Постанова

від 09.04.2020 по справі 300/1312/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 рокуСправа № 300/1312/19 пров. № А/857/1241/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Большакової О.О., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (суддя Біньковська Н.В., м.Івано-Франківськ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області та Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при Управлінні міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області (далі - Ліквідаційна комісія Управління; правонаступник - Управління поліції охорони в Івано-Франківській області (далі - Управління-1) та Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) в якому просив:

визнати неправомірною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління та МВС щодо не вчинення дій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції від 21.10.2015 №850 (далі - Постанова №850, Порядок відповідно) та висновку щодо виплати грошової допомоги стосовно позивача;

зобов`язати Ліквідаційну комісію та Національну поліцію охорони в Івано-Франківській області виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності відповідно до Порядку у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії МВС щодо прийняття 26.10.2018 рішення у виді висновку про скерування матеріалів ОСОБА_1 до Національної поліції України (далі - НП) для приведення у відповідність до вимог законодавства та негайного вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до рішення голови НП Князєва С.М. від 08.11.2017 №38208. Визнано протиправним та скасовано рішення МВС у виді висновку від 26.10.2018, яким матеріали ОСОБА_1 скеровано до НП для приведення у відповідність до вимог законодавства та негайного вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до рішення голови НП Князєва С.М. від 08.11.2017 №38208. Зобов`язано МВС прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до Порядку, яким призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення відсотка втрати працездатності, а саме станом на 05.04.2017, що становить 320000 (триста двадцять тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржило МВС, яке із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги вказує на відсутність повноважень щодо прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги позивачу, оскільки вказане питання належить до компетенції ПН, яка є самостійним органом центральної виконавчої влади; у бюджеті МВС не передбачені видатки на виплату одноразової грошової допомоги колишнім працівникам державної служби охорони при МВС.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Розгляд справи проводити без його участі.

Відповідачі в судове засідання не надіслали своїх представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 229, частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності належним чином повідомлених сторін та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що МВС не виконало вимог закону та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року у справі 809/395/18 (далі - Рішення суду) щодо прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

В іншій частині щодо відмови рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач з 29.09.1989 по 25.12.1998 проходив службу в органах внутрішніх справ.

15.02.1999 ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності (50% втрати працездатності) - захворювання, яке пов`язано з виконанням службових обов`язків .

Факт встановлення II групи інвалідності також підтверджується витягом із акта повторного огляду Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 21.01.2009№253721, копією посвідчення інваліда ІІ групи від 16.05.2016 серія НОМЕР_1 .

Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 05.04.2017 серія АГ №0023687 (далі - Довідка) позивачу встановлено 70% втрати працездатності - травма, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 у справі №809/1160/17 (далі - Постанова суду) визнано неправомірними дії Ліквідаційної комісії Управління щодо прийняття рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оформленої листом від 01.08.2017 за №21/4-19; визнано неправомірною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління щодо неподання до МВС документів, передбачених Порядком; зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління направити до МВС документи ОСОБА_1 з висновком щодо виплати грошової допомоги для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку (а.с.8-13).

На виконання Постанови суду Ліквідаційною комісією Управління направлено до МВС матеріали щодо ОСОБА_1 з висновком про виплату грошової допомоги для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку.

МВС 31.01.2018 повернуло дані матеріали до Ліквідаційної комісії Управління обґрунтовуючи тим, що не уповноважене на розгляд та прийняття рішення з даного питання.

Рішенням суду, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2018 року та постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність Управління МВС щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку. Зобов`язано МВС прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, у розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення відсотка втрати працездатності, а саме станом на 05.04.2017 (а.с.14-22).

26.10.2018, на виконання вищевказаного Рішення суду, МВС складено висновок про прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , (далі - Висновок) яким вирішено: матеріали ОСОБА_1 скерувати до НПУ для приведення у відповідність до вимог законодавства та негайного вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до рішення голови НП Князєва С.М. від 08.11.2017 №38208 (а.с.23-24).

Листом від 19.11.2018 №21/3-40 лік/ст Ліквідаційна комісія Управління повідомила позивача, що матеріали без прийнятого рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги були переадресовані до НП, які в подальшому супровідним листом від 19.11.2018 №11/1-45 лк/Тн були скеровані до Ліквідаційної комісії Управління. Також вказано, що виплата позивачу належної йому суми може бути проведеною відповідачем тільки за умови отримання бюджетного фінансування на зазначені цілі (а.с.29).

29.01.2019 позивач звернувся до голови НП, МВС із заявою, відповідно до змісту якої просив привести висновок про призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідність до нормативних актів (а.с.27).

20.02.2019 позивач звертався до МВС із заявою, якою просив повідомити чи приведено Висновок до вимог Порядку (а.с.25).

04.03.2019 Департаментом фінансово-облікової політики МВС позивачу направлено лист №15/2-Ш-53,87, яким повідомлено, що на виконання Рішення суду було затверджено Висновок. У зазначеному висновку викладено правову позицію щодо порядку призначення з урахуванням повноважень та дотриманням вимог законодавства. Повідомлено, що рішення суду виконано, свідченням чого є постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.12.2018 №57203474. Зазначено, що вимога про приведення Висновку у відповідність до вимог законодавства за зразком не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки позивач не був працівником поліції, а наданий зразок висновку не може бути використаний при вирішенні питання призначення одноразової грошової допомоги (а.с.26).

17.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної Управління із заявою - проханням виконати рішення МВС щодо призначення одноразової грошової допомоги від 26.10.2018 (а.с.30).

18.05.2019 Управлінням-1 на вказану заяву надано відповідь, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову у призначенні є виключною компетенцією МВС, а на орган внутрішніх справ, в якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов`язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги. З урахуванням пункту 1 Постанови №850, пунктів 8, 9, 10 Порядку, зазначив, що грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС. Таким чином, на Управління, як територіальний орган, в якому позивач проходив службу, покладено обов`язок по проведенню відповідних процедурних дій за заявами працівників міліції по отриманню, складанню висновку та направленню відповідних документів до МВС для прийняття рішення, що Ліквідаційною комісією виконано (а.с.31).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До набрання чинності Законом України Про Національну поліцію (далі - Закон №580-VIII), тобто до 07.11.2015, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України Про міліцію (далі - Закон №565-ХІІ) та Порядком.

За приписами статті 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

В свою чергу, згідно з пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є , у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

З матеріалів справи видно, та це неодноразово встановлено Постановою суду, Рішенням суду, що позивачу 05.04.2017 встановлено 70% втрати працездатності - травма, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків. Вказане підтверджується Довідкою.

При цьому, посилання у Висновку на те, що у матеріалах, які надіслані Ліквідаційною комісією Управління до МВС щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відсутня довідка про установлення заявнику 2 групи інвалідності, що не дозволяє згідно з Порядком визначити розмір прожиткового мінімуму для визначення суми одноразової грошової допомоги є безпідставними, так як Постановою суду встановлено, що при повторному огляді позивача 21.07.2009 підтверджена його інвалідність ІІ групи, що первинно встановлена 15.02.1999, проте при повторному переогляді не було встановлено відсоток втрати працездатності, який визначений лише 05.04.2017.

Більше того, Рішенням суду, яке набрало законної сили 05.07.2018, з яким погодився і Верховний Суд, зобов`язано МВС прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення відсотка втрати працездатності, а саме 05.04.2018, тому відповідне твердження стосовно того, що неможливо визначити розмір прожиткового мінімуму для визначення суми спірної допомоги не може бути прийняте судом до уваги.

Крім того, Порядком визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку, висновок щодо виплати грошової допомоги. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (пункти 10-11 Порядку).

Як уже вказано вище, Ліквідаційною комісією Управління, як територіальним органом МВС в якому проходив службу позивач проведено усі належні процедурні дії, в тому числі і щодо направлення до МВС висновку для прийняття останнім рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII Закон №565-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

В той же час, за змістом пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень`Закону №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII.

Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ відповідно до Порядку, який діяв до набрання чинності Законом №580-VIII, виходячи з положень якого, обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на МВС.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №826/1383/18.

У свою чергу, Рішенням суду зобов`язано МВС прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого станом на 05.04.2017. Вказаним Рішенням суду встановлено, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог статті 23 Закону №565-ХІІ у розмірі, визначеному Порядком.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи та не підлягають доказуванню відповідно до вимог частини четвертої статті 78 КАС.

Проте, як уже вказано вище, на виконання зазначеного Рішення суду МВС 26.10.2018 складено та затверджено Висновок згідно з яким прийнято рішення про скерування матеріалів ОСОБА_1 до НП для :

- приведення у відповідність до вимог законодавства;

- негайного вирішення питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до рішення голови НП Князєва С.М. від 08.11.2017 №38208.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що за результатом розгляду поданих документів та на виконання Рішення суду МВС не прийняло рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої Порядком, а лише прийняло рішення, яким матеріали ОСОБА_1 скеровано до НП для вчинення дій з приведення документів із призначення позивачу одноразової грошової допомоги у відповідність до вимог законодавства та вирішення питання призначення та виплати ОСОБА_1 такої допомоги.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, як на підставу неможливості призначення спірної грошової допомоги і проведення її виплати, МВС посилається на відсутність видатків на забезпечення діяльності Державної служби охорони у Державному бюджеті України для МВС, а також на те, що покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватися поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень; проте, зазначені відповідачем підстави для неможливості виплати позивачу спірної грошової допомоги не передбачені у пункті 14 Порядку, який, встановлює вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні такої допомоги.

Крім того, у вказаному Висновку відповідачем безпідставно зазначено про відсутність відомостей про призначену ОСОБА_1 групу інвалідності, оскільки про встановлення позивачу інвалідності ІІ групи зазначено у судових рішеннях які наявні у матеріалах справи.

Отже, позивач має право на призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності та 70% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відтак дії відповідача щодо неприйняття рішення при призначення такої допомоги є протиправними.

На підставі викладеного, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції із застосуванням положень частини другої статті 9 КАС, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність скасування рішення МВС у виді Висновку та зобов`язання останнього прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Постанови №850, яким призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення відсотка втрати працездатності, а саме станом на 05.04.2017, що становить 320000 грн.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 9 квітня 2020 року.