Рішення

від 10.04.2020 по справі 320/6675/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2020 року № 320/6675/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2019 №0008124108.

Позовні вимоги ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" обґрунтовує тим, що викладені в акті перевірки обставини та факти не відповідають дійсності, оскільки позивач мав всі законні підстави для формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин з контрагентом ТОВ "Врожай Агро", що підтверджується первинною документацією. Стверджено, що господарські операції ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" та ТОВ "Врожай Агро" реально існували та оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Позивач вважає, що податковий орган не має законних підстав робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем, у зв`язку із чим посилається на безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмовий відзив проти позову, зазначив, що посадові особи Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про завищення ПАТ "Миронівським заводом по виготовленню круп і комбікормів" суми податкового кредиту на суму 97770,00 грн.

Ухвалою суду від 09.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 17.03.2020, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились. Разом з цим, через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи наведене та керуючись приписами статті 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів (ідентифікаційний код 00951770, місцезнаходження: 08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1), зареєстроване 13.06.1996 як юридична особа.

Відповідно до детальної інформації про юридичну особу, основним видом економічної діяльності ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво нерафінованих олії та жирів.

Судом встановлено, що у період з 23.07.2018 по 17.08.2018, відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС України від 19.07.2018 №1332, працівниками ОВПП ДФС України проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань достовірності врахування сум податку на додану вартість та відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.08.2018 N 2416/28-10-41-08/00951770 "Про результати документальної планової перевірки Приватного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", яким виявлено порушення (а.с. 24-37):

1) пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 91770,00 грн;

2) пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 91770,00 грн.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено твердження про фіктивність господарських операцій між ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" та ТОВ "Врожай Агро".

Податковий орган зазначив, що відповідно до бази АІС СФП СФП ГУ ДФС у Кіровоградській області внесена облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва ТОВ ВРОЖАЙ АГРО (код ЄДРПОУ 39676020) за фактом створення та діяльності підприємства до ЄРДР внесено кримінальне провадження №32017120010000006 за ст.205 КК України.

Також, відповідно до бази АІС Податковий блок підсистеми Пов`язані особи встановлено що засновник, керівник, головний бухгалтер в одній особі Оліневич Аліна Валеріївна являється засновником: ТОВ Врожай Агро (код ЄДРПОУ 39676020), ГО ЦЕНТР СТОП КОРУПЦІЇ (код ЄДРПОУ 42301557), ГО ВАРТОВІ ЕКОЛОГІЇ (код ЄДРПОУ 42302241).

На переконання перевіряючих, наведене свідчить про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0008124108 від 31 серпня 2018 року, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 91 770,00 грн (а.с. 21).

Позивач, вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі по тексту - Податковий кодекс).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.7 Податкового кодексу, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз наведених вище положень Податкового кодексу дає підстави для висновку, що суми податку на додану вартість, сплачені платником податків авансом у попередньому або звітному податковому періодах постачальникам товарів/послуг, враховуються при розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у випадку прийняття платником податків рішення про повернення суми бюджетного відшкодування за умови наявності у такого платника податків відповідного права на отримання бюджетного відшкодування.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі по тексту - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини першої статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, зокрема: господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1); первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо (пункт 2.4).

З системного аналізу наведених вище положень законодавства з`ясовується, що єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, є належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи за результатами реальної господарської операції, що підтверджують її повноту та зміст відповідно до цілей господарської діяльності платника податків.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14 січня 2015 року №К/9991/72258/12, від 21 жовтня 2014 року №К/800/6170/14 та від 26 серпня 2014 року №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Як встановлено у ході розгляду справи, відповідачем ставляться під сумнів господарські відносини між ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" та ТОВ "Врожай Агро" у період травня 2018 року.

Взаємовідносини між контрагентами виникли на підставі договору купівлі-продажу від 05.03.2018 №9187/м, в якому передбачено поставка товару соняшник 2017 року покупцю на умовах Інкортермс 2010 - DAP, відповідно до додатку №1 від 05.03.2018 п.7 загальна кількість Товару, яка підлягає постачанню, визначається як кількість фактичного поставленого Товару згідно даних, вказаних у видаткових і податкових накладних (а.с. 39-48).

Оплата товару здійснена на банківський рахунок контрагента - ТОВ "Врожай Агро", що не спростовується податковим органом.

Місце передачі товару зерновий склад ПрАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів , який розташований за адресою Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1.

на підтвердження виконання умов договору, до перевірки надавались:

1) податкова накладна від 08.05.2018 №13(а.с. 56);

2) податкова накладна від 10.05.2018 №17(а.с. 55);

3) видаткова накладна від 08.05.2018 №49 (а.с. 50);

4) видаткова накладна від 10.05.25018 №51 (а.с. 49);

5) товарно-транспортна накладна від 08.05.2018 №151(а.с. 53);

6) товарно-транспортна накладна від 10.05.2018 №132 (а.с. 51).

Водночас, контролюючий орган прийшов до висновку про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом.

Суд вважає такі доводи контролюючого органу помилковими, з огляду на наступне.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Суд наголошує, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, його контрагентів, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Податковий орган дійшов висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами лише на підставі аналізу податкової звітності з податкових інформаційних баз. У той же час, контролюючим органом не встановлювалась можливість укладення контрагентами інших цивільних договорів, як і не доведена неможливість вчинення робіт згідно укладених з позивачем договорів офіційно задекларованими працюючими особами контрагентів позивача.

Слід зазначити, що акт перевірки не містить аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами в розрізі господарських операцій, які і наведені в цьому акті. Відсутні докази на підтвердження припущень контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Єдиною підставою для висновків перевіряючих про завищення позивачем суми податкового кредиту за результатами взаємовідносин із ТОВ "Врожай Агро", стало посилання на внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне провадження №32017120010000006 за ст. 205 КК України щодо останнього.

Суд наголошує, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

У даному випадку контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують фіктивність реєстрації контрагента позивача, доказів узгодженості дій позивача та його контрагентів, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

Європейський суд з прав людини в п. 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, Європейський Суд з прав людини в п. 70, 71 рішення від 22 січня 2009 року у справі Булвес проти Болгарії зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної особи або юридичної особи у зловживанні, пов`язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов`язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливо для неї забезпечити дотримання постачальником обов`язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов`язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Суд звертає увагу, що жодного вироку суду стосовно контрагентів позивача, який набрав законної сили, представником відповідача до суду не надано.

Суд також зауважує, що сам факт заперечення причетності до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємств не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірних операцій, натомість факт виконання зобов`язань з боку позивача та його контрагента за укладеним договором, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність відповідних господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними, контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

Також, суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій платника податків з ТОВ "Врожай Агро" оскільки позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом/контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом/контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отримана від інших податкових органів податкова інформація, не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов`язків. Така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Судження контролюючого органу про нікчемність угод є висновком тільки контролюючого органу.

Вказане повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 08.08.2018 по справі №820/4428/17 (адміністративне провадження №К/9901/51373/18), від 06.11.2018 по справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Водночас, відповідно до Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні від 04 липня 2002 року №37-1V та постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 року №510 Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно зерно та зернові зберігаються на сертифікованих складах - елеваторах. При отриманні зерна та його передачі, на складах ведуться реєстри та виписуються складське свідоцтво або складська квитанція, в якій вказується поточний номер, дата видачі свідоцтва, кількість прийнятого на зберігання зерна, найменування зернового складу, а також договір складського зберігання, сертифікати.

Так, матеріали справи містять складські квитанції на зерно від 11.10.2018 №727 та від 10.05.2018 №719 (а.с. 92), а також, фотофіксацію транспортних засобів при прийнятті сільськогосподарської сировини на території позивача від ТОВ "Врожай Агро" (а.с. 136-143).

Таким чином, доводи, що наведені в акті перевірки не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 13.08.2019 №6613000088 (а.с. 12).

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2019 №0008124108.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.