Рішення

від 16.03.2020 по справі 280/4485/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 березня 2020 року 12:31Справа № 280/4485/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., представників

позивача Стеценка А.В.,

відповідача 2 Смикової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Паливна компанія Серіол-Плюс

до 1. Головного управління ДФС у Запорізькій області

2. Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Паливна компанія Серіол-Плюс (далі - ТОВ ПК Серіол-Плюс , позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач 1), в якому позивач (з урахуванням уточнень вх. №40240 від 27.09.2019) просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.06.2019 №0008951407, №0008961407, №0008971407.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві (уточненій) від 27.09.2019 зазначає, що під час перевірки позивачем надано контролюючому органу складені відповідно до вимог чинного законодавства України первинні документи (договори, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, паспорти якості та сертифікати якості на придбаний товариством товар) щодо взаємовідносин ТОВ ПК Серіол-Плюс з ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп , ТОВ Овіс Трейд , ТОВ Прінт Інжинірінг та ТОВ Фірма Фідея , які не мають дефектів форми, змісту або походження, та які в силу приписів Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Вважає, що перевірку відповідачем проведено упереджено, не надано належної оцінки первинним документам, наданим позивачем під час перевірки та разом із письмовими запереченнями до акту перевірки, не досліджено факт використання придбаних у вказаних контрагентів товарів у господарській діяльності позивача, а висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за наведених вище обставин є не лише протиправним, а й свавільним. Стверджує, що жодне з кримінальних проваджень, на які посилається відповідач у Акті перевірки, не стосується господарських правовідносин з постачання дизельного палива контрагентами ТОВ ПК Серіол-Плюс , мотивувальні частини ухвал слідчих суддів наведені в акті перевірки контролюючим органом без зазначення судів, якими вони ухвалені, номерів справ, дати ухвалення рішень. Крім того, всі ухвали судів, витяги з яких містяться у акті перевірки не є судовими рішеннями (вироком), у яких суд вирішив обвинувачення по суті, посилання на вироки, якими б було встановлено вчинення кримінальних правопорушень контрагентами позивача або їх посадовими особами ані акт перевірки, ані відповідь ГУ ДФС у Запорізькій області на заперечення до акту перевірки, ані рішення ДФС України про результати розгляду скарг позивача не містять. Ураховуючи викладене, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.06.2019 №0008951407, №0008961407, №0008971407, як протиправні.

Ухвалою судді від 13.09.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.

Ухвалою судді від 01.10.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2019 року.

Відповідно до ухвали суду від 28.10.2019 вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкласти підготовче засідання в адміністративній справі до 10 грудня 2019 року.

Відповідач позов не визнав, 29 жовтня 2019 року надав суду відзив (вх. №44874), у якому вказує, що згідно з базами даних Державної фіскальної служби України, зокрема, ІС "ПОДАТКОВИЙ БЛОК" та інші бази даних Державної фіскальної служби встановлена відсутність придбання робіт та послуг, що були реалізовані підприємствами ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп , ТОВ Овіс Трейд , ТОВ Прінт Інжинірінг та ТОВ Фірма Фідея на адресу ТОВ ПК Серіол-Плюс через відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу - маніпулювання товарними позиціями та обсягом, в силу не підтвердження проведених операцій вказаними контрагентами (через відсутність необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів тощо). Наголошує, що в ході аналізу ЄРПН встановлено, що ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп , ТОВ Овіс Трейд , ТОВ Прінт Інжинірінг та ТОВ Фірма Фідея здійснювали реалізацію товарів та послуг, первинне введення в обіг яких, відсутнє. Також у вказаних підприємств відсутні необхідні умови для досягнення господарських операцій, відсутня інформація щодо зберігання, перевезення (навантаження, розвантаження) або виробництва вищезазначених товарів, його фізичні і хімічні властивості, яка передбачає наявність основних засобів, необхідних для такої операції, наприклад, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту, зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення, обсяги фізичного руху товару в обмежені проміжки часу. Таким чином, на думку відповідача 1, фактично мала місце реалізація товару, джерело походження яких не встановлене, наявність факту реалізації ТОВ ПК Серіол-Плюс є свідченням набуття останнього у власність (безоплатне отримання послуг, робіт) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Крім того, за наявною інформацією правоохоронними органами здійснюються кримінальні провадження, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 204 та ч. 5 ст. 191 КК України, у яких фігурують контрагенти позивача. Враховуючи вищевикладене, вважає, що неможливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності щодо постачання товарів (робіт, послуг) від ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп у травні 2018 року, ТОВ Овіс Трейд у березні 2018 року, ТОВ Прінт Інжинірінг у січні, лютому, квітні, травні 2018 року, ТОВ Фірма Фідея у квітні, жовтні 2018 року, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ухвали суду від 10.12.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 30 січня 2020 року.

30 січня 2020 року провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою від 30.01.2020 відкладене підготовче засідання на 03 лютого 2020 року.

Згідно з ухвалою суду від 03.02.2020 вирішено залучити до участі у справі, в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач 2), розгляд адміністративної справи розпочати спочатку та відкласти підготовче засідання на 27 лютого 2020 року.

27 лютого 2020 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 16 березня 2020 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 2 підтримала позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, в судовому засіданні 16 березня 2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ПК Серіол-Плюс (код ЄДРПОУ 30599933) є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 29.09.1999 та 08.12.2005 відомості про підприємство включені до Єдиного державного реєстру за номером запису: 1 103 120 0000 010302. Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 47.30 Роздрібна торгівля пальним; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 38.32 Відновлення відсортованих відходів.

У період з 07.05.2019 по 13.05.2019 головним державним ревізором інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області, радником податкової та митної справи III рангу Мільчевською М.М. проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначені показників, включених до декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року та показників фінансової звітності за І квартал 2018 року, півріччя 2018 року, III квартали 2018 року, 2018 рік фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складений відповідний акт від 20.05.2019 № 296/08-01-14-07/30599933.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 5 007 580,00 грн., у т.ч. по періодам: 1 квартали 2018 року - 297 796,00 грн.; півріччя 2018 року - 1 969 607,00 грн.; 2018 рік - 2 740 177,00 грн.

-пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 5 563 977,00 грн., в т.ч. по періодам: січень 2018 року у сумі 83 000,00 грн.; лютий 2018 року у сумі 10 362,00 грн., березень 2018 року у сумі 237 522,00 грн.; квітень 2018 року у сумі 1 375 600,00 грн.; травень 2018 року у сумі 812 852,00 грн.; жовтень 2018 року у сумі 3 044 641,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп , ТОВ Овіс Трейд , ТОВ Прінт Інжинірінг та ТОВ Фірма Фідея здійснювали нереальні (безтоварні) господарські операції на адресу ТОВ ПК Серіол-Плюс з причин відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу - маніпулювання товарними позиціями та обсягом, в силу не підтвердження проведених операцій вказаними контрагентами (через відсутність необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів тощо). В ході аналізу ЄРПН встановлено, що вказані підприємства здійснювали реалізацію товарів та послуг, первинне введення в обіг яких відсутнє. Внаслідок чого в акті робиться висновок, що шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулюванням при складанні декларації з ПДВ, додатку №5 до декларації з ПДВ, встановлено штучне формування податкового кредиту з ПДВ для суб`єктів господарювання-покупців, походження, рух, а також кількість та якість товарів відслідкувати неможливо. Також, у ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп , ТОВ Овк Трейд , ТОВ Прінт Інжінірінг , ТОВ Фірма Фідея відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутня інформація щодо зберігання, перевезення (навантаження, розвантаження) або виробництва вищезазначених товарів, його фізичні і хімічні властивості, яка передбачає наявність основних засобів, необхідних для такої операції, наприклад, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту, зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення, обсяги фізичного руху товару в обмежені проміжки часу.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення до нього.

Так, листом-відповіддю на заперечення № 34664/10/08-01-14-07-13 від 18.06.2019 повідомлено, що внаслідок допущення технічної помилки при оформленні матеріалів перевірки, вирішено викласти пункт 4 Висновок на с. 32 акту в наступній редакції:

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 5 007 580,00 грн., у т.ч. по періодам: 1 квартали 2018 року - 297 796,00 грн.; півріччя 2018 року - 1 969 607,00 грн.; 2018 рік - 2 740 177,00 грн.

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 5 231 743,00 грн., в т.ч. по періодам: січень 2018 року у сумі 30 862,00 грн.; березень 2018 року у сумі 5 234,00 грн.; квітень 2018 року у сумі 1 338 154,00 грн.; травень 2018 року у сумі 812 852,00 грн.; жовтень 2018 року у сумі 3 044 641,00 грн,

та завищення залишку від`ємного значення у сумі 332 234,00 грн., в т.ч. по періодах: січень 2018 року у сумі 52 138,00 грн.; лютий 2018 року у сумі 10 362,00 грн.; березень 2018 року у сумі 232 288,00 грн.; квітень 2018 року у сумі 37 466,00 грн. .

При цьому, з урахуванням знесених змін у п. 3.2.3 та п. 4 акту перевірки від 20.05.2019 № 296/08-01-14-07/30599933 заперечення на порушення визнано необґрунтованими, у зв`язку із висновки акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області залишені без змін.

На підставі Акту перевірки та вказаних порушень відповідачем 21 червня 2019 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

форми Р №0008951407, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 6 259 475,25 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 5 007 580,00 грн. та за штрафними санкціями 1 251 895,00 грн.;

форми Р №0008971407, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 6 539 678,75 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 5 231 743,00 грн. та за штрафними санкціями 1 307 935,75 грн.;

форми В4 №0008961407, за яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно з декларацією №9024435346 від 19.02.2018 за січень 2018 року на 52 138,00 грн., з декларацією №9045970328 від 16.03.2018 за лютий 2018 року на 10 362,00 грн., з декларацією №9072173324 від 19.04.2018 за березень 2018 року на 232 288,00 грн., з декларацією №9095489678 від 17.05.2018 за квітень 2018 року на 37 446,00 грн., усього на суму 332 234,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на них, однак рішенням Державної фіскальної служби України № 40392/6/99-99-11-04-01-25 від 22.08.2019 податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надано визначення податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У силу норм пунктів 44.1, 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Пунктами 2.4 і Пункт 2.15 Положення № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для проведення відповідних господарських операцій, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави, зокрема у вигляді податкового кредиту.

При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму прибутку чи податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця їх здійснення, що обумовлені договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій ТОВ ПК Серіол-Плюс з ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп , ТОВ Овіс Трейд , ТОВ Прінт Інжінірінг та ТОВ Фірма Фідея , податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Так, 03 серпня 2017 року між ТОВ ПК Серіол-Плюс (Покупець) та ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп (Постачальник) було укладено договір поставки № 03/08-1, предметом якого є постачання нафтопродуктів. Асортимент товару, його кількість, ціна погоджується сторонами перед поставкою та зазначаються у відвантажувальних документах, які є специфікацією в розумінні ст. 266 ГКУ. Якість товару повинна відповідати ТУ та ДСТУ та підтверджуватись паспортом якості та/або сертифікатом відповідності на твар. Товар поставляється погодженими партіями, що підтверджується видатковими накладними на товар, які підписуються сторонами. Поставка товару за цим договором здійснюється в рамках наступного базису поставки: СРТ - пункт призначення, сказаний покупцем, поставка транспортом і за рахунок постачальника за умовами ІНКОТЕРМС 2010 (п. 1.1, 1.2, 1.3, 3.1, 3.2 Договору).

На виконання умов договору ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп поставив на адресу позивача паливо дизельне на загальну суму 7 798 946,56 грн. та бензин А-92 на загальну суму 4 131 622,56 грн., що підтверджується рахунками на оплату від 25.05.2018 №ВСГ0525-007, від 31.05.2018 №ВСГ0531-011, від 31.05.2018 №ВСГ0531-011, від 31.05.2018 №ВСГ0531-010, від 31.05.2018 №ВСГ0531-003, від 13.06.2018 №ВСГ0613-010, видатковими накладними від 25.05.2018 №ВСГ0525-009, від 01.06.2018 №ВСГ0601-009, від 04.06.2018 №ВСГ0604-004, від 06.06.2018 №ВСГ0605-011, від 08.06.2018 №ВСГ0608-003, від 11.06.2018 №ВСГ0611-009, від 12.06.2018 №ВСГ0612-004, від 13.06.2018 №ВСГ0613-016, від 13.06.2018 №0ВСНГ0613-015.

Під час передачі товару на підтвердження якості та походження товару постачальником надано позивачеві паспорти на дизельне паливо та декларації про відповідність

Транспортування товару здійснювалась транспортом та за рахунок ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп , що відповідає умовам укладеного договору та підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №00000001117 від 25.05.2018, №00000001188 від 01.06.2018, №00000001197 від 04.06.2018, №00000001220 від 06.06.2018, №00000001235 від 08.06.2018, №00000001245 від 11.06.2018, №00000001253 від 12.06.2018, №00000001279 від 13.06.2018, №00000001278 від 13.06.2018.

У наданих позивачем в ході проведення перевірки товарно-транспортних накладних зазначено, що пункт навантаження розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Дороге, вул. Миколаївська, 187.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ Всесвіт-Оіл- Груп (ідентифікаційний код 41051402) є власником об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 700153412214), шо розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1221486200:04:012:0016, загальною площею 2,05 га за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Дороге, вул. Миколаївська, 187. Зазначений об`єкту нерухомого майна складається зі складу нафтопродуктів, складу масел на території складу нафтопродуктів, автопід`їзду до складу нафтопродуктів, адміністративно-побутового комплексу, операторської, навісу-насосної, чергового приміщення, резервуарів для зберігання паливно- мастильних матеріалів, паливно-розбірних колонок, очисних споруд, колонки для налива автоцистерн, маслороздаточної колонки, тощо. На моменту здійснення поставки нафтопродуктів у ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп працювало 22 особи, про що також зазначено в акті перевірки.

12 березня 2018 року між ТОВ ПК Серіол-Плюс (Покупець) та ТОВ Овіс Трейд (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 215, предметом якого є передача нафтопродуктів, масла та авто хімії у власність покупця. Якість товару повинна відповідати вимогам Державних стандартів (ДСТУ) або Технічних умов (ТУ), які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та/або сертифікатом відповідності. Передача товару у власність покупця здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця за адресою: Україна, Харків, вул. Драгомирівська, 38 (територія нафтобази ТОВ ЛЕГІОН ) та з інших нафтобаз або за домовленістю сторін на умовах доставки до складу покупця: Запоріжжя. Загальна вартість договору не обмежується та складається з вартості окремих партій товару (п. 1.1, 1.2, 2.1, 3.1 Договору).

На виконання умов цього Договору ТОВ Овіс Трейд передав у власність позивача паливо дизельне на загальну суму 1 425 131,00 грн., що підтверджується складеними видатковими накладними №1002 від 19.03.2018, №1020 від 26.03.2018.

Під час передачі товару на підтвердження якості та походження товару продавцем надано позивачеві сертифікат відповідності та паспорт продукції № 09 на товар.

Транспортування товару здійснювалась перевізником ТОВ Мідас Оіл з території нафтобази ТОВ ЛЕГІОН , що розташована за адресою: м. Харків, вул. Драгомирівська, 38, що підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та до суду товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1002 від 19.03.2018, №1020 від 26.03.2018, у яких зазначено, що пункт навантаження розташований за адресою: м Харків, вул. Драгомирівська, 38.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ ЛЕГІОН (ідентифікаційний код 30412599) є власником об`єктів нерухомого майна (реєстраційні номери 139152863101, 943953763101), шо розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Драгомирівська, буд. 38. Зазначені об`єкти нерухомого майна складаються з нежитлових будівель, циліндричних вертикальних резервуарів різної ємності для зберігання нафтопродуктів, тощо. На моменту здійснення поставки нафтопродуктів у ТОВ Овіс Трейд працювало 28 осіб, про що також зазначено в акті перевірки.

Так, представником позивача з метою отримання відомостей та копій документів, що можуть бути використані як докази в суді в справі за зазначеним вище позовом, на адресу ТОВ ЛЕГІОН був направлений адвокатській запит №301/25 від 26.11.2019 про надання інформації та копій документів щодо зберігання та відвантаження придбаного позивачем товару (палива дизельного), на який надійшла відповідь від 03.12.2019 №03/12, за змістом якої підтверджується факт відвантаження останнім 19 березня 2019 року 25608 кг дизельного палива в вантажний автомобіль з номером державної реєстрації НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 , та 26.03.2018 - 28891 кг дизельного палива в вантажний автомобіль з номером державної реєстрації НОМЕР_3 з напівпричепом НОМЕР_4 . Крім того, до відповіді на адвокатський запит були додані засвідчені копії договору зберігання нафтопродуктів №17/11/2017 від 17.11.2017 укладеного між ТОВ Овіс Трсйд (Поклажодавець) та ТОВ ЛЕГІОН (Зберігач), копії ліцензії на право зберігання пального виданої ТОВ ЛЕГІОН №20380414201900070, що підтверджує статус професійного зберігача нафтопродуктів даного суб`єкта господарювання.

Крім того, 26 грудня 2017 року між ТОВ ПК Серіол-Плюс (Покупець) та ТОВ Прінт Інжінірінг (Постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 26-12/2017, вид (найменування), одиниці виміру та кількість яких визначаються сторонами у специфікаціях до цього договору, що є його невід`ємними частинами. Поставка товару здійснюється партіями. Кожна партія товару повинна супроводжуватись комплектом документів, зокрема, але не виключно: сертифікатом відповідності товару, паспортом якості на товар, виданого заводом-виробником, в якому міститься фізико-хімічні характеристики якості та відповідності товару встановленим нормам; видатковою накладною; товарно-транспортною накладною. Перехід права власності на товар відбувається після підписання сторонами відповідних накладних (п. 1.1, 2.2, 2.4, 3.1 Договору).

На виконання умов Договору ТОВ Прінт Інжінірінг передало у власність ТОВ Паливна компанія Серіол-Плюс паливо дизельне на загальну суму 9 429 444,55 грн., що підтверджується складеними відповідно до вимог законодавства та договору видатковими накладними від 19.01.2018 №30, від 29.01.2018 №46, від 02.02.2018 №50, від 05.02.2018 №57, від 18.04.2018 №149, від 19.04.2018 №150, від 23.04.2018, від 23.04.2018 №158, від 24.04.2018 №162, від 23.04.2018 №163, від 26.04.2018 №182, від 26.04.2018 №183, від 26.04.2018 №184, від 26.04.2018 №185, від 27.04.2018 №194, від 27.04.2018 №195, від 02.05.2018 №207, від 05.05.2018 №224, від 05.05.2018 №225.

Під час передачі товару на підтвердження якості та походження товару продавцем надано позивачеві сертифікати відповідності, паспорт №206 продукції та звіт результатів випробування товару. На моменту здійснення поставки нафтопродуктів у ТОВ Прінт Інжінірінг працювало 19 осіб, що знайшло також своє відображення у Акті перевірки.

Транспортування товару з місця навантаження, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Республіканська, буд. 127 (Державна організація Комбінат Зірка ) до пункту розвантаження (м. Запоріжжя, вул. Стартова, 36) здійснювалась транспортними засобами, які належать ТОВ ПК Серіол-Плюс на праві власності або перебувають у користуванні товариства на умовах оренди, що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р30 від 19.01.2018, №19012018-2 від 19.01.2018, №Р46 від 29.01.2018, №29012018-1 від 29.01.2018, №Р50 від 02.02.2018 №02022018-1 від 02.02.2018, №Р57 від 05.02.2018, №05022018-1 від 05.02.2018, №Р149 від 18.04.2018, №18042018-1 від 18.04.2018, №Р150 від 19.04.2018, №19042018-1 від 19.04.2018, №Р157 від 23.04.2018, №23042018-2 від 23.04.2018, №Р158 від 23.04.2018, №23042018-1 від 23.04.2018, №Р162 від 24.04.2018, №24042018-1 від 24.04.2018, №Р163 від 24.04.2018, №23042018-2 від 24.04.2018, №Р182 від 26.04.2018, №26042018-2 від 26.04.2018, №Р183 від 26.04.2018, №26042018-1 від 26.04.2018, №Р184 від 26.04.2018, Р185 від 26.04.2018, №26042018-4 від 26.04.2018, №Р194 від 27.04.2018, №27042018-1 від 27.04.2018, №Р195 від 27.04.2018, №27042018-2 від 27.04.2018, №Р207 від 02.05.2018, №02052018-1 від 02.05.2018, №Р224 від 05.05.2018, №05052018-1 від 05.05.2018, №Р225 від 05.05.2018, №05052018-2 від 05.05.2018.

Так, для перевезення нафтопродуктів позивач використовує спеціальні транспортні засоби, які перебувають у власності товариства або використовуються на умовах оренди, що підтверджується договором найму транспортних засобів від 15.09.2015, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , а також копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів

Згідно з рішенням Головавтотрансінспекції № 189 від 26.06.2012 позивачеві видано ліцензію серія АД №062734 на внутрішні перевезення пасажирів і небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Крім того, до перевезення нафтопродуктів ТОВ ПК Серіол-Плюс на підставі договорів про надання послуг з перевезення вантажів були залучені перевізники фізичні особи-підприємці, зокрема ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується договором надання послуг перевозки вантажів №01 від 03.01.2013, актами надання послуг від 24.04.2018 №103, від 26.04.2018 №109, від 26.04.2018 №111, від 27.04.2018 №113, від 27.04.2018 №113.

Також, 27 квітня 2017 року між ТОВ ПК Серіол-Плюс (Покупець) та ТОВ Фірма Фідея (Постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 27/04/18-2. Одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару визначається сторонами у додатках. Постачальник на кожну партію товару зобов`язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, податкова накладна, видаткова накладна, інша супровідна документація (п. 1.2, 4.5 Договору).

На виконання умов Договору згідно з Додатками №1 від 27.04.2018, №2 від 10.10.2018, №3 від 16.10.2018 до нього ТОВ Фірма Фідея передало позивачу дизельне паливо на загальну суму 19 743 808,32 грн., що підтверджується рахунками на оплату №895 від 27.04.2018, №1508 від 10.10.2018, №1576 від 16.10.2018, видатковими накладними від 07.05.2018 №2103, від 12.10.2018 №3970, від 18.10.2018 №4050.

Під час передачі товару на підтвердження якості та походження товару продавцем надано позивачеві сертифікати відповідності, сертифікати якості та аналітичні звіти на товар. На моменту здійснення поставки нафтопродуктів у ТОВ Фірма Фідея працювало 15 осіб, про що також зазначено в акті перевірки.

Транспортування товару здійснювалась залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними встановленої форми, які також долучені позивачем до матеріалів справи. У наданих товариством залізничних накладних зазначено, що дизельне паливо перевозилось власними вагонами Філіалу Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця зі станції Миколаїв-Вантажний на станцію Запоріжжя-Вантажне, одержувач вантажу ТОВ ПК Серіол-Плюс (послуги перевезення залізничним транспортом були оплачені вантажовідправником на загальну суму 214 603,72 грн., про що зазначено у залізничних накладних). Всього, на підставі залізничних накладних було перевезено залізничним транспортом 591 204 кг палива дизельного, що відповідає обсягу поставки товару згідно з наданими контролюючому органу товарними накладними та податковими накладних, зареєстрованими у встановленому законодавством порядку.

Після надходження товару на станцію Запоріжжя-Вантажне його було перевезено до місця зберігання за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стартова, 36. Перевезення товару до місця зберігання здійснювалось транспортними засобами позивач та із залученням третіх осіб-перевізників, що підтверджується складеними відповідно до вимог законодавства товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти, а саме: №453 від 23.10.2018, №455 від 25.10.2018, №459 від 30.10.2018, №513 від 02.11.2018, №516 від 05.11.2018, №517 від 05.11.2018, №533 від 05.11.2018, №520 від 06.11.2018, №525 від 09.11.2018, №526 від 09.11.2018, №527 від 12.11.2018, №530 від 14.11.2018, №531 від 14.11.2018, №532 від 16.11.2018.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочинами, що підтверджується виписками по банківському рахунку.

Крім того, з метою отримання відомостей та копій документів, що можуть бути використані як докази в суді, представником позивача адвокатом Стеценко А.В. на адреси ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп , ТОВ Овіс Трейд направлені адвокатські запити про надання інформації та копій документів щодо транспортування придбаного позивачем товару (палива дизельного).

Так, на адресу представника надійшла відповідь ТОВ Всесвіт-Ойл-Груп №26/09 від 26.09.2019, за змістом якої повідомлялось, що транспортування товару здійснювалось транспортом та за рахунок ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп , на підтвердження чого додані засвідчені копії договору про перевезення вантажів автотранспортом № 28/02-2П від 28.02.2017, укладеного між ТОВ Всесвіт- Ойл-Груп та ТОВ Всесвіт-Ойл (перевізник), актів надання послуг за вищезазначеним договором, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення придбаного позивачем товару (палива дизельного) від постачальника (ТОВ Всесвіт-Ойл-Груп ), витягу Державної служби України з безпеки на транспорті, щодо видачі перевізникові ТОВ Всесвіт-Ойл ліцензії на внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями.

Крім того, від ТОВ Овіс Трейд на адвокатський запит надійшла відповідь № 24/10 від 24.10.2019, до якої були додані засвідчені копії договору перевезення вантажів № 4а від 15.11.2017, укладеного між ТОВ Овіс Трейд та ТОВ Мідас Оіл (Перевізник), акту надання послуг за вищезазначеним договором, видаткової накладної щодо придбання перевізником ТОВ Мідас Оіл вантажних транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення придбаного позивачем товару (палива дизельного) від постачальника (ТОВ Овіс Трейд ), витягу Державної служби України з безпеки на транспорті щодо видачі перевізникові ТОВ Мідас Оіл ліцензії на внутрішні перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів вантажними автомобілями.

Також, 30.09.2019 представником позивача адвокатом Стеценком А.В. на адресу державної організації Комбінат Зірка було направлено адвокатський запит №301/1 від 30.09.2019 про надання інформації щодо відвантаження з потужностей комбінату придбаного позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю Прінт Інжінірінг товару (палива дизельного), на який 05.10.2019 надійшла від 04.10.2019 №343, якою підтверджується факт відвантаження комбінатом на адресу позивача палива дизельного, що належало ТОВ Прінт Інжінірінг .

Придбані позивачем у контрагентів-постачальників нафтопродукти зберігаються на території ПрАТ СП Континент за адресою: м. Запоріжжя, пров. Архангельський, 20, відповідно до умов договору зберігання нафтопродуктів № 22/01-1 від 22.01.2015, укладеного між позивачем та ПрАТ СП Континент (зберігач).

Крім того, для зберігання придбаних у контрагентів-постачальників нафтопродуктів у користуванні позивача на підставі договору оренди №02 від 01.04.2011, укладеного між з ТОВ Всплеск (Орендодавець), перебуває частина складу паливно-мастильних матеріалів, розташованого за адресою: м . Запоріжжя, вул. Стартова, 3-б, що також підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 01.04.2011.

Крім того, для здійснення господарської діяльності позивач використовує нежитлове приміщення загальною площею 63,9 м.кв., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , передане Товариству у строкове платане користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до умов договору оренди від 31.07.2018 № СУ88-13/18. У зазначеному приміщені розташоваий офіс позивача.

Реалізацію нафтопродуків, придбаних у ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп , ТОВ Овіс Трейд , ТОВ Прінт Інжінірінг та ТОВ Фірма Фідея підтверджують документи з продажу її кінцевим споживачам ТОВ Романцови і Ко , ТОВ Молодіжне , ФГ Мрія , ТОВ Агрофірма Солекс , СГВК Любимівський , ДП ДГ Новатор , ТОВ Ліана , СФГ Рубін , ФГ Мінько , ТОВ Білл ойл , ТОВ Нива-юг , ПП Обрій , ТОВ Олімпіас груп , ТОВ Логістик авто 2017 , ТОВ Ніка , ПП Агропромислова фірма Алекс , ТОВ АФ Славутич , ТОВ Агрофірма імені Калініна , ПП Агрофірма Зелений Гай , ТОВ НВП Сортостанція , ТОВ Техойл НК , ДП Конярство України , ТОВ Агронива , ТОВ НВП Українська аграрна компанія , ТОВ Агро-Вільне , С(Ф)Г Семенюка Л.Р. , ТОВ ФБ транс , С(Ф)Г Україна , ОСОБА_3 ., С(Ф)Г Житниця , ТОВ Дружба , С(Ф)Г Роксалана , ФГ Надія , ПП СГП Діло СК-агро , ПП СГР Гуляйпільське , ТОВ Мала Токмачка , ФГ Токмацьке 2011 , ТОВ Преображенське , ДП з іноземними інвестиціями Сантрейд , ТОВ ЗСМУ , ТОВ Агрофірма Злагода , ТОВ РУЖ , ФГ Зерносвіт , ПП Лев , С(Ф)Г ЛАН , ТОВ Новий заповіт , ТОВ Гайчур , С(Ф)Г Колос , ТОВ Агрофірма Лисогірська , ФГ Агронікс , ПАТ Сонячне 2007 , С(Ф)Г Карпенко М.І. , ТОВ Регіон ойл , ТОВ Агрофірма імені А.Суворова , ПП Агрофірма Перше травня , ТОВ Укрнафтаторг , СФГ Сонячне , ТОВ Віктор , ТОВ Ріф січ , ТОВ Запоріжнафторесурс , ТОВ Формула-Д , С(Ф)Г Яковлева , С(Ф)Г ДДК , ПП ТАЛВВ , ФГ Тєтєрєв , ПП Агрофірма Фектер , ФГ Долина , С(Ф)Г Матюха М.П. , ТОВ Агрогрупа Деметра , ТОВ Богдан Хмельницький , С(Ф)Г Чудновець В.М. , ТОВ Білл ойл плюс , С(Ф)Г Ниваріс , ТОВ Кам`яний степ , ФГ Счасливий І.О. , ТОВ Рпанкова зірка , С(Ф)Г Бардеі , ФГ Михво , СВК Мирний (вх. №44512 від 28.10.2019), а саме: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів.

Таким чином, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд звертає увагу, що під час перевірки позивача всі первинні документи досліджувалися податковим органом та в акті перевірки відсутні будь-які зауваження до цих документів, не зазначено про надання не всіх документів, тощо, тобто, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а також правомірність формування витрат та сум податку на додану вартість по операціям з цими контрагентами на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв`язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

В розумінні ст. 16 Податкового кодексу України навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Наявність порушених кримінальних справи, фігурантами яких є контрагенти позивача не може слугувати підставою для висновку про фіктивність операцій між позивачем та контрагентами, оскільки до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи не є доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даних досудових розслідуваннях, а також вироків суду, які би набрали законної сили щодо створення і діяльності ТОВ Всесвіт-Оіл-Груп , ТОВ Овк Трейд , ТОВ Прінт Інжінірінг , ТОВ Фірма Фідея .

До того ж, сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, у тому числі і по зобов`язанням контрагента, чи по зобов`язанням контрагентів-постачальників позивача. Відповідно, платник податку (покупець) не несе відповідальність за наслідки невиконання контрагентами обов`язків з декларування своїх податкових зобов`язань та несплати податку до бюджету. Відповідальність за допущені податкові правопорушення, в такому випадку, несе безпосередньо правопорушник.

Щодо позиції контролюючого органу з приводу неможливості достовірного встановлення руху товару по всьому ланцюгу постачання контрагентів позивача, то суд звертає увагу, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

Водночас, податковий орган не надав також доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також, не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Твердження відповідача, що відповідно до податкової інформації від інших ДПІ відносно контрагентів, в частині відсутності їх за місцем знаходження, відсутність руху активів, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей у попередніх ланках ланцюга не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Так, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Так само, транспортні засоби можуть використовуватись підприємствами на підставі укладених договорів оренди транспортних засобів та/або інших договорів, що у свою чергу спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення контрагентами спірних операцій через відсутність зареєстрованих за ними транспортних засобів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентами.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 19 210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №107 від 06.09.2019. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Паливна компанія Серіол-Плюс задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 21 червня 2019 року №0008951407, від 21 червня 2019 року №0008961407, від 21 червня 2019 року №0008971407.

3. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Паливна компанія Серіол-Плюс (69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 88, код ЄДРПОУ 30599933) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 20.03.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко