Рішення

від 14.04.2020 по справі 910/17308/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2020Справа № 910/17308/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ"

про стягнення 676 635,84 грн.

Представники:

від позивача: Забашта В.О.

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МК-Фінанс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аква-Преміум про стягнення 676635,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання за кредитним договором № 236-6977/18-КЮ від 10.07.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 676635,84 грн, з яких: 500000,00 грн - заборгованість по кредиту, 71726,09 грн заборгованість по відсоткам, 97808,22 грн - пеня по кредиту, 7101,53 - пеня по відсоткам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МК-Фінанс залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; надання до суду доказів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви № 0612/1П від 06.12.2019; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

24.12.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 04.02.2020.

28.01.2020 до відділу діловодства суду від позивача та відповідача надійшла заява про затвердження мирової угоди.

У підготовче засідання 04.02.2020 прибули представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 04.02.2020 оголошено перерву до 25.02.2020.

У підготовче засідання 25.02.2020 прибули представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 25.02.2020 оголошено перерву до 03.03.2020.

У підготовче засідання 03.03.2020 прибули представники позивача та відповідача, які подали додаткові документи.

Розглянувши заяву сторін про затвердження мирової угоди, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Згідно з ч. 5 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до поданої сторонами мирової угоди сторони дійшли згоди врегулювати спір у справі №910/17308/19 на підставі взаємних поступок шляхом укладення мирової угоди, згідно з якою:

відповідач визнає свої зобов`язання по сплаті суми боргу перед Позивачем за Договором про відкриття кредитної лінії №236-6977/18-КЮ від 10 липня 2018 року, з усіма змінами та доповненнями до нього (далі по тексту - Кредитний договір №1) в розмірі 688 308 (шістсот вісімдесят вісім тисяч триста вісім) грн. 45 коп., право вимоги за яким належить Позивачу за Договором надання послуг з факторингу №236- 6977 від 21 травня 2019 року, укладеному між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МК-ФІНАНС та Акціонерним товариством ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК , з них: заборгованість за кредитом - 500 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 79 561,71 грн.; заборгованість по пені за кредитом - 100 780,82 грн.; заборгованість по пені за відсотками - 7 965,92 грн.;

відповідач визнає свої зобов`язання по сплаті суми боргу перед Позивачем за Договором про відкриття кредитної лінії №215-6977/18-КЮ від 05 березня 2018 року, з усіма змінами та доповненнями до нього (далі по тексту - Кредитний договір №2) в розмірі 7 414 159 (сім мільйонів чотириста чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн. 36 коп.. право вимоги за яким належить Позивачу за Договором надання послуг з факторингу №215-6977 від 21 травня 2019 року, укладеному між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МК-ФІНАНС та Акціонерним товариством ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК .

Як встановлено судом, позовні вимоги у даній справі обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання за кредитним договором № 236-6977/18-КЮ від 10.07.2018, у зв`язку з чим позивач, до якого перейшло право вимоги за вказаним договором на підставі договору №236-6977 надання послуг з факторингу, просить суд стягнути з відповідача 676635,84 грн, з яких: 500000,00 грн - заборгованість по кредиту, 71726,09 грн заборгованість по відсоткам, 97808,22 грн - пеня по кредиту, 7101,53 - пеня по відсоткам.

Таким чином, позовні вимоги у даній справі зводяться до стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла виключно на підставі кредитного договору № 236-6977/18-КЮ від 10.07.2018, тобто Кредитного договору №1 в розумінні мирової угоди, поданої сторонами.

В той же час, у тексті мирової угоди, поданої сторонами, зазначено, що відповідач визнає свої зобов`язання по сплаті суми боргу перед позивачем як за договором про відкриття кредитної лінії №236-6977/18-КЮ від 10 липня 2018 року (Кредитним договором №1), так і за договором про відкриття кредитної лінії №215-6977/18-КЮ від 05 березня 2018 року (Кредитним договором №2), тоді-як останній не був заявлений позивачем серед підстав позову про стягнення заборгованості.

При цьому, сторони вказували на те, що відповідно до ст. 192 Господарського процесуального кодексу України у мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Разом з тим, суд зазначає, що вихід за межі предмету спору у розмінні зазначеної норми можливе з урахуванням засад розумності та в межах заявлених підстав позову, тоді-як зміст мирової угоди сторін щодо визнання сторонами заборгованості за двома кредитними договорами, з яких серед підстав позову заявлений лише один, не відповідає вимогам ст. 192 Господарського процесуального кодексу України.

Наведене виключає можливість затвердження судом мирової угоди сторін, поданої у даній справі, у зв`язку з чим вона не підлягає затвердженню.

За наслідками розгляду заяви сторін про затвердження мирової угоди, суд постановив ухвалу, якою відмовив у затвердженні мирової угоди Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ".

У підготовчому засіданні 03.03.2020 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2020.

У судове засідання 17.03.2020 прибув представник позивача. Представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 17.03.2020 оголошено перерву до 14.04.2020.

У судове засідання 14.04.2020 прибув представник позивача, який підтримав позов та подав додаткові письмові пояснення. Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 14.04.2020, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 14.04.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.2018 між Публічним акціонерним товариством Вест Файненс енд Кредит Банк (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аква-Преміум (позичальник, відповідач) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №236-6977/18-КЮ (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті та шляхом надання окремих траншів надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується використовувати кредит у відповідності до його цільового призначення, своєчасно та в повному обсязі сплачувати проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Пунктами 1.2., 1.3., 1.4. Кредитного договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.07.2018 передбачено, що ліміт кредитної лінії (граничний розмір заборгованості за кредитом) складає 500000,00 грн.; розмір процентів за користування кредитом складає 22% річних; строк дії кредитної лінії закінчується 05.03.2021; позичальник повинен повернути транш - 500000,00 грн. до 10.07.2019.

Згідно з п. 4.1. Кредитного договору проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту протягом усього строку користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го по 5-те включно число місяця, наступного за тим, за який вони нараховані. У разі наявності простроченої заборгованості за кредитом після закінчення строку дії кредитної лінії проценти, нараховані за місяць, у якому відбувається фактичне повне повернення такої заборгованості, а якщо воно відбувається до 5 числа місяця, - також проценти, нараховані за попередній місяць, повинні бути сплачені у день її повернення (п. 4.2. Кредитного договору).

Пунктом 10.1. Кредитного договору передбачено, що за повне або часткове прострочення повернення заборгованості за кредитом та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за обслуговування кредитної лінії, позичальник повинен сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Згідно з п. 10.4. Кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування ним і виконання всіх інших зобов`язань позичальника за цим договором в строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної письмової вимоги зокрема у випадку невиконання, передбаченого цим договором.

Дослідивши зміст укладеного Кредитного договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що листом №13399 від 08.04.2019 Публічне акціонерне товариство Вест Файненс енд Кредит Банк вимагало у відповідача погасити прострочену заборгованість та надати засвідчені копії фінансової звітності позичальника за 2018 рік.

Судом встановлено, що листом №13473 від 24.04.2019 Публічне акціонерне товариство Вест Файненс енд Кредит Банк вимагало у відповідача на підставі п. 10.4. Кредитного договору дострокового повернення заборгованості за Кредитним договором, яка станом на 24.04.2019 складала 500000,00 грн. строкової заборгованості за тілом кредиту та 46,07 пені за несвоєчасне погашення процентів за березень 2019 року, у зв`язку з тим, що відповідачем не надано змістовної інформації щодо строків погашення простроченої заборгованості та не надано копії фінансової звітності позичальника за 2018 рік.

Судом встановлено, що 21.05.2019 між Акціонерним товариством Вест Файненс енд Кредит Банк (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю МК-Фінанс (фактор, позивач) укладено договір №236-6977 надання послуг з факторингу (далі - Договір факторингу), відповідно до якого клієнт відступає за плату факторові належні йому права вимоги за Кредитним договором, а фактор заміняє клієнта як сторону кредитора у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним договором.

Пунктом 2.2. Договору факторингу передбачено, що в дату відступлення прав вимоги клієнт вважається таким, що відступив, а фактор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони кредитора за Кредитним договором та договорами забезпечення.

Відповідно до п. 3.1. Договору факторингу загальна вартість прав вимоги за договором становить 515068,50 грн.

Згідно з п. 5.1. Договору факторингу в дату зарахування на рахунок клієнта, що визначений у договорі, суми вартості прав вимоги, що передбачена п. 3.1. Договору, клієнт передає, а фактор приймає документи, про що складається акт приймання-передачі за формою, наведеною в додатку №1 до договору; приймання-передача документів здійснюється уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням клієнта.

Пунктом 1.1. Договору факторингу передбачені наступні визначення термінів, що вживаються у даному договорі: боржник - відповідач; права вимоги - всі права вимоги клієнта до боржника за Кредитним договором на дату відступлення прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості забезпеченого кредитора щодо виплати суми боргу за Кредитним договором; дата відступлення прав вимоги - робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі документів; розрахунок заборгованості - письмовий документ, що підписаний уповноваженою особою клієнта та скріплений печаткою клієнта, що містить детальні відомості про розмір боргу боржника перед клієнтом, підтверджує суму прав вимоги та складається за формою, вказаною в додатку 2 до договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором, остання складає: заборгованість за кредитом 500000,00 грн., заборгованість за відсотками 15068,50 грн., заборгованість по пені за кредитом 7191,78 грн., заборгованість по пені за відсотками 202,12 грн., всього 522462,40 грн.

Дослідивши зміст укладеного між Акціонерним товариством Вест Файненс енд Кредит Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю МК-Фінанс Договору факторингу, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором факторингу.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

При цьому, згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом п. 1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №352 від 06.02.2014 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року N 231" в редакції від 25.09.2015, чинній на дату укладанння Договору факторингу, до фінансової послуги факторингу відноситься сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Отже, необхідними ознаками для кваліфікації правовідносин як факторингу є, в тому числі, здійснення фінансування клієнта та отримання фактором плати за користування клієнтом грошовими коштами, які надаються під відступлення права вимоги.

В свою чергу, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Суд зазначає, що відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це заміна особи у зобов`язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов`язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

При цьому, що ринкова вартість права вимоги, яке відступається за договором уступки, не обов`язково дорівнює розміру уступленого права вимоги. Так, при визначенні ринкової вартості майнового права (яким є право вимоги) можуть братись до уваги економічні та інші показники (зокрема, можливість фактичного отримання задоволення вимог кредитора боржником (його фінансовий стан), обставини спливу позовної давності щодо вимог, які будуть заявлятись до боржника, наявність способів забезпечення виконання основного зобов`язання тощо).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13.04.2016 у справі № 3-238гс16, плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, за змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг факторинг є фінансовою послугою. Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Якщо право вимоги відступається за номінальною вартістю без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.1. Договору факторингу загальна вартість прав вимоги за договором становить 515068,50 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором, остання складає: заборгованість за кредитом 500000,00 грн., заборгованість за відсотками 15068,50 грн., заборгованість по пені за кредитом 7191,78 грн., заборгованість по пені за відсотками 202,12 грн., всього 522462,40 грн.

Аналіз зазначених умов договору дає підстави для висновку про те, що сума відступленого права вимоги є більшою ніж ціна такого права вимоги, що передбачена у Договорі факторингу, з огляду на що суд доходить висновку про наявність між сторонами саме відносин факторингу (фінансування під відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що 21.05.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі документів за Договором факторингу.

Судом встановлено, що листом №2505/236-01 від 25.05.2019 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за Договором факторингу та вимагав у відповідача сплати заборгованості у розмірі 522462,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав про невиконання відповідачем зобов`язання за Кредитним договором, у зв`язку з чим позивач, до якого перейшло право вимоги за вказаним договором на підставі Договору факторингу, просить суд стягнути з відповідача 676635,84 грн, з яких: 500000,00 грн - заборгованість по кредиту, 71726,09 грн заборгованість по відсоткам, 97808,22 грн - пеня по кредиту, 7101,53 - пеня по відсоткам.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, проти позову не заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як встановлено судом, листом №13473 від 24.04.2019 Публічне акціонерне товариство Вест Файненс енд Кредит Банк вимагало у відповідача на підставі п. 10.4. Кредитного договору дострокового повернення заборгованості за Кредитним договором у строк до 06.05.2019, яка станом на 24.04.2019 складала 500000,00 грн. строкової заборгованості за тілом кредиту та 46,07 пені за несвоєчасне погашення процентів за березень 2019 року, у зв`язку з тим, що відповідачем не надано змістовної інформації щодо строків погашення простроченої заборгованості та не надано копії фінансової звітності позичальника за 2018 рік.

З огляду на викладене, строк сплати заборгованості за Кредитним договором є таким, що настав 06.05.2019.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 викладена правова позиція про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проте, відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі №913/11/18, реалізуючи принцип свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) сторони вправі погодити умови, за якими передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Як встановлено судом, згідно з п. 4.2. Кредитного договору у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом після закінчення строку дії кредитної лінії проценти, нараховані за місяць, у якому відбувається фактичне повне повернення такої заборгованості, а якщо воно відбувається до 5 числа місяця, - також проценти, нараховані за попередній місяць, повинні бути сплачені у день її повернення.

Наведені умови Кредитного договору, за висновками суду, фактично передбачають домовленість, яка передбачає можливість нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості, а не виключно в межах визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Відповідно до приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Так, власне, будь-яких заперечень стосовно розміру заборгованості за тілом кредиту, за процентами тощо відповідача за Кредитним договором суду не надано.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.1. Кредитного договору передбачено, що за повне або часткове прострочення повернення заборгованості за кредитом та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за обслуговування кредитної лінії, позичальник повинен сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Таким чином, відповідач у зв`язку з несвоєчасним поверненням кредиту та сплати процентів за Кредитним договором повинен сплатити пеню у розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Як встановлено судом, 21.05.2019 між Акціонерним товариством Вест Файненс енд Кредит Банк (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю МК-Фінанс (фактор, позивач) Договір факторингу, відповідно до якого клієнт відступає за плату факторові належні йому права вимоги за Кредитним договором, а фактор заміняє клієнта як сторону кредитора у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним договором.

Як встановлено судом, пунктом 2.2. Договору факторингу передбачено, що в дату відступлення прав вимоги клієнт вважається таким, що відступив, а фактор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони кредитора за Кредитним договором та договорами забезпечення.

Згідно з п. 5.1. Договору факторингу в дату зарахування на рахунок клієнта, що визначений у договорі, суми вартості прав вимоги, що передбачена п. 3.1. Договору, клієнт передає, а фактор приймає документи, про що складається акт приймання-передачі за формою, наведеною в додатку №1 до договору; приймання-передача документів здійснюється уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням клієнта.

Пунктом 1.1. Договору факторингу передбачені наступні визначення термінів, що вживаються у даному договорі, зокрема, дата відступлення права вимоги - робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі документів.

Як встановлено судом, 21.05.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі документів за Договором факторингу.

З огляду на викладене, оскільки сторонами складено та підписано акт приймання-передачі документів за Договором факторингу 21.05.2019, саме з вказаної дати до позивача як нового кредитора перейшли права вимоги, що є предметом Договором факторингу.

Водночас щодо обсягу переданих прав вимоги за Договором факторингу, суд зазначає таке.

Так, позивач, заявляючи вимоги про стягнення 676635,84 грн, з яких: 500000,00 грн - заборгованість по кредиту, 71726,09 грн заборгованість по відсоткам, 97808,22 грн - пеня по кредиту, 7101,53 - пеня по відсоткам, фактично вважає, що до нього перейшли всі права банку за Кредитним договором, в тому числі щодо донарахування суми процентів, пені тощо.

Разом з тим, зі змісту термінів що вживаються у Договорі факторингу вбачається, що банк відступив позивачеві відповідні майнові права вимоги, які існують у певному фіксованому розмірі саме станом на дату відступлення права вимоги, тобто на 21.05.2019.

Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що пунктом 1.1. Договору факторингу передбачено таке: Права вимоги - всі права вимоги клієнта до боржника за Кредитним договором на дату відступлення Прав вимоги ; розрахунок заборгованості - письмовий документ, що підписаний уповноваженою особою клієнта та скріплений печаткою клієнта, що містить детальні відомості про розмір боргу боржника перед клієнтом, підтверджує суму Прав вимоги та складається за формою, вказаною в додатку 2 до договору.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, наведене свідчить про те, що сторони Договору факторингу погодили, що предметом відступлення за таким договором є Права вимоги у обсязі, який існує саме на дату відступлення Прав вимоги, розмір яких визначений у розрахунку заборгованості до Договору факторингу.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором, остання складає: заборгованість за кредитом 500000,00 грн., заборгованість за відсотками 15068,50 грн., заборгованість по пені за кредитом 7191,78 грн., заборгованість по пені за відсотками 202,12 грн., всього 522462,40 грн.

За таких обставин, з огляду на вищенаведене, беручи до уваги зміст умов Договору факторингу, суд вважає, що даний договір передбачав перехід до позивача виключно права вимоги щодо сплати коштів за Кредитним договором у загальному розмірі 522462,40 грн. та заміну кредитора саме у такому грошовому зобов`язанні.

Таким чином, суд доходить висновку, що до позивача на підставі Договору факторингу перейшло право вимоги до боржника - відповідача за Кредитним договором - у межах відступлених банком таких розмірах: заборгованість за кредитом 500000,00 грн., заборгованість за відсотками 15068,50 грн., заборгованість по пені за кредитом 7191,78 грн., заборгованість по пені за відсотками 202,12 грн.

Відповідно до ст. 1080 Цивільного кодексу України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно зі ст. 1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Будь-яких заперечень щодо дійсності грошової вимоги, яка є предметом Договору факторингу, суду не надано, як і не надано будь-яких заперечень щодо розміру грошової вимоги, яка відступлена позивачу за Договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Так, листом №2505/236-01 від 25.05.2019 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за Договором факторингу та вимагав у відповідача сплати заборгованості у розмірі 522462,40 грн.: заборгованість за кредитом 500000,00 грн., заборгованість за відсотками 15068,50 грн., заборгованість по пені за кредитом 7191,78 грн., заборгованість по пені за відсотками 202,12 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів повернення кредиту у розмірі 500000,00 грн., сплати заборгованості за відсотками у розмірі 15068,50 грн., пені за кредитом у розмірі 7191,78 грн., пені за відсотками у розмірі 202,12 грн., не надано будь-яких доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати грошових коштів у визначеній сумі, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів в межах переданого позивачеві за Договором факторингу права вимоги, а саме заборгованості за кредитом у розмірі 500000,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 15068,50 грн., пені за кредитом у розмірі 7191,78 грн., пені за відсотками у розмірі 202,12 грн., з огляду на що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у вказаних сумах.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог у справі.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ" (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 14; ідентифікаційний код: 38908018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, приміщення 41; ідентифікаційний код: 41334430) заборгованість за кредитом у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 15068 (п`ятнадцять тисяч шістдесят вісім) грн. 50 коп., пеню за кредитом у розмірі 7191 (сім тисяч сто дев`яносто одну) грн. 78 коп., пеню за відсотками у розмірі 202 (двісті дві) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 7836 (сім тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 94 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.04.2020

Суддя Ю.В. Картавцева