Постанова

від 07.04.2020 по справі 922/3742/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2020 р. Справа № 922/3742/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н.В. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря Казакової О.В.

за участю представників сторін:

прокурор - не з`явився;

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. № 605 Х/3 ) та Фермерського господарства "Партньори" ( вх. 653 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 (повний текст рішення складено 27.01.2020, суддя Бринцев О.В.) у справі № 922/3742/19

за позовом Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області

2. Фермерського господарства "Партньори" ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів, скасування реєстрації, повернення земельних ділянок

ВСТАНОВИЛА:

14.11.2019 Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ФГ Партньори , в якій просив суд

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 04.08.2015 №742-СГ;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 04.08.2015 №743-СГ;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06.01.2016 №77-СГ;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06.01.2016 №81-СГ;

- визнати незаконним та скасувати наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06.01.2016 №82-СГ;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06.01.2016 №83-СГ;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06.01.2016 №84-СГ;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06.01.2016 №85-СГ;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 06.01.2016 №86-СГ;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 19.04.2016 №3141-СГ;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 19.04.2016 №3142-СГ;

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 06.08.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:04:000:0167 площею 62,2000 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2015 за номером запису про інше речове право 10735871 (індексний номер рішення 23528545 від 10.08.2015);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 06.08.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0321 площею 129,1000 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2015 за номером запису про інше речове право 10736604 (індексний номер рішення 23530469 від 10.08.2015);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0473 площею 4,8823 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13896306 (індексний номер рішення 28965364 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0484 площею 12,2215 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13895206 (індексний номер рішення 28964074 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:02:000:0057 площею 24,1958 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13892736 (індексний номер рішення 28961172 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:02:000:0058 площею 26,7404 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13894322 (індексний номер рішення 28962937 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:002:0102 площею 33,8153 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13894484 (індексний номер рішення 28963295 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:002:0101 площею 10,5652 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13896122 (індексний номер рішення 28965152 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:000:0260 площею 16,7330 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13895791 (індексний номер рішення 28964733 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:016:0001 площею 33,7164 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2016 за номером запису про інше речове право 14992678 (індексний номер рішення 30074938 від 16.06.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:000:0261 площею 21,6283 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2016 за номером запису про інше речове право 14992625 (індексний номер рішення 30074902 від 16.06.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 06.08.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:04:000:0167 площею 62,2000 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2015 за номером запису про інше речове право 10735871 (індексний номер рішення 23528545 від 10.08.2015);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 06.08.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0321 площею 129,1000 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2015 за номером запису про інше речове право 10736604 (індексний номер рішення 23530469 від 10.08.2015);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0473 площею 4,8823 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13896306 (індексний номер рішення 28965364 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0484 площею 12,2215 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13895206 (індексний номер рішення 28964074 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:02:000:0057 площею 24,1958 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13892736 (індексний номер рішення 28961172 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:02:000:0058 площею 26,7404 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13894322 (індексний номер рішення 28962937 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:002:0102 площею 33,8153 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13894484 (індексний номер рішення 28963295 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:002:0101 площею 10,5652 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13896122 (індексний номер рішення 28965152 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:000:0260 площею 16,7330 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13895791 (індексний номер рішення 28964733 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:016:0001 площею 33,7164 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2016 за номером запису про інше речове право 14992678 (індексний номер рішення 30074938 від 16.06.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:000:0261 площею 21,6283 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2016 за номером запису про інше речове право 14992625 (індексний номер рішення 30074902 від 16.06.2016);

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 10735871 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:04:000:0167;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 10736604 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0321;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 13896306 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0473;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 13895206 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:04:000:0484;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 13892736, 13894322 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6322883000:02:000:0057, 6322883000:02:000:0058;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 13894484 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:002:0102;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 13896122 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:002:0101;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 13895791 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:000:0260;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 14992678 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:016:0001;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 14992625 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:000:0261;

- зобов`язати ФГ ПАРТНЬОРИ та ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки загальною площею 375,7982 га вартістю 6.979.241,49грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі № 922/3742/19 (суддя Бринцев О.В.) в позові відмовлено в звязку з пропуском прокурором позовної давності.

14.02.2020 заступник прокурора Харківської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі № 922/3742/19 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора.

Стягнути на користь прокуратури Харківської області сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована невірним застосуванням до спірних правовідносин строку позовної давності. При цьому апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції та його посиланням на абстрактну можливість прокурора бути обізнаним про наявність порушень раніше вказаної ним дати та відсутність відповідних доказів (запитів, призначення та проведення перевірок тощо).

Прокурор посилається на те, що у зв`язку з набуттям чинності нової редакції Закону України Про прокуратуру , починаючи з 14.10.2014 органи прокуратури позбавлені можливості проводити відповідні перевірки, за результатами яких прокурор міг би встановити наявність чи відсутність порушень закону. Як зазначає прокурор, з метою удосконалення організації роботи, приведення відомчих актів у відповідність вимогам нового Закону України Про прокуратуру від 10.10.2014, на підставі ст. 15 Закону України Про прокуратуру , генеральним прокурором України 31.12.2014 видано наказ № 156, яким скасовано накази Генерального прокурора України від 07.11.2012 № 3гн Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів та від 04.10.2011 № 3/2гн Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин . Тобто, з цього час, як вказує прокурор, органи прокуратури припинили виконання функції загального нагляду , а отже не мали повноважень на витребування з органів державної влади певних документів. Таким чином, прокурор вважає, що нормами Закону не встановлено повноважень прокурора щодо проведення перевірок та не передбачено обов`язку здійснення певних дій з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави.

Крім того, прокурор зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишено ту обставину, що накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області про передачу землі в оренду в загальнодоступному доступі не перебувають та не розміщуються на офіційному сайті Головного управління, а тому прокурор не мав об`єктивної можливості довідатись про порушення вимог законодавства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020 для розгляду справи № 922/3742/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі № 922/3742/19 та призначено справу до розгляду на 12.03.2020 об 10:30 год.

26.02.2020 до суду надійшла апеляційна скарга Фермерського господарства "Партньори", в якій заявник скарги, погоджуючись взагалі з рішенням та його резолютивною частиною, просить змінити рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі № 922/3742/19 лише в мотивувальній частині порядку створення фермерського господарства, кількості створених громадянином фермерських господарств та оформлення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, виклавши її згідно даної апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Партньори" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі № 922/3742/19. Об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області та апеляційну скаргу Фермерського господарства "Партньори" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі № 922/3742/19.

ФГ "Партньори" (2-й відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги заступника прокурора не погоджується, просить відмовити у її задоволенні, апеляційну скаргу ФГ "Партньори" - задовольнити.

Головне управління Держгеокадастру у Харківської області (1-й відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу заступника прокурора, в якому заперечує проти її задоволення, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, недоведеною та такою, що суперечить законодавству, просить у задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора відмовити. 1-й відповідач при цьому зазначає, що прокурором не виконано вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру та не обґрунтовано наявність підстав для представництва, що виключає можливість звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.

Разом з цим, Головне управління Держгеокадастру у Харківської області надало відзив на апеляційну скаргу ФГ "Партньори", в якому вважає, що вона підлягає задоволенню, посилаючись на відсутність в діях відповідачів порушень вимог законодавства та будь-яких порушень інтересів держави у спірних правовідносинах.

12.03.2020 2-й відповідач - ФГ "Партньори" звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи через хворобу представника відповідача, а також надав документальні докази на підтвердження зазначених ним обставин.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 розгляд справи відкладено на 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу -19 з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Враховуючи вказану постанову, а також з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, листом Голови Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 рекомендовано на період з 16.03.2020 до 03.04.2020 встановити особливий режим роботи судів України.

З огляду на викладене, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи № 922/3742/19, що розгляд апеляційних скарг Заступника прокурора Харківської області та Фермерського господарства "Партньори" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі № 922/3742/19 не відбудеться 02.04.2020.

27.03.2020 до Східного апеляційного господарського суду від представника ФГ "Партньори" надійшла заява про розгляд справи за відсутністю відповідача - ФГ "Партньори".

31.03.2020 від прокуратури Харківської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, а також рішенням Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, рекомендаціями Верховного Суду від 13.03.2020 щодо карантинних заходів, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду на 07.04.2020 об 10:45 год.

01.04.2020 на офіційному сайті Східного апеляційного господарського суду було опубліковано повідомлення про призначення справи № 922/3742/19 до розгляду на 07.04.2020 об 10:45 год. Явку учасників справи визнано необов`язковою. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Як встановлено судом, відповідно до інформації, яка наявна у розділі Форма пошуку офіційного веб-порталу Публічного акціонерного товариства Укрпошта , поштове відправлення за номером № 6102231758118 (на адресу Прокуратури Харківської області) 06.04.2019 вручено за довіреністю, що свідчить про обізнаність апелянта про час та місце судового розгляду справи.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання прокуратури Харківської області про відкладення розгляду справи, оскільки розгляд справи здійснюється судом без участі учасників справи з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закону України № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", листа Голови Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 щодо запровадження особливого режиму роботи на період карантинних заходів. При цьому, явка представників сторін у судове засідання, призначене на 07.04.2020, обов`язковою не визнавалась, позиція прокурора достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, а інші учасники справи скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, які було залучено до матеріалів справи і враховано судом.

При цьому судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

ФГ "Партньори" було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду справи та просило розглянути справу за його відсутністю.

Інші учасники справи також були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи № 922/3742/19, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства, приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України від 16 березня 2020 року № 9рс-186/20 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантинних заходів, які передбачають у тому числі можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закону України № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", рекомендації ради Суддів України щодо карантинних заходів, метою яких є недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема представників учасників справи та працівників суду, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутністю учасників справи за наявними матеріалами.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, зважаючи на нижченаведене.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04.08.2015 №742-СГ, № 743-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної і ділянки в оренду , а також Про надання в оренду земельної ділянки від 06.01.2016 № 77-СГ, № 81-СГ, № 82-СГ, № 83-СГ, № 84-СГ, № 85-СГ, № 86-СГ ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 320,4535 га саме: земельна ділянка площею 62,2 га кадастровий, номер 6322883000:04:000:0167, земельна ділянка площею 129,1 га кадастровий номер 6322883000:05:000:0321, земельна ділянка площею 4,8823 га кадастровий номер 6322883000:05:000:0473, земельна ділянка площею 12,2215 га кадастровий номер 6322883000:04:002:0484, земельна ділянка площею 24,1958 га кадастровий номер 6322883000:02:000:0057, земельна ділянка площею 26,7404 га кадастровий номер 6322883000:02:000:0058, земельна ділянка площею 33,8153 га кадастровий номер 6322883000:03:002:0102, земельна ділянка площею 10,5652 га кадастровий номер 6322883000:03:002:0101, земельна ділянка площею 16,7330 га кадастровий номер 6322883000:03:000:0260 (т. I, а.с. 31-39).

Також наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 19.04.2016 №3141-СГ, №3142-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства строком на 14 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 55,3447га, а саме: земельна ділянка площею 33,7164 га кадастровий номер 6322883000:03:016:0001, земельна ділянки площею 21,628 га кадастровий номер 6322883000:03:000:0261 (т. I, а.с. 40-41).

У подальшому 06.08.2015 та 03.06.2016, на підставі зазначених наказів між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та громадянином ОСОБА_1 укладені договори оренди земельних ділянок, про що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди:

- земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:04:000:0167 площею 62,2 га (запис про право №10735871 від 07.08.2015) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23528548 від 10.08.2015;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:05:000:0321 площею 129,1 га (запис про право №10736604 від 07.08.2015) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23530469 від 10.08.2015;

- земельної ділянки кадастровий, номер 6322883000:05:000:0473 площею 4,8823 га (запис про право №13896306 від 24.03.2016) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28965364 від 28.03.2016;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:04:000:0484 площею 12,2215 га (запис про право №13895206 від 24.03.2016) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28964074 від 28.03.2016;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:02:000:0057 площею 24,1958 га (запис про право №13892736 від 24.03.2016) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28961172 від 28.03.2016;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:02:000:0058 площею 26,7404 га (запис про право №13894322 від 24.03.2016) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28962937 від 28.03.2016;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:03:002:0102 площею 33,8153 га (запис про право №13894484 від 24.03.2016) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28963295 від 28.03.2016;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:03:002:0101 площею 10,5652 га (запис про право №13896122 від 24.03.2016) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28965152 від 28.03.2016;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:03:000:0260 . площею 16,733 га (запис про право №13895791 від 24.03.2016) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28964733 від 28.03.2016;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:03:016:0001 площею 33,7164 га (запис про право №14992678 від 14.06.2016) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30074938 від 16.06.2016;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322883000:03:000:0261 площею 21,6283 га (запис про право №14992625 від 14.06.2016) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30074903 від 16.06.2016.

Відповідно до пункту 2 вказаних договорів в оренду передаються земельні ділянки державної власності, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

Земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства (пункт 14).

18.07.2016 ОСОБА_1 було створено ФГ "Партньори" (дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 18.07.2016, номер запису: 14741020000001 ).

Після створення фермерського господарства, між орендодавцем - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, попереднім орендарем - ОСОБА_1 та новим орендарем - ФГ "Партньори" в особі голови ОСОБА_1 до вищевказаних договорів оренди землі були укладені додаткові угоди від 23.02.2017, відповідно до яких орендарем виступає ФГ "Партньори" в особі голови ОСОБА_1

Заявлений позов прокурора обґрунтований порушенням відповідачами вимог земельного законодавства та спеціальних норм Закону України "Про фермерське господарство" при наданні в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства), які розміщені за межами населених пунктів на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Прокурор зазначає, що на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області оспорюваних наказів ОСОБА_1 був засновником та головою селянського фермерського господарства в користуванні якого вже перебували земельні ділянки сільськогосподарського призначення; ОСОБА_1 09.12.2011 вже було створено фермерське господарство ЮГ-М ПЛЮС , тобто фактично ОСОБА_1 використав право на створення фермерського господарства.

Таким чином, на думку прокурора, всупереч положень 1, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство та ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 було отримано від ГУ Держгеокадастру у Харківській області 16 земельних ділянок загальною площею 375,7982 га, які в подальшому передано фермерському господарству ПАРТНЬОРИ , без проведення встановлених законодавством процедур у формі торгів. Прокурор вважає, що ОСОБА_1 у випадку здійснення реєстрації свого фермерського господарства після укладення договору оренди первісної земельної ділянки, всі інші земельні ділянки повинен був отримати у користування лише на конкурсних засадах - за результатами аукціону.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру Україна покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 із змінами і доповненнями внесеними Постановами КМУ № 482 від 22.07.2016 та № 917 від 23.11.2016 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

Відповідно до пункту 5-1 зазначеної Постанови КМУ посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Колегія суддів вважає, що прокурор обґрунтовано звернувся до суду з позовом самостійно в інтересах держави, виступаючи за процесуальним статусом позивачем у даній справі, оскільки інтерес держави у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та суб`єктом господарювання відповідно конституційних обов`язків, а незаконне прийняття оскаржуваних рішень (наказів, правочинів) суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в статті 14 Конституції України та статті 5 ЗК України, що узгоджується з вимогами процесуального закону, відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

У зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно встановлена наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.

Статтею 152 ЗК України визначено, що одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин другої, третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (ст. 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно з абз. 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Отже, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції. в порушення частини першої статті 7 Закону України Про фермерське господарство ОСОБА_1 не обґрунтував розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та не зазначив кількість членів фермерського господарства, а також наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у оренду. Для отримання земельних ділянок значної площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману в користування землю, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо.

Крім того, ОСОБА_1 під час звернення до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявами про отримання земельних ділянок вже був засновником та керівником (головою) Фермерського господарства ЮГ-М ПЛЮС , відповідно займався фермерським господарством.

Так, наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області від 05.06.2015 №1641 -СГ, №1642- СГ, №1643-СГ, №1644-СГ, №1645-СГ Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства вже надано в оренду строком на 49 років земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 172,789га, а саме: земельна ділянка площею 23,6637га кадастровий номер 6322883000:03:000:0259, земельна ділянки площею 33,7721га кадастровий номер 6322883000:05:000:0468, земельна ділянка площею 55,4624га кадастровий номер 6322883000:05:000:0290, земельна ділянка площею 12,7226 га кадастровий номер 6322883000:05:000:0470, земельної ділянки площею 47,1682га кадастровий номер 6322883000:05:000:0469, які розташовані за межами населених пунктів на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, без проведення земельних торгів.

Можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог ст. 8 Закону України Про фермерське господарство , без проведення земельних торгів, діючим законодавством України, як на момент прийняття оспорюваного рішення, так і на даний час, не передбачена.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт порушення передбаченої ЗК України процедури отримання ОСОБА_1 у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 375,7982 га, які розташовані на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога про визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 04.08.2015 №742-СГ, від 04.08.2015 №743-СГ, від 06.01.2016 №77-СГ, від 06.01.2016 №81-СГ, від 06.01.2016 №82-СГ, від 06.01.2016 №83-СГ, від 06.01.2016 №84-СГ, від 06.01.2016 №85-СГ, від 06.01.2016 №86-СГ, від 19.04.2016 №3141-СГ, від 19.04.2016 №3142-СГ є обґрунтованою та такою, що відповідає обставин справи.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договорів оренди землі, додаткових угод до них, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідних записів, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Правовою підставою для виникнення права оренди у ОСОБА_1 на земельні ділянки за кадастровими номерами 6322883000:02:000:0057, 6322883000:02:000:0058, 6322883000:04:000:0484, 6322883000:03:002:0102, 6322883000:03:002:0101, 6322883000:03:000:0260, 6322883000:05:000:0473, 6322883000:03:016:0001, 6322883000:03:000:0261, 6322883000:05:000:0321, 6322883000:04:000:0167 загальною площею 375,7982 га є відповідні накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (частина друга статті 16 Закону України Про оренду землі ).

В зв`язку з незаконністю вищевказаних наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, договори оренди земельних ділянок від 06.08.2015, від 03.03.2016, від 03.06.2016 та додаткові угоди до них від 23.02.2017 визнані судом першої інстанції такими, що укладені з порушенням вказаних вище положень закону, що може мати наслідком визнання їх недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, з подальшим скасуванням всіх реєстраційних дій стосовно земельних ділянок, які є предметом оренди та їх повернення у державну власність.

Таким чином, в ході апеляційного провадження знайшла підтвердження обґрунтованість висновку місцевого господарського суду про правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з даним позовом.

Доводи апеляційної скарги ФГ "Партньори" та його непогодження з висновками суду першої інстанції стосовно порядку створення фермерського господарства, кількості створених однією особою фермерських господарств та оформлення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів є безпідставними та такими, що спростовуються положеннями ст.ст. 1, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство та ст.ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України та встановленими судом першої інстанції обставинами.

Отже, суд констатує правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах даної справи.

Разом з тим, під час розгляду даної справи ФГ "Партньори" подано заяву про застосування позовної давності (вх. №1054 від 16.01.2020) до вимог прокурора на підставі ст.ст. 256, 257, 259, 261, 267 ЦК України та з посиланням на те, що договори оренди були зареєстровані впродовж 2015-2016 років, вони не носять конфіденційного характеру та є доступними для уповноважених субєктів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом про скасування вказаних наказів, визнання недійними вказаних договорів та додаткових угод до них зі скасуванням всіх реєстраційних дій та повернення земельних ділянок у власність держави.

Щодо визнання поважності причин пропуску прокурором строку позовної давності, суд вважав, що в позовній заяві прокурором не наведено будь-якого фактичного та правового обґрунтування пропуску строку позовної давності та необхідності захисту порушеного права в зв`язку з таким пропуском.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в зв`язку з пропуском прокурором строку позовної давності.

Надаючи оцінку вищевказаним аргументам, висновкам місцевого господарського суду в частині застосування позовної давності до спірних правовідносин та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.257 ЦК України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ст. 256 , 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16, Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, постанова Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі N 362/44/17).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України , дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України , про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" , яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.

Відповідну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/296918, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі №904/1038/19 тощо.

Як було встановлено вище, позов про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Харківській області за період 2015-2016 років, про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених у 2015-2016 роках, скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про інше речове право щодо земельних ділянок та повернення орендованих земельних ділянок прокурором подано у листопаді 2019 року.

В обґрунтування поважності причин пропуску встановленої ст.257 ЦК України трирічної позовної давності прокурор вказує, що про спірні обставини він дізнався лише 07.03.2019, отримавши відповідь від Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області на власний запит.

Проте, суд зазначає, що отримавши від 1-го відповідача відповідну інформацію 07.03.2019, прокурор звернувся до суду з позовом по даній справі лише 14.11.2019, тобто зі значним спливом строку (9 місяців) після отримання відповідної інформації. Крім того, прокурором не обґрунтовано неможливість одержання ним необхідної інформації одразу після винесення оскаржуваних наказів та укладення спірних договорів (2015-2016 роки). Так прокурором не надано жодних доказів, що ним у той період були вчинені відповідні запити, призначено проведення перевірок тощо, але ці заходи не дали результатів з незалежних від прокурора причин.

Разом з тим, відповідно до змісту норм Цивільного кодексу України , якими врегульовано позовну давність, та правової позиції Верховного Суду щодо їх застосування, позивач (у даному випадку, прокурор) має не лише вказати, коли йому фактично стало відомо про порушене право, але й довести неможливість дізнатися про вказане порушення раніше зазначеної ним дати.

В апеляційній скарзі прокурор заперечує проти висновку суду першої інстанції про наявність у прокурора можливості витребувати в органів державної влади, місцевого самоврядування тощо документи в порядку ст.20 Закону України "Про прокуратуру", зазначаючи, що з 14.10.2014 органи прокуратури позбавлені можливості проводити відповідні перевірки, окрім того, на підставі ст.15 України "Про прокуратуру" Генеральним прокурором України 31.12.2014 видано наказ №159, яким скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 №3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011 №3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" - тобто з цього часу органи прокуратури припинили виконання функції загального нагляду, а отже не мали повноважень на витребування з органів державної влади певних документів на підставі ст.20 Закону України "Про прокуратуру".

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає, що згідно з Законом "Про прокуратуру", що набрав чинності з 14.10.2014, а відтак, діяв на момент видання спірного наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області №2824-СГ від 23.10.2014, обсяг повноважень прокуратури дійсно зменшено порівняно з законом, який був чинним до 14.10.2014, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування - у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 №159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 №3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011 №3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України "Про прокуратуру".

Разом з тим, прокурором в суді першої та апеляційної інстанції не доведено, яким чином вказані обставини вплинули на можливість своєчасно дізнатися про надання спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що відповідне узгоджується з приписами ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Тобто, відповідно до змісту вищевказаної норми та практики її застосування (зокрема, щодо здійснення моніторингу законності розпорядження земельними ділянками), прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", чинним з 14.10.2014, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (у даному випадку - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову інформацію.

В силу положень чинного законодавства прокурор повинен був своєчасно цікавитися та перевіряти відомості про наявність, рух і якісний стан земель, здійснювати контроль за збереженістю, законністю, доцільністю й ефективністю використання земель, отже не міг не бути обізнаним про здійснення фактичного використання спірних земельних ділянок, та відповідно міг своєчасно звернутися до суду за захистом порушеного права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор міг довідатися про існування спірних наказів Головного управління Держземагентства у Харківській області за період серпень 2015 - квітень 2016 та укладення на їх підставі спірних договорів оренди за період серпень 2015 - червень 2016 з моменту видання таких наказів та вчинення відповідних правочинів, отже, трирічна позовна давність закінчилася зокрема щодо останнього правочину в червні 2019 року відповідно, тоді як позов було подано у листопаді 2019 року. При цьому в суді першої та апеляційної інстанції прокурором не наведено жодних переконливих аргументів в обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правомірно, з дотриманням вимог ст.256, 257, 261 ЦК України, відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено 2-м відповідачем у справі.

Доводи апелянта не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області та апеляційну скаргу Фермерського господарства "Партньори" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі № 922/3742/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі № 922/3742/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.04.2020.

Головуючий суддя А.М. Білецька

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.Є. Медуниця