Постанова

від 17.06.2020 по справі 910/17308/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2020 р. Справа№ 910/17308/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від позивача - Забашта В.О.,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 (повний текст рішення складено 14.04.2020)

у справі №910/17308/19 (суддя Картавцева Ю.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ"

про стягнення 676 635,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ" про стягнення 676 635,84 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не належним чином виконує свої зобов`язання за кредитним договором № 236-6977/18-КЮ від 10.07.2018 року та просить суд стягнути з відповідача 676 635, 84 грн. Право вимоги за вказаним кредитним договором банком, як кредитором було передано позивачу за договором надання послуг з факторингу №236-6977 від 21.05.2019 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС" заборгованість за кредитом у розмірі 500 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 15 068 грн. 50 коп., пеню за кредитом у розмірі 7 191 грн. 78 коп., пеню за відсотками у розмірі 202 грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 7 836 грн. 94 коп. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір надання послуг з факторингу №236-6977 від 21.05.2019 року передбачав перехід до позивача виключно права вимоги щодо сплати коштів за Кредитним договором у загальному розмірі 522 462, 40 грн. та заміну кредитора саме у такому грошовому зобов`язанні.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 року у справі №910/17308/19 в частині відмови у стягненні заборгованості у розмірі 56 657 грн. 59 коп., пені за кредитом в розмірі 90 616 грн. 44 коп., пені за відсотками в розмірі 6 899 грн. 41 коп. та відмови у затвердженні мирової угоди від 20.12.2019 року та прийняти нове рішення, яким затвердити укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ" мирову угоду від 20.12.2019 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні судом умов кредитного договору та договору факторингу. Зокрема скаржник вважає, що відповідно до умов договору факторингу до позивача перейшло не лише право вимоги до боржника станом не день укладання договору, а також усі права та обов`язки сторони - кредитора за кредитним договором та договором забезпечення, як то передбачено п. 2.2. договору факторингу. Також на думку скаржника місцевий господарський суд відмовляючи у затверджені мирової угоди між позивачем та відповідачем порушив положення діючої редакції Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 року у справі №910/17308/19 та призначено розгляд справи на 17.06.2020 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.06.2020 року, у зв`язку з відпусткою судді Чорногуза М.Г., сформовано для розгляду справи №910/17308/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 у справі №910/17308/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

В судовому засіданні 17.06.2020 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.07.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Вест Файненс енд Кредит Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Преміум" (позичальник, відповідач) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №236-6977/18-КЮ (далі - Кредитний договір; а.с. 42-52).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті та шляхом надання окремих траншів надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується використовувати кредит у відповідності до його цільового призначення, своєчасно та в повному обсязі сплачувати проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Згідно з п. 1.2. Кредитного договору ліміт кредитної лінії (граничний розмір заборгованості за кредитом) складає 500 000, 00 грн.

Також відповідно до п. 1.3. Кредитного договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.07.2018 року, а.с. 56) розмір процентів за користування кредитом складає 22% річних.

Пунктом 1.4. Кредитного договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 10.07.2018 року, а.с. 56) строк дії кредитної лінії закінчується 05.03.2021 року, позичальник повинен повернути транш - 500 000, 00 грн. до 10.07.2019 року.

Згідно з п. 4.1. Кредитного договору проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту протягом усього строку користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році . Для цілей нарахування процентів на кожний окремий транш, день надання кожного окремого траншу враховується, а день повернення кожного окремого траншу при нарахуванні процентів не враховується.

Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го по 5-те включно число місяця, наступного за тим, за який вони нараховані. (крім процентів, строки сплати яких визначено нижче у цьому пункті).

У випадку якщо після дострокової сплати процентів, кредит був частково достроково погашений у цьому ж місяці, в результаті чого фактично сплачена сума процентів перевищує суму процентів, що підлягала сплаті за такий місяць, така різниця вважається направленою на погашення майбутніх платежів.

У разі повного повернення заборгованості за кредитом не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії проценти, нараховані за місяць, у якому закінчується строк дії кредитної лінії, повинні бути сплачені не пізніше такого строку закінчення.

У разі наявності простроченої заборгованості за кредитом після закінчення строку дії кредитної лінії проценти, нараховані за місяць, у якому відбувається фактичне повне повернення такої заборгованості, а якщо воно відбувається до 5 числа місяця, - також проценти, нараховані за попередній місяць, повинні бути сплачені у день її повернення

Пунктом 10.1. Кредитного договору передбачено, що за повне або часткове прострочення повернення заборгованості за кредитом та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за обслуговування кредитної лінії, позичальник повинен сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Згідно з п. 10.4. Кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування ним і виконання всіх інших зобов`язань позичальника за цим договором в строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної письмової вимоги зокрема у випадку невиконання, передбаченого цим договором.

Листом №13399 від 08.04.2019 року Публічне акціонерне товариство "Вест Файненс енд Кредит Банк" вимагало у відповідача погасити прострочену заборгованість та надати засвідчені копії фінансової звітності позичальника за 2018 рік. (а.с. 57).

Також листом №13473 від 24.04.2019 року Публічне акціонерне товариство "Вест Файненс енд Кредит Банк" вимагало у відповідача на підставі п. 10.4. Кредитного договору дострокового повернення заборгованості за Кредитним договором, яка станом на 24.04.2019 року складала 500 000, 00 грн. строкової заборгованості за тілом кредиту та 46,07 пені за несвоєчасне погашення процентів за березень 2019 року, у зв`язку з тим, що відповідачем не надано змістовної інформації щодо строків погашення простроченої заборгованості та не надано копії фінансової звітності позичальника за 2018 рік. (а.с. 58).

В подальшому, а саме 21.05.2019 року між Акціонерним товариством "Вест Файненс енд Кредит Банк" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК-Фінанс" (фактор, позивач) укладено договір №236-6977 надання послуг з факторингу (далі - Договір факторингу; а.с. 28-31), відповідно до якого клієнт відступає за плату факторові належні йому права вимоги за Кредитним договором, а фактор заміняє клієнта як сторону кредитора у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним договором.

Пунктом 2.2. Договору факторингу передбачено, що в дату відступлення прав вимоги клієнт вважається таким, що відступив, а фактор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони кредитора за Кредитним договором та договорами забезпечення .

Відповідно до п. 3.1. Договору факторингу загальна вартість прав вимоги за договором становить 515 068, 50 грн.

Згідно з п. 5.1. Договору факторингу в дату зарахування на рахунок клієнта, що визначений у договорі, суми вартості прав вимоги, що передбачена п. 3.1. Договору, клієнт передає, а фактор приймає документи, про що складається акт приймання-передачі за формою, наведеною в додатку №1 до договору; приймання-передача документів здійснюється уповноваженими представниками сторін за місцезнаходженням клієнта.

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за Кредитним договором відповідно до якого заборгованість за кредитом складає 500 000, 00 грн., заборгованість за відсотками 15 068, 50 грн., заборгованість по пені за кредитом 7 191, 78 грн., заборгованість по пені за відсотками 202,12 грн., всього 522 462, 40 грн. (а.с. 35).

21.05.2019 року між сторонами підписано акт приймання-передачі документів за Договором факторингу. (а.с. 34).

Також, 23.05.2019 року між Акціонерним товариством "Вест Файненс енд Кредит Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК-Фінанс" укладено договір відступлення (передачі) прав за договором застави рухомого майна №236-6977/18-ЗЮ, який посвідчено 10.07.2018 року Лахно Ю.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером №1477, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І. за реєстровим №631. (далі Договір відступлення; а.с. 63-64).

Листом №2505/236-01 від 25.05.2019 року позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за Договором факторингу та вимагав у відповідача сплати заборгованості у розмірі 522 462, 40 грн. (а.с. 36).

Також листом №2505/236-02ЗЮ від 25.05.2019 року позивач повідомив відповідача, що ТОВ МК-ФІНАНС є заставодержателем за Договором застави №236-6977/18-ЗЮ від 10.07.2018 року та у разі невиконання ТОВ АКВА-ПРЕМІУМ зобов`язань за Кредитним договором, позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок застави. (а.с. 37).

Зазначені вище листи отримані відповідачем 25.05.2019 року про, що свідчить розписка на титульних сторінка листів.

Отже спір у даній справі, як зазначає позивач виник у зв`язку з тим, що зобов`язання ТОВ АКВА-ПРЕМІУМ за Кредитним договором №236-6977/18-КЮ на момент звернення до суду не було виконано не зважаючи на вищевикладене.

Як вбачається з рішення місцевого господарського суду підставою для часткового задоволення позовних вимог був висновок суду про відступлення на користь ТОВ МК-ФІНАНС майнового права вимоги за договором у фіксованому розмірі, який існував на дату відступлення, тобто на 21.05.2019 року, однак колегія суддів не погоджується з даним висновком виходячи з наступного.

Як вже було встановлено вище право вимоги за Кредитним договором №236-6977/18-КЮ від 10.07.2018 року банком, як кредитором було передано ТОВ МК-ФІНАНС за договором надання послуг з факторингу №236-6977 від 21.05.2019 року.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання цілком і повністю зберігається, а відбувається зміна лише суб`єктивного складу кредиторів .

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), визначення якого міститься у ст. 49 Закону України Про банки і банківську діяльність . Так, зі змісту вказаної норми вбачається, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) . Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором . Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частина 1 статті 1078 - предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) .

Колегія суддів зазначає, що на момент укладання Договору факторингу у кредитора було право вимоги до відповідача, а саме відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором, остання складала: заборгованість за кредитом 500 000, 00 грн., заборгованість за відсотками 15 068, 50 грн., заборгованість по пені за кредитом 7 191, 78 грн., заборгованість по пені за відсотками 202,12 грн., всього 522 462, 40 грн. (а.с. 35).

Місцевий господарський суд приймаюче оскаржуване рішення посилався на пункт 1.1. Договору факторингу, яким передбачено наступні визначення термінів, що вживаються у даному договорі, зокрема, дата відступлення права вимоги - робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі документів. Права вимоги - всі права вимоги клієнта до боржника за Кредитним договором на дату відступлення Прав вимоги.

Однак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на п.п. 2.1., 2.2. Договору факторингу, якими передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, Клієнт відступає за плату Фактору належні йому Права Вимоги за Кредитним договором , а Фактор заміняє Клієнта, як сторону кредитора у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за Кредитним договором .

В дату відступлення прав вимоги клієнт вважається таким, що відступив, а фактор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони кредитора за Кредитним договором та договорами забезпечення.

Тобто в даному випадку тлумачення місцевим господарським судом терміну Право вимоги , як всі права вимоги клієнта до боржника за Кредитним договором на дату відступлення Прав вимоги є вірним, втім пунктами 2.1., 2.2. Договору факторингу окрім Права вимоги було й ще передано позивачу права кредитора (банка), як сторони Кредитного договору, тобто позивач замінив банк у Кредитному договорі, та набув права отримати від боржника (відповідача) суму грошових коштів, належну до сплати за Кредитним договором нараховані та несплачені проценти за користування кредитними коштами, нараховані та несплачені штрафні санкції, а також право на нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов Кредитного договору (по день повного погашення заборгованості), а також право на застосування до боржника правових наслідків порушення зобов`язання (нарахування штрафу та пені).

Місцевим господарським судом вірно було встановлено, про що також зазначено вище, що Банк вимагав у відповідача погасити прострочену заборгованість та надати засвідчені копії фінансової звітності позичальника за 2018 рік, що вбачається з листа №13399 від 08.04.2019 року. (а.с. 57).

Окрім цього, Банк на підставі п. 10.4. договору вимагав у відповідача дострокового повернення заборгованості за Кредитним договором, яка станом на 24.04.2019 року складала 500 000, 00 грн. строкової заборгованості за тілом кредиту та 46,07 пені за несвоєчасне погашення процентів за березень 2019 року, у зв`язку з тим, що відповідачем не надано змістовної інформації щодо строків погашення простроченої заборгованості та не надано копії фінансової звітності позичальника за 2018 рік, що вбачається з листа №13473 від 24.04.2019 року. (а.с. 58).

Суд першої інстанції вірно встановив, що строк сплати заборгованості за Кредитним договором є таким, що настав 06.05.2019 року .

Втім матеріали справи не містять доказів виконання вимог Банку відповідачем.

Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було надано письмові пояснення щодо розміру позовних вимог та розрахунок заборгованості. (а.с. 122-123).

Згідно із ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Колегія суддів бере до уваги правовий висновок викладений у Постановах ВП ВС від 31.10.2018 № 202/4494/16-ц (14-318цс18), 28.03.2018 № 444/9519/12 (14-10 цс 18), 04.07.2018 № 310/11534/13-ц (14-154цс18) та Постанові КГС ВС №5017/1987/2012, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином у даній справі, вимоги позивача, який став кредитором замість банку, про стягнення процентів та пені після 24 квітня 2019 року (пред`явлення до відповідача вимоги про дострокове повернення заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії №236-6977/18-КЮ від 10.07.2018 року) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає його не вірним та зазначає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 500 046, 07 грн., з яких: 500 000, 00 грн. - заборгованість по кредиту, 46, 07 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за березень 2019 року.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів зазначає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 року у справі №910/17308/19 частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог частково.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржник в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 року у справі №910/17308/19 в частині відмови у стягненні заборгованості у розмірі 56 657 грн. 59 коп., пені за кредитом в розмірі 90 616 грн. 44 коп., пені за відсотками в розмірі 6 899 грн. 41 коп. та відмови у затвердженні мирової угоди від 20.12.2019 року та прийняти нове рішення, яким затвердити укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ" мирову угоду від 20.12.2019 року .

Однак, як вбачається з матеріалів справи, сторонами було подано до суду першої інстанції заяву про затвердження мирової угоди. (а.с. 86-90).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 року було відмовлено у затвердженні мирової угоди Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ". (а.с. 106-108).

Тобто, судом першої інстанції було відмовлено у затвердженні мирової угоди не в рішенні Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 року, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 року, як помилково вважає скаржник, а тому в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 року в частині відмови у затвердженні мирової угоди від 20.12.2019 року апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу скаржника, що до суду апеляційної інстанції не було подано мирову угоду укладену між позивачем та відповідачем для затвердження її, як просить того скаржник в своїй апеляційній скарзі, а тому враховуючи відсутність самої мирової угоди апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 4, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 року не підлягає частковому, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 року підлягає частковому скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 року у справі №910/17308/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 року у справі № 910/17308/19 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ" (04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 14, кв. 16; ідентифікаційний код: 38908018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-ФІНАНС" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, приміщення 41; ідентифікаційний код: 41334430) заборгованість за кредитом у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп., пеню за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 46 (сорок шість) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 70 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

3. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17308/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.06.2020 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко