Ухвала

від 09.04.2020 по справі 498/63/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 498/63/19

провадження № 61-3111ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дружба народів на постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дружба народів , треті особи: Відділ надання адміністративних послуг Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області, Полішпаківська сільська рада Великомихайлівського району Одеської області, про визнання договорів оренди земельної ділянки та додаткової угоди недійсними та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просили визнати договір оренди земельної ділянки б/н від 24 грудня 2008 року, укладений між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Дружба народів в особі директора Огородник Т. М., згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №758346, кадастровий номер 5121683900:01:001:0212, від 04 червня 2008 року, розміром 7,49 га, розташовану на території Петрівської (нині - Полішпаківської) сільської ради Великомихайлівського району Одеської області з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та додаткову угоду від 22 липня 2016 року, зареєстровану 23 грудня 2016 року, номер запису про речове право 18439542, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1140331651216, недійсними; зобов`язати Відділ надання адміністративних послуг Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 24 грудня 2008 року, зареєстрованого у філії ДЗК при Держкомземі у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок 05 травня 2009 року, реєстраційний номер 040951900065, площею 7,49 га, розташованої на території Петрівської (нині - Полішпаківської) сільської ради Великомихайлівського району Одеської області з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та реєстрацію додаткової угоди 23 грудня 2016 року, номер запису про речове право 18439542, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1140331651216.

Великомихайлівський районний суд Одеської області рішенням від 08 травня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Одеський апеляційний суд постановою від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 08 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дружба народів в особі директора Огородник Т. М. про визнання додаткової угоди недійсною та скасування державної реєстрації скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав недійсним додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 22 липня 2016 року, зареєстровану 23 грудня 2016 року, номер запису про речове право 18439542, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1140331651216, та скасував її державну реєстрацію. В іншій частині рішення суду залишив без змін. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Дружба народів на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 576,30 грн.

13 лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дружба народів подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для цього з наданням відповідних доказів, надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), уточнити прохальну частину касаційної скарги та надати її копії відповідно до кількості учасників справи, і встановлено строк для виправлення вказаних недоліків десять днів з дня вручення цієї ухвали, та роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

21 березня 2020 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24 лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дружба народів засобами поштового зв`язку подало заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з наданням відповідних доказів та уточнену касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року в частині визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 7,49 га, кадастровий номер 5121683900:01:001:0212, від 22 липня 2016 року та її державної реєстрації, укладеною між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Дружба народів .

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки у постанові апеляційного суду зазначено про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення додаткової угоди, а також про дії ОСОБА_1 спрямовані на небажання продовжувати договір оренди. Такий висновок не підтверджено матеріалами справи він надуманий. Напроти, ОСОБА_1 особисто і власноруч підписала додаткову угоду, на її виконання отримувала орендну плату. Від ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дружба народів протягом дії додаткової угоди не надходило жодної претензії щодо порушення її особистого права при укладенні та виконанні додаткової угоди. У матеріалах справи міститься копія претензії до Товариства з обмеженою відповідальністю Дружба народів за підписом юриста Негрецької А. Л. , яка не є учасником правочину. Однак, не міститься документів щодо повноважень юриста Негрецької А. Л. на претензійні дії в інтересах ОСОБА_1 . Отже, апеляційний суд невірно застосував норми матеріально права, а саме положення статей 202, 203, 215 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину, а діям ОСОБА_1 дав неправильну оцінку. Згідно висновку Верховного Суду України (постанова від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849 цс 15) щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, зазначено, що відповідно до частини першої статті З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з указаних підстав суд повинен установити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

В уточненій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 393 ЦПК України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.

У відведений судом строк та станом на 09 квітня 2020 року вимоги ухвали заявником не виконано, недоліки касаційної скарги не усунуті, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому наявні підстави для її повернення заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дружба народів на постанову Одеського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев