Постанова

від 09.04.2020 по справі 905/1827/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2020 р. Справа № 905/1827/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І. , суддя Дучал Н.М. , суддя Ільїн О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідачів за вх. №289 Д/1 на рішення господарського суду Донецької області від "25" листопада 2019 р. (повний текст складено 02.12.2019, суддя Говорун О.В.) у справі № 905/1827/19

за позовом Слов`янської міської ради, м.Слов`янськ, Донецька область,

до

1.Фізичної особи - підприємця Дриги Ірини Олександрівни, с. Мирне, Слов`янський район, Донецька область,

2. ОСОБА_1 , м.Слов`янськ, Донецька область,

про стягнення 99 472, 71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.11.2019 у справі №905/1827/19 задоволено позов Слов`янської міської ради до Фізичної особи - підприємця Дриги Ірини Олександрівни та ОСОБА_1 про стягнення 99 472, 71 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачі звернулися до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою, якою просять скасувати оскаржене рішення у справі та клопотанням щодо поновлення процесуального строку на оскарження.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та невірно застосувавши норми матеріального та процесуального права дійшов хибного висновку щодо задоволення позову.

Крім того апелянти стверджують про невірно визначений господарським судом правовий статус Дриги Ірини Олександрівни в якості фізичної особи - підприємця, оскільки спірні правовідносини на думку відповідачів не стосуються її підприємницькою діяльності, а пов`язані з нею лише як з фізичною особою.

Також заявники вказують на залишення поза увагою судом першої інстанції того факту, що про свої наміри щодо поновлення договору за №18-03 на той самий строк і на тих самих умовах задля подальшого спільного користування орендованою земельною ділянкою завчасно заявляли орендодавцю, у вигляді попередньої оплати на поточний рахунок чергової суми орендної плати за земельну ділянку у належному розмірі, що підтверджується документами у матеріалах справи.

Скаржники посилаючись на умови ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі наголошують , що зверталися до позивача з проектом та пропозицією підписання додаткової угоди до спірного договору щодо його поновлення та продовження терміну дії на той самий строк на тих же умовах. Однак від Слов`янської міської ради надійшла відмова у підписанні запропонованої угоди, такі дії відповідачі вважають неправомірними.

17.01.2020 канцелярією Східного апеляційного господарського суду зареєстровано апеляційну скаргу відповідачів на вказане рішення Господарського суду Донецької області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2020 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Склярук О.І. (суддя -доповідач), суддя Ільїн О.В., суддя Дучал Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 апеляційна скарга відповідачів залишена без руху з підстав висвітлених у вказаній ухвалі.

04.02.2020 до канцелярії Східного апеляційного господарського суду надійшли клопотання стосовно приєднання додаткових документів на виконання вимог попередньої ухвали, якими були усунуті встановлені раніше недоліки.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, відповідно до статті 262 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія ухвалою від 10.02.2020 відкрила апеляційне провадження у справі №905/1827/19 та у відповідності до приписів ч.10 ст.270 ГПК України, справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.

Позивачем у встановлений судом процесуальний строк було надано відзив на апеляційну скаргу у якому заявник наголошує на тому, що оскаржуване рішення законне, а твердження скаржника є надуманими та безпідставними.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 270 ГПК України встановлює, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2003 між Слов`янською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки за №18-03 (далі - договір) за умовами якого, орендодавець на підставі рішення Слов`янської міської ради від 25.12.2002 за №670/3 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_2 загальною площею 0,1396 га. (кадастровий номер 1414100000:01:012:0001). Земельна ділянка передається в оренду по акту прийому-передачі. Земельна ділянка передається в оренду з метою діяльності і обслуговування продовольчого магазину (а.с.54-57).

Відповідно до п.2.2 Договору, вказаний договір укладено на 10 (десять) років починаючи з дати реєстрації. По закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Договір зареєстрований у Слов`янській міській раді, запис за №18-03 від 28.02.2003 (а.с.56 зворотній бік).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на Ѕ частини об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій ОСОБА_1 земельній ділянці за адресом АДРЕСА_2 перейшло до відповідача 1 - Дриги І.О . Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину від 28.03.2009 (а.с.20).

Враховуючи положення ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в редакції, що діяла на момент виникнення права власності на Ѕ частини об`єкта нерухомості, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій в користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином як вже було вірно встановлено судом першої інстанції, до Дриги І.О. з 28.03.2009 перейшло право користування частиною земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2013 ОСОБА_1 звернулась до позивача з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1396 га за адресом: АДРЕСА_2 та передати її в оренду для обслуговування будівлі магазину, кафе-гаражу (а.с.102).

21.02.2013 Дрига І.О. звернулась до позивача з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою в частині складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування будівлі магазину, кафе-гаражу на умовах оренди, площею 0,1396 га, що розташований за адресом: АДРЕСА_2 (а.с.103).

Також 09.08.2013 Слов`янською міською радою було прийнято рішення №65-ХLVI-6 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для відведення її в оренду гр. Дрига І.О. та гр. ОСОБА_1 ", у якому було вирішено надати дозвіл гр. Дрига І.О. та гр. ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для відведення її в оренду орієнтовною площею 0, 1396 га для обслуговування будівлі магазину, кафе-гаражу за адресом АДРЕСА_2 із земель житлової та громадської забудови комунальної власності Слов`янської міської ради (а.с.101).

13.12.2013 Слов`янською міською радою було прийнято рішення №52-LIV-6 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для відведення її в оренду гр. Дрига Ірині Олександрівни та гр. ОСОБА_1 ", у якому було вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою, щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для відведення її в оренду гр. Дрига Ірині Олександрівна та гр. ОСОБА_1 для обслуговування будівлі магазину, кафе-гаражу за адресом: АДРЕСА_2 ; Передати гр. Дрига Ірині Олександрівни та гр. ОСОБА_1 , в оренду терміном на п`ять років земельну ділянку площею 0,1396 га, (кадастровий номер 1414100000:01:0120001) для обслуговування будівлі магазину, кафе-гаражу за адресом: АДРЕСА_2 . Рекомендувати гр. Дриги І.О. та гр. ОСОБА_1 ; виконувати обов`язки землекористувача згідно з ст.96 Земельного кодексу України; у місячний строк оформити договір оренди землі у встановленому законом порядку; після державної реєстрації права оренди земельної ділянки у п`ятиденний строк надати копію договору відповідному органу доходів і зборів; укласти договір на встановлення обмежень (обтяжень), виконувати умови вказаного договору (а.с.19).

Рішення позивача від 13.12.2013 відповідачами не оскаржувалось.

Як вбачається з матеріалів справи заява про поновлення договору оренди землі разом з проектом додаткової угоди, відповідачами була направлена позивачу вже під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме - 22.10.2019, тобто через більше ніж 6 років після закінчення строку дії поточного на той час договору оренди (а.с.93).

Крім того Слов`янською міською радою було підготовлено проект договору оренди земельної ділянки, який 19.03.2014 було надано орендарям для його підписання, про що міститься підпис у книзі реєстрації оформлення договорів наявний у матеріалах справи (а.с.28-34).

На адресу відповідачів неодноразово направлялись листи щодо необхідності терміново вжити заходи по оформленню права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яка була надана згідно з рішенням Слов`янської міської ради від 13.12.2013 за №52-LIV-6 (а.с.21-25).

Доказів підписання відповідачами договору оренди земельної ділянки суду ані першої, ані апеляційної інстанцій надано не було.

Як було встановлено господарським судом, 28.03.2019 комісією Слов`янської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресом: АДРЕСА_2 , та встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.03.2019, громадянкам ОСОБА_1 та Дригі І.О. в рівних частинах належить на праві приватної власності будівля магазину, кафе-гаражу за вищевказаною адресом. При обстеженні земельної ділянки встановлено, що на ній розташована будівля магазину, будівля кафе, та інші будівлі, призначення яких неможливо встановити, так як вони знаходяться у внутрішньому дворі, за закритими воротами. В будівлі магазину працюють магазини продовольчих товарів, непродовольчих товарів та аптека. В будівлі кафе функціонує заклад Національна лотерея . Крім того, на прилеглій до магазину території розташовані дві тимчасові споруди, встановлені без відповідних документів (а.с.27).

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Донецькій області від 27.03.2019 за №25704/1005-99-47-10, станом на 26.03.2019 другим відповідачем було сплачено орендну плату за 2016 рік у розмірі 960,61 грн, 2017 рік - 960,61, 2018 рік - 960,61 грн (а.с.35).

Також листом Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28.02.2018 за №01.01.-12/363 повідомлено, що відповідач за період 2014-2017 роки земельний податок та орендну плату за земельні ділянки не сплачував, податкові декларації з плати за землю за вказаний період на подавав (а.с.50).

Отже у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань, позивач звернувся до відповідачів з претензією від 07.06.2019 за №01.01-12/857 про стягнення заборгованості за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 99 472, 71 грн (а.с.37-38).

Зазначена претензія була отримана відповідачами та залишена без будь-якої відповіді (а.с.39).

Відтак на думку позивача його права були порушені у зв`язку з чим він звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 99 472, 71 грн. з відповідачів.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що оскаржуване рішення у справі відповідає в повній мірі вимогам законодавства з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Згідно з п.14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом глави 15 ЗК України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений зокрема в постановах Великої Палати Верховного суду від 23.05.2018, справа № 629/4628/16-ц, від 25.05.2018, справа № 922/2976/17 та від 20.11.2018, справа № 922/3412/17 .

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст.1213 ЦК України).

Апеляційний суд зауважує, що незалежно від наявності вини, сам факт несплати за користування земельною ділянкою може свідчити про втрату орендодавцем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування , що є загальновизнаною практикою, яка визначена зокрема Європейським судом з прав людини.

Судова колегія зазначає, що між сторонами не існує спору щодо належності відповідачам права оренди на спірну земельну ділянку. Спір існує щодо розміру орендної плати, яка має бути сплачена за користування землею.

З урахуванням зазначених вище обставин, виходячи з принципу платності користування землею, а також приймаючи до уваги поведінку відповідачів щодо оформлення права оренди, вимога позивача про стягнення безпідставно отриманих коштів відповідачами визнається апеляційним господарським судом обґрунтованою.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.288.5.1 ст.288 ПК України.

Відповідно до листа міськрайонного управління у Слов`янському районі та м.Слов`янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 03.04.2019 за №243/116-19, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_2 Слов`янськ на 2016 рік становить - 1 178 157, 56 грн . , на 2017 рік становить - 1 248 849, 53 грн . , на 2018-2019 роки становить- 1 498 619, 44 грн . (а.с.36).

Вбачається, що позивачем задля визначення розміру безпідставно збережених коштів, було застосовано ставку в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Апеляційний суд здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку щодо розміру безпідставно збережених коштів відповідачами за період з 08.06.2016 по 31.12.2018, погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що заявлений розмір заборгованості з відповідачів у сумі 99 472, 71 грн. правомірне стягнуто в рівних частинах, виходячи з того, що кожному з апелянтів належить по Ѕ частині нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці .

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги всі викладені обставини та докази, судова колегія вважає рішення господарського суду першої інстанції стосовно задоволення позову належно обґрунтованим та правомірним.

Апеляційний суд відхиляє зауваження апелянта стосовно невірно визначеного господарським судом правового статусу Дриги Ірини Олександрівни в якості фізичної особи - підприємця, оскільки спірні правовідносини на думку відповідачів не стосуються її підприємницькою діяльності, з огляду на наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 26.05.2015 проведена державна реєстрація Фізичної особи - підприємця Дрига І.О., відомості щодо припинення підприємницької діяльності наразі відсутні.

Тобто на момент прийняття рішення міської ради від 13.12.2013 за № 52-LIV-6 та підготовки проекту договору оренди землі , вона не була Фізичною особою - підприємцем. В той же час, в період, за який нараховано суму безпідставно збереженої орендної плати за землю особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатніх правових підстав, Дрига І.О. була зареєстрована як Фізична особа - підприємець. Другий відповідач фізичною особою - підприємцем не зареєстрований, що однак не позбавляє обов`язку сплачувати в повному обсязі кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

Судова колегія зазначає, що враховуючи характер спірних правовідносин, вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред`явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правову природу юридичного спору та у даному випадку не є підставою для вирішення його зокрема в порядку іншого судочинства, що цілком відповідає вимогам ст.ст.2, 20 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 21.02.2018, справа № 125/703/16-ц.

Непослідовність судів у питаннях юрисдикції також не має створювати позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист (постанова Великої Палати Верховного суду від 02.10.2019, справа № 591/3999/17-ц).

Що стосується тверджень апелянта стосовно залишення поза увагою судом першої інстанції того факту, що про свої наміри щодо поновлення договору за №18-03 на той самий строк і на тих самих умовах задля подальшого спільного користування орендованою земельною ділянкою, колегія суддів зазначає наступне.

Зі спірного договору вбачається, що Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку оренди землі.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Також, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2003 за №18-03, зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Відтак відповідачами було порушено вимоги спірного договору, не повідомлено орендодавця в належні строки та не поновлено договір оренди землі.

Будь-які інші наміри на які посилаються відповідачі у матеріалах апеляційної скарги як на належне повідомлення позивача стосовно поновлення вказаного договору оренди, апеляційним судом відхиляються за безпідставністю.

Скаржники також посилаються на умови ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі та наголошують, що зверталися до позивача безпосередньо з самим проектом та пропозицією підписання додаткової угоди до спірного договору щодо його поновлення та продовження терміну дії на той самий строк на тих же умовах. Однак від Слов`янської міської ради надійшла відмова у підписанні запропонованої угоди, такі дії відповідачі вважають неправомірними.

Однак вказана пропозиція була направлена відповідачами лише під час розгляду справи в суді першої інстанції, тобто через 6 років після закінчення строку дії договору оренди.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідачі по справі оскаржують дії міської ради щодо не поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.02.2003 за №18-03, в той час коли позов Слов`янської міської ради до відповідачів поданий як до фактичних користувачів земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, а відтак зобов`язані повернути їх на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідачів, викладені в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведених належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з`ясовані та вірно оцінені обставини у справі і ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до приписів ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За приписами ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на заявників апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дриги Ірини Олександрівни, с.Мирне, Слов`янський район, Донецька область, та ОСОБА_1 , м.Слов`янськ, Донецька область, на рішення Господарського суду Донецької області від 25.11.2019 у справі №905/1827/19 - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Донецької області від 25.11.2019 у справі №905/1827/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано у день проголошення.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.В. Ільїн