Постанова

від 07.04.2020 по справі 299/180/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

7 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 299/180/18

провадження № 51-1156 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2019 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився та проживає у АДРЕСА_1 , судимого 20 листопада 2015 року Виноградівським районним судом Закарпатської області за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, котрий народився та проживає у АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2015 року та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 28 грудня 2017 року приблизно о 1 год, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з метою вчинення крадіжки, проник на територію домогосподарства, що розташоване на АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав лазерний прожектор марки «JUMI», заподіявши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 587,4 грн.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що положення ст. 71 КК щодо ОСОБА_7 застосовані неправильно, оскільки останній підлягав звільненню від відбування покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2015 року на підставі ст. 4 Закону України «Про амністію у 2016 році». Тому, не застосувавши щодо ОСОБА_7 амністію та призначивши на підставі ст. 71 КК покарання за сукупністю вироків, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону посилається на нероз`яснення ОСОБА_7 його прав у суді першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що ОСОБА_7 неосвічений, тому саме лише вручення йому пам`ятки про права й обов`язки було недостатнім для забезпечення належного захисту, а потребувало роз`яснення викладеної у пам`ятці інформації. Також, посилається на формальну участь у кримінальному провадженні захисника ОСОБА_10 , котрий не здійснив ефективного захисту інтересів ОСОБА_7 , зокрема, не роз`яснив останньому право на звільнення від відбування покарання за попереднім вироком на підставі амністії. З урахуванням тяжкості вчиненого злочину та даних про особу винного, призначене ОСОБА_7 покарання вважає занадто суворим.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_7 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка вчиненого за ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв`язку з незастосуванням щодо засудженого положень ст. 4 Закону України «Про амністію у 2016 році» та призначенням остаточного покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків, то вони є неспроможними.

Відповідно до приписів ст. 71 КК якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів справи, злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК, ОСОБА_7 вчинив у період іспитового строку за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2015 року. На день постановлення вироку за цей злочин невідбута ОСОБА_7 частина покарання за попереднім вироком складала 5 років позбавлення волі.

З огляду на це, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, суд правильно застосував положення ст. 71 КК та визначив остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, розмір якого є більшим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Питання звільнення ОСОБА_7 на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» від відбування покарання, призначеного вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2015 року, в даному випадку не належало до предмету судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, натомість підлягало вирішенню в порядку виконання попереднього вироку. Крім того, на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_7 не відбув половину призначеного йому попереднім вироком покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а тому положення ст. 4 цього Закону щодо нього не підлягали застосуванню.

Вирок суду щодо ОСОБА_7 є законним і обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Переглянувши вирок в межах доводів апеляційної скарги захисника, апеляційний суд надав їм належну оцінку та з зазначенням підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, правильно залишив її без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_7 без зміни. Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Доводи касаційної скарги захисника про необхідність скасування судових рішень у зв`язку з нероз`ясненням ОСОБА_7 його прав у суді першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими.

Так, згідно з приписами ст. 345 КПК судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам`ятку про їх права та обов`язки, передбачені цим Кодексом. Після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам`яткою головуючий з`ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов`язки і у разі необхідності роз`яснює їх.

Виконання зазначених приписів є гарантією дотримання прав учасників судового провадження, у тому числі права обвинуваченого на захист, та спрямоване на ефективну реалізацію таких прав під час здійснення судового провадження.

Приймаючи рішення щодо того чи є підставою для скасування судових рішень нероз`яснення обвинуваченому прав та обов`язків в суді, слід визначити чи була необхідність такого роз`яснення і яким чином це вплинуло на ефективність реалізації обвинуваченим його прав, перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується захисником у касаційній скарзі, під час здійснення провадження в судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_7 вручалась пам`ятка про права й обов`язки. При цьому, на запитання головуючого в апеляційній інстанції чи зрозумілі ОСОБА_7 права, чи роз`яснювались вони йому судом першої інстанції та чи є необхідність їх роз`яснення в апеляційному порядку, останній відповів що свої права знає і не потребує їх роз`яснення.

Таким чином, враховуючи що дане кримінальне провадження є не першим, в якому ОСОБА_7 бере участь в якості обвинуваченого, при цьому захист його інтересів в суді першої й апеляційної інстанцій здійснювався професійним адвокатом, підстав вважати, що в даному випадку роз`яснення судом прав і обов`язків обвинувачену було необхідним і невиконання цього вплинуло на ефективність реалізації ОСОБА_7 права на захист, колегія суддів не вбачає.

Також, відсутні підстави стверджувати про формальну участь у кримінальному провадженні захисника ОСОБА_10 . Зі скаргами на неналежне виконання ОСОБА_10 своїх обов`язків під час провадження в суді першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_7 не звертався, питань про відмову від захисника чи необхідність його заміни не ставив.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 50, ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Враховуючи, що остаточне покарання ОСОБА_7 , призначене йому згідно ст. 71 КК за сукупністю вироків, лише на 1 місяць позбавлення волі є більшим від невідбутого покарання за попереднім вироком, підстав вважати таке покарання явно несправедливим внаслідок суворості, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2019 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11