Постанова

від 25.03.2020 по справі 654/881/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 654/881/18

провадження № 61-12436св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Голопристанська районна державна адміністрація Херсонської області,

розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_3 , на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 лютого 2019 року в складі судді Сіянка В. М. та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 травня 2019 року в складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - Голопристанської РДА), в якому просила визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Голопристанської РДА від 14 лютого 2006 року № 67 в частині затвердження документації із землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 10,06 га для ведення фермерського господарства на території Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 704008 від 20 квітня 2006 року, виданий ОСОБА_2 на підставі вищевказаного розпорядження; визнати за нею право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивувала тим, що на підставі рішення Голопристанської РДА № 81 від 30 квітня 1999 року їй було надано у постійне користування 31,4 га землі для ведення селянського (фермерського) господарства. В подальшому рішеннями Голопристанської РДА від 06 липня 2000 року № 173 та від 05 жовтня 2000 року № 191 було збільшено площу, відведену їй для ведення фермерського господарства на 39,6 га та 6,6 га відповідно, внаслідок чого загальна площа земельної ділянки складала 77,6 га. На підставі розпорядження голови Голопристанської РДА № 67 від 14 лютого 2006 року земельна ділянка площею 10,06 га, із земель наданих їй у користування, без її відома передана ОСОБА_2 У квітні 2006 року на вказану ділянку відповідач отримала державний акт.

Оскільки ОСОБА_2 не була членом сім`ї та родичем голови фермерського господарства, включення її до членів фермерського господарства, на думку позивача, проведено з порушенням вимог Закону України Про фермерське господарство . Відповідач не мала права на отримання земельної ділянки при розпаюванні земель фермерського господарства. Відсутність у відділі Держгеокадастру у Голопристанському районі документації із землеустрою, на підставі якої ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку, додатково свідчить про незаконність видачі їй державного акта.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що ОСОБА_2 , яка не була членом сім`ї або родичем голови фермерського господарства ОСОБА_4 , не мала права бути членом її фермерського господарства та на отримання спірної земельної ділянки у власність, а тому позивач як законний користувач земельної ділянки має право оспорювати набуття її відповідачем у власність. Однак позивачем пропущено позовну давність, про застосування наслідків пропуску якої заявлено відповідачем, що стало підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити її позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц щодо права власника нерухомого майна на пред'явлення негаторного позову упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Апеляційний суд також не надав оцінки відповіді відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі від 28 серпня 2018 року № 705/0/110-18, відповідно до якої документація із землеустрою спірної земельної ділянки відсутня.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року від Голопристанської РДА на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити її без задоволення. Вказує, що позивач станом на день видачі державного акта на право власності на спірну земельну ділянку була обізнана щодо можливого порушення її майнових прав.

У вересні 2019 року на адресу суду від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу. У відзиві зазначено, що касаційна скарга є безпідставною, а оскаржувані судові рішення - законними та обґрунтованими. Посилання позивача на висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, є помилковим, оскільки такі стосуються негаторного позову. В цій справі позивач не є власником спірної земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що на підставі рішень Голопристанської РДА від 30 квітня 1999 року № 81, від 06 липня 2000 року № 173, від 05 жовтня 2000 року № 191 ОСОБА_1 надано у постійне користування земельна ділянка площею 77,6 га, яка розташована на території Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

22 серпня 2001 року Голопристанською РДА було зареєстровано фермерське господарство Владислава (далі - ФГ Владислава ).

Згідно зі статутом ФГ Владислава у новій редакції, зареєстрованого 26 грудня 2003 року, головою цього ФГ є ОСОБА_1 , а членами - 5 осіб, у тому числі й ОСОБА_2 (пункти 5.3, 5.4).

Відповідно до протоколу № 2 засідання членів ФГ Владислава від 09 січня 2004 року прийнято рішення про надання голові та членам фермерського господарства земельних часток (паї) в рівних долях.

На підставі заяв ОСОБА_1 та інших членів господарства рішенням Новофедорівської сільської ради № 304 від 16 січня 2004 року було погоджено виготовлення технічної документації для виділення земельної частки (паю) із земель ФГ Владислава позивачу, а також ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Розпорядженням голови Голопристанської РДА № 144 від 07 квітня 2004 року надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передачі у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель раніше наданих у користування для ведення фермерських господарств на території Новофедорівської сільської ради голові та членам ФГ Владислава .

В подальшому на замовлення позивача ДП Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою розробив технічну документацію із землеустрою щодо передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та іншим членам фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства.

Висновком Голопристанського районного відділу земельних ресурсів погоджено технічну документацію щодо передачі земельної ділянки у власність із земель ФГ Владислава ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

Розпорядженням голови Голопристанської РДА від 14 лютого 2006 року № 67 було затверджено документацію із землеустрою щодо передачі у власність голові та членам ФГ Владислава земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Новофедорівської сільської ради.

На підставі вищевказаного розпорядження, ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 10,06 га на території Новофедорівської сільської ради для ведення фермерського господарства, про що свідчить державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА № 704008, виданий 20 квітня 2006 року.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Частинами першою, другою статті 1 Закону України Про фермерське господарство (далі - Закон) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Вказана норма також відображена в пункті 5.2 статуту ФГ Владислава .

Відповідно до частини першої, другої статті 13 Закону члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність земельні ділянки із раніше наданих їм у користування, у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 916/978/17 (провадження № 12-100гс18) зроблено висновок, що справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи. З огляду на положення статті 84 ЦК України , частини п`ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України Про господарські товариства , Закону України Про акціонерні товариства , статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України Про фермерське господарство , статей 6, 8, 19 та 21 Закону України Про кооперацію корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб .

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на запереченні одним членом фермерського господарства права іншого члена цього господарства на виділення йому у власність частини земельної ділянки, що була у користуванні фермерського господарства, цей спір має всі ознаки корпоративного, який відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України належить до юрисдикції господарського суду, у зв'язку з чим відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) провадження у справі підлягає закриттю.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX , пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460- IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі . Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції .

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статі 256 ЦПК України, у редакції Закону № 460-IX, роз`яснює позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, протягом днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки суди першої і апеляційної інстанції розглянули справу, яка не підлягає розгляду загальним судом в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарського суду, ухвалені судові рішення відповідно до частин першої і другої статті 414 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) належить скасувати із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 414 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 лютого 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання незаконним та скасування розпорядження в частині затвердження документації із землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук