Постанова

від 09.04.2020 по справі 469/1687/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.04.20

22-ц/812/592/20

Провадження № 22-ц/812/592/20 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2020 року м. Миколаїв

справа № 469/1687/17-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів:Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Біляєвою В.М.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

Березанської районної державної адміністрації,

Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

(третя особа - Ташинська сільська рада Березанського району Миколаївської області)

про визнання права на земельну частку (пай)

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області, ухвалене 17 січня 2020 року суддею Гапоненко Н.О. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного рішення не зазначена),

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Березанської районної державної адміністрації (третя особа - Ташинська сільська рада) про визнання права на земельну частку (пай). За клопотанням позивача до участі у справі як відповідача також залучено ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області (а.с.109).

Позивач зазначав, що з 10 лютого 1997 року по 25 листопада 2004 року був членом КСП Дружба в с. Ташине Березанського району Миколаївської області. 21 листопада 1995 року КСП Дружба отримало державний акт на право колективної власності на земельну ділянку для подальшого її паювання між членами господарства. За рішенням правління КСП Дружба від 22 січня 2000 року його було включено до списку членів КСП на отримання земельного паю з земель резерву (запасу) та передано список на розгляд сільській раді. Проте, на відміну від інших осіб з цього списку, він не отримав сертифікат на земельну частку (пай). Середній розмір земельної частки (паю) в межах території Ташинської сільської ради становив 10, 28 га.

Посилаючись на порушення його права на отримання земельної частки (паю) як члена КСП, яке, як він вважає, набув з лютого 1997 року, та наявність резервного фонду та земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення в межах Ташинської сільської ради, ОСОБА_1 просив поновити строк позовної давності та визнати за ним право на земельну частку (пай) в розмірі 10,28 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель запасу на території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.54-56).

У відзиві (поясненнях) на позов (як третя особа, а згодом і як відповідач) представник ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області позов не визнав, посилаючись на відсутність у позивача права на земельну частку (пай) та інших підстав для отримання землі державної власності із земель запасу. До того ж відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог ОСОБА_1 .

У відповіді на відзив представник позивача посилався на пропуск представником ГУ Держгеокадастру строку на подачу відзиву та відсутність довіреності представника.

Відповідач - Березанська районна державна адміністрація та третя особа - Тишинська сільська рада своєї позиції щодо позову не повідомили, участі в судових засіданнях не приймали.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що, оскільки ОСОБА_1 на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акту на право колективної власності на землю не був членом КСП Дружба , то не набув права на земельну частку (пай). Позовна давність застосовується лише при наявності порушеного права.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просив рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги. Апелянт посилався на те, що має право на земельну частку (пай) як новоприйнятий член господарства з резервного фонду. При цьому як інші члени, включені до того ж списку сертифікати на земельну частку (пай) отримали.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області підтримав всі доводи, якими заперечував позов, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

В судове засідання апеляційного суду відповідач та треті особи не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Справу розглянуто за участю позивача ОСОБА_1 .

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, пунктом 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ) визначено, що право на земельний пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами цього підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Отже, право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акту на право колективної власності на землю з обов`язковим додатком - списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.

Зі змісту наведеного вбачається, що право на земельну частку пай набуває особа, яка на момент одержання підприємством акту на право колективної власності на землю була його членом.

Судом встановлено, що КСП Дружба отримало державний акт на право колективної власності на землю для ведення сільськогосподарського виробництва в межах території Ташинської сільської ради 21 листопада 1995 року (а.с. 17- 22).

У списку членів КСП Дружба , який було додано до державного акту, прізвище ОСОБА_1 не значиться (а.с. 14-16).

В члени КСП Дружба Діденка О.В. було прийнято 10 лютого 1997 року (а.с. 9,10).

Отже, на момент одержання КСП Дружба державного акту на право колективної власності на землю (21 листопада 1995 року) ОСОБА_1 не був членом цього підприємства, а тому не набув права на земельну частку (пай) при паюванні колективних земель відповідно до Указу .

Висновок суду першої інстанції за цих обставин, викладений в мотивувальній частині судового рішення, відповідає вимогам земельного законодавства.

Разом з тим, в позовній заяві ОСОБА_1 посилався також на своє право отримати земельну частку з земель резервного фонду як новоприйнятий член КСП у 2000 році, але при цьому просив визнати право на земельну частку з земель запасу.

Цих обставин суд першої інстанції не досліджував та висновки щодо них в судовому рішенні не навів.

Оцінюючи обставини, на які посилався позивач, та його позовні вимоги апеляційний суд виходить з такого.

Земельний Кодекс 1990 року, який діяв на час виникнення спірних відносин, передбачав землі запасу, як окрему категорію землі. Відповідно до статті 80-81 цього Кодексу до земель запасу відносились землі, не передані у власність або не надані у постійне користування, які перебували у віданні сільських, селищних районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Рад народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.

При цьому діюче тоді земельне законодавство не передбачало (не передбачає і на цей час) права на отримання з земель запасу земельної частки (паю) як в процесі розпаювання колективних земель, так і для забезпечення потреб новоприйнятих членів КСП.

Отже, права на отримання земельної частки (паю) з земель запасу ОСОБА_1 не має.

Водночас, відповідно до статті 5 ЗК 1990 року на території сільських і селищних рад створювались резервні фонди земель у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Резервний фонд земель перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Пунктом 7 Указу також передбачено створення (під час передачі земель у колективну власність) резервного фонду, який використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Умови та порядок перерозподілу земель резервного фонду, в тому числі і щодо новоприйнятих членів сільськогосподарських підприємств, містять Рекомендації щодо порядку перерозподілу земель резервного фонду з метою використання їх за цільовим призначенням, схвалені НТР Держкомзему України від 21 серпня 1998 року (далі -Рекомендації).

За пунктом 2.1 розділу 2 Рекомендацій орган місцевого самоврядування на підставі заяв новоприйнятих членів сільськогосподарського підприємства та клопотання комісії по перерозподілу приймає рішення про передачу у колективну власність із резервного фонду земельної ділянки у розмірах суми площ середніх земельних часток (паїв) цих громадян.

Юридичний і технічний процес передачі земель резервного фонду в колективну власність здійснюється землевпорядними організаціями, які мають на це право за договорами з відповідними господарствами. Матеріали оформляються в технічну документацію, яка розглядається і затверджується відповідним органом місцевого самоврядування. Виготовляється технічна документація щодо передачі земель з резервного фонду в колективну власність (пункт 2.4 розділу 2 Рекомендацій).

Оформлення та видача новоприйнятим членам господарств сертифікатів на право на земельну частку (пай) проводиться у

відповідності з вимогами пунктів 9, 10, 11 Методичних рекомендацій

щодо паювання земель, переданих у колективну власність

сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджених

Держкомземом України 20.02.96 N 11 (пункт 2.5 розділу 2 Рекомендацій).

Організацію виділення в натурі земельних ділянок резервного фонду урегульовано нормами розділу 5 Рекомендацій.

Отже, процес отримання земельної частки (паю) з земель резервного фонду передбачає такі етапи як подання особою заяви про це; рішення комісії по перерозподілу з відповідним клопотанням; рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки із резервного фонду у колективну власність новоприйнятих членів (при цьому розмір ділянки визначається сумою площ середніх земельних часток (паїв) цих громадян); складання та затвердження технічної документації; оформлення та видача сертифікатів на земельну частку (аналогічний процесу паювання за Указом); виділення землі в натурі.

При цьому порядок передачі земельних ділянок з резервного фонду новоприйнятим членам КСП (розділ 2 Рекомендацій ) не передбачає ухвалення рішення органу місцевого самоврядування про передачу ділянок у приватну власність (на відміну від порядку перерозподілу земель резервного фонду для інших осіб - пункт 3.2 розділу 3 Рекомендацій).

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що права осіб, які набули право на земельну частку(пай) в процесі розпаювання земель колективної власності за Указом, відмінні від прав осіб, прийнятих до КСП після розпаювання землі, а саме вони регулюються різними нормами, мають різні умови та реалізуються в іншому порядку.

Судом встановлено, що 22 січня 2000 року на загальних зборах (зборах правління) КСП Дружба прийняте рішення, яким затверджено списки та ініційоване клопотання перед Ташинською сільською радою про виділення землі (паїв) новим членам КСП з резервного фонду. До цих списків включено ОСОБА_1 (а.с. 27-32, 33).

За змістом рішенням Ташинської сільської ради № 11 від 14 квітня 2000 року (пункт 1) земельні ділянки з резервного фонду передані у власність новоприйнятим членам КСП Дружба згідно списку, до якого включено і ОСОБА_1 (а.с. 59, 62).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про передачу у колективну власність новоприйнятих членів КСП земельної ділянки із резервного фонду (пункт 2.1 розділу 2 Рекомендацій); про складення та затвердження технічної документації органом місцевого самоврядування (пункт 2.4 розділу 2 Рекомендацій); про виготовлення та видачу сертифікатів на ім`я осіб, які були включені до списку (пункт 2.5 розділу 2 Рекомендацій); про виділення цих ділянок в натурі (розділ 5 Рекомендацій).

Позивач посилався на те, що інші новоприйняті члени КСП з цього списку отримали сертифікати, а згодом і земельні ділянки. Проте ці обставини можуть свідчити про те, що загальна ділянки з резервного фонду була виділена з урахуванням і частки ОСОБА_1 , тобто його право як новоприйнятого члена було реалізоване на етапі передачі його частки землі у колективну власність новоприйнятим членам КСП, а можливе порушення цих прав сталось на інших стадіях цього процесу (виготовлення технічної документації, оформлення, видача сертифікатів тощо). Такий спір має інший характер (спір щодо права на земельну ділянку) та інших учасників.

Крім того, ОСОБА_1 хоча і посилався на порушення його прав як новоприйнятого члена КСП, але не обґрунтовував свій позов (підстави позову) фактами порушення порядку, передбаченого Рекомендаціями; доказів цього не надавав, а просив визнати за ним право на земельну частку (пай) з земель запасу. В межах заявленого позову вимоги про визнання права на земельну частку (пай) із земель резервного фонду, у будь-якому разі, не можуть бути задоволені.

Отже, ОСОБА_1 не довів порушення права на земельну частку (пай) як в процесі розпаювання колективних земель відповідно до Указу, так і в процесі передачі землі з резервного фонду у колективну власність новоприйнятих членів КСП.

Оскільки суд першої інстанції оцінку цим обставинам не дав, судове рішення підлягає зміні з доповненням його висновками в редакції цієї постанови.

Керуючись статями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2020 року змінити. Доповнити судове рішення висновками в редакції мотивувальної частини цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 10 квітня 2020 року