Ухвала

від 08.04.2020 по справі 912/1177/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08 квітня 2020 рокуСправа № 912/1177/20

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши заяву про забезпечення позову Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "АГРОСЕРВІС" (Вх.№ 1396/20 від 06.04.2020) у справі № 912/1177/20

за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "АГРОСЕРВІС", 26300, Кіровоградська обл., Гайворонський р-н, м. Гайворон, вул. Маліновського, буд.1

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 25030, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26

про визнання протиправною відмови у поновленні договору, визнання укладеною угоди

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "АГРОСЕРВІС" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про :

- визнання протиправною відмову у поновленні Договору оренди землі, укладеного 12.01.2010 між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ПОСП "Агросервіс", предметом якого є земельна ділянка загальною площею 42,0015 га, кадастровий номер 3521180400:02:000:9004 із земель сільськогосподарського призначення (рілля), що перебувала в запасі Бандурівської сільської ради (зареєстрований в книзі 4 Гайворонського відділу КРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомзему України" за № 041036400002);

- визнання укладеною угоду про поновлення договору оренди землі від 12.01.2010 року (зареєстрований в книзі 4 Гайворонського відділу КРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомзему України" за № 041036400002) у редакції викладеній у п.3 прохальної частини позовної заяви;

- стягнення з відповідача 4 204,00 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у визначеному законом порядку скористався своїм правом на автоматичне поновлення договору оренди, звернувшись до відповідача у встановленому законом порядку з відповідним листом-повідомленням, однак, відповідач безпідставно відмовив в оформленні додаткової угоди про поновлення договору оренди.

Ухвалою від 20.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1177/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.04.2020 о 12:00, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

06.04.2020 на адресу суду від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "АГРОСЕРВІС" надійшла заява про забезпечення позову із вимогою заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області вчиняти будь - які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, внесення до Державного земельного кадастру будь - якої інформації про поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на яке підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) щодо земельної ділянки кадастровий номер 35211804000:02:000:9004 площею 42,0015 га із земель сільськогосподарського призначення (рілля), що перебувала в запасі Бандурівської сільської ради.

На виконання ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, позивачем до заяви додано платіжне доручення № 1958 від 31.03.2020, що підтверджує сплату судового збору, у встановлених порядку та розмірі.

Також, позивачем у заяві про забезпечення позову зазначено пропозицію щодо зустрічного забезпечення, а саме оскільки, за твердженням позивача, його підприємство належним чином виконує договірні зобов`язання, зокрема в частині сплати орендної плати, місячний розмір якої складає 4 436,00 грн, тому останній вважає, що зустрічне зобов`язання в розмірі місячної орендної плати є належним та співмірним із заходами забезпечення позову, які будуть застосовані судом та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

В обґрунтуванні поданої заяви позивач зазначає про існування об`єктивних підстав вважати, що відповідач вчинить дії, направлені на здійснення поділу земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. 56 Закону України " Про землеустрій", яка визначає вид та склад технічної документації із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельних ділянок (чим змінить предмет договору шляхом скасування існуючого кадастрового номеру та присвоєння нових таких номерів) та в подальшому здійснить їх передачу у власність/користування (як розпорядник) іншим, визначеним ним самостійно особам, без урахування існуючого в суді спору, що у свою чергу, унеможливить прийняття судом рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За умовами ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За приписами ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується про суті.

Тобто, для вжиття заходів до забезпечення позову необхідно, щоб заходи забезпечення позову, заявлені позивачем в клопотанні про забезпечення позову не були тотожними позовним вимогам, заявлених в позовній заяві.

Господарський суд вважає, що заходи забезпечення позову, заявлені позивачем у заяві про забезпечення позову не є тотожними позовним вимогам, оскільки предметом позову в позовній заяві є визнання протиправної відмови у поновленні договору оренди землі та визнання укладеною угоду про поновлення договору оренди землі. Отже, відсутні підстави для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову в порядку частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Як випливає зі змісту вимог ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача (відповідачів), а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/7708/17, від 23.07.2018 у справі № 910/1354/18, від 22.08.2018 у справі № 924/150/17 тощо.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як вбачається із позовної заяви, предметом позову є вимоги немайнового характеру - визнання протиправної відмови у поновленні договору оренди землі та визнання укладеною угоду про поновлення договору оренди землі.

Оскільки заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18.

Також вказаних правових позицій притримується Центральний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 25.06.2019 у справі № 912/1138/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюється державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Так, пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Пунктом 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об`єднання земельних ділянок.

Пунктом 136 Порядку передбачено, що відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою вносяться шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором, зокрема, дій щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру та здійснений державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об`єднання, згідно з пунктами 107-111 і 113 цього Порядку.

У разі поділу чи об`єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер (п. 29 Порядку).

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, як розпорядник спірної земельної ділянки, в силу приписів ст. 122 Земельного кодексу України не позбавлений права та можливості, незважаючи на наявність судового спору, приймати рішення та здійснювати дії, спрямовані на передання у власність чи надання у користування спірної земельної ділянки, зокрема, шляхом її поділу на кілька окремих земельних ділянок.

Зважаючи на наявність у відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в силу приписів статті 122 Земельного кодексу України повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність чи надання у користування, в разі невжиття запропонованих позивачем в заяві про забезпечення позову заходів існує реальна загроза щодо здійснення поділу вказаної земельної ділянки та передачі її у подальшої передачі новосформованих ділянок у власність або в користування третім особам, що унеможливить реальне виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся, у випадку задоволення позову, що в подальшому буде поданий.

На підставі викладеного, господарський суд вважає, що у випадку передачі новостворених земельних ділянок у власність чи користування третім особам, позивач буде змушений захищати своє порушене право шляхом подання інших позовів до судів різних юрисдикцій, а тому невжиття заходів до забезпечення позову не забезпечить реального захисту прав позивача на оренду спірної земельної ділянки.

Водночас, як випливає зі змісту наявного в матеріалах справи Акту прийому - передачі земельної ділянки складеного між Гайворонською районною державною адміністрацією та ПОСП "Агросервіс", орендодавець передав в оренду ПОСП "Агросервіс" земельну ділянку загальною площею 42,00 га, кадастровий номер 35211804000:02:000:9004 Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, згідно з планом, що додається (а.с.16 - 19). Акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Вказані обставини підтверджуються також копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 35211804000:02:000:9004, площею 42,0015 гектарів, із зазначенням відомостей про орендаря - Приватно - орендне сільськогосподарське підприємство "Агросервіс" (а.с. 21).

Враховуючи вищенаведені документи вказана земельна ділянка дійсно перебувала в оренді Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Агросервіс".

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову є необхідним заходом, спрямованим на запобігання порушенню прав заявника та на забезпечення можливості реального судового захисту - у разі задоволення позову у справі.

Крім того, згідно із усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.10.1979 у справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32)).

Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися па саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява №35298/04, п.67, від 11.06.2009).

Також господарський суд враховує недобросовісну поведінку Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, що встановлена, зокрема у рішеннях по справ № 912/1083/19, № 912/1198 та у справі №912/1545/17, що набрали законної сили.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області вчиняти будь - які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення земельної ділянки, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на яке підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) щодо земельної ділянки кадастровий номер 35211804000:02:000:9004 площею 42,0015 га із земель сільськогосподарського призначення (рілля), що перебувала в запасі Бандурівської сільської ради, у випадку прийняття рішення на користь заявника не забезпечить реального захисту прав останнього на оренду земельної ділянки, що є головною метою судочинства. Отже, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав заявника та забезпечить можливість реального судового захисту.

За таких обставин заява Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Агросервіс" про забезпечення позову у цій частині підлягає задоволенню .

Також, позивач просить заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області вчиняти будь - які дії щодо внесення до Державного земельного кадастру будь - якої інформації про поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання в оренду щодо земельної ділянки кадастровий номер 35211804000:02:000:9004 площею 42,0015 га із земель сільськогосподарського призначення (рілля), що перебувала в запасі Бандурівської сільської ради.

Розглянувши заяву про забезпечення позову в цій частині, господарським судом встановлено, що позивачем не додано доказів того, що Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області на час подання заяви про забезпечення позову вже вчинено дії, які слугувало б підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Зокрема, щодо передачі у власність або користування земельних ділянок, які були сформовані у зв`язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером 35211804000:02:000:9004.

Таким чином, господарський суд вважає, що заява про забезпечення позову в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Агросервіс" (ідентифікаційний код 32364228) (Вх.№ 1369/20 від 06.04.2020) про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ідентифікаційний код 39767636) вчиняти будь - які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення земельної ділянки, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на яке підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) щодо земельної ділянки кадастровий номер 35211804000:02:000:9004 площею 42,0015 га із земель сільськогосподарського призначення (рілля), що перебувала в запасі Бандурівської сільської ради та перебуває в оренді у Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Агросервіс" на підставі договору оренди землі, який 12.01.2010 року зареєстрований у книзі 4 Гайворонського відділу Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомзему України" за № 041036400002.

В задоволенні решти заяви Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства "Агросервіс" (ідентифікаційний код 32364228) про забезпечення позову відмовити.

Стягувачем є Приватно - орендне сільськогосподарське підприємство "Агросервіс" (26300, Кіровоградська обл., Гайворонський р-н, м. Гайворон, вул. Маліновського, буд.1, ідентифікаційний код 32364228)

Боржником є Головне управління Держгеокдастру в Кіровоградській області (25030, м.Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ідентифікаційний код 39767636).

Дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалу може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її підписання до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Оригінал ухвали направити Приватно - орендному сільськогосподарському підприємству "Агросервіс" (26300, Кіровоградська обл., Гайворонський р-н, м. Гайворон, вул. Маліновського, буд.1

Належним чином засвідчену копію ухвали направити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області за адресою: 25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26.

Ухвалу підписано 08.04.2020.

Суддя Т. В. Макаренко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.