Постанова

від 30.03.2020 по справі 914/128/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2020 р. Справа №914/128/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів: Кравчук Н.М.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Матіїшин Х.В.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", б/н від 13.11.2019 (вх. №ЗАГС 01-05/4056/19 від 13.11.2019), та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", б/н від 06.12.2019 (вх. №01-05/4395/19 від 09.12.2019),

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 (повний текст складено 08.11.2019)

у справі № 914/128/18 (суддя Мазовіта А.Б.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", м. Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", м.Городок, Львівська область;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ;

про стягнення заборгованості за кредитним договором.

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

19.01.2018 Публічне акціонерне товариство Дельта Банк звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар 374 603,04 грн. заборгованості за договором кредитної лінії ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013, а саме відсотків за користування кредитом за 1 день - 22.01.2015.

28.08.2019 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 в розмірі 68 497 972,55 Євро та 28 093 213,42 грн., з яких: 34 000 000, 00 Євро - заборгованість за простроченим кредитом; 34 497 972,55 Євро - заборгованість за простроченими процентами, які нараховані за період з 27.06.2013 по 19.08.2019; 28 093 213,42 грн. - пеня, нарахована за період з 03.09.2018 по 19.08.2019.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 у справі №914/128/18 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк заборгованість за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 в розмірі 374 603,04 грн. та 5 619,06 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- матеріалами справи доведено, а відповідачем не спростовано наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 34 000 000,00 Євро за кредитом та 233 424,75 Євро за процентами, нарахованими за користування кредитом в межах строку кредитування - до 20.01.2015 включно;

- вимога позивача щодо стягнення з відповідача 34 264 547,80 Євро боргу за процентами, нарахованими після спливу строку кредитування (за період з 21.01.2015 по 19.08.2019), є безпідставною, оскільки відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №175/4753/15-ц та від 11.09.2019 у справі №903/908/17;

- з огляду на необґрунтованість пред`явлених вимог про стягнення боргу за процентами, нарахованими за період з 21.01.2015 по 19.08.2019, не підлягає стягненню і пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 03.09.2018 по 19.09.2019 в розмірі 28 093 213,42 грн. у силу природи пені, як відповідальності за невиконання зобов`язання, оскільки таке зобов`язання є додатковим до зобов`язання по поверненню процентів;

- відповідач заявив про пропуск позивачем строків позовної давності як по поверненню суми кредиту, так і по нарахованих відсотках;

- згідно умов кредитного договору та додаткової угоди №12 кінцевий термін повернення кредиту - 20.01.2015. Отже, право позивача є порушеним з 21.01.2015 і з цього дня розпочався перебіг строку позовної давності стосовно вимог про стягнення з відповідача суми боргу за кредитом та нарахованими процентами;

- 19.01.2018 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача лише заборгованість зі сплати процентів, нарахованих за договором кредитної лінії №ВКЛ -2005469/4 від 27.06.2013 року за один день користування кредитними коштами згідно доданого розрахунку в сумі 374 603,04 грн.;

- оскільки право на звернення до суду із позовом про стягнення суми отриманого кредиту в розмірі 34 000 000 Євро та нарахованих в межах строку кредитування процентів за користування кредитом в розмірі 233 424,75 Євро закінчилось у позивача в січні 2018 року, а з позовом про стягнення вказаних коштів (за винятком 374 603,04 грн.) позивач звернувся лише 28.08.2019, позивачем пропущено щодо вказаних сум заборгованості строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову;

- аргументи позивача щодо того, що заява про збільшення розміру позовних вимог від 28.08.2019 лише збільшує заявлений розмір позовних вимог, є заявою з процесуальних питань, а не позовною заявою, а відтак до неї не може бути застосовано строк позовної давності, якщо він не підлягає застосуванню до первісно заявлених позовних вимог, не узгоджуються із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі №523/10225/15-ц, відповідно до якого позовна давність переривається шляхом пред`явлення позову саме на ту частину вимог, яка визначена у позовній заяві;

- з врахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у постановах у інших справах, які прийняті після постанови Великої Палати Верховного Суду, а саме у постанові від 28.08.2019 у справі №158/2040/15-ц, судом зроблено висновок, що подання позивачем позову на суму відсотків 374 603,04 грн. не перериває позовної давності щодо стягнення суми тіла кредиту та суми відсотків, нарахованих за інший період;

- в обґрунтування наявності поважних причин пропуску позовної давності позивач посилається на оспорювання ним в судовому порядку заяв відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №2 від 09.02.2015 та б/н від 27.02.2015, а також розгляд Господарським судом м. Києва справи №910/6052/16 за позовом ПАТ Дельта Банк до Державної іпотечної установи про визнання недійсним договору застави майнових прав, укладеного між ПАТ Дельта Банк та Державною іпотечною установою;

- суд не взяв до уваги доводи позивача про поважність причин пропуску позовної давності, оскільки позивач, будучи стороною у справі №910/6052/16, щонайпізніше 13.02.2017 дізнався про відсутність у Державної іпотечної установи будь-яких претензій до відповідача, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду, якою позовні вимоги банку задоволено, визнано недійсним договір застави майнових прав;

- щодо покликання позивача на можливість звернення до суду лише після набрання законної сили судовими рішеннями у спорах щодо визнання недійсними односторонніх правочинів відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №2 від 09.02.2015 та б/н від 27.02.2015, судом зроблено висновок, що такі не підтверджують поважність та об`єктивність причин пропуску строку позовної давності, оскільки фактичні дії та поведінка позивача свідчать про те, що починаючи з лютого 2015 року, ним ніколи не визнавалась правомірність вчинених правочинів, позивачем не наведено об`єктивних причин, які унеможливлювали подання позову щодо стягнення всієї суми заборгованості, а з набранням законної сили рішеннями судів у справах №914/260/18 та №914/3217/16 слід вважати, що вчинені односторонні правочини не створили жодних юридичних наслідків, в тому числі і тих, що могли бути підставою для переривання позовної давності.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" подали до Західного апеляційного господарського суду апеляційні скарги.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/128/18 розподілено до розгляду головуючому судді Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Данко Л.С. та Кравчук Н.М.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 у справі № 914/128/18 повернуто скаржнику.

Товариство з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар у апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 у справі №914/128/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги п.4.2. договору кредитної лінії, який передбачає, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань, визначених п.3.3. договору, протягом більше десяти календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та відповідно, позичальник зобов`язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції.

Оскільки позичальник не виконав передбаченого п.3.3.13.16 договору зобов`язання та не забезпечив в період з 01.12.2014 до 31.12.2014 зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ Дельта Банк , в сумі еквівалентній 1 000 000. 00 євро з подальшим перерахуванням в рахунок погашення протягом 4 робочих днів, відповідач вважає, що строк користування кредитом закінчився 11.01.2015. Відтак, саме з 11.01.2015 почався відлік строку позовної давності та закінчився 11.01.2018.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" подало суду відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар , в якому просить відмовити у задоволенні такої зазначаючи, що відповідач в суді першої інстанції жодного разу не заявляв про пропуск позивачем строку позовної давності щодо первісно заявлених вимог. Окрім того, навіть якби перебіг позовної давності почався 31.12.2014, то він все одно не був би пропущений Банком при зверненні з первісною вимогою, оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості та не заперечується відповідачем, протягом січня-лютого 2015 року (востаннє 09.02.2015) відповідачем вчинялись дії, спрямовані на визнання свого обов`язку - погашення заборгованості.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста у апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 у справі №914/128/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що:

- суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12, оскільки питання та обставини не є тотожними з даною справою, як і у справах №175/4753/15-ц та №903/908/17;

- під час укладення кредитного договору сторони керувались положеннями ст. 1056-1 ЦК України щодо порядку сплати відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування, що знайшло своє відображення у п.1.1.3. Кредитного договору, яким передбачено, що у разі прострочення термінів погашення кредиту (траншів) та/або кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, який визначено в п.п. 1.1.1. кредитного договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі 22% проценти річних та починає застосовуватися до взаємовідносин сторін починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором;

- суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені, оскільки нарахування пені за несвоєчасну сплату відсотків відповідає чинному законодавству;

- суд невірно послався на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №523/10225/15-5, оскільки Велика Палата у постанові у вказаній справі зробила висновок щодо питання юрисдикції, а не питання відступу від протилежних висновків Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду та питання формування єдиної правозастосовчої практики щодо переривання строків позовної давності;

- суд не дослідив належним чином підстави для переривання перебігу позовної давності. Так, заявою №2 від 09.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач визнав заборгованість за кредитним договором, а тому строк позовної давності перервався 09.02.2015 та мав завершитись 10.02.2018; у відзиві від 03.08.2015 у справі №914/2348/15 відповідач визнав борг, а тому строк позовної давності перервався і перебіг строку почався спочатку з 03.08.2015; у справі №914/3217/16 відповідач визнав борг ( провадження відкрито 23.12.2016, а рішення ухвалено 10.05.2017), тому строк позовної давності перервався 23.12.2016 по 10.05.2017 та тривав до 24.12.2019 та 11.06.2020, відповідно; 22.01.2018 банк заявив у позові частину вимоги, на яку він має право, а тому з 23.01.2018 строк позовної давності розпочав свій перебіг знову, відповідно до положень ч.2 ст. 264 ЦК України.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста подало до суду додаткові пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що:

- за приписами ч.5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску позовної давності;

- позивач при зверненні до суду з позовом був об`єктивно позбавлений можливості заявити вимоги щодо повної суми вимог за кредитним договором, оскільки 09.02.2015 відповідач надіслав на адресу банку заяву №2 про припинення зобов`язання щодо сплати 34 000 000 євро тіла кредиту шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, банк звернувся до суду з позовом про визнання недійсним вказаного одностороннього правочину і лише постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у справі №94/260/18, яка була залишена без змін постановою Верховного суду від 27.08.2019, вказаний позов було задоволено. Тобто, всі зазначені ПАТ Дельта Банк суми до стягнення, визначені у заяві про збільшення позовних вимог від 28.08.2019, стали можливими до пред`явлення тільки внаслідок визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, адже такий правочин стосувався суми кредиту, а можливість нарахування прострочених процентів та пені була виключно за умови наявності зобов`язань за кредитним договором, які позиціонувались ТОВ Яблуневий Дар як такі, що припинені;

- провадження у даній справі зупинялось до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №94/260/18 та №914/3217/16, в яких розглядався позов ПАТ Дельта Банк про визнання недійсними заяв ТОВ Яблуневий Дар про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015 та 27.02.2015, та було поновлено ухвалою суду від 15.07.2019. Однак на момент поновлення провадження у справі ТОВ Яблуневий Дар подало касаційну скаргу у справі №914/260/18 і позивач 28.08.2019, тобто на наступний день після прийняття кінцевого рішення у справі ( постанови Верховного Суду від 27.08.2019), звернувся із заявою про збільшення позовних вимог;

- суд першої інстанції неправильно визначив момент, з якого позовна давність починає свій перебіг, оскільки 06.02.2015 Банк направив ТОВ Яблуневий Дар вимогу, в якій попередив, що у випадку несплати заборгованості у 30-денний строк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки (застави). Відтак, перебіг позовної давності слід обчислювати з наступного дня після спливу 30-денного строку на виконання вимоги, тобто з 09.03.2015;

- суд невірно послався на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі у справі №523/10225/15-5, оскільки обставини даної справи є відмінними від даної справи;

- сукупний борг за кредитом та процентами утворюють єдине зобов`язання відповідача щодо сплати заборгованості за кредитним договором, а відтак має місце фактичне переривання строку позовної давності у випадку дозаявлення позивачем у межах одного і того ж позовного провадження збільшення розміру щодо того ж зобов`язання;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за неправомірне користування кредитними коштами та пені, оскільки правила щомісячної виплати процентів тільки у межах погодженого сторонами строку кредитування застосовується у випадку відсутності в договорі інших домовленостей сторін, а в п.1.1.3. договору викладена така інша домовленість сторін, яка допускається згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12.

Товариство з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар подало суду відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста , в якому просить відмовити у задоволенні такої.

Зокрема, відповідач зазначає, що:

- покликання апелянта на п.1.1.3. кредитного договору, як підставу для нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України;

- за змістом ст.1056-1 ЦК України,на яку покликається апелянт, розмір процентів за кредитним договором і порядок їх сплати є договірними умовами, які узгоджуються сторонами в договорі кредиту, процентна ставка є незмінною протягом усього договору і в односторонньому порядку не може бути змінена кредитодавцем;

- покликання апелянта на переривання строку позовної давності 22.01.2018 у зв`язку з поданням позову про стягнення заборгованості зі сплати процентів за 1 день користування кредитом (22.01.2015) суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі №523/10225/15-ц, відповідно до якого позовна давність переривається шляхом пред`явлення позову саме на ту частину вимог, яка визначена у позовній заяві. Оскільки в самому кредитному договорі передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів є різними зобов`язаннями, строк позовної давності обчислюється окремо для зобов`язання щодо повернення кредиту та щодо сплати процентів ( при цьому окремо для кожного з прострочених платежів);

- не заслуговують на увагу покликання апелянта на визнання відповідачем заборгованості заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №2 від 09.02.2015 та поданням відзиву у справі №914/3217/16, оскільки подання є процесуальною дією сторони і не може вважатись обставиною, що свідчить про переривання строку позовної давності.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар подало суду заперечення на додаткові пояснення до апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста , в яких зазначає, що:

- покликання позивача на те, що строк позовної давності слід обчислювати з 09.03.2015, суперечить умовам договору, зокрема п.4.2., з врахуванням якого відлік строку позовної давності почався з 11.01.2015;

- визнання недійсними заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог не відноситься до обставин, визначених ст. 263 ЦК України, які зупиняють перебіг строку позовної давності, а пред`явленням позову позовна давність переривається саме на ту частину вимог ( право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві;

- безпідставним є покликання позивача на неможливість пред`явлення позовних вимог у повному обсязі до моменту визнання недійсними в судовому порядку заяв відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки Банк ніколи не визнавав таких заяв та вчиняв дії по задоволенню своїх вимог в позасудовому порядку;

- суд першої інстанції розглядаючи справу надав належну правову оцінку п.1.1.3. договору та з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 дійшов до правомірного висновку про відсутність підстав для нарахування процентів після закінчення строку кредитування, оскільки п.1.1.3. договору сторонами передбачено процентну ставку за користування кредитом, а не узгодили застосування процентної ставки, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання в порядку ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар на рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 у справі № 914/128/18.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2019 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 23.12.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста на рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 у справі № 914/128/18 залишено без руху.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді члена колегії Кравчук Н.М., 23.12.2019 судове засідання у даній справі не відбулось.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар призначено в судовому засіданні на 13.01.2020.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар відкладено на 27.01.2020, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста на рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 у справі № 914/128/18 та призначено таку до розгляду в судовому засіданні на 27.01.2020.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 розгляд апеляційних скарг відкладено на 24.02.2020.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Данко Л.С. призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів, за результатами якого до складу колегії суддів замість судді Данко Л.С. введено суддю Скрипчук О.С., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24.02.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 замінено позивача у даній справі - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" його правонаступником -Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"; об`єднано в одне провадження розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 у справі № 914/128/18; оголошено перерву в судовому засіданні до 30.03.2020.

Сторони та третя особа участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча були своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

27.03.2020 на електронну адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" поступило клопотання про перенесення розгляду справи, мотивоване тим, що Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 03.04.2020 .

Окрім того, 30.03.2020 на електронну адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" поступило клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю прибути у судове засідання у зв`язку з запровадженням Постановою КМУ на всій території України карантину з 12.03.2020 до 28.04.2020 та забороненою регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні.

Відповідно до ч.2 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до ч.8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Статтею 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Оскільки клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи не містять кваліфікованого цифрового підпису, що підтверджується довідками провідного спеціаліста відділу документального забезпечення Західного апеляційного господарського суду, суд не оцінює такі як належно підписані документи та не розглядає вказані клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

Оскільки учасники справи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка сторін у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою, представники сторін в судовому засіданні 24.02.2020 надали суду свої пояснення по суті даного спору та апеляційних скарг, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та третьої особи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" було укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2005469/4 (далі - Договір) з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п.1.1. Договору кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом - "кредит", у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п.п.1.1.1 Договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "транш", а у сукупності - "транші", на умовах, визначених у цьому договорі, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 25 000 000,00 євро зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 12% річних в порядку, визначеному цим договором, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 15 серпня 2014 року включно.

Відповідно до п.п.1.1.1 Договору (в редакції додаткового договору № 12 від 31.12.2014) надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "транш", а у сукупності - "транші", на умовах, визначених у цьому договорі, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 34 000 000,00 євро з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01 липня 2015 року, за умови належного виконання позичальником пп. 3.3.13.16, 3.3.13.17, 3.3.13.18 Договору.

За умови невиконання позичальником умов пп. 3.3.13.16, 3.3.13.17 договору, кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом буде 20 січня 2015 року включно.

Факт надання відповідачу кредиту в сумі 34 000 000 Євро підтверджується наявними в справі меморіальними ордерами про надання кредиту та відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.п.1.1.2 Договору повернення кредиту здійснюється у валюті наданого кредиту у відповідності до графіку зміни максимального ліміту заборгованості, який викладений в Додатку №1 до цього договору, але в будь-якому разі не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, вказаним в п.п.1.1.1. цього Договору.

Відповідно до п.1.1.3. Договору у разі прострочення термінів погашення кредиту (траншів) та/або кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, який визначено в п.п. 1.1.1. кредитного договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим Договором встановлюється в розмірі 22% річних та починає застосовуватися до взаємовідносин сторін за цим Договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом (траншем) по день фактичного погашення заборгованості за цим Договором. При цьому сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру плати за користування кредитом є заздалегідь погодженим.

Відповідно до п.2.6. Договору нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом ( траншем) в період (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

Згідно з п. 2.7. Договору (в редакції додаткового договору № 12 від 31.12.2014) сплата процентів за користування кредитом (траншем), нарахованих після 31.12.2014, здійснюється щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, у валюті наданого кредиту (траншу) на рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Дельта Банк", МФО 380236.

Відповідно до п.3.3.13.16. Договору (в редакції додаткового договору № 12 від 31.12.2014) позичальник зобов`язаний, зокрема, в період з 01.12.2014 до 31.12.2014 забезпечити зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ Дельта Банк , в сумі еквівалентній 1 000 000. 00 Євро з подальшим перерахуванням їх в рахунок погашення протягом 4 робочих днів, в період з 01.12.2014 до 13.01.2015 забезпечити зарахуання грошових коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ Дельта Банк , в сумі еквівалентній 2 500 000.00 Євро з подальшим перерахуванням їх в рахунок погашення протягом 4 робочих днів.

Відповідно до п.4.1 Договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.8.3. Договору такий набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

06.02.2015 Банк надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості на суму 34 463 393,78 євро ( з яких сума заборгованості за кредитом - 34 000 000,00 євро, сума заборгованості за нарахованими процентами - 420 164,38 євро, сума заборгованості за простроченими процентами до 31 дня - 43 229,40 євро) та попередив, що у випадку несплати заборгованості у 30-денний строк Банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмети застави згідно Договорів застави.

Заявою про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог №2 від 09.02.2015, адресованою позивачу, відповідач заявив про:

1) припинення в повному обсязі зобов`язань щодо сплати ТОВ "Яблуневий Дар" на користь ПАТ "Дельта банк" суми заборгованості за кредитом за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469/4 від 27 червня 2013 року у розмірі 34 000 000,00 євро, та

2) припинення зобов`язань щодо сплати ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Яблуневий дар" заборгованості за кредитом на загальну суму 38 352 000,00 доларів США (що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 34 000 000,00 євро) за наступними акредитивами:

- безвідкличний акредитив № LС/ІМ/14/122013 на суму 10 598 390,00 доларів США, виданий Банком на користь Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сагgill Financial Services International Inc., далі - "CFSIT" (в частині вимог на суму 8 546 242,13 доларів США, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 7 576 455,78 євро);

- безвідкличний резервний акредитив № LС/SВ/026/042014 на суму 28 654 844,95 доларів США, виданий ПАТ "Дельта Банк" на користь CFSIT, Іnс. (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 25 403 231,34 євро);

- безвідкличний резервний акредитив № LС/SВ/027/062014 на суму 4 650 000,00 доларів США, виданий Банком на користь CFSIT, Іnс. (в частині вимог на суму 1 150 912,93 доларів США, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 1 020 12,88 євро), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Заявою про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015, адресованою позивачу, відповідач заявив про:

- припинення зобов`язань щодо сплати ТОВ "Яблуневий Дар" на користь ПАТ "Дельта банк" суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ- 2005469/4 від 27 червня 2013 року у розмірі 361 808,22 євро (що за крос-курсом євро до долара США, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 409 458,36 доларів США) та

- припинення зобов`язань щодо сплати ПАТ "Дельта банк" на користь ТОВ "Яблуневий Дар" частини заборгованості за договором банківського вкладу (депозиту) " 8 років разом" №003-09508-06514 від 6 травня 2014 року на загальну суму 575 750,84 доларів США (що за крос-курсом долара США до євро, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 508 748,64 євро).

Не погодившись із вищезазначеними заявами про зарахування зустрічних вимог, ПАТ Дельта Банк оскаржив такі в судовому порядку.

Односторонній правочин - заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.02.2015 визнано недійсним рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 у справі №914/3217/16, яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2017. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 змінено лише мотивувальні частини рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у справі №914/3217/16, а резолютивні частини таких залишено без змін.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у справі №914/260/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27.08.2019, визнано недійсним односторонній правочин - заяву ТОВ "Яблуневий Дар" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог №2 від 09.02.2015.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, позивач 19.01.2018 звернувся до суду із позовом про стягнення із ТОВ "Яблуневий Дар" заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 374 603,04 гри. за користування кредитом за 1 день - 22.01.2015 (без врахування основної суми заборгованості за простроченим кредитом, відсотків нарахованих за інші періоди та пені).

28.08.2019 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 в розмірі 68 497 972,55 Євро та 28 093 213,42 грн., з яких: 34 000 000, 00 Євро - заборгованість за простроченим кредитом; 34 497 972,55 Євро - заборгованість за простроченими процентами, які нараховані за період з 27.06.2013 по 19.08.2019; 28 093 213,42 грн. - пеня, нарахована за період з 03.09.2018 по 19.08.2019.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 599 та 629 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ПАТ Дельта Банк свої зобов`язання з надання кредиту виконав, надавши ТОВ Яблуневий Дар кредитні кошти в сумі 34 000 000 Євро, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно з п. 2.7. Договору (в редакції додаткового договору № 12 від 31.12.2014), сплата процентів за користування кредитом (траншем), нарахованих після 31.12.2014, здійснюється щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Відповідно до п. 1.1.1. Договору (в редакції додаткового договору № 12 від 31.12.2014), а також беручи до уваги невиконання позичальником умов пп. 3.3.13.16, 3.3.13.17 договору, що не заперечується відповідачем, кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом було 20 січня 2015 року включно.

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав у повному обсязі, у строк до 20.01.2015 включно сплатив суму наданого кредиту у розмірі 34 000 000 Євро та 233 424,75 Євро заборгованості за процентами, нарахованими за користування кредитом в межах строку кредитування (з 01.01.2015 по 20.01.2015). Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність матеріалами справи обставини наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 34 000 000,00 Євро за тілом кредиту та 233 424,75 Євро за процентами, нарахованими до 20.01.2015 включно.

Разом з тим, у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту у визначений Договором строк, на підставі п.1.1.3. Договору ПАТ Дельта Банк нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 34 264 547,80 Євро процентів (за період з 21.01.2015 по 19.08.2019).

Суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення 34 264 547,80 Євро процентів, у зв`язку з нарахуванням таких після закінчення строку кредитування та з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом . Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання ( п.п. 53, 54 Постанови).

Водночас, у п.1.1.3. Договору сторони погодили, що у разі прострочення термінів погашення кредиту (траншів) та/або кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, який визначено в п.п. 1.1.1. кредитного договору , діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим Договором встановлюється в розмірі 22% річних та починає застосовуватися до взаємовідносин сторін за цим Договоромпочинаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом (траншем) по день фактичного погашення заборгованості за цим Договором. При цьому сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру плати за користування кредитом є заздалегідь погодженим.

Відповідно до п.2.6. Договору нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом ( траншем) в період (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

Згідно з п. 2.7. Договору (в редакції додаткового договору № 12 від 31.12.2014) сплата процентів за користування кредитом (траншем), нарахованих після 31.12.2014, здійснюється щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, у валюті наданого кредиту (траншу) на рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Дельта Банк", МФО 380236.

Згідно зі статтями 627, 628 та 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 зазначеного Кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Апеляційний суд зазначає, що у даній справі сторонами у пункті 1.1.3. Договору з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування простроченим кредитом щомісячними періодичними платежами з в розмірі 22% річних з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом (траншем) по день фактичного погашення заборгованості за цим Договором.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору не було надано належної оцінки умовам Договору щодо вимоги позивача про стягнення процентів за період з 21.01.2015 по 19.08.2019 та безпідставно застосовано до правовідносин сторін даного спору правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, оскільки така прийнята за інших фактичних обставин справи.

Аналогічні за змістом позиції викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №906/778/18, від 18.02.2019 у справі №910/21449/17, від 25.07.2019 у справі №906/688/18.

Зважаючи на викладені вище обставини, перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги ПАТ Дельта Банк про стягнення з ТОВ Яблуневий Дар 34 264 547,80 Євро процентів, нарахованих за період з 21.01.2015 по 19.08.2019, є підставними та обгрунтованими.

Окрім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну сплату процентів за період з 03.09.2018 по 19.09.2019 в розмірі 28 093 213,42 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійно облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, з врахуванням наведених вище законодавчих положень, умов договору та обставин справи, колегія суддів дійшла до висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог про стягнення 28 093 213,42 грн. пені.

Разом з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про пропуск позивачем строків позовної давності за вимогами про стягнення тіла кредиту та процентів.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. (ч.5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 1.1.1. Договору (в редакції додаткового договору № 12 від 31.12.2014), а також беручи до уваги невиконання позичальником умов пп. 3.3.13.16, 3.3.13.17 договору, кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом було 20 січня 2015 року включно.

Беручи до уваги факт несплати відповідачем в строк до 20.01.2015 включно суми отриманого кредиту в розмірі 34 000 000 Євро та нарахованих процентів в розмірі 233 424, 66 Євро, право позивача вважається порушеним з 21.01.2015. А відтак, з 21.01.2015 розпочався перебіг строку позовної давності стосовно вимог про стягнення з відповідача суми боргу за кредитом та процентами, нарахованими в межах строку кредитування.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє покликання апелянта - ТОВ Яблуневий Дар на те, що оскільки позичальник не виконав передбаченого п.3.3.13.16 Договору зобов`язання та не забезпечив в період з 01.12.2014 до 31.12.2014 зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ Дельта Банк , в сумі еквівалентній 1 000 000. 00 євро, то з врахуванням п.4.2. Договору строк користування кредитом закінчився 11.01.2015 і саме з 11.01.2015 почався відлік строку позовної давності, оскільки п.4.2. викладений у первісній редакції Договору, яка не містила п.3.3.13.16. Натомість, додатковим договором №12 від 31.12.2014 сторони доповнили Договір, зокрема, п.п. 3.3.13.16., 3.3.13.17. та прямо передбачили, що за умови невиконання позичальником умов вказаних пунктів кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом буде 20.01.2015 включно.

Окрім того, суд апеляційної інстанції відхиляє покликання апелянта - ТОВ Фінансова компанія Інвестохіллс Веста на те, що 06.02.2015 Банк направив ТОВ Яблуневий Дар вимогу, в якій попередив, що у випадку несплати заборгованості у 30-денний строк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) а тому перебіг позовної давності слід обчислювати з наступного дня після спливу 30-денного строку на виконання вимоги, тобто з 09.03.2015, оскільки, як зазначалось вище, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання , строк виконання відповідачем зобов`язання зі сплати тіла кредиту та нарахованих в межах строку кредитування процентів сплив 20.01.2015, вимога Банку від 06.02.2015 не є вимогою про дострокове повернення кредиту, а надіслана після закінчення строку виконання зобов`язання, такою вимогою Банк зазначив про настання строку повернення кредиту 20.01.2015 та попередив, що у випадку несплати заборгованості у 30-денний строк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), а тому надіслання вказаної вимоги не впливає на початок перебігу строку позовної давності.

Відтак, саме з 21.01.2015 розпочався перебіг строку позовної давності стосовно вимог про стягнення з відповідача суми боргу за кредитом та процентами, нарахованими в межах строку кредитування і закінчився 21.01.2018.

Відповідно до ч. 1 ст.264 ЦК України позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується ( ч.3 ст. 264 ЦК України).

Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. ч. 1 ст. 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, заявою про припинення зобов`язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог №2 від 09.02.2015, адресованою ПАТ Дельта Банк , відповідач заявив, зокрема, про припинення в повному обсязі зобов`язань щодо сплати ТОВ "Яблуневий Дар" на користь ПАТ "Дельта банк" суми заборгованості за кредитом за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469/4 від 27 червня 2013 року у розмірі 34 000 000,00 євро, а заявою про припинення зобов`язання шляхом зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015, адресованою ПАТ Дельта Банк , відповідач заявив, зокрема, про припинення зобов`язань щодо сплати ТОВ "Яблуневий Дар" на користь ПАТ "Дельта банк" суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ- 2005469/4 від 27 червня 2013 року у розмірі 361 808,22 євро (що за крос-курсом євро до долара США, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 409 458,36 доларів США).

Колегія суддів вважає, що надіславши вказані заяви про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед Банком щодо сплати тіла кредиту на нарахованих в межах строку кредитування процентів. При цьому, подальше скасування у судовому порядку зазначених заяв не спростовує самого факту визнання відповідачем наявності вказаної заборгованості перед позивачем.

Відтак, строк позовної давності стосовно вимог про стягнення 34 000 000 Євро тіла кредиту перервався 09.02.2015 та закінчився 09.02.2018, а стосовно вимог про стягнення 233 424,66 Євро процентів, нарахованих в межах строку кредитування, строк позовної давності перервався 27.02.2015 та закінчився 27.02.2018.

Покликання апелянта - ТОВ Фінансова компанія Інвестохіллс Веста на переривання строку позовної давності 03.08.2015 внаслідок визнання відповідачем боргу у відзиві від 03.08.2015 у справі №914/2348/15, 23.12.2016 та 10.05.2017 внаслідок визнання відповідачем боргу у справі №914/3217/16 ( провадження відкрито 23.12.2016, а рішення ухвалено 10.05.2017) судом відхиляються як безпідставні, оскільки подання відзиву у справі є процесуальною дією сторони і не може вважатись обставиною, що свідчить про визнання боргу та, як наслідок, переривання строку позовної давності.

Щодо покликання позивача на переривання строку позовної давності у зв`язку з поданням 22.01.2018 у межах даної справи позову про стягнення з відповідача 374 603,04 грн. процентів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно дог ч. 2.ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.04.2019 у справі №523/10225/15-ц, позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2018 позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача лише 374 603,04 грн. процентів, нарахованих за один день - 22.01.2015, тобто після закінчення строку кредитування. Щодо повернення суми одержаного кредиту та сплати процентів, нарахованих в межах строку кредитування, позивач у первісно поданій позовній заяві не заявляв та звернувся з відповідним позовом 28.08.2019.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що подання Банком 19.01.2018 позову про стягнення з відповідача процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування за один день - 22.01.2015, не перериває строку позовної давності стосовно вимог про стягнення з відповідача тіла кредиту та процентів, нарахованих в межах строку кредитування.

Оскільки, як зазначалось вище, строк позовної давності стосовно вимог про стягнення 34 000 000 Євро тіла кредиту сплив 09.02.2018, а стосовно вимог про стягнення 233 424,66 Євро процентів, нарахованих в межах строку кредитування, сплив 27.02.2018, а з позовом про стягнення вказаних сум позивач звернувся 28.08.2019, позивачем пропущено строк позовної давності за вказаними вимогами.

З приводу стягнення 34 264 547,80 Євро процентів, нарахованих за період з 21.01.2015 по 19.08.2019, суд зазначає наступне:

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до п.п.2.6., 2.7. Договору нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом ( траншем) в період (28-29-30-31/365), а сплата процентів здійснюється щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти.

Отже, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Зважаючи на те, що вимоги про стягнення з відповідача 34 264 547,80 Євро процентів, нарахованих за період з 21.01.2015 по 19.08.2019, заявлені позивачем 28.08.2019, суд апеляційної інстанції вважає, що вимога про стягнення з відповідача 22 829 369, 80 євро процентів нарахованих за період з 01.08.2016 по 19.08.2019, заявлена в межах визначеного ст. 257 ЦК України 3-річного строку позовної давності, а вимоги щодо стягнення 11 435 178 євро процентів, нарахованих за період з 21.01.2015 по 31.07.2016 (за винятком 374 603,04 грн. процентів за один день 22.01.2015), заявлені з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вирішення судом питання про поважність причин пропуску строку позовної давності має місце у разі, якщо позивач наводить причини, які перешкоджали зверненню з позовом у межах такого строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування наявності поважних причин пропуску позовної давності позивач у суді першої інстанції покликався на неможливість пред`явити позовні вимоги у повному обсязі у зв`язку з наявністю заяв відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015 та від 27.02.2015, з врахуванням презумпції правомірності вказаних правочинів, до моменту визнання таких заяв недійсними в судовому порядку.

Окрім того, за твердженням позивача, підлягало з`ясуванню і питання порушення його прав, оскільки на розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/3202/15 за позовом Державної іпотечної установи до відповідача про стягнення боргу за цим же кредитним договором. Існування двох справ за позовами двох різних позивачів щодо стягнення боргу з відповідача за одним і тим же зобов`язанням обумовлено існуванням договору про відступлення прав вимоги та договору застави майнових прав, які були укладені між позивачем та Державною іпотечною установою.

Судом встановлено, що на розгляд Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/3202/15 за позовом Державної іпотечної установи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПАТ "Дельта Банк" про стягнення 34 463 393,78 євро заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013, укладеним між відповідачем та ПАТ "Дельта Банк".

В той же час, в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/6052/16 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи про визнання недійсним договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою, та про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/6052/16 у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи відмовлено повністю.

Однак постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/6052/16 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи задоволено повністю, визнано недійсним договір застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою, визнано недійсним договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 04.09.2014, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою, а також встановлено ознаки їх нікчемності, передбачені ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що будучи стороною судового процесу у справі № 910/6052/16, позивач щонайпізніше 13.02.2017 дізнався про відсутність у Державної іпотечної установи будь-яких законних підстав для майнових претензій до відповідача щодо стягнення сум заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013, укладеним між відповідачем та ПАТ "Дельта Банк", а відтак не був позбавлений права заявити позов на всю суму заборгованості.

Разом з тим, як зазначалось вище, 09.02.2015 відповідач заявою про припинення зобов`язання шляхом зарахуванням зустрічних вимог №2, адресованою ПАТ "Дельта Банк", заявив про:

1) припинення в повному обсязі зобов`язань щодо сплати ТОВ "Яблуневий Дар" на користь ПАТ "Дельта банк" суми заборгованості за кредитом за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469/4 від 27 червня 2013 року у розмірі 34 000 000,00 євро, та

2) припинення зобов`язань щодо сплати ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Яблуневий дар" заборгованості за кредитом на загальну суму 38 352 000,00 доларів США (що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 34 000 000,00 євро) за наступними акредитивами:

- безвідкличний акредитив № LС/ІМ/14/122013 на суму 10 598 390,00 доларів США, виданий Банком на користь Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сагgill Financial Services International Inc., далі - "CFSIT" (в частині вимог на суму 8 546 242,13 доларів США, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 7 576 455,78 євро);

- безвідкличний резервний акредитив № LС/SВ/026/042014 на суму 28 654 844,95 доларів США, виданий ПАТ "Дельта Банк" на користь CFSIT, Іnс. (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 25 403 231,34 євро);

- безвідкличний резервний акредитив № LС/SВ/027/062014 на суму 4 650 000,00 доларів США, виданий Банком на користь CFSIT, Іnс. (в частині вимог на суму 1 150 912,93 доларів США, що за крос-курсом станом на 09 лютого 2015 року складає еквівалент 1 020 12,88 євро), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Заявою про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015, адресованою ПАТ "Дельта Банк", відповідач заявив про:

- припинення зобов`язань щодо сплати ТОВ "Яблуневий Дар" на користь ПАТ "Дельта банк" суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ- 2005469/4 від 27 червня 2013 року у розмірі 361 808,22 євро (що за крос-курсом євро до долара США, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 409 458,36 доларів США) та

- припинення зобов`язань щодо сплати ПАТ "Дельта банк" на користь ТОВ "Яблуневий Дар" частини заборгованості за договором банківського вкладу (депозиту) " 8 років разом" №003-09508-06514 від 6 травня 2014 року на загальну суму 575 750,84 доларів США (що за крос-курсом долара США до євро, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 508 748,64 євро).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, оскільки заявою №2 від 09.02.2015 відповідач заявив про припинення зобов`язання щодо сплати Банку 34 000 000 Євро тіла кредиту, а заявою від 27.02.2015 - про припинення зобов`язання щодо сплати Банку 361 808,22 євро процентів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, з врахуванням презумпції правомірності правочину, до моменту визнання таких заяв недійсними судом у позивача не було підстав заявляти позов про стягнення з відповідача тіла кредиту, нарахованих процентів та пені.

При цьому, колегія суддів зазначає, що можливість нарахування Банком процентів на підставі п.1.1.1. Договору після закінчення кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом та пені виникає при умові наявності заборгованості щодо сплати тіла кредиту.

Покликання суду першої інстанції на те, що фактичні дії та поведінка позивача свідчать, що починаючи з лютого 2015 року ним ніколи не визнавалась правомірність вчинених відповідачем вищезазначених правочинів, не спростовує презумпції правомірності правочинів - заяв відповідача про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015 та 27.02.2015.

Односторонній правочин - заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.02.2015 визнано недійсним рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 у справі №914/3217/16, яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2017. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 змінено лише мотивувальні частини рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у справі №914/3217/16, а резолютивні частини таких залишено без змін.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у справі №914/260/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27.08.2019, визнано недійсним односторонній правочин - заяву ТОВ "Яблуневий Дар" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог №2 від 09.02.2015.

28.08.2019, тобто на наступний день після прийняття остаточного судового рішення у справі №914/260/18 - визнання недійсною заяви відповідача від 09.02.2015 про припинення зобов`язання щодо сплати Банку 34 000 000 Євро тіла кредиту шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 в розмірі 68 497 972,55 Євро та 28 093 213,42 грн., з яких: 34 000 000, 00 Євро - заборгованість за простроченим кредитом; 34 497 972,55 Євро - заборгованість за простроченими процентами, які нараховані за період з 27.06.2013 по 19.08.2019; 28 093 213,42 грн. - пеня, нарахована за період з 03.09.2018 по 19.08.2019.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд апеляційної інстанції визнає поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності та вважає, що порушене право підлягає захисту шляхом задоволення позову.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 у справі №914/128/18 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції покласти на відповідача в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить

1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду , - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ "Про судовий збір" за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Предметом позову у даній справі є вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" 68 497 972,55 Євро ( з яких 34 000 000, 00 Євро - заборгованість за простроченим кредитом та 34 497 972,55 Євро - заборгованість за простроченими процентами) та 28 093 213,42 грн. пені ( відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, поданої у серпні 2019 року).

Відтак, за подання позовної заяви у даній справі підлягало сплаті 672 350 грн. судового збору ( максимальна ставка судового збору станом на 2019 рік)

Позивачем сплачено при поданні позову судовий збір у розмірі 5 619,06 грн. та при поданні заяви про збільшення позовних вимог - судовий збір у розмірі 614 938 грн. ( разом 620 557, 06 грн.).

Відтак, з відповідача підлягає стягненню 620 557,06 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції на користь позивача та 51 792,94 грн. в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. У задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" відмовити.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" задоволити.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 у справі №914/128/18 скасувати та прийняти нове рішення.

4. Позов задоволити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274 А, код ЄДРПОУ 32475074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (04080, м. Київ, вул. О. Терьохіна, 8А, оф.111, код ЄДРПОУ 41264766) заборгованість за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 в розмірі 68 497 972,55 євро та 28 093 213,42 грн., з яких: 34 000 000 Євро - заборгованість за простроченим кредитом, 34 497 972,55 Євро - заборгованість за простроченими процентами, 28 093 213,42 грн. - пеня, а також 620 557,06 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1 008 525 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274 А, код ЄДРПОУ 32475074) в Дохід державного бюджету України (Отримувач коштів - УКу Личак.р мЛьв./Личаківський/22030101; Код отримувача (за ЄДРПОУ) - 38007620; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) - 899998; Рахунок отримувача - UA958999980313141206083013006 ; Код класифікації доходів бюджету - 22030101) 51 792,94 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

7. На виконання постанови Господарському суду Львівської області видати накази.

8. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

9. Порядок та строк оскарження встановлені ст.ст. 288,289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Скрипчук О.С.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.04.2020