Рішення

від 07.04.2020 по справі 922/441/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/441/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кибальчича 45", м.Харків, про стягнення 17977,63 грн, за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, 17.02.2020 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кибальчича 45", м.Харків, про стягнення боргу в загальному розмірі 17977,63 грн, у тому числі: пені в сумі 11255,90 грн, 3% річних у сумі 1607,99 грн, інфляційних втрат у сумі 5113,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення п. 6.1 Договору купівлі-продажу природного газу № 2514/1617-ТЕ-32 від 30.09.2016 та приписів чинного законодавства, несвоєчасно виконав зобов`язання з оплати за переданий позивачем природний газ у період з листопада 2016 року по березень 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/441/20; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 12.03.2020, відповідач погодився з порушенням строків оплати з його сторони та, водночас, просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, обґрунтування чого виклав окремо у відповідному клопотанні, доданому до відзиву.

У судове засідання, яке відбулося 07.04.2020, представники сторін не з`явились; про причину неявки суд не повідомили.

Представник позивача був повідомлений про час та місце даного судового засідання під розпис у попередньому судовому засіданні. Копія ухвали-повідомлення про відкладення розгляду справи на 07.04.2020, надіслана на адресу відповідача, повернута до господарського суду без вручення адресатові, за закінченням терміну зберігання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що неявка представників позивача та відповідача у судове засідання не перешкоджатиме розгляду справи по суті, у зв`язку з чим визнав за можливе розглянути справу за відсутності останніх, згідно ст. 202 ГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

30.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Кибальчича 45" (відповідач) було укладено Договір постачання природного газу № 2514/1617-ТЕ-32.

На виконання умов Договору, позивачем було передано у власність відповідача природний газ на суму 358113,14 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Згідно з п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, з порушенням умов оплати, визначених пунктом 6.1 Договору, про що свідчать відомості щодо операцій по Договору № 2514/1617-ТЕ-32 за період з 01.10.2016 по 31.10.2019.

Згідно п. 12.1 Договору постачання природного газу № 2514/1617-ТЕ-32 від 30.09.2016, сторони визначити строк дії Договору в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 31.05.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно тю вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений

строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем (відповідачем) оплати згідно пункту 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику (позивачу) пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу за період листопад 2016 - березень 2017, розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору становить 11255,90 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Отже, оскільки відповідачем не виконані належним чином умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

За розрахунком позивача, загальний розмір 3% річних від суми основного боргу складає 1607,99 грн; розмір інфляційних втрат - 5113,74 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 11255,90 грн пені, 1607,99 грн - 3% річних та 5113,74 грн інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що передумови для виникнення відповідного спору створено позивачем, оскільки ним проігноровано досудовий порядок погашення зобов`язань, а саме з моменту повної сплати боргу до заявлення відповідних вимог позивач понад чотири роки не звертався до відповідача з відповідними претензіями.

Суд не погоджується з вищевказаними доводами відповідача, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб`єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб`єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб`єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, суд не погоджується з думкою відповідача про те, що заявлені до стягнення разом з пенею відсотки річних та інфляційні втрати є різновидом штрафних санкцій, оскільки вказані нарахування є наслідками прострочення боржником грошового зобов`язання та виступають способом захисту майнового права і інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до положень ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 статті 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Зазначене також відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова від 26.03.2019 по справі № 913/284/18).

Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання за Договором постачання природного газу від 30.09.2016 № 2514/1617-ТЕ-32 за спірний період виконано відповідачем у повному обсязі, що підтверджується позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, частин 1, 3 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Проте, позивачем не надано доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань.

При цьому, суд враховує, що відповідач є неприбутковою організацією, використовує газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (мешканцям багатоквартирного будинку), єдиним джерелом надходження коштів до ОСББ є здійснення внесків співвласниками будинку.

Отже, приймаючи до уваги, що розрахунок відповідача за природний газ залежав від своєчасності розрахунків мешканців багатоквартирного будинку, враховуючи, що розмір нарахованої позивачем пені є досить великим, а наявність збитків у позивача є недоведеною, суд визнав за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені.

З огляду на надане суду законом право на зменшення розміру штрафних санкцій та віднесення визнання розміру, до якого вони підлягають зменшенню, на розсуд суду, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача пені частково - в сумі 5627,95 грн, що становить 50% від заявленого до стягнення розміру пені - 11255,90 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5627,95 грн, 3% річних у розмірі 1607,99 грн та інфляційних втрат у розмірі 5113,74 грн є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. В частині стягнення 5627,95 грн пені суд відмовляє у задоволенні позову у зв`язку зі зменшенням розміру неустойки.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 11, 12, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 624, 625, 627, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 216, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кибальчича 45" (61071, м.Харків, вул. Кибальчича, буд. 45; код ЄДРПОУ: 36818258) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ: 20077720) - борг у загальній сумі 12349,68 грн (у тому числі: пеню в сумі 5627,95 грн; 3% річних у сумі 1607,99 грн; інфляційні втрати в сумі 5113,74 грн), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 5627,95 грн пені у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "10" квітня 2020 р.

Суддя Н.М. Кухар