Рішення

від 07.04.2020 по справі 920/167/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.2020 Справа № 920/167/20 Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/167/20 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "СІДКОН" (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 121-Б, оф. 224, код ЄДРПОУ 31957514)

до відповідача: Концерну "НІКМАС" (40020, м. Суми, пр.. Курський, 6, код ЄДРПОУ 30321452)

про стягнення 30424,21 грн.,

представники сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідача, в якій позивач просить стягнути заборгованість в сумі 30424,21 грн. згідно ліцензійного договору № 01-03/17 від 01.03.2017, з яких: 20000,00грн. заборгованість за зобов`язаннями, 8494,87 грн. пеня, 756,84 грн. проценти річних від простроченої суми, 1172,50 грн. інфляційні збитки, а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.02.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.03.2020, 10:30.

Однак, 17.03.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою суду від 23.03.2020 призначено судове засідання на 07.04.2020.

06.03.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 19295,22 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованість, 8494,87 грн. пеня, 353,35 грн. 3% річних, 447,00 грн. інфляційні збитки, оскільки вважає їх необґрунтованими. Крім того представник відповідача просить суд відмовити позивачу у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу.

24.03.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони надали суду клопотання про розгляд справи без участі їх представників за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).

Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія Сідкон (позивач - виконавець) та концерном Нікмас (відповідач - абонент) укладено ліцензійний договір № 01-03/17 від 01.03.2017, відповідно до умов якого виконавець надає абоненту права на використання системи (невиключна ліцензія) з мережею в 1 (одне) робоче місце на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору абонент зобов`язується сплачувати виконавцю винагороду в порядку та на умовах, визначених у розділі 4 цього договору.

Згідно з пунктами 4.1.-4.2. договору винагорода виконавця за надання абоненту права на використання системи (невиключна ліцензія) становить 5000,00 грн., у тч.ч. ПДВ 833,33 грн. на місяць з першого по останнє число місяця, в якому надається право користування. Винагорода нараховується та сплачується за фактичний час надання права використання. У разі, якщо використання здійснюється не повний місяць, розмір винагороди розраховується пропорційно кількості днів в місяці в якому надавалось право користування. Загальний розмір винагороди виконавця за надання абоненту права користування системою, сплачений абонентом у термін, зазначений у п. 10.1. договору, не може перевищувати 100000,00 грн. з урахуванням ПДВ. У разі необхідності зміни загального розміру винагороди за цим договором сторони укладають відповідну додаткову угоду. Винагорода зазначена у п. 4.1. договору, сплачується абонентом на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури на поточний рахунок виконавця щомісячно в строк до 5 числа місяця наступного за оплачуваним. Якщо останній день строку оплати припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього банківський день. Надання права на використання системи щомісячно оформлюється актом надання права на використання системи у 2-х примірниках, який складається виконавцем та надається абоненту разом з рахунком-фактурою на оплату винагороди. Абонент зобов`язується надати виконавцю другий примірник акту протягом 3-х робочих днів з дня оплати винагороди, або в той же термін, не здійснюючи оплату, надати аргументовану відмову від підписання такого акту. У разі безпідставної відмови від підписання акту, послуги вважаються прийнятими абонентом. Моментом підпису акта є дата, зазначена у ньому виконавцем, якщо абонент не проставляє іншу дату при фактичному підписанні акта. У випадку, якщо абонент проставляє а акті іншу дату, моментом підписання акта є дата, зазначена у ньому абонентом. Перша оплата (перший платіж) винагороди проводиться абонентом протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня підписання цього договору. Подальші розрахунки здійснюються сторонами згідно з ч. 1 п. 4.2. договору.

31.12.2017 сторонами було укладено додаткову угоду № 2, якою погоджено сплату вартості послуг без ПДВ у розмірі 5000,00 грн. на місяць.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2017 року (п. 10.1. договору).

Так, на виконання умов ліцензійного договору на протязі 2017-2018 років щомісячно, за фактом використання системи, сторонами було складено та підписано відповідні акти та здійснено часткові розрахунки відповідно до даних бухгалтерського обліку. Позивачем за період дії договору надано послуг на суму 110000,00 грн., що підтверджується актами надання права на використання системи (комп`ютерної програми Автоматизована система комп`ютерного аналізу Айсберг , версія Х7.10 № 01/2017 від 31.03.2017 на суму 5000,00 грн., № 02/2017 від 30.04.2017 на суму 5000,00 грн., № 03/2017 від 31.05.2017 на суму 5000,00 грн., № 04/2017 від 30.06.2017 на суму 5000,00 грн., № 05/2017 від 31.07.2017 на суму 5000,00 грн., № 06/2017 від 31.08.2017 на суму 5000,00 грн., № 07/2017 від 30.09.2017 на суму 5000,00 грн., 08/2017 від 31.10.2017 на суму 5000,00 грн., № 09/2017 від 30.11.2017 на суму 5000,00 грн., № 10/2017 від 31.12.2017 на суму 5000,00 грн., № 01/2018 від 31.01.2018 на суму 5000,00 грн., № 02/2018 від 28.02.2018 на суму 5000,00 грн., № 03/2018 від 31.03.2018 на суму 5000,00 грн., № 04/2018 від 30.04.2018 на суму 5000,00 грн., № 05/2018 від 31.05.2018 на суму 5000,00 грн., № 06/2018 від 30.06.2018 на суму 5000,00 грн., № 07/2018 від 31.07.2018 на суму 5000,00 грн., № 08/2018 від 31.08.2018 на суму 5000,00 грн., № 09/2018 від 30.09.2018 на суму 5000,00 грн., № 10/2018 від 31.10.2018 на суму 5000,00 грн., № 11/2018 від 30.11.2018 на суму 5000,00 грн., № 12/2018 від 31.12.2018 на суму 5000,00 грн., які підписані сторонами.

За твердженням позивача відповідач свої зобов`язання за ліцензійним договором виконав частково у сумі 90000,00 грн., внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати винагороди на суму 20000,00 грн. за актами наданих послуг від 31.08.2018 на суму 5000,00 грн., від 30.09.2018 на суму 5000,00 грн., від 31.10.2018 на суму 5000,00 грн., 30.11.218 на суму 5000,00 грн.

За змістом ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 1109 ЦК України передбачено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч. 3 ст. 1109 ЦК України). Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 4 ст. 1109 ЦК України).

Судом встановлено, що ліцензійним договором регламентуються правовідносини пов`язані із наданням права на використання системи (невиключна ліцензія) - надання послуг третім особам з обробки їх інформаційних запитів та надання їм відповідей у вигляді інформаційних досліджень з використанням інформаційних масивів спеціалізованого програмного комплексу Комп`ютерна програма Автоматизована система комп`ютерного аналізу Айсберг , версія Х7.10 , зареєстрована як об`єкт авторського права Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також встановлений судом факт надання права відповідачу на використання системи вказаної у ліцензійному договорі № 01-03/17 від 01.03.2017 та несплату винагороди в обумовлені ліцензійним договором строки відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 20000,00 грн. заборгованості за ліцензійним договором є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім вимог про стягнення з відповідача основної суми заборгованості, позивачем заявлено до стягнення пені в сумі 8494,87 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.3. договору у випадку порушення строків здійснення платежів, що зазначені у розділі 4 цього договору, більш ніж на 10 календарних днів, виконавець має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань.

Згідно з поданим розрахунком, відповідно до п. 7.3. договору, відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 8494,87 грн. в т.ч.: 2348,10 грн. за актом від 31.08.2018 за період з 16.09.2018 по 03.02.2020, 2200,16 грн. за актом від 30.09.2018 за період з 16.10.2018 по 03.02.2020, 2047,28 грн. за актом від 31.10.2018 за період з 16.11.2018 по 03.02.2020, 1899,33 грн. за актом від 30.11.2018 за період з 16.12.2018 по 03.02.2020.

Відповідач заявляє про сплив позовної давності в частині вимог про стягнення пені.

Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною 6 статті 232 ГК України, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (стаття 252 ЦК України).

Нормами статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З огляду на правову природу пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач звернувся до суду з позовом 17.02.2020.

Як установлено судом, період нарахування пені за кожен день прострочення виконання зобов`язання за актом від 31.08.2018 є з 16.09.2018 по 03.02.2020, за актом від 30.09.2018 з 16.10.2018 по 03.02.2020, за актом від 31.10.2018 з 16.11.2018 по 03.02.2020, за актом від 30.11.2018 з 16.12.2018 по 03.02.2020. При цьому, з урахуванням річної позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, і дати подання позову (17.02.2020) суд здійснив розрахунок пені в програмі Ліга Закон , згідно якого загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1255,20 грн., а саме: у розмірі 88,77 грн. за період з 17.02.2019 по 06.03.2019 за актом від 31.08.2018; 241,64 грн. за період з 17.02.2019 по 06.04.2019 за актом від 30.09.2018; 388,08 грн. за період з 17.02.2019 по 06.05.2019 за актом від 31.10.2018; 536,71 грн. за період з 17.02.2019 по 06.06.2019 за актом від 30.11.2018.

Крім того, позивач нарахував відповідачу 756 грн. 84 коп. 3 % річних, з яких: 207,91 грн. за період з 16.09.2018 по 03.02.2020, 195,58 грн. за період з 16.10.2018 по 03.02.2020, 182,84 грн. за період з 16.11.2018 по 03.02.2020 та 1172 грн. 50 коп. інфляційних збитків, з яких: 408,00 грн. за період з жовтня 2018 по грудень 2019 року, 317,50 грн. за період з листопада 2018 по грудень 2019 року, 244,50 грн. за період з грудня 2018 по грудень 2019 року, 202,50 грн. за період з січня 2019 по грудень 2019 року, відповідно до доданих до позову розрахунків.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем зобов`язання по договору встановлений судом, - вимога позивача про стягнення з відповідача 756 грн. 84 коп. 3 % річних та 1172 грн. 50 коп. інфляційних збитків є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У позовній заяві позивач зазначив про погодження сторонами у цій справі відповідно до витраченого адвокатом часу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

04.03.2020 до суду позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., а саме: платіжне доручення про сплату адвокатських послуг.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає їх документально необґрунтованими. Зокрема, вказує, що дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, відсутність акту про надані послуги який передбачений договором, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи за наданими адвокатом послугами, а факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі та їх розмір є недоведеними належними та допустимими доказами.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частинами 1, 3 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Як вбачається зі змісту заяви, до понесених судових витрат на суму 15000,00 грн. у справі № 920/167/20 товариство з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія Сідкон включає наступні витрати: вивчення документів по здійсненим поставкам та оплатам в рамках дії договору (2017-2018 р.р.), юридичний аналіз взаємовідносин та судової пракики по подібним взаємовідносинам (5000,00 грн.), розробка стратегії, підготовка позовної заяви, додатків та розрахунків, (7500,00 грн.), підготовка процесуальних документів (2500,00 грн.).

Позивач в обґрунтування судових витрат на професійну правничу допомогу надав суду копію договору про надання правової допомоги від 27.01.2020, копію звіту до договору про надання правової допомоги від 04.02.2020, копію платіжного доручення № 2178 від 02.03.2020 про оплату адвокатських послуг в сумі 15000,00 грн.

Згідно з п. 1.1. договору про надання правової допомоги від 27.01.2020, укладеного між адвокатським об`єднанням Група адвокатів України та товариством з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія Сідкон , адвокат зобов`язується надати замовнику правову допомогу з питань, визначених п. 1.2. договору, а замовник зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вартість повного юридичного супроводу судового стягнення заборгованості з Концерну Нікмас сторони погодили в розмірі 15000,00 грн. (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. замовник здійснює оплату за договором за надану правову допомогу протягом 45 робочих днів з дати підписання сторонами акту/актів наданих послуг, але не раніше фактичного отримання замовником стягнутих коштів, якщо інші умови оплати не визначені умовами додатків до цього договору.

На підставі договору-адвокатське об`єднання Група адвокатів України та ТОВ Консалтингова компанія Сідкон склали звіт до договору про надання правової допомоги, в якому наведено детальний опис робіт (наданих послуг).

На підтвердження оплати правової допомоги на суму 15000,00 грн. позивач надав платіжне доручення № 2178 від 02.03.2020.

Суд вважає, що будь-які дії учасника цієї господарської справи, пов`язані із її розглядом судом, зокрема: підготовка, відправлення та подання документів є процесуальними діями в розумінні п.4 ч.3 ст.123 ГПК України, а тому витрати, що понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Суд дослідивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що позивач не подав доказів надання послуг правової допомоги, оскільки надані адвокатом послуги підтверджено належними та достатніми доказами суму судових витрат у розмірі 15000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Отже, позивач правомірно просить відшкодувати понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн, у зв`язку з чим клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну "НІКМАС" (40020, м. Суми, пр.. Курський, 6, код ЄДРПОУ 30321452) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "СІДКОН" (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 121-Б, оф. 224, код ЄДРПОУ 31957514) 20000 грн. 00 грн. основного боргу, 1172 грн. 50 коп. інфляційних збитків, 756 грн. 84 коп. трьох відсотків річних, 1255 грн. 20 коп. пені, витрати по сплаті судового збору в сумі 1601 грн. 72 коп., 15000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 09.04.2020.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя В.В. Яковенко