Постанова

від 01.04.2020 по справі 675/2424/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 675/2424/16-ц

провадження № 61-10237св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Шепетівська місцева прокуратура в інтересах держави,

відповідачі: Ізяславська районна державна адміністрація Хмельницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Кунівська сільська рада Ізяславського району Хмельницької області, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І. Гринчука Р. С., Янчук Т. О., у справі за позовом Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про скасування розпоряджень, визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року прокурор Ізяславського району Хмельницької області (далі - прокурор), звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Ізяславська РДА), ОСОБА_1 , третя особа - Кунівська сільська рада Ізяславського району Хмельницької області (далі - Кунівська сільська рада), про скасування розпоряджень і визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

Одночасно прокурор звернувся до суду з аналогічним позовом до Ізяславської РДА, ОСОБА_2 , третя особа - Кунівська сільська рада.

Ці позови об`єднані судом першої інстанції в одне провадження.

Прокурор зазначав, що розпорядженням Ізяславської РДА від 27 вересня 2012 року № 488/2012-р надано дозвіл 4 громадянам, у тому числі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель Кунівської сільської ради з метою передачі їх у власність громадян для ведення особистого селянського господарства. 05 грудня 2012 року Ізяславська РДА видала розпорядження № 601/2012-р, яким затверджено проект землеустрою та передано земельні ділянки площею по 2,0000 га у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . На підставі цього розпорядження 24 грудня 2012 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 одержали відповідно державні акти серії ЯМ № 260240 і № 260238 на право власності на земельну ділянку. Всупереч вимог чинного законодавства Ізяславська РДА передала земельні ділянки у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із земель резервного фонду, створеного під час паювання земель колективного сільськогосподарського підприємства Росія (далі - КСП Росія ), хоча останні не були членами цього підприємства, не зайняті у соціальній сфері населених пунктів і не проживають на території Кунівської сільської ради.

У зв`язку з цим, прокурор просив суд: визнати незаконним і скасувати розпорядження Ізяславської РДА від 27 вересня 2012 року № 488/2012-р в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; визнати незаконним і скасувати розпорядження Ізяславської РДА від 05 грудня 2012 року № 601/2012-р в частині передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; визнати державні акти серії ЯМ № 260240 і № 260238 на право власності на земельні ділянки площею 2,0000 га (кадастрові номери 6822183000:05:036:0005, 6822183000:05:036:0003), видані 24 грудня 2012 року відповідно на ім`я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , недійсними.

В порядку правонаступництва суд першої інстанції залучив до участі у справі як позивача Шепетівську місцеву прокуратуру.

Також суд залучив Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - Держгеокадастр) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 квітня 2017 року в позові відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мали право на безоплатну передачу земельних ділянок у власність, а прокурором не доведено належність спірних ділянок до земель резервного фонду та порушення прав інших осіб на ці земельні ділянки.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави задоволено.

Визнано розпорядження Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області від 27 вересня 2012 року № 488/2012-р в частині надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2,0 га кожному, розташованих за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, незаконним і скасовано його.

Визнано розпорядження Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області від 05 грудня 2012 року № 601/2012-р в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок площею по 2,000 га кожному, призначених для ведення особистого селянського господарства, незаконним і скасовано його.

Визнано державний акт серії ЯМ № 260240 від 24 грудня 2012 року на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822183000:05:036:0005), виданий на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682210001002668, недійсним.

Визнано державний акт серії ЯМ № 260238 від 24 грудня 2012 року на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822183000:05:036:0003), виданий на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682210001002667, недійсним.

Вирішено питання судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право на отримання у власність земельних ділянок із резервного фонду, який створюється в процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, у першу чергу має лише певна категорія осіб, які пов`язані з даною сільською місцевістю роботою або постійним проживанням, однак не мають права на паювання землі цих підприємств, установ та організацій. Потреба захисту інтересів держави від незаконного розпорядження землями державної власності та відсутність повноважень у органу, на який покладено обов`язок здійснювати відповідні функції державного контролю у спірних правовідносинах, давало підстави Прокурору на звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Ізяславського районного суду Хмельницької області.

19 липня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Сімоненко В. М., Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не повно з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи. Заявники вказують, що спірні земельні ділянки надавалися їм відповідно ЗК України, а не відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям . Зазначають, що спірні земельні ділянки передано їм правомірно. Вказують, що прокурор неправомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави, оскільки ним не надано до суду доказів про відсутність відповідних повноважень у органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що землі, з яких сформовано земельні ділянки відповідачів, належали до земель резервного фонду.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року Шепетівська місцева прокуратура до Верховного Суду подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову суду апеляційної інстанції зашити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що рішенням Ізяславської районної ради Хмельницької області від 21 жовтня 1993 року № 1 затверджено районну програму земельної реформи на 1993-1995 роки, яка передбачала, зокрема, необхідність передання земель сільськогосподарських підприємств і організацій у колективну власність та створення резервного фонду.

Аналогічним рішенням Кунівської сільської ради від 17 листопада 1993 року затверджено програму земельної реформи на 1993-1995 роки по Кунівській сільській раді.

Кунівська сільська рада рішенням від 09 березня 1995 року передала КСП Росія в колективну власність 1 898 га сільськогосподарських угідь, затвердила резервний фонд площею 260,7 га та видала КСП Росія державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 29, який зареєстровано у книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1.

Розпорядженням Ізяславської районної ради Хмельницької області від 27 вересня 2012 року № 488/2012-р надано дозвіл 4 громадянам, у тому числі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів ради, для надання їх у приватну власність громадян.

05 грудня 2012 року Ізяславська районна рада Хмельницької області видала розпорядження № 601/2012-р, яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок і передала у приватну власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею по 2,0000 га кожному.

24 грудня 2012 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 одержали державні акти серії ЯМ №260240 і № 260238 на право власності на земельну ділянку (кадастрові номери 6822183000:05:036:0005, 6822183000:05:036:0003), зареєстровані відповідно у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 682210001002668 і № 682210001002667.

Згідно статистичної звітності (форма 6-зем) та експлікації земель Ради (у 1993-1995 роках на території Кунівської сільської ради був створений резервний фонд земель, який перебував у державній власності.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку власникам сертифікатів на земельну частку (пай) на території Кунівської сільської ради, з картографічним матеріалом, які погоджені розпорядженням Ізяславської районної ради Хмельницької області від 20 серпня 2004 року № 264/2004-р при передачі земельної ділянки в колективну власність КСП Росія створений резервний фонд землі, до складу якого, зокрема, увійшло поле № 38 .

Згідно довідок виконавчого комітету Кунівської сільської ради від 14 вересня 2015 року № 686 і № 688 земельні ділянки, що передані ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у приватну власність (кадастрові номери 6822183000:05:036:0005, 6822183000:05:036:0003), розташовувалися на землях резервного фонду - на полі № 38.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту Міністерств юстиції України від 14 березня 2019 року № 4038/18-26/827/828/19-26 земельні ділянки з кадастровими номерами 6822183000:05:036:0005, 6822183000:05:036:0003 перебувають в межах земельної ділянки поля № 38 Кунівської сільської ради згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку власникам сертифікатів на земельну частку (пай) на території Кунівської сільської ради від 2004 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно із статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, четвертої, дев`ятої, десятої статті 25 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Частиною першою статті 116 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям установлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

З аналізу наведеної норм слідує, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій у приватну власність передаються земельні ділянки (крім земель резервного фонду) працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Створений у процесі приватизації резервний фонд земель призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням переважно громадянами, зайнятими у соціальній сфері на селі, а також іншими особами, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Отже, Указ Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям визначає лише переважне право певної категорії громадян на отримання земель резервного фонду, однак він не містить прямої заборони надання таких земель іншим громадянам.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду висловленими у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 368/540/16-ц (провадження № 61-23730св18) та від 04 вересня 2019 року у справі № 368/542/16-ц (провадження № 61-1442св17).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходи з того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не відносяться до категорії осіб, яким надано право отримати у власність земельну ділянку з резервного фонду, тому при передачі їм у власність спірних земельних ділянок було порушено порядок такої передачі.

Разом з тим, з таким висновком суду апеляційної інстанцій погодитися не можна, оскільки суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що пункт 7 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлює переважне право визначеної категорії громадян на отримання таких земель, однак він не містить заборони щодо надання земель іншим громадянам.

Викладене узгоджується з правовими висновком Верховного Суду висловленим у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 687/960/16-ц (провадження № 61-16247св18).

Позивач звертаючись до суду з позовними вимогами не довів належними та допустимими доказами той факт, що всупереч наведеної норми ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали земельні ділянки, які мали б отримати інші особи з відповідними пільгами, права яких порушені.

Також прокурором не доведено, що інші особи, які проживають на території села, внаслідок виділення земельної ділянки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 втратили можливість на одержання у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Таким чином, суди апеляційної інстанцій уваги на вказані норми законодавства не звернув та дійшов помилкового висновку, що передача відповідачам у власність спірних земельних ділянок відбулася з порушенням порядку встановленого Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з аргументами касаційної скарги щодо відповідності закону рішення суду першої інстанції.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір (у редакція, яка була чинною на час звернення прокурора до суду з цим позовом) від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень.

Згідно з частиною сьомою статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільнено від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги, понесені судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 3 897,60 грн (1 461,00 грн + 2 436,60 грн) слід стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 1 948,80 грн кожному.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 квітня 2019 року скасувати, рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 квітня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 1 948,80 грн кожному судових витрат, понесених у зв`язку з поданням касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик