Постанова

від 07.04.2020 по справі 147/294/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 147/294/18

провадження № 61-20292св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Тростянецька районна державна адміністрація, Летківська сільська рада Тростянецького району Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 травня 2019 року у складі судді Дудікова А. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Шемети Т. М., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тростянецької районної державної адміністрації, Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання права на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що 10 травня 1993 року вона була прийнята в члени колективного сільськогосподарського підприємства Перемога села Летківка Тростянецького району Вінницької області та направлена на роботу в огородню бригаду колгоспу, що підтверджується записом в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , яка видана 28 червня 1995 року.

Зазначала, що відповідно до наявної у неї інформації відділу Держгеокадастру у Тростянецькому районі розпаювання земель бувшого колгоспу Перемога села Летківка, складання списків, які додавались до Державного акту на право колективної власності та видача Державного акту на право колективної власності КСП Перемога серії ВН №000003 було проведено 19 грудня 1996 року на підставі рішення 8 сесії 22 скликання Летківської сільської Ради від 19 грудня 1996 року.

Вказувала, що в період проведення розпаювання земель вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно з довідкою агрокооперативу приватних пайовиків Перемога с. Летківка від 30 жовтня 2017 року № 486 вона була членом колгоспу з 10 травня 1993 року та працювала на даному підприємстві до 17 березня 1998 року.

Вважала, що її помилково не було включено до списків осіб, які мають право на земельну ділянку розпайованого колгоспу Перемога с. Летківка. Дізнавшись про своє порушене право, вона звернулась до Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, Тростянецького відділу Держгеокадастру у Вінницькій області, Тростянецької РДА з заявою про внесення її у додаткові списки та надання земельної ділянки, однак отримала відповідь, в якій їй рекомендували звернутись до суду для вирішення даного питання.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай), в розмірі згідно законодавства, із земель резервного фонду чи запасу Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, створеного під час передачі землі у колективну власність колгоспу Перемога села Летківка Тростянецького району Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за змістом статей 22, 23 ЗК України, в редакції 1990 року та Указу Президента України № 720/95 особа набуває право на земельну частку (пай) за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акту. Рішенням комісії з реорганізації КСП Перемога с. Летківка (протокол № 1 від 21 лютого 2000 року) встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени КСП Перемога с. Летківка, які до 1996 року мали трудовий стаж у КСП не менше 5 років.

Отже, суд першої інстанції вважав правомірним не включення ОСОБА_1 до списку осіб, що додається до державного акту на право колективної власності на землю КСП Перемога , оскільки у неї трудовий стаж був менше 5 років.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 травня 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що значення для вирішення спору має лише факт перебування ОСОБА_1 членом КСП Перемога станом на час видачі державного ата на право колективної власності на землю - 19 грудня 1996 року, а оскільки вона перебувала членом КСП до 17 березня 1998 року, то вважати правомірним її не включення до зазначеного списку не можна.

Проте, апеляційний суд зазначив, що право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1996 році, трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, минув до набрання чинності ЦК України 2003 року, а тому суд зобов?язаний був самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншою стороною у справі.

Крім того, з позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивачка звернулася лише у березні 2018 року, жодних доказів, які б вказували на поважність причини пропуску строку позовної давності, тобто підтверджували наявність об`єктивних, істотних, непереборних причин, що не залежали від її волі, які унеможливлювали її звернення з цим позовом впродовж зазначеного строку, вона не надала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню оскільки апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 71, 80 ЦК УРСР 1963 року.

Вважає причини пропуску звернення до суду поважними, оскільки з 1998 року до 30 червня 2001 року вона доглядала за інвалідом І групи ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), сама є інвалідом ІІІ групи, а про порушення своїх прав дізналася у 2018 року після отримання консультації фахівця у галузі права.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Колективне господарство в с. Летківка Тростянецького району Вінницької області було створене у 1929 році. В 1993 році його було реорганізовано в КСП Перемога , згідно з протоколом № 3 від 11 травня 1993 року.

У 2000 році КСП Перемога реформовано в АКПП (протокол № 1 від 24 лютого 2002 року) (а. с. 7).

ОСОБА_1 працювала в городній бригаді КСП Перемога з 10 травня 1993 року та була звільнена за власним бажанням 17 березня 1998 року (а. с. 9).

Відповідно до довідки від 30 жовтня 2017 року № 486, виданої АКПП Перемога ОСОБА_1 з 10 травня 1993 року до 17 березня 1998 року перебувала членом КСП Перемога (а. с. 6).

Згідно з державним актом на право колективної власності КСП Перемога серії ВН № 000003, виданого 19 грудня 1996 року на підставі рішення 8 сесії 22 скликання Летківської сільської ради Тростянецького району Вінницької області від 19 грудня 1996 року ОСОБА_1 не включена до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Підставою її невключення до такого списку стало рішення комісії з реорганізації КСП Перемога (протокол № 1 від 21 лютого 2000 року), яким залишено в силі рішення загальних зборів членів КСП, за яким право на земельну частку (пай) набували лише особи які станом на 1996 рік мали не менше 5 років трудового стажу в КСП (а. с. 15).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22 , 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року .

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСРперебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК Україниправила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статей 71 , 75 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСРвстановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначив, що не внесення особи, яка була членом КСП, до списку, що додається до державного акту на право власності на землю, не може позбавити її права на земельну ділянку.

Установивши, що станом на час видачі державного акта на право власності на землю - 19 грудня 1996 року ОСОБА_1 була членом КСП Перемога , апеляційний суд правильно вважав, що не включення позивача до зазначеного списку є неправомірним.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки з моменту порушення її прав пройшло більше трьох років, а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності нею не наведено.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, отже, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк