Рішення

від 17.03.2020 по справі 140/3125/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3125/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2019 № 30279-52-13-0306, № 30280-52-13-0306, № 30281-52-13-0306, № 30282-52-13-0306, № 30283-52-13-0306, № 30284-52-13-0306, № 30285-52-13-0306, № 30286-52-13-0306 та скасування податкової вимоги від 12.06.2019 № 253859-52.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним податковими повідомленнями-рішеннями позивачу було визначено суми податкових зобов`язань за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016 - 2019 роки. Крім того, позивачу вручена податкова вимога від 12.06.2019 № 253859-52 про сплату податкового боргу із земельного податку в сумі 251737,94 грн.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, з огляду на таке.

Так, позивач ОСОБА_1 у спірному періоді (2016 - 2019 роки) зареєстрована як ФОП, платник єдиного податку другої і третьої групи із зареєстрованим місцем провадження господарської діяльності у АДРЕСА_1 , тобто використовує будівлі (споруди) за вказаною адресою з відповідним оформленням права власності на земельні ділянки під такими об`єктами.

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Позивач вказує, що як ФОП - платник єдиного податку використовує будівлі (споруди), їх частини для провадження господарської діяльності, оформила відповідно до вимог чинного законодавства свої права на земельну ділянку під такими об`єктами, а тому не повинна сплачувати земельний податок.

Крім того, згідно із пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Проте, усі податкові повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов`язань з земельного податку за 2016 - 2019 роки винесені лише 22.03.2019, тобто, з порушенням спеціального строку, визначеного пунктом 286.5 статті 286 ПК України.

Позивач просить визнати протиправними дії ГУ ДФС у Волинській області та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2019 № 30279-52-13-0306, № 30280-52-13-0306, № 30281-52-13-0306, № 30282-52-13-0306, № 30283-52-13-0306, № 30284-52-13-0306, № 30285-52-13-0306, № 30286-52-13-0306 та податкову вимогу від 12.06.2019 № 253859-52.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (т. 1, а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 21.11.2019 № 1187/03-20-08-07 (т. 1, а. с. 72-75) представник відповідача Федорчук І.Ю. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних дій та рішень, виходячи з такого.

Так, зокрема, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 обліковуються земельні ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:16:001:0064, загальною площею 0,4 га; АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:16:001:0063, загальною площею 0,4 га.

За період з 2016 року по 22.12.2018 ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок 3 групи, КВЕД 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів .

22.12.2018 ОСОБА_1 припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності, 23.05.2019 позивач повторно зареєстровано суб`єктом підприємницької діяльності, з 01.06.2019 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, тобто у період з 22.12.2018 по 01.06.2019 позивач не могла використовувати в підприємницькій діяльності належне їй майно.

Крім того, за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) також здійснювали підприємницьку діяльність такі суб`єкти господарювання, як ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ПП Вояргаз . На території автокомплексу Вишка ( АДРЕСА_1 ) знаходиться також автогазозаправний пункт та приміщення шиномонтажу (інформація про власника та його взаємовідносини з ОСОБА_1 відсутня).

Отже, враховуючи, що на вказаних земельних ділянках обліковуються приміщення загальною площею 171,5 кв.м. та 605,8 кв.м. та інші обліковані об`єкти, здійснюється господарська діяльність інших суб`єктів підприємництва (за відсутності документального підтвердження взаємостосунків) та ненадання інформації про право на користування пільгою із сплати земельного податку, тому на даний час відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від нарахування та сплати земельного податку.

Крім того, згідно з пунктом 63.3 статті 63 ПК України платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Відповідно до ІС Податковий блок ФОП ОСОБА_1 подано довідку за формою № 20-ОПП лише 03.06.2019 по об`єктах (земельні ділянки, гараж № 24, станція технічного обслуговування), що спростовує твердження позивача щодо несвоєчасного прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

27.11.2019 суд постановив ухвалу про заміну у справі відповідача ГУ ДФС у Волинській області на правонаступника Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) (т. 1, а. с. 91).

Ухвалою суду від 17.01.2020 судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, у справі призначено підготовче засідання (т. 1, а. с. 99).

10.02.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача Шеремета С.А. додатково вказав, що виходячи із положень статті 285 ПК України, платникам єдиного податку першої - третьої груп достатньо хоча б місяць чи день у звітному періоді (календарний рік) використовувати у своїй господарській діяльності земельні ділянки, що є достатньою і безумовною підставою для застосування пільги у виді звільнення від сплати земельного податку. При цьому, здійснення на земельній ділянці діяльності іншими суб`єктами господарювання поряд з позивачем не позбавляє права на застосування пільги. Крім того, приміщення шиномонтажу розміщене поза межами земельної ділянки, що є об`єктом цієї справи, а автогазозаправний пункт є ємкістю для запасу газу для використання ОСОБА_1 в господарській діяльності за КВЕД 45.20 діяльність з обслуговування та ремонту транспортних засобів, зокрема з газобалонним обладнанням (т. 1, а. с. 118-123).

11.02.2020 представник відповідача Федорчук І.Ю. подала заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримала доводи відзиву (т. 1, а. с. 126).

Ухвалою суду від 11.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14:30 27.02.2020 (т. 1, а. с. 129), в подальшому у розгляді справи оголошені перерви до 11:00 10.03.2020 та розгляд справи відкладено до 15:00 17.03.2020.

В судовому засіданні представник позивача Шеремета С.А. позов підтримав з підстав, викладених у заявах по суті справи, та просить його задовольнити.

Представник відповідача Федорчук І.Ю. у судовому засіданні позов заперечила та просить відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у заявах по суті справи.

До судового засідання, призначеного на 15:00 17.03.2020, від учасників справи надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності (т. 2, а. с. 85, 111).

Суд, враховуючи наявність у справі усіх заяв по суті справи та доказів, необхідних для її вирішення, враховуючи позицію учасників справи, які просять розглянути справу за їх відсутності, на підставі частини третьої статті 193, частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дійшов висновку про здійснення судового розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування технічними засобами.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 22.03.2019 ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення, яким позивачу ОСОБА_1 визначені суми податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016 - 2019 роки, а саме:

по земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:16:001:0063, загальною площею 0,4 га - № 30286-52-13-0306 на суму 30115,38 грн. за 2016 рік; № 30284-52-13-0306 на суму 31922,30 грн. за 2017 рік; № 30282-52-13-0306 на суму 31922,30 грн. за 2018 рік; № 30279-52-13-0306 на суму 31922,30 грн. за 2019 рік;

по земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:16:001:0064, загальною площею 0,4 га - № 30285-52-13-0306 на суму 30115,38 грн. за 2016 рік; № 30283-52-13-0306 на суму 31922,30 грн. за 2017 рік; № 30281-52-13-0306 на суму 31922,30 грн. за 2018 рік; № 30280-52-13-0306 на суму 31922,30 грн. за 2019 рік (т. 1, а. с. 7-14, 85).

При цьому, відповідно до витягів та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 з грудня 2013 року зареєстровано право приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0710400000:16:001:0063, 0710400000:16:001:0064, загальною площею 0,4 га кожна в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 18-19, 81-83).

12.06.2019 ГУ ДФС у Волинській області сформувало та скерувало позивачу податкову вимогу форми Ф № 253859-52, у якій повідомило про наявність станом на 11.06.2019 податкового боргу в сумі 251737,94 грн. із земельного податку з фізичних осіб та вимагало терміново сплатити суму податкового боргу (т. 1, а. с. 15).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Згідно із підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Пунктом 269.2 статті 269 ПК України визначено, що особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Тобто у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку. Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі № 820/5485/17, від 06.02.2020 у справі № 820/3488/16, та враховуються при вирішенні цієї справи.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 2016 по 2018 роки ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок 3 групи, основний вид діяльності за КВЕД - 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів , що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку від 10.10.2014 № 1988 (т. 1, а. с. 16), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т. 1, а. с. 52-53), а також податковими деклараціями платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, які позивач подавала до контролюючого органу за місцем обліку протягом 2016 - 2018 років, у яких декларувала види підприємницької діяльності у звітних періодах та показники обсягів доходу (т. 1, а. с. 138-150).

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що відповідно до витягів та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 з грудня 2013 року по даний час зареєстровано право приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0710400000:16:001:0063, 0710400000:16:001:0064, загальною площею 0,4 га кожна в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 18-19, 81-83).

Крім того, у власності позивача ОСОБА_1 за тією ж адресою ( АДРЕСА_1 ) знаходяться такі об`єкти нерухомого майна, як гараж та станція технічного обслуговування з мийкою, що підтверджується технічними паспортами (т. 1, а. с. 21-45).

У додаткових письмових поясненнях від 17.03.2020 представник позивача Шеремета С .А. зазначив, що на земельній ділянці з кадастровим номерам 0710400000:16:001:0063 розміщені такі об`єкти нерухомого майна, як станція технічного обслуговування з мийкою, гараж та споруда - навіс для мийки самообслуговування, які використовуються для провадження власної господарської діяльності, а на земельній ділянці з кадастровим номерам 0710400000:16:001:0064 розміщені об`єкти дорожньої інфраструктури, та надав при цьому фотоілюстративні матеріали (т. 2, а. с. 87-88, 94-109).

Отже, наявні на спірних земельних ділянках вказані об`єкти нерухомого майна та об`єкти дорожньої інфраструктури дають підстави стверджувати, що у 2016 - 2018 роках ФОП ОСОБА_1 , перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та будучи платником єдиного податку 3 групи, дійсно використовувала вказані земельні ділянки у своїй господарській діяльності (КВЕД - 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів ), про що подавала до контролюючого органу податкову звітність.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність двох умов надання пільги, а саме використання позивачем власних земельних ділянок у своїй господарській діяльності та наявність у неї статусу платника єдиного податку третьої групи, що обумовлює звільнення її від обов`язку нарахування та сплати податку на майно (в частині земельного податку) за 2016 - 2018 роки.

При цьому, на думку суду, здійснення іншими суб`єктами господарювання підприємницької діяльності з використанням частини об`єктів нерухомого майна, що розташовані на вказаних земельних ділянках, не позбавляють права позивача на пільгу щодо звільнення від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), яка передбачена підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що за імперативними приписами пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Проте, в порушення вказаних приписів, податкові зобов`язання із земельного податку за 2016 - 2018 роки були нараховані позивачу контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними в один день - 22.03.2019 та після закінчення визначеного законом строку (до 1 липня поточного року), що є додатковою підставою для визнання судом протиправними таких податкових повідомлень-рішень.

Отже, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Волинській області від 22.03.2019 про визначення позивачу ОСОБА_1 сум податкових зобов`язань за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016 - 2018 роки, а саме: № 30286-52-13-0306 на суму 30115,38 грн. за 2016 рік, № 30284-52-13-0306 на суму 31922,30 грн. за 2017 рік, № 30282-52-13-0306 на суму 31922,30 грн. за 2018 рік (по земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:16:001:0063, загальною площею 0,4 га) та № 30285-52-13-0306 на суму 30115,38 грн. за 2016 рік, № 30283-52-13-0306 на суму 31922,30 грн. за 2017 рік, № 30281-52-13-0306 на суму 31922,30 грн. за 2018 рік (по земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:16:001:0064, загальною площею 0,4 га), у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень належить задовольнити.

Разом з тим, на думку суду, податкові повідомлення-рішення, якими позивачу ОСОБА_1 визначені суми податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік, а саме № 30279-52-13-0306 на суму 31922,30 грн. (по земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:16:001:0063, загальною площею 0,4 га) та № 30280-52-13-0306 на суму 31922,30 грн. (по земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:16:001:0064) прийняті правомірно та у задоволенні позовних вимог про визнання їх скасування належить відмовити, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01.01.2019 по 23.05.2019 не була зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності, статус платника єдиного податку другої групи набула лише з 01.06.2019, що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку від 30.05.2019 № 1903173400300 (т. 1, а. с. 17). Отже, суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що право на пільгу щодо сплати земельного податку у період з 01.01.2019 до 31.05.2019 позивач мати не може.

20.01.2020 позивач ФОП ОСОБА_1 подала до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2019 рік, у рядку 09 якої задекларувала виключно один вид діяльності згідно з КВЕД 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування , задекларувавши обсяг доходу в сумі 973500,00 грн. (т. 1, а. с. 151).

В той же час, на спірних земельних ділянках, розташованих по АДРЕСА_1 , ресторани чи інші об`єкти для надання послуг харчування не розташовані, позаяк, як вказав представник позивача, на них знаходяться станція технічного обслуговування з мийкою, гараж, навіс для мийки самообслуговування, об`єкти дорожньої інфраструктури. Суду не надані детальні письмові пояснення, яку саме господарську діяльність здійснювала позивач з 01.06.2019 по 31.12.2019 на вказаних земельних ділянках, чи залучала позивач найманих працівників (зокрема, якщо це була діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, то суду не надані: відомості та докази про розташовані на вказаних земельних ділянках об`єкти нерухомого майна, де такі послуги надавалися; документи, які підтверджують наявність у позивача матеріально-технічних ресурсів для здійснення такого виду діяльності, в т. ч. фотоілюстративні матеріали; дозвільні документи, в т. ч. рішення органів місцевого самоврядування про встановлення режиму роботи ресторанного закладу; трудові угоди з найманими працівниками; тощо).

Отже, наявні на спірних земельних ділянках об`єкти нерухомого майна (станція технічного обслуговування з мийкою, гараж, навіс для мийки самообслуговування) та об`єкти дорожньої інфраструктури не дають підстав стверджувати, що з 01.06.2019 по 31.12.2019 ФОП ОСОБА_1 , перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та будучи платником єдиного податку 2 групи, дійсно використовувала вказані земельні ділянки у своїй господарській діяльності за КВЕД 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування .

Крім того, за приписами пункту 286.5 статті 286 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2019 представник позивача Шеремета С.А. звернувся до ГУ ДФС у Волинській області із заявою про скасування податкових повідомлень-рішень (т. 1, а. с. 46), у відповідь на яку листом від 12.06.2019 № 5374/ФОП/03-20-52-13 відповідач повідомив, що з метою визначення правомірності звільнення від сплати земельного податку необхідно надати вичерпну інформацію та підтверджуючі оригінали документів, яким чином використовуються земельні ділянки по АДРЕСА_1 в господарській діяльності та об`єкти нерухомого майна, які на них розташовані, які саме працівники задіяні у господарському процесі в приміщеннях загальною площею 776 кв. м. та на яких ділянках роботи (т. 1, а. с. 47-48). При цьому, у відповідь на вказаний лист представник позивача Шеремета С.А. повідомив відповідача, що ФОП ОСОБА_1 заново розпочала підприємницьку діяльність 23.05.2019, тому запитувана інформація буде надана протягом відповідного року, тобто в процесі господарської діяльності у 2019 році (т. 1, а. с. 49).

Проте, доказів подання до контролюючого органу відповідних документів на підтвердження пільги зі сплати земельного податку у 2019 році позивач суду не подала.

Під час розгляду справи представнику позивача було запропоновано подати суду письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо використання спірних земельних ділянок у господарській діяльності позивача з 01.06.2019 по 31.12.2019, проте таких пояснень та доказів суду надано не було.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність такої обов`язкової умови для надання пільги, передбаченої підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, як використання позивачем власних земельних ділянок у своїй господарській діяльності (що обумовлює звільнення її від обов`язку нарахування та сплати земельного податку за 2019 рік), та відповідно про правомірність визначення позивачу податкових зобов`язань із земельного податку за 2019 рік.

Згідно із пунктами 59.1, 59.3 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до підпунктів 60.1.4, 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Пунктами 60.4, 60.5 статті 60 ПК України передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу. У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.06.2019 ГУ ДФС сформувало та скерувало позивачу податкову вимогу форми Ф № 253859-52 на суму податкового боргу в розмірі 251737,94 грн. із земельного податку з фізичних осіб станом на 11.06.2019, при цьому, вказаний податковий борг було сформовано на суму податкових зобов`язань, визначених оскаржуваними вище податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд звертає увагу, що позивач пропустила строк адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, подавши скаргу лише 25.07.2019 (т. 1, а. с. 50-51), яку рішенням ДФС України від 12.08.2019 залишено без розгляду (т. 1, а. с. 84).

Відтак, оскільки станом на 11.06.2019 в інтегрованій картці за позивачем обліковувався податковий борг із земельного податку в сумі 251737,94 грн. (т. 1, а. с. 87), який виник внаслідок несплати грошових зобов`язань, визначених вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, які станом на зазначену дату не були оскаржені в адміністративному чи судовому порядку, тому відповідач правомірно сформував податкову вимогу № 253859-52 від 12.06.2019.

Отже, суд дійшов висновку, що на момент формування податкової вимоги № 253859-52 від 12.06.2019 відповідач вимог нормативно-правових актів не порушив.

На думку суду, позовні вимоги про скасування податкової вимоги № 253859-52 від 12.06.2019 у даній справі заявлені передчасно та до задоволення не підлягають, оскільки у випадку набрання законної сили рішенням суду, яким скасовується податкове повідомлення-рішення, в розумінні приписів пункту 60.1 статті 60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною, відтак, необхідності та правових підстав для її скасування у судовому порядку суд не вбачає.

Суд, вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, виходить з того, що належним, достатнім та ефективним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, позаяк саме такими рішеннями (а не діями щодо їх прийняття) порушені права платника, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо прийняття податкових повідомлень-рішень до задоволення не підлягають.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Волинській області від 22.03.2019 № 30286-52-13-0306, № 30284-52-13-0306, № 30282-52-13-0306, № 30285-52-13-0306, № 30283-52-13-0306, № 30281-52-13-0306 та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач заявила позовну вимогу майнового характеру (про скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначені податкові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб на загальну суму 251764,56 грн.) та дві самостійні вимоги немайнового характеру (про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги), відтак, дана позовна заява, яка подана позивачем як фізичною особою -підприємцем, повинна бути оплачена судовим збором в загальному розмірі 6359,65 грн. (2517,65 грн. + 1921,00 грн. + 1921,00 грн.), та фактично сплачена позивачем квитанціями від 21.10.2019 в сумі 2517,39 грн. (т. 1, а. с. 2, 59) та від 04.11.2019 в сумі 3842,26 грн. (т. 1, а. с. 63-64).

Отже, враховуючи, що цим рішенням суду частково задоволена лише позовна вимога майнового характеру (визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення на загальну суму 187919,96 грн., що становить 74,64%) та відмовлено у задоволенні вимог немайнового характеру, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1879,17 грн.

Керуючись статтями 243 - 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22 березня 2019 року № 30286-52-13-0306, № 30284-52-13-0306, № 30282-52-13-0306, № 30285-52-13-0306, № 30283-52-13-0306, № 30281-52-13-0306.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 43143484) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1879 гривень 17 копійок (одна тисяча вісімсот сімдесят дев`ять гривень сімнадцять копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх

Повний текст рішення складений 27 березня 2020 року