Постанова

від 08.04.2020 по справі 808/2741/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2020 року

Київ

справа №808/2741/16

адміністративне провадження №К/9901/21219/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вільнянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Лазаренко М.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року (головуючий суддя - Іванов С.М., судді - Чередниченко В.Є., Ясенова Т.І.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Вільнянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області,

третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та скасування наказу,

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі- відповідач), треті особи - Вільнянська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головне управління ДФС у Запорізькій області(далі - треті особи), в якому позивач просила суд:

- визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізької області;

- поновити ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на посаді начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізької області, визнавши незаконним та скасувавши наказ Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізької області від 29 липня 2016 року № 21-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів у зв`язку із реорганізацією та скороченням штатної чисельності згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України;

- звернути до негайного виконання постанову суду про поновлення на посаді ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на посаді начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізької області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізької області від 29.07.2016 №21-о її звільнено з посади начальника контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізької області у зв`язку із реорганізацією та скороченням штатної чисельності згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає дії Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізької області такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема ч. 4 ст. 40, ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, оскільки з 2014 року ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що 29.07.2016 направила повідомлення до Вільнянської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області, де також зазначила, що має статус одинокої матері.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області, треті особи - Вільнянська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головне управління ДФС у Запорізькій області про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді та скасування наказу, задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізької області від 29 липня 2016 року № 21-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів у зв`язку із реорганізацією та скороченням штатної чисельності згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на посаді начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізької області.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізької області звернуто до негайного виконання.

Ухвалюючи рішення у справі, суди зазначили, що відповідач направляв попередження позивачу разом із пропозиціями щодо нової посади, що свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень намагався виконати порядок дій, визначений ст. 49-2 КЗпП України. Проте, останнім не враховано, що Кодексом законів про працю України встановлені гарантії для жінок, які мають дітей віком до трьох років. Суди врахували, що ч. 3 ст. 187 КЗпП України допускає звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу жінок, які мають дітей віком до трьох років, лише у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Однак, із наявних у справі документів, зокрема, наказу Державної фіскальної служби України №163 від 24.02.2016 судами з`ясовано, що Державну податкову інспекцію у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області було саме реорганізовано шляхом приєднання до Вільнянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області. Тому, суди дійшли висновку про те, що звільнення позивачки, яка підпадає під категорію жінок, визначених у ч. 3 ст. 187 КЗпП України, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку із реорганізацією та скороченням штату - не допускається, а відтак, дотримання (чи не дотримання) відповідачем порядку звільнення, визначеного у ст. 49-2 КЗпП України в даному випадку значення не має. Судами за допомогою сервісу Міністерства юстиції України Безкоштовний пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з`ясовано, що Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізької області (код 39543978) від 10.03.2016 знаходиться в стані припинення, запис про припинення відсутній, тобто, на час розгляду справи по суті, відповідач не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак не вважається припиненим.

Крім того, на стадії апеляційного провадження у справі судом здійснено процесуальну заміну відповідача по справі - Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області її правонаступником - Вільнянською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

16 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Вільнянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, в якій відповідач просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що судами не враховано, що при проведенні звільнення працівників власник вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести біль кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Вказує, що ОСОБА_1 було тричі запропоновано відповідні посади, від яких остання відмовилась. Зазначає, що ДПІ не позбавило ОСОБА_1 на працю, а змушено було звільнити її із займаної посади у зв`язку з відмовою від працевлаштування до Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області на посади з її рівнем професіоналізму. Таким чином, вважає, що ОСОБА_1 була звільнені із дотриманням вимог трудового законодавства. Крім того, вказує, що профспілковий комітет працівників ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області надав згоду на пропонування ОСОБА_1 пропозицій з урахуванням її досвіду роботи на керівних посадах, а також на її звільнення у зв`язку із скороченням штату та відмовою позивача від запропонованих посад.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 11.04.2011 №12-о ОСОБА_1 було призначено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора сектору погашення прострочених податкових зобов`язань Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області, як таку, що пройшла за конкурсом.

Згідно з наказом від 06.03.2012 №2-о з 06.03.2012 у зв`язку з реорганізацією ОСОБА_1 переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора сектору погашення податкового боргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби.

Наказом від 01.02.2013 №9-о у зв`язку із частковою зміною організаційної структури та штатного розпису ОСОБА_1 переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби.

У відповідності до наказу від 26.03.2013 №24-о ОСОБА_1 переведено на посаду завідувача сектору по контролю за цільовим використанням, спирту відділу оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби.

Згідно з наказом від 27.06.2013 №2-о у зв`язку з реорганізацією ОСОБА_1 була призначена в порядку переведення на посаду начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізької області, як таку, що пройшла стажування.

З 2014 року позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

На підставі наказу від 23.01.2015 №3-о у зв`язку з реорганізацією ОСОБА_1 за згодою було призначено в порядку переведення на посаду начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізької області.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 №892 Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби та наказу ДФС України від 24.02.2016 №163 Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Запорізькій області проведено заходи щодо реорганізації шляхом приєднання ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області до Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

11.03.2016 ОСОБА_1 одержала попередження Голови комісії з реорганізації ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області про наступне вивільнення з посади начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області, у зв`язку з реорганізацією ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. Термін попередження було продовжено 17.05.2016, 27.05.2016, 29.06.2016 та 15.07.2016.

Згідно з протоколом від 30.06.2016 №6 комітет первинної профспілкової організації працівників ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області, розглянувши Подання начальника ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області, надав згоду для пропозицій з урахуванням досвіду роботи на керівних посадах для прийняття рішення начальником Вільнянської ОДПІ на призначення на посаду начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Нарижної А.А. та надано згоду на запропонування ОСОБА_1 інших вакантних посад у зв`язку із скороченням штатної чисельності та реорганізацією служби.

Протягом дії попередження ОСОБА_1 була запропоновано посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів, від якої вона відмовилась. 27.07.2016 ОСОБА_1 відмовилась від запропонованої посади головного державного інспектора з питань роботи з персоналом, а також 21.07.2016 позивачка відмовилась від посади головного державного ревізора-інспектора.

Відповідно до протоколу від 28.07.2016 №7 комітет первинної профспілкової організації працівників ДПІ у Запорізькому районі розглянувши Подання начальника ДПІ у Запорізькому районі від 28.07.2016 надав згоду на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штатної чисельності та реорганізацією служби та відмовою від інших запропонованих вакантних посад.

У зв`язку з припиненням державної служби, скороченням штатної чисельності та відмовою від запропонованих посад, за згодою первинної профспілкової організації працівників ДПІ у Запорізькому районі згідно з ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу та п. 1 ст. 40 КЗпП України, наказом ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області від 29.07.2016 №21-о, ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади.

Вважаючи наказ ДПІ у Запорізькому районі ГУ ДФС у Запорізькій області від 29.07.2016 №21-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів у зв`язку із реорганізацією та скороченням штатної чисельності згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України незаконним, ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із даним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Правовий статус посадових осіб державних службовців, їх права та обов`язки, на момент виникнення спірних правовідносин, визначаються Конституцією України та Законом України Про державну службу .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну службу державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 87 вказаного Закону підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною 3 ст. 87 Закону визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із частинами 2, 3 статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

За приписами ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Положеннями статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Частиною 3 статті 184 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

З аналізу положень ст. 40 та ч. 3 ст. 187 КЗпП України випливає, що звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу жінок, які мають дітей віком до трьох років, допускається лише у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації та з обов`язковим працевлаштуванням.

Як встановлено судами та не спростовується скаржником у поданій ним касаційній скарзі, позивачка відноситься до категорії жінок, на яких розповсюджуються положення ч. 3 ст. 184 КЗпП України, а отже і встановлені гарантії для таких жінок.

Судами правомірно у спірних правовідносинах враховано позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17.10.2011 по справі №21-327а11, відповідно до якої встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Зазначена позиція Верховного Суду України щодо зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи відповідає правовій позиції Європейського Суду з прав людини.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.03.2012 по справі Костянтин Маркін проти Російської Федерації зазначено, що, по-перше, право на відпустку по догляду за дитиною належить всім громадянам без будь-яких відмінностей за ознаками статі або професії. Збройні сили, поліція та державні службовці не виключаються з числа користувачів цього фундаментального права. По - друге, право на відпустку по догляду за дитиною має мінімальний зміст. Кінцева мета гармонізації праці, особистого та сімейного життя для працюючих батьків та рівності чоловіків та жінок у відношенні можливостей ринку праці та відношення на роботі повинні враховуватися при встановленні форми, тривалості та умов відпустки по догляду за дитиною. В кінці періоду відпустки по догляду за дитиною працівники мають право повернутися на ту ж роботу або, якщо це неможливо, на еквівалентну роботу, сумісну з їхнім трудовим контрактом або відносинами. Права, придбані або такі, що мають бути придбаними працівником на дату початку відпустки по догляду за дитиною, повинні зберігатися до кінця відпустки по догляду за дитиною.

Оскільки відповідно до наказу Державної фіскальної служби України №163 від 24.02.2016 Державну податкову інспекцію у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області було саме реорганізовано шляхом приєднання до Вільнянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, відповідачем протиправно було звільнено позивачку, яка підпадає під категорію жінок, визначених у ч. 3 ст. 187 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція щодо обов`язковості дотримання прав жінок, на яких розповсюджуються положення ст. 187 КЗпП України, викладена у постановах Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №821/73/16, від 16.05.2019 у справі №805/475/16-а.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що з огляду на обставини перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для звільнення позивача саме у зв`язку з реорганізацією підприємства та скороченням штатів, навіть за умови дотримання процедури вивільнення працівників, визначеної статтею 49-2 КЗпП України.

Також колегія суддів вважає правомірним врахування судами тих обставин, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Вільнянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

Н.В. Шевцова