Рішення

від 13.04.2020 по справі 922/384/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/384/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства-фірми "Нордек" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 32Г) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД" (61153, м. Харків, просп. Ювілейний, буд. 54-А, офіс 118) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство-фірма "НОРДЕК" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД", в якому позивач просить стягнути з відповідача 46772,00 грн. боргу за виконане перевезення, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102, 00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором № П02/05/18 про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 в частині оплати за надані послуги.

Також, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.02.2020 клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/384/20. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

04.03.2020 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позов за вх. № 5739, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що згідно п. 2.2.8 Договору № П02/05/18 "Експедитор зобов`язується вчасно, у терміни, обумовлені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з Перевізником за рахунок і кошти Замовника", то і виникла заборгованість Замовника у розмірі 46772,00 грн. за надані послуги перевезення автомобільним транспортом Перевізника, так як Замовник до цього час повністю не розрахувався та не сплатив кошти на адресу Експедитора, то і Експедитор не має можливості розрахуватися із Перевізником на суму у розмір 46772, 00 грн. згідно заявки на перевезення вантажу № 02/05/2018. Окрім того, відповідач вказує, що позивач пропустив строк позовної давності - один рік, у зв`язку з чим є підстави для відмови у позові. Також у відзиві на позов відповідач заперечує стосовно стягнення витрат позивача на правову допомогу, оскільки на його думку відсутні докази виконання адвокатом перелічених у договорі про надання правової допомоги послуг, а ціна договору є значно завищеною та вигаданою.

Відзив долучений до матеріалів справи.

10.03.2020 від позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив за вх. № 6175, в якій позивач зазначає, що посилання відповідача на джерело надходження коштів, з яких має бути оплачене перевезення у договорі та ненадходження коштів з цього джерела не звільняє відповідача від виконання узятого на себе грошового зобов`язання. Також позивач наполягає на тому, що до спірних правовідносин застосовується трирічний строк позовної давності, встановлений ч. 1 ст. 32 КДПВ, яка за змістом ст. 1 КДПВ застосовується до будь-якого договору міжнародного перевезення. Окрім того, позивач не погоджується з позицією відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу з обсягом наданих послуг та вказує, що адвокатом виконані обумовлені сторонами послуги та сума витрат на правову допомогу, заявлена позивачем, є нижчою загального рівня звичайних цін, що склалися на ринку юридичних послуг в Україні.

Відповідь на відзив долучена до матеріалів справи.

18.03.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву за вх. № 6966, які долучено судом до матеріалів справи.

30.03.2020 до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення з приводу заперечень відповідача за вх. 7905, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

02.05.2018 між ППФ "Нордек" (позивачем, перевізником) та ТОВ "Альтаріс ЛТД" (відповідачем, експедитором) був укладений Договір №П02/05/18 про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, - в порядку і на умовах, визначених цим договором перевізник зобов`язується доставити автомобільним транспортом довірений йому експедитором (вантажовідправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видати вантаж уповноваженій на його отримання особі, а експедитор з коштів замовника зобов`язується сплатити за перевезення вантажу узгоджену сторонами плату.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що при виконанні міжнародних перевезень за даним Договором використовуються правила Конвенції про Договір міжнародного перевезення вантажів, підписаної в Женеві 19 травня 1956 р. та Протоколу до КДПВ / CMR/ 1978р., Митної конвенції МДП /TIR/, Конвенції про перевезення небезпечних вантажів ДОПНВ(АDR), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв ЄУТР (ESTR), а також вимоги міжурядових угод про міжнародні автомобільні перевезення, Закон України Про транспортно-експедиторську діяльність № 1955-IV від 01.07.2004р., Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом № 363 Мінтранса України від 14.11.97р.

Відповідно до пункту 1.4. Договору кожне замовлення на послуги за даним договором експедитор надаватиме перевізнику у письмовій формі (далі за текстом - Заявка). Кожна прийнята перевізником заявка становитиме невід`ємну частину цього договору (додаток) та включатиме в себе ці договірні умови, якщо інше не буде чітко викладене у письмовій формі. Заявка може передаватись за допомогою факсимільного зв`язку або у електронному вигляді по електронному зв`язку (e-mail) та має силу оригіналу. У разі виникнення розбіжностей в тлумаченні умов договору та заявки, пріоритетними є умови, узгоджені в заявці.

02.05.2018 сторонами, шляхом обміну електронними листами, укладена Заявка на перевезення вантажу №02/05/18.

На умовах вказаної Заявки ПП-Ф НОРДЕК приступило до виконання міжнародного перевезення за маршрутом: м. Сен-Жак (Франція) - м. Реннвіль (Франція) - м. Переяслав-Хмельницький (Київська обл.).

На підтвердження укладення договору перевезення, у відповідності до ч. 3 ст.909 ЦКУ та ст.4 КДПВ складені міжнародні товаротранспортні накладні типу CMR А№161532, №б/н, №161596.

Послуга перевезення, за обумовленим в Заявці маршрутом, була виконана належним чином, без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача та замовника перевезення. Вказану обставину підтверджує наявність підпису та відтиску печатки вантажоодержувача у графі 24 накладної CMR. Також підтвердженням належного виконання перевезення є Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000125.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору вартість послуг (ставка) погоджується Сторонами в Заявці і вказується в рахунку та акті наданих послуг Перевізника.

Обумовлена в пункті Сума, час, форма розрахунку Заявки ціна перевезення - 66772,00 грн. За змістом цього ж пункту, кошти сплачуються безготівково, протягом 21 дня після отримання оригіналів документів, список яких в Заявці не відображений.

У той же час, перелік документів, які підлягали направленню замовнику, відображений у підпункті 3.1.2 Договору.

Так, відповідно до п. 3.1.2. Договору оплата послуг Перевізника здійснюється протягом 20 (Двадцяти) банківських днів з дня отримання Експедитором оригіналів рахунку, вантажно-транспортної накладної (СМR/ТТY) з печатками перевізника, вантажоодержувача, митниці - у разі якщо вантаж надходить під митним контролем, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії витягу та виписки з ЄДРПОУ, копії свідоцтва платника єдиного податку / ПДВ, оригіналу Договору, Заявки. Вищевказані первинні документи, які не мають усіх необхідних реквізитів та оформлені неналежним чином та не відповідають вимогам діючого законодавства, вважаються не врученими, про що Експедитор негайно повідомляє Перевізника та оплаті не підлягають, строк оплати зсувається та відлік строку розпочинається після отримання Експедитором вірних оригіналів документів.

У позові позивач стверджує, що документи, котрі є підставою для здійснення оплати, відразу ж після виконання перевезення були направлені замовнику перевезення, однак поштові документи, що підтверджують таке направлення були втрачені. Про те, що документи направлялися раніше свідчить підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт від 17.05.2018 та платежі, здійснені проти виставлених (надісланих) рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством АЛЬТАРІС ЛТД були проведені наступні платежі: 15 серпня 2018 р., згідно банківської виписки №БВ-0000670 - 10000,00 грн., 20 вересня 2018 р., згідно банківської виписки №БВ-0000761 - 10000,00 грн.

Загальна сума сплачених на користь ПП-Ф НОРДЕК платежів склала 20000,00 грн.=(10000+10000). З урахуванням вказаних платежів, борг склав 46772,00 грн.=(66772-20000)

06 січня 2020 року, документи на оплату були повторно направлені на адресу замовника перевезення рекомендованим листом №3301804510622 з описом вкладення. За даними сервісу відстеження Укрпошти, що обліковується в мережі Інтернет за адресою https://track.ukrposhta.ua/trackmg UA.html вказане поштове відправлення було вручене адресату 13 січня 2020 р. у поштовому відділенні м. Харкова з індексом 61153.

З урахуванням повторного направлення на адресу відповідача пакету документів, перелічених в п. 3.1.2. Договору, позивач вважає, що кінцевий день здійснення оплати завершився 03 лютого 2020 р., з наступного дня - 04 лютого 2020 р. ТОВ АЛЬТАРІС ЛТД виступило боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання на суму 46772,00 грн.

Враховуючи вказане, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просить суд стягнути 46772,00 грн. боргу за виконане перевезення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 Господарського України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання Договору №П02/05/18 про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 та Заявки на перевезення вантажу №02/05/18 , позивач здійснив міжнародне перевезення за маршрутом: м. Сен-Жак (Франція) - м. Реннвіль (Франція) - м. Переяслав-Хмельницький (Київська обл.), що підтверджується міжнародними товаротранспортними накладними типу CMR А№161532, №б/н, №161596, які містять підпис та відтиск печатки вантажоодержувача у графі 24 накладної CMR.

Також судом встановлено, що згідно Заявки на перевезення вантажу №02/05/18 ціна перевезення складає 66772,00 грн. Кошти сплачуються безготівково, протягом 21 дня після отримання оригіналів документів. Список документів Заявкою не визначений.

Перелік документів, які підлягали направленню замовнику, відображений у підпункті 3.1.2 Договору. А це: договір, заявка, рахунок, вантажно-транспортна накладна (розуміємо CMR), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії: виписки, витягу, свідоцтва платника єдиного податку/ПДВ.

Документи, котрі є підставою для здійснення оплати, були направлені відповідачу після здіснення перевезення, про що свідчить підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт та платежі, здійснені проти виставлених (надісланих) рахунків.

Так, судом встановлено, що відповідачем були проведені наступні платежі: 15 серпня 2018 р., згідно банківської виписки №БВ-0000670 - 10000,00 грн., 20 вересня 2018 р., згідно банківської виписки №БВ-0000761 - 10000,00 грн. Кошти у розмірі 46772, 00 грн. відповідачем позивачу сплачені не були.

Враховуючи не здійснення відповідачем оплати за перевезення у повному обсязі, а також враховуючи втрату позивачем поштових документів, які підтверджували направлення відповідачу пакету документів, визначених п. 3.1.2 Договору, позивачем повторно 06 січня 2020 року рекомендованим листом №3301804510622 з описом вкладення були направлені необхідні документи для проведення розрахунків.

За даними сервісу відстеження Укрпошти, що обліковується в мережі Інтернет за адресою https://track.ukrposhta.ua/trackmg UA.html вказане поштове відправлення було вручене адресату 13 січня 2020 р. у поштовому відділенні м. Харкова з індексом 61153.

Отже, відповідач за умовами викладеними в Заявці на перевезення вантажу №02/05/18, після повторного направлення документів повинен був розрахуватись до 03.02.2020, однак сума у розмірі 46772,00 грн. залишилась позивачем не погашеною.

У відзиві на позов відповідач не заперечує проти укладення між сторонами Договору № П02/05/18 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018, погодження сторонами Заявки на перевезення та належного виконання позивачем перевезення.

Проте, заперечуючи про позову, відповідач зазначає, що замовником перевезення виступив Фізична особа-підприємець Птіцин Олексій Вячеславович, з яким ТОВ "АЛЬТАРІС ЛТД" укладено Договір від 02 травня 2018 року на транспортне експедирування №1102/05/18.

На виконання Договору №1102/05/02 Замовник (ФО-П Птіцин О.В.) надав Експедитору (ТОВ "АЛЬТАРІС ЛТД") заявки на перевезення вантажу № П02/05 від 02.05.2018 та № П15/05 від 15.05.2018.

Експедитором було здійснено організацію перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМК) №161596 від 04.05.2018 та № 161532 від 04.05-2018, а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 210 від 17.05.2018 та № 214 від 25.05.2018.

Експедитор (ТОВ "АЛЬТАРІС ЛТД") оформив рахунки-фактури № 210 від 17.05.2018 та № 214 від 25.05.2018 на 67072 грн. та 22141 грн. відповідно, які відправив замовнику ФО-П Птіцину О.В

Після отримання рахунків, замовником ФО-П Птіциним О.В. було частково оплачено надані послуги, а саме, рахунок № 210 від 17.05.2018 оплачений в сумі 20000 грн., а рахунок №214 від 25.05.2018 оплачено двома платежами на загальну суму 15000 грн.

Отже, за твердженнями відповідача, заборгованість ФО-П Птіцина О.В. перед Експедитором (ТОВ "АЛЬТАРІС ЛТД") по Договору №1102/05/02 склала 54213.00 грн., в тому числі по рахунку № 210 від 17.05.2018 - 47072,00 грн., по рахунку № 214 від 25.05.2018 - 7141,00 грн.

Зважаючи на вищенаведене та те, що згідно п. 2.2.8 Договору № П02/05/18 "Експедитор зобов`язується вчасно, у терміни, обумовлені в кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з Перевізником за рахунок і кошти Замовника", відповідач наполягає на тому, що і виникла заборгованість Замовника у розмірі 46772,00 грн. за надані послуги перевезення автомобільним транспортом Перевізника, так як Замовник до цього часу повністю не розрахувався та не сплатив кошти на адресу Експедитора, то і Експедитор не має можливості розрахуватися із Перевізником на суму у розмірі 46772, 00 грн. згідно заявки на перевезення вантажу № 02/05/2018.

Однак, суд не погоджується з вищевказаними доводами відповідача, що оплата з перевезення має бути здійснена лише після отримання від Замовника коштів, оскільки останній посилається не на обставину (і не подію), з настанням якої має бути здійснений платіж, а виключно на джерело надходження коштів відповідачу для оплати вартості перевезення і від якого не може залежати позивач. Вказівка у Договорі на джерело надходження коштів, з яких має бути оплачене перевезення та факт ненадходження коштів з цього джерела не звільняє відповідача від виконання узятого на себе грошового зобов`язання.

Подією, після якої має бути здійснена оплата, за змістом пункту "Сума, час, форма розрахунку" Заявки, є подія отримання оригіналів документів. Розрахунок має бути здійснений не пізніше 21-го дня, відрахованого від цієї події.

Враховуючи те, що відповідачем не було сплачено кошти за перевезення у встановлені у Заявці строки та станом на момент розгляду справи відповідач заборгованість у розмірі 46772,00 грн. не погасив, а також не надав доказів які б спростували суму заявленого боргу, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором № П02/05/18 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

З приводу посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності в один рік, що застосовується до вимог, пов`язаних з перевезенням, слід зазначити наступне.

Частинами 5, 6 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 926 Цивільного кодексу України позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародні перевезення вантажів - перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Як свідчать матеріали справи за Заявкою на перевезення вантажу № 02/05/18 позивачем здійснювалось перевезення вантажу маршрутом м. Сен-Жак (Франція) - м. Реннвіль (Франція) - м. Переяслав-Хмельницький (Київська обл.), тобто перевезення у закордонному сполученні, а тому позовна давність у даному спорі відповідно до положень статті 926 ЦК України повинна встановлюватись міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів" від 01.08.2006 р. Україна приєдналась до міжнародної Женевської Конвенції 1956 р. про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, шляхом підписання відповідного протоколу.

Згідно з пунктом 1 цієї Конвенції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Відповідно до статей 610, 614 Цивільного кодексу України за невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач неналежно виконував обов`язки за договором в частині оплати за здійснене перевезення, на протязі значного часу не сплачував наданих послуг, що дає підстави дійти висновку про умисне ухилення відповідача від сплати боргу, що прирівнюється до навмисного правопорушення.

При цьому, відповідачем не було доведено відсутності його вини у простроченні виконання зобов`язання за Договором перевезення, адже, він не подав до суду жодного доказу, який би підтверджував, що у нього не було реальної можливості погасити існуючу заборгованість за рахунок інших обігових коштів від його господарської діяльності. Правовідносини відповідача з його контрагентом Птіциним О.В., про які йдеться у відзиві на позов, не можуть впливати на зобов`язання сторін, в тому числі, звільнити відповідача від обов`язку здійснити повний розрахунок за договором перевезення.

Зважаючи на вказане, суд вважає правильним є застосування, передбаченого ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, трирічного строку позовної давності.

А отже, звернувшись до суду в лютому 2020 року, позивач не пропустив строк позовної давності в три роки, у зв`язку з чим відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимоги з підстав пропуску позовної давності.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 46772,00 боргу за виконане перевезення є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач в прохальній частині позову просив судові витрати (судовий збір у розмірі 2102,00 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6500,00 грн.) покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позов відповідач заперечує стосовно стягнення витрат на правову допомогу, оскільки на його думку відсутні докази виконання адвокатом позивача перелічених у договорі про надання правової допомоги послуг, а ціна договору є значно завищеною та вигаданою.

Однак, судом встановлено, що 27.02.2020 між Приватним підприємством - фірма "Нордек (довірителем) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повіреним) був укладений Договір на правову допомогу.

Відповідно до п. 1.1.Договору про правову допомогу, за цим договором повірений зобов`язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: 1. Надати правову допомогу у спорі, що виник з ТОВ "АЛЬТАРІС ЛТД". 3 цією метою, здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (4 год.). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год.). 3. Підготувати пакет документів, необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (7 год.). 4. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення (7 год.).

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що дії вчиняються в наступному порядку: за участю чи без особистої участі повіреного в судових засіданнях.

Відповідно до п. 2.1. договору за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 6500,00 грн.

04.02.2020 між позивачем та адвокатом Лозою В.М. підписано акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого повірений надав, а представник довірителя Ігор Олегович Гуменюк прийняв надані послуги, передбачені 1.1. договору про правову допомогу від 27.02.2020, загальною вартістю 6500,00 грн.

Пунктом 1.3 акту приймання-передачі наданих послуг визначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт належного надання послуг повіреним, відповідно до положень договору та оплату наданих послуг готівкою, згідно прибуткового касового ордера.

Позивач сплатив адвокату Лозі В.М. 6500, 00 грн. за договором про правову допомогу від 27.02.2020, що підтверджується квитанцію до прибуткового касового ордера №02-02 від 04.02.2020 на суму 6500,00 грн.

Також, позивач надав до матеріалів справи оригінал довіреності від 27.01.2020, згідно якої позивач в особі директора Гуменюка Ігоря Олеговича уповноважує адвоката Лозу В.М. представляти інтереси ППФ "Нордек" в судах для стягнення коштів з ТОВ "АЛЬТАРІС ЛТД". Цією довіреністю Лозі В.М. надаються усі права, надані законом позивачу, та відповідні повноваження, зазначені в цій довіреності.

Повноваження Лози В.М. як адвоката підтверджується належним чином завіреною копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008, виданого на підставі рішення Тернопільської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 11 від 16.05.2008.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, відповіді на відзив, пояснень з приводу заперечень відповідача, вони готувалися саме адвокатом Лозою В.М. Про це свідчить відмітка "адв. Лоза В.М. (067)351-31-01", проставлена на документах адвокатом після їх підготовки, тобто, після погодження підготовленого документа керівником підприємства-довірителя, останній проставляв на ньому власний підпис та печатку підприємства.

Приймаючи до уваги надання позивачем всіх необхідних документів, які підтверджують надання послуг адвоката Лози В.М. позивачу по даній справі (копію Договору про правову допомогу, довіреність, копію акта приймання-передачі наданих послуг, копію квитанції до прибуткового касового ордера), які досліджені судом та визнані належними доказами, а також зважаючи на те, що внаслідок порушення саме відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, останній був змушений звернутися до адвоката для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку, що сума оплати позивачем послуг адвоката є співрозмірною з ціною позову, а твердження відповідача, викладені у відзиві на позов є необгрунтованими та безпідставними..

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З огляду на викладенні положення процесуального законодавства, враховуючи те, що позов було задоволено, витрати позивача на правову допомогу адвоката в сумі 6500,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. - суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" (61153, м. Харків, просп. Ювілейний, буд. 54-А, офіс 118, код ЄДРПОУ 41668794) на користь Приватного підприємства- фірми "НОРДЕК" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 32Г, код ЄДРПОУ 22580110) 46772,00 боргу за перевезення, 2102,00 грн. судового збору, 6500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Приватне підприємство- фірма "НОРДЕК" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 32Г, код ЄДРПОУ 22580110).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" (61153, м. Харків, просп. Ювілейний, буд. 54-А, офіс 118, код ЄДРПОУ 41668794).

Повне рішення складено "13" квітня 2020 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/384/20