Постанова

від 03.06.2020 по справі 922/441/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2020 р. Справа № 922/441/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О. , суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

без виклику сторін

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (1324 Х /3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2020 р. у справі №922/441/20 (суддя Кухар Н.М.; повний текст рішення складено 10.04.2020р. у м. Харкові)

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Кибальчича45 , м. Харків

про стягнення 17977,63 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

17.02.2020 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кибальчича 45", м.Харків, про стягнення боргу в загальному розмірі 17977,63 грн., у тому числі: пені в сумі 11255,90 грн., 3% річних у сумі 1607,99 грн, інфляційних втрат у сумі 5113,74 грн. та судового збору у розмірі 2102,00 грн. (а.с.1-6).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2020 розгляд справи №922/441/20 здійснено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 65-66).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору 2514/1617-ТЕ-32 від 30.09.2016 та приписів чинного законодавства, несвоєчасно виконав зобов`язання з оплати за переданий позивачем природний газ у період з листопада 2016 року по березень 2017 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2020 року по справі №922/441/20 позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволені частково.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кибальчича 45" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" борг у загальній сумі 12349,68 грн., у тому числі: пеню в сумі 5627,95 грн; 3% річних у сумі 1607,99 грн; інфляційні втрати в сумі 5113,74 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

В частині стягнення 5627,95 грн. пені у позові відмовлено (а.с. 101-107).

Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідачем не виконані умови договору постачання природного газу 2514/1617-ТЕ-32 від 30.09.2016 щодо оплати за переданий позивачем природний газ у період з листопада 2016 року по березень 2017 року, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три відсотки річних від простроченої суми. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахована сума пені визнана судом першої інстанції такою, що здійснена в порядку та в розмірі, передбаченому договором. При цьому господарський суд врахував заявлене відповідачем клопотання про зменшення нарахованої пені. Так, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення вимоги відповідача щодо зменшення розміру пені та зменшив її розмір на 50%.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія« Нафтогаз України» , м.Київ звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку, в якій просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2020 року по справі №922/441/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 5627,95 грн., прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги АТ НАК Нафтогаз України задовольнити, стягнути з відповідача неустойку у сумі 5627,95 грн. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Скаржник вважає зазначене рішення суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значенням для справи.

АТ НАК Нафтогаз України в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині зменшення заявленої до стягнення пені на 50 %.

Скаржник зазначає, що право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом.

Апелянт вважає, що боржник належним чином не виконав свої зобов`язання щодо сплати суми основного боргу на протязі тривалого терміну, а тому зменшення пені на 50% було незаконним та необґрунтованим.

На думку апелянта, збитковість підприємства не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. Позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, і вважає, що судом першої інстанції було незаконно зменшено пеню на 50%.

Суд не надав належної оцінки ступеню виконання зобов`язань боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, що призвело до порушення судом приписів статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551,599,625 Цивільного кодексу України.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2020р. сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф. (а.с. 132).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020р. по справі №922/441/20 поновлено пропущений процесуальний строк апелянту для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2020, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк відповідачу до 26.05.2020 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи, встановлено учасникам справи строк до 26.05.2020 включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги у справі № 922/441/20 з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а.с.133-135).

29.05.2020р. на адресу Східного апеляційного господарського суду, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання позивачу у справі, який був відправлений поштою 26.05.2020, у якому останній просить суд залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та судові витрати покласти на позивача (а.с. 140-145).

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Малозначними є справи, визначені частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, до таких відносяться:

- справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі є стягнення пені в розмірі 11255,90 грн., 3% річних у розмірі 1 607,99 грн., інфляційних втрат у сумі 5113,74 грн., що загалом складає 17977,63 грн.

Відповідно ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали господарської справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є юридичною особою (код ЄДРПОУ 20077720), що підтверджено Статутом (а.с. 59) та інформацією з ЄДР.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменувати його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Кибальчича 45 є юридичною особою (код ЄДРПОУ 36818258), що підтверджено інформацією з ЄДР.

Предметом діяльності відповідача згідно з відомостей з витягу ЄДР є, зокрема, комплексне обслуговування об`єктів .

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Кибальчича 45" підписано договір постачання природного газу № 2514/1617-ТЕ-32 від 30.09.2016, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (а.с. 11-19).

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.1, п.1.2 договору).

У пункті 2.1 договору сторони обумовили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 включно природний газ обсягом 61 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень 2016 року - 9 тис.куб.м., листопад 2016 року - 10 тис.куб.м., грудень 2016 року - 10 тис.куб.м., січень 2017 року - 11 тис.куб.м., лютий 2017 року - 11 тис.куб.м., березень 2017 року - 10 тис.куб.м.

Згідно з п.3.4 договору, приймання - передача природного газу, переданого постачальником у відповідному місяці постачання, оформляються актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі комерційного вузда обліку природного газу.

Споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газотранспортної системи. Разом з копіює акту споживач за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі з цим договором); підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта-приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п.3.5).

Згідно з п. 3.6 постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою.

Згідно з п.5.2 договору, ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4 договору).

У пункті 6.1 договору сторони обумовили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п. 6.2 договору сторони погодилися, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховуються пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.8.2 договору).

Згідно з п.12.1 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 31.03.2017 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір постачання природного газу № 2514/1617-ТЕ-32 від 30.09.2016 підписаний обома сторонами без розбіжностей та скріплений відбитками печаток обох підприємств.

Додатковою угодою №1 від 23.01.2017 до договору постачання природного газу від 30.09.2016 № 2514/1617/ТЕ-32 доповнено розділ 1 Предмет договору після пункту 1.2 пункту 1.3 в наступній редакції необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункту 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно (а.с. 20-21).

Додаткова угода №1 від 23.01.2017 підписана сторонами та скріплена печатками.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору постачання природного газу № 2514/1617-ТЕ-32 від 30.09.2016 позивач протягом періоду з листопада 2016 по березень 2017 року включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 358 113,14 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу: від 30.11.2016 на суму 50811,67 грн; від 31.12.2016 на суму 86038,25 грн.; від 31.01.2017 на суму 88309,58 грн.; від 28.02.2017 на суму 76389,48 грн.; від 31.03.2017 на суму 56564,16 грн. (а.с 26-30).

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.

Між тим, як повідомляв позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов`язання, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню в розмірі 11255,90 грн., інфляційні 5113,74 грн., 3% річних у сумі 1607,99 грн., які просив стягнути згідно поданого позову.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано господарському суду сальдо по підприємству «ОСББ Кабальчича 45» з 01.10.2016 по 31.10.2019, операції по договору 2514/1617-ТЕ-32 за період 01-10-2016 по 31.10.2019 (а.с. 31-32).

Також, матеріали справи містять виписки АТ Ощадбанка щодо руху коштів по рахунках сторін за спірним договором (а.с. 33-58).

З вказаних документів судом встановлено та не заперечується сторонами, що поставлений позивачем природний газ у період з листопада 2016 року по березень 2017 року, загальною вартістю 358 113,14 грн., оплачений відповідачем повністю, однак з порушенням строків оплати, визначених п. 6.1 договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідач оплату за переданий позивачем газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, що стало підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між сторонами склалися правовідносини з постачання природного газу. Спір стосується наявності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з простроченням зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого газу. При цьому рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 50% суми заявленої до стягнення пені.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір. Договір в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору.

Пунктами 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 8.2 договору сторони узгодили, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , відповідно до яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунки АТ НАК Нафтогаз України , дійшов правомірного висновку, що 11255,90 грн. - пені, 1607,99 грн. - 3% річних, 5113,74 грн. інфляційних втрат позивачем нараховані відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлено клопотання щодо зменшення розміру санкцій заявлених позивачем на 90 %, яке мотивовано таким.

З порушенням строків оплати відповідач погодився, та водночас зазначив, що відповідач є неприбутковою організацією, використовує газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (мешканцям багатоквартирного будинку), єдиним джерелом надходження коштів до ОСББ є здійснення внесків співвласниками будинку. Станом на дату подання позову у відповідача була відсутня заборгованість за договором постачання природного газу №2514/1617/ТЕ-32 від 30.09.2016.

На підтвердження таких обставин господарському суду надані відповідні документи.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у ст. 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Від позивача до суду першої інстанції заперечень проти клопотання відповідача не надходило.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач є неприбутковою організацією, використовує газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (мешканцям багатоквартирного будинку), єдиним джерелом надходження коштів до ОСББ є здійснення внесків співвласниками будинку.

Також судом першої інстанції взято до уваги добросовісну поведінку відповідача (сума основного боргу була повністю погашена відповідачем на момент звернення позивача з позовом), його фінансовий стан, а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку із таким простроченням.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції відзначає, що мінімальний розмір збитків, який міг понести позивач, компенсується за рахунок стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань та 50 % заявленої до стягнення пені.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та зменшено розмір штрафних санкцій. А тому такі доводи відхиляються як необґрунтовані.

Колегія суддів вказує, що суд першої інстанції врахував також майнові інтереси позивача, оскільки зменшив розмір неустойки саме на 50%, а не на 90%, як просив відповідач, що, в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги про зворотнє.

Доводи скаржника на те, що місцевим господарським судом у розгляді справи порушені приписи статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження у розгляді апеляційної скарги останнього.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення від 07.04.2020р. в частині визначення належної до стягнення пені шляхом зменшення її розміру на 50% до суми 5627,95 грн. ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні, доводи апеляційної скарги загалом не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення в частині зменшення розміру пені, оскільки зменшення пені є правом суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2020р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" - без задоволення.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2020 року у справі № 922/441/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2020 року у справі № 922/441/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2020.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота