Ухвала

від 09.04.2020 по справі 280/2373/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

09 квітня 2020 рокуСправа № 280/2373/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши заяву представника Громадської організації Центр розвитку бізнес-технологій та культури про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Громадської організації Центр розвитку бізнес-технологій та культури (69051, м.Запоріжжя, вул. Володарська, буд. 30; код ЄДРПОУ 26338191) до Головного управління Держпраці у Запорізької області (69032, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25; код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправно та скасування постанови та припису, визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Громадської організації Центр розвитку бізнес-технологій та культури (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП2476/314/АВ/П/ТД-ФС від 17 березня 2020 р. у сумі 47230,00 грн., винесену заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненком О.О.;

- визнати протиправним та скасувати припис на усунення порушень №ЗП2476/314/АВ/П від 04.02.2020 р., складений головним державним інспектором Стрілець А.А.;

- визнати дії та бездіяльність відповідача щодо недотримання вимог законодавства після здійснення заходу державного нагляду (контролю) в ГО ЦРБТК - неправомірними і, в рамках повноважень і юрисдикції Запорізького окружного адміністративного суду, зобов`язати усунути вчинені порушення і відновити права позивача з приводу внесених недостовірних відомостей в інтегровану автоматизовану систему державного нагляду та ненадання копій документів по розпорядженню бюджетними коштами, у випадках, коли це прямо заборонено законом.

Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх.№16381), в якій позивач просить суд: зупинити дію оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 17.03.2020 р. №ЗП2476/314/АВ/П/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу в сумі 47230,00 грн. до набрання законної сили судовим рішенням.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що оскаржувана постанова Головного управління Держпраці в Запорізькій області є виконавчим документом і може бути пред`явлена до органів державної виконавчої служби, що призведе до накладення арешту на майно, банківські рахунки та подальше безспірне списання коштів з них, що матиме негативні фінансові наслідки для позивача, що призведе до надмірних витрат та втрати позитивної ділової репутації.

За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суддя розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

Отже, ст. 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відповідно відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 34 Закону України Про виконавче провадження встановлено порядок зупинення вчинення виконавчих дій. Згідно пункту 2 частини першої вказаної статті виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій зокрема у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Таким чином, підставою для зупинення вчинення виконавчих дій належним захистом є зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

До матеріалів справи не надано жодних доказів щодо пред`явлення оскаржуваної постанови до примусового виконання.

Відтак, розглянувши подану заяву про забезпечення позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи з пов`язаності обраних заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб, який вказує позивач.

Також, суд виходить із того, що вирішення питання щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваних дій відповідача на стадії підготовчого провадження потенційно може порушити принцип безсторонності (неупередженості) адміністративного процесу.

Відтак, твердження позивача, наведені у заяві про забезпечення позову, є необґрунтованими.

Суд зазначає, що негативні наслідки, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, можуть настати лише у випадку пред`явлення оскаржуваної постанови до примусового виконання.

Отже, станом на дату звернення позивача до суду відсутні об`єктивні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином вплинути на права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача.

З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у визначений позивачем спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150-156 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Громадської організації Центр розвитку бізнес-технологій та культури про забезпечення позову у справі за позовом Громадської організації Центр розвитку бізнес-технологій та культури до Головного управління Держпраці у Запорізької області про визнання протиправно та скасування постанови та припису, визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.С. Лазаренко