Ухвала

від 07.04.2020 по справі 171/2560/15-к

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 171/2560/15-к

провадження № 61-5050ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі за позовом Нікопольського міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням злочину,

ВСТАНОВИВ:

У 2015 році Нікопольське міжрайонне управління водного господарства звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням злочину.

На обґрунтування уточненого позову Нікопольське міжрайонне управління водного господарства зазначило, що діями ОСОБА_1 , які полягали в демонтажу частини труб довжиною 54,18 м та розкопуванні траншеї і порізі частини труб довжиною 324 м на місці їх розташування (в траншеї), було пошкоджено їх цілісність та ізоляцію, заподіяно майнову шкоду в розмірі 298 266 грн. Кошти у розмірі 298 266 грн необхідні для відновлення трубопроводу та є реальними збитками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1

Нікопольське міжрайонне управління водного господарства вважає, що вина ОСОБА_1 доведена вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року в частині призначеного покарання, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за частиною другою статті 15, частиною третьою статті 185 КК України.

Ураховуючи викладене, Нікопольське міжрайонне управління водного господарства просило суд стягнути з ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 298 266 грн.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, позов Нікопольського міжрайонного управління водного господарства задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Нікопольського міжрайонного управління водного господарства 298 266 грн майнової шкоди, завданої злочином.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, про задоволення позову, виходив з доведеності позовних вимог та підтвердження належними доказами розміру завданої позивачу майнової шкоди.

13 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся доВерховного Суду з касаційною скаргою на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2 102 грн.

Ціна позову у цій справі становить 298 266 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 *250=525 500).

За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову та складність зазначеної справи, а також враховано, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи вищевикладене і те, що частина шостої статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендації № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в судді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі за позовом Нікопольського міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням злочину.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець