Ухвала

від 08.10.2020 по справі 922/3742/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3742/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

офісу ГПУ - Савицька О. В.,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 (судді: Білецька А.М., Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 (суддя Бринцев О.В.)

за позовом Керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави

до: 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області,

2. Фермерського господарства "Партньори"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів, скасування реєстрації, повернення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Держгеокадастр, Відповідач-1) та Фермерського господарства "Партньори" (далі - ФГ "Партньори", Відповідач-2), в якій просив суд:

- визнати незаконним та скасувати накази Відповідача-1 від 04.08.2015 №742-СГ та №743-СГ;

- визнати незаконним та скасувати накази Відповідача-1 від 06.01.2016 №77-СГ, №81-СГ, №82-СГ, №83-СГ, №84-СГ, №85-СГ та №86-СГ;

- визнати незаконним та скасувати накази Відповідача-1 від 19.04.2016 №3141-СГ та №3142-СГ;

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 06.08.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:04:000:0167 площею 62,2000 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2015 за номером запису про інше речове право 10735871 (індексний номер рішення 23528545 від 10.08.2015);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 06.08.2015, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0321 площею 129,1000 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2015 за номером запису про інше речове право 10736604 (індексний номер рішення 23530469 від 10.08.2015);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0473 площею 4,8823 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13896306 (індексний номер рішення 28965364 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0484 площею 12,2215 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13895206 (індексний номер рішення 28964074 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:02:000:0057 площею 24,1958 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13892736 (індексний номер рішення 28961172 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.03.2016, Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:02:000:0058 площею 26,7404 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13894322 (індексний номер рішення 28962937 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:002:0102 площею 33,8153 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13894484 (індексний номер рішення 28963295 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:002:0101 площею 10,5652 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13896122 (індексний номер рішення 28965152 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:000:0260 площею 16,7330 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13895791 (індексний номер рішення 28964733 від 28.03.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:016:0001 площею 33,7164 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2016 за номером запису про інше речове право 14992678 (індексний номер рішення 30074938 від 16.06.2016);

- визнати недійсним договір оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:000:0261 площею 21,6283 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2016 за номером запису про інше речове право 14992625 (індексний номер рішення 30074902 від 16.06.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 06.08.2015, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:04:000:0167 площею 62,2000 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2015 за номером запису про інше речове право 10735871 (індексний номер рішення 23528545 від 10.08.2015);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 06.08.2015, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0321 площею 129,1000 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.08.2015 за номером запису про інше речове право 10736604 (індексний номер рішення 23530469 від 10.08.2015);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0473 площею 4,8823 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13896306 (індексний номер рішення 28965364 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0484 площею 12,2215 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13895206 (індексний номер рішення 28964074 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:02:000:0057 площею 24,1958 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13892736 (індексний номер рішення 28961172 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:02:000:0058 площею 26,7404 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13894322 (індексний номер рішення 28962937 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:002:0102 площею 33,8153 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13894484 (індексний номер рішення 28963295 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:002:0101 площею 10,5652 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13896122 (індексний номер рішення 28965152 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.03.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:000:0260 площею 16,7330 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.03.2016 за номером запису про інше речове право 13895791 (індексний номер рішення 28964733 від 28.03.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:016:0001 площею 33,7164 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2016 за номером запису про інше речове право 14992678 (індексний номер рішення 30074938 від 16.06.2016);

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03.06.2016, укладений між Держгеокадастром та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:000:0261 площею 21,6283 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.06.2016 за номером запису про інше речове право 14992625 (індексний номер рішення 30074902 від 16.06.2016);

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 10735871 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:04:000:0167;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 10736604 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0321;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 13896306 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:05:000:0473;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 13895206 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:04:000:0484;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 13892736, 13894322 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6322883000:02:000:0057, 6322883000:02:000:0058;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 13894484 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:002:0102;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 13896122 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:002:0101;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 13895791 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:000:0260;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 14992678 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:016:0001;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за номером 14992625 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322883000:03:000:0261;

- зобов`язати ФГ "Партньори" та ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Держгеокадастру земельні ділянки загальною площею 375,7982 га вартістю 6 979 241,49грн.

Позов обґрунтований порушенням Відповідачами вимог земельного законодавства та спеціальних норм Закону України "Про фермерське господарство" при наданні в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства), які розміщені за межами населених пунктів на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Крім того Прокурор зазначив, що на момент прийняття Держгеокадастром оспорюваних наказів Овередний В.А. був засновником та головою селянського фермерського господарства у користуванні якого вже перебували земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 у справі №922/3742/19, відмовлено у задоволенні позову.

Рішення та постанова судів обох інстанцій мотивовані доведеністю порушень вимог чинного законодавства під час передачі в оренду земельних ділянок, але відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю підстав вважати поважними наведені Прокурором в позові підстави пропуску строку на звернення до суду, суди виходили з того, що Прокурор з урахуванням наданих йому законом повноважень, мав можливість отримати повну та достовірну інформацію про незаконне надання земельних ділянок в межах встановленого законом строку позовної давності та звернутися з відповідним позовом, що Прокурором зроблено не було.

У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати судові рішення попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.10.2018 у справі №362/44/17, від 23.05.2018 у справі №389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі №183/4638/16, від 06.02.2019 у справі №587/430/16-ц, від 03.10.2018 у справі №469/777/16-ц, від 18.05.2016 у справі №6-248цс16 щодо застосування частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", представництва інтересів держави у подібних правовідносинах.

Крім того, скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм процесуального права (76-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України), а також при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною другою якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права убачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

При цьому, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №362/44/17, на яку Прокурор посилається як на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначила, що на віндикаційні позови Держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь Держави, є несумісною із принципом правової визначеності. Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність належить обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений Державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

У постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі №183/4638/16, від 03.10.2018 у справі №469/777/16-ц та від 06.02.2019 у справі №587/430/16-ц, висновками у яких Прокурором також обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, визначено правові позиції щодо підстав для представництва в суді законних інтересів Держави у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави прокурором та статусу прокурора у справі у разі, якщо суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів Держави, не здійснює такого захисту.

У справі, яка переглядається (№922/3742/19) апеляційна інстанція погодилася із висновком місцевого господарського суду про сплив позовної давності, про застосування якої заявлено Відповідачем-2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Прокурор, зважаючи на надані йому згідно з Законом України "Про прокуратуру" повноваження, міг довідатися про наявність спірних наказів Відповідача-1 (за період серпень 2015 - квітень 2016) та укладення на їх підставі спірних договорів оренди (за період серпень 2015 - червень 2016) з моменту видання таких наказів та вчинення відповідних правочинів, тобто, трирічна позовна давність закінчилася, зокрема, щодо останнього правочину в червні 2019 року, тоді як позов було подано у листопаді 2019 року.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на висновки судів попередніх інстанцій, зроблені під час встановлення обставин справи, що стосуються позовної давності, а також на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2018 у справі №389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі №183/4638/16, від 03.10.2018 у справі №469/777/16-ц та від 06.02.2019 у справі №587/430/16-ц, від 17.10.2018 у справі №362/44/17 щодо обчислення початку строку перебігу позовної давності за позовом Прокурора, слід зазначити, що висновки, викладені в оскаржуваній постанові у цій справі, не свідчать про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі №389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі №183/4638/16, від 03.10.2018 у справі №469/777/16-ц та від 06.02.2019 у справі №587/430/16-ц, від 17.10.2018 у справі №362/44/17, на які посилався Прокурор у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, і саме залежно від встановлених обставин суди й застосували відповідні норми права.

У постанові від 18.05.2016 у справі №6-248цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Оскільки відповідач є засновником чотирьох підприємств, можливість обробляти земельні ділянки має лише одне фермерське господарство, інші два фермерських господарства створені з метою отримання земельних ділянок на позаконкурсній основі, в необґрунтованих розмірах, тому надання відповідачеві для ведення фермерського господарства ще трьох окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення суперечить зазначеним правовим нормам.

У справі №922/3742/19 суди, встановивши, що до моменту відведення Відповідачем-1 у користування Відповідачу-2 земельних ділянок, які є предметом спору у цій справі, у користуванні останнього уже перебувала значна кількість земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності (загальна площа 172,789 га), дійшли висновків, що додатково земельні ділянки Відповідач-2 міг отримати виключно на конкурентних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. При цьому, суди врахували усталену судову практику, зокрема, взяли до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц.

Щодо посилання Прокурора, що підставою для скасування судових рішень у справі №922/3742/19 та ухвалення нового рішення про задоволення позову є також порушення норм процесуального права (статей 76-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України), що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України), Суд зазначає, що умовою для застосування положень пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте, у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Прокурором не зазначено у поданій касаційній скарзі, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Прокурора на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3742/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі №922/3742/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай Т. Б. Дроботова