 2019 року. Крім того, цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про виклик свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Миронівським районним судом Київської області надано окремі з витребуваних доказів.

22 січня 2020 р. в судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти задоволення позову заперечив.

Третя особа, належним чином повідомлена про час, дату та місце проведення судового засідання, до суду не прибула, про причини неявки суд не повідомила, пояснення по справі до суду не подала, з клопотанням та іншими заявами до суду не зверталася.

22 січня 2020 р. в судовому засіданні допитано в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зазначені свідки у судовому засіданні підтвердили, що вони у квітні 2019 р. працювали у Миронівському районному суді Київської області та упродовж 19 квітня 2019 р. у різний час у різних приміщеннях суду та на прилеглій до суду території бачили суддю ОСОБА_1 та за різних обставин спілкувалися з ним.

22 січня 2020 р. в судовому засіданні позивачем та представником відповідача заявлено клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників учасників справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до Указу Президента України від 18 жовтня 2013 р. № 570/2013 позивача призначено на посаду судді Миронівського районного суду Київської області строком на п`ять років.

На підставі наказу голови Миронівського районного суду Київської області від 4 листопада 2013 р. № 10-ОС позивача зараховано на посаду судді Миронівського районного суду Київської області з 4 листопада 2013 р. строком на п`ять років.

Згідно з розрахунковим листом за травень 2019 року відповідачем здійснено відрахування із суддівської винагороди позивача за один день роботи в квітні 2019 року в сумі 1440 грн. 75 коп. посадового окладу та 288 грн. 15 коп. надбавки за вислугу років.

1 липня 2019 р. листом відповідача №02-16/1150/19 позивача повідомлено, що відрахування здійснено відповідно до Акту Миронівського районного суду Київської області від 19 квітня 2019 року у зв`язку з відсутністю позивача у цей день на робочому місці (вказаний доказ знаходиться на компакт диску № D3118WL13140094LH, який додано позивачем до матеріалів справи).

Актом Миронівського районного суду Київської області від 19 квітня 2019 року про відсутність судді Миронівського районного суду Київської області на робочому місці встановлено, що 19 квітня 2019 року в кабінеті № 2 зафіксовано факт відсутності позивача на своєму робочому місці в кабінеті та загалом в приміщенні суду, розташованому за адресою: вул. Першотравнева, 3, м. Миронівка, Київська обл. протягом усього робочого дня, з 08 годин 30 хвилин до 17 години 30 хвилин. Вказаний Акт підписали три працівники суду: суддя, що здійснює адміністративні повноваження голови суду - Л.О.Капшук, помічник судді - І.О.Шупик, заступник керівника апарату суду - П.В. Малішенко.

Згідно з розрахунковим листом за червень 2019 року відповідачем здійснено відрахування із суддівської винагороди позивача у наступних розмірах 2619 грн. 54 коп. (1309 грн. 77 коп. х 2 дні =2619 грн. 54 коп.) посадового окладу та 523 грн. 90 коп. (261 грн. 95 коп. х 2 дні = 523 грн. 90 коп.) надбавки за вислугу років за два дні роботи в травні 2019 року.

Листом відповідача від 10 липня 2019 року № 02-16/1190/19 позивача повідомлено, що ці відрахування здійснені відповідно до Актів Миронівського районного суду Київської області за два дні 13 і 14 травня 2019 року у зв`язку з відсутністю позивача на робочому місці.

Актом № 3 Миронівського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року про відсутність судді Миронівського районного суду Київської області на робочому місці встановлено, що 13 травня 2019 року в кабінеті № 2 зафіксовано факт відсутності позивача на своєму робочому місці в кабінеті та загалом в приміщенні суду, розташованому за адресою: вул. Першотравнева, 3, м. Миронівка, Київська обл. протягом першої половини дня, з 8 год. 30 хв. до 14 год. 40 хв. Цей Акт підписали три працівники суду: суддя, що здійснює адміністративні повноваження голови суду - Л.О.Капшук, секретар судового засідання - Л. М. Семерей, заступник керівника апарату суду - П.В. Малішенко.

Актом № 4 Миронівського районного суду Київської області від 14 травня 2019 року про відсутність судді Миронівського районного суду Київської області на робочому місці встановлено, що 14 травня 2019 року в кабінеті № 2 зафіксовано факт відсутності позивача на своєму робочому місці в кабінеті та загалом в приміщенні суду, розташованому за адресою: вул. Першотравнева, 3, м. Миронівка, Київська обл. протягом першої половини дня, з 08 годин 30 хвилин до 11 години 00 хвилин та протягом другої половини дня. Цей Акт підписали три працівники суду: суддя, що здійснює адміністративні повноваження голови суду - Л.О.Капшук, секретар судового засідання - Л.М.Семерей, заступник керівника апарату суду - П.В. Малішенко.

Не погоджуючись з відрахуваннями із суддівської винагороди за травень та червень 2019 р., позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Згідно з вимогами ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 р. №1402-VIII (далі - Закон України №1402-VIII).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Судом встановлено, що у травні 2019 року відповідач здійснив відрахування із суддівської винагороди позивача за 19 квітня 2019 року (1440 грн. 75 коп. посадового окладу та 288 грн. 15 коп. надбавки за вислугу років) на підставі поданих третьою особою відомостей про відсутність позивача у вказаний день на роботі (Акт і табель обліку робочого часу).

Досліджуючи обґрунтованість та правомірність цього відрахування, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вказаного Акту позивач був відсутній 19 квітня 2019 року в кабінеті №2 та загалом в приміщенні суду за адресою: вул. Першотравнева, 3, з 8 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв.

Разом з тим, суд бере до уваги, що в акті не зазначено, яким саме способом членами комісії здійснено фіксацію відсутності позивача упродовж зазначеного періоду 19 квітня 2029 р. одночасно у всіх приміщеннях суду, а зміст цього акта спростовується наданими у судовому засіданні показанням свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили факт перебування позивача в приміщеннях суду та на прилеглій території суду 19 квітня 2029 р. у різні проміжки часу.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що зміст акта суперечить і правилам внутрішнього трудового розпорядку суду. Так, відповідно до вимог п. 5.8 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Миронівського районного суду Київської області, затверджених загальними зборами працівників Миронівського районного суду Київської області 27 червня 2013 року, в п`ятницю початок робочого дня розпочинається о 8 год. 00 хв. та закінчується - о 15 год. 45 хв., обідня перерва в ці дні триває 45 хв. з 13 год. 00 хв. по 13 год. 45 хв.

Суд враховує, що 19 квітня 2019 року є п`ятницею, а тому робочий день в суді закінчується о 15 год. 45 хв. Отже, фіксація відсутності позивача з 15 год. 45 хв. по 17 год. 30 хв. за вказаною в акті адресою не є підтвердженням його відсутності на роботі в робочий час, оскільки цей період вже не є робочим часом. За таких обставин суд визнає, що наведені в акті відомості щодо часу відсутності позивача не є достовірними.

Судом досліджено надані позивачем документи, згідно з якими Миронівський районний суд Київської області розміщений у м. Миронівка за двома адресами: вул.Першотравнева, 3, та вул.Першотравнева, 5. Крім того, судом встановлено, що докази закріплення за позивачем вказаного в акті кабінету №2 відсутні, натомість наявні докази розміщення позивача, помічника судді та секретаря судового засідання, які працювали з суддею Поліщуком А.С., в інших кабінетах суду. За таких обставин суд визнає, що наведені в акті відомості щодо місця відсутності позивача також не є достовірними.

Згідно з вказаним актом позивач був відсутнім 19 квітня 2019 р. на роботі. Разом з тим, у Табелі обліку використання робочого часу Миронівського районного суду Київської області позивачу за 19 квітня 2019 року зроблено позначку Н , що означає перебування у додатковій відпустці в зв`язку із навчанням. Так, згідно з Типовою формою № П-5 Табелю обліку використання робочого часу, затвердженого наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 року № 489 Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці , умовна позначка Н означає - додаткова відпустка у зв`язку з навчанням (ст. 13, 14. 15. 15 1 Закону України Про відпустки ). Суд враховує, що табель підписаний тими ж особами, що підписали вказаний акт - суддею, що здійснювала адміністративні повноваження голови суду Капшук Л.О. і заступником керівника апарату суду Малішенком П.В.

Разом з тим, позивач факт перебування на навчанні заперечує, відповідачем та третьою особою цей факт також не підтверджено і не надано наказ Миронівського районного суду Київської області про направлення позивача у додаткову відпустку у зв`язку з навчанням.

При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що у разі наявності наказу про надання позивачу додаткової відпустки у зв`язку з навчанням у третьої особи були відсутні правові підстави для проведення перевірки факту наявності позивача на робочому місці.

З огляду на наведене вище суд визнає, що цей акт не є допустимим, достовірним і достатнім доказом згідно з приписами статей 74 - 76 КАС України і тому до уваги судом не береться.

Оскільки відрахування із суддівської винагороди позивача було здійснено на підставі цього Акту Миронівського районного суду Київської області від 19 квітня 2019 року, який не є допустимим, достовірним і достатнім доказом, то суд визнає, що надані третьою особою докази відсутності позивача на роботі 19 квітня 2019 р. спростовані, а тому здійснене відрахування є безпідставним.

Отже, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на користь ОСОБА_1 1440 грн. 75 коп. посадового окладу та 288 грн. 15 коп. надбавки за вислугу років за один день роботи в квітні 2019 року (19 квітня 2029 р.) є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо відрахування із суддівської винагороди позивача вказаної частини суддівської винагороди за один день роботи в квітні 2019 року, суд бере до уваги таке.

Основною підставою для вчинення відповідачем цих дій був Акт Миронівського районного суду Київської області від 19 квітня 2019 року про відсутність позивача на робочому місці. Суд враховує, що цей акт складено третьою особою і при його надходженні у відповідача були відсутня інформація про недостовірність відомостей, внесених до вказаного акту. Суд зазначає, що у тому випадку, якби рішення про відрахування частини суддівської винагороди позивача приймалося відповідачем виключно на підставі цього акту, то ознак протиправності у цих діях відповідача не було б.

Разом з тим, суд бере до уваги те, що до відповідача Миронівським районним судом Київської області окрім цього акта було подано також Табель обліку використання робочого часу Миронівського районного суду Київської області, який щодо позивача за 19 квітня 2019 року мав позначку Н , що означає перебування у додатковій відпустці в зв`язку із навчанням. При цьому табель підписаний тими ж особами, що підписали вказаний акт, а наказ про перебування позивача на навчанні відсутній. Суд враховує, що вказаний акт, табель та наказ про відпустку (направлення на навчання) є тими документами, які третьою особою обов`язково передаються до відповідача для опрацювання. Факт надходження акта і табеля та здійснення на їх підставі відрахування суддівської винагороди визнається відповідачем у відзиві.

Суд зазначає що сукупність цих обставин при їх опрацюванні відповідачем зобов`язувала його зробити висновок про недостовірність відомостей, внесених до вказаного акту. Проте, незважаючи на наявність такої інформації, відповідачем всупереч приписам ч.2 ст.2 КАС України було здійснено відрахування частини суддівської винагороди позивача за 19 квітня 2019 р.

За таких обставин суд визнає, що дії відповідача щодо відрахування із суддівської винагороди позивача вказаної частини суддівської винагороди за один день роботи в квітні 2019 року є протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо відрахування у червні 2019 р. із суддівської винагороди позивача вказаної частини суддівської винагороди за два дні роботи в травні 2019 року, суд бере до уваги таке.

Ці відрахування були здійснені відповідачем на підставі Актів Миронівського районного суду Київської області за 13 і 14 травня 2019 року про відсутність позивача на робочому місці. Згідно з актами позивач був відсутній на робочому місці в ці дні, проте на підставі Табелю обліку використання робочого часу за травень 2019 р. встановлено, що 13 травня 2019 року позивач перебував на роботі 3 годин 00 хвилин, а 14 травня 2019 року - 5 годин 30 хвилин.

Оскільки недостовірність цих двох актів була самостійно виявлена відповідачем, то ним добровільно вжито заходів щодо поновлення порушених прав позивача та виплати вказаної частини суддівської винагороди за зазначені два дні. Факт виплати цих коштів позивачу не є спірним у справі.

25 листопада 2019 р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог шляхом залишення заявленої позовної вимоги про стягнення цієї частини суддівської винагороди на користь ОСОБА_1 в сумі 2619 грн. 54 коп. посадового окладу та 523 грн. 09 коп. надбавки за вислугу років за два дні роботи в травні 2019 року без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 р. залишено без розгляду позовну вимогу про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на користь ОСОБА_1 2619 грн. 54 коп. посадового окладу та 523 грн. 09 коп. надбавки за вислугу років за два дні роботи в травні 2019 року.

Разом з тим, позивач наполягає у позові на визнанні протиправними вказаних дій відповідача в цій частині позовних вимог.

Надаючи оцінку цій позовній вимозі, суд бере до уваги таке.

Згідно з частиною п`ятою ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Суд звертає увагу, що гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення. Таке порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Виходячи з положень ст. 5, ч. 1 ст. 2 КАС України спосіб захисту, заявлений позивачем та застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи ж спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд, зокрема, може прийняти рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, приписами цієї норми передбачено, що у разі визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень суд зобов`язаний застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів позивача, який був би ефективним.

Тому, встановивши протиправність дій відповідача та порушене право заявника, суд має захистити його право і при цьому суд не повинен допустити хаосу у правозастосуванні. Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд бере до уваги, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача безпосередньо була пов`язана із позовною вимогою про стягнення з відповідача коштів. Разом з тим, ці кошти відповідачем вже сплачено позивачу добровільно і ним отримано. Отже, визнання протиправними цих дій не призведе до поновлення права позивача.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Оскільки у цій справі порушене раніше право позивача вже поновлено відповідачем, то суд визнає відсутність порушеного права позивача, що обумовлює визнання обраного позивачем способу захисту неналежним і відмову у цій частині заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо відрахування із суддівської винагороди судді Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди у травні 2019 року в розмірі 1440 грн. 75 коп. посадового окладу та 288 грн. 15 коп. надбавки за вислугу років за один день роботи в квітні 2019 року.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (код ЄДРПОУ - 26268119) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 1440 (одна тисяча чотириста сорок) грн. 75 коп. посадового окладу та 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 15 коп. надбавки за вислугу років за один день роботи в квітні 2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, адреса: вул.. Жилянська, 58-Б, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 26268119.

Третя особа - Миронівський районний суд Київської області, адреса: вул. Першотравнева, 3, м. Миронівка, Київська область, 08801, код ЄДРПОУ - 02892310.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 6 квітня 2020 року.