Постанова

від 23.07.2020 по справі 922/384/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2020 р. Справа № 922/384/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

без повідомлення учасників справи;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД", м.Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2020 (суддя Суслова В.В.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м.Харкові, повний текст якого складений 13.04.2020,

у справі № 922/384/20

за позовом: Приватного підприємства-фірми "Нордек", м.Рівне,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД", м.Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

05.02.2020 Приватне підприємство-фірма "Нордек" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ "Альтаріс ЛТД" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18 у сумі 46772,00грн та 6500,00грн витрат на професійну правову допомогу (а.с. 1-28).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.04.2020 у справі №922/384/20 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД" на користь Приватного підприємства-фірми "Нордек" 46772,00 боргу за перевезення, 6500,00грн витрат на правову допомогу адвоката (а.с. 83-93).

Рішення місцевого господарського суду із посиланням на ст. 9 Конституції України, ст. ст. 173, 193, 315 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 629, 908, 909, 926 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" мотивоване доведеністю матеріалами справи факту належного виконання позивачем зобов`язань за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18 та порушення відповідачем строків оплати, визначених договором.

ТОВ "Альтаріс ЛТД" із рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 12.05.2020 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2020 у справі №922/384/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що заборгованість з оплати за договором про надання послуг із перевезення вантажів виникла через невиконання замовником - ФОП Птіциним О.В. зобов`язання з оплати за договором про транспортне експедирування від 02.05.2018, а відповідно до п.2.2.8 договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18 експедитор здійснює розрахунок з перевізником за рахунок і кошти замовника. Крім того, на думку скаржника, наявність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2019 у справі №920/990/18, яким стягнуто з ФОП Птіцина О.В. на користь ТОВ "Альтаріс ЛТД" заборгованість у сумі 54213,00грн за договором про транспортне експедирування №1102/05/18, підтверджує поважність причин порушення зобов`язання зі своєчасної оплати за спірним договором, укладеним між сторонами спору. Також скаржник вважає, що позивачем пропущена позовна давність. Крім того, скаржник вважає помилковим стягнення з нього витрат на правову допомогу, оскільки: по-перше, у договорі про надання правової допомоги від 27.02.2020 сторонами договору визначено повіреного та довірителя, а отже цей договір за своєю правовою суттю є договором доручення, а не договором по надання правничої допомоги в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; по-друге, договір про надання правничої допомоги між позивачем та адвокатом Лозою В.М. датований 27.02.2020, а акт приймання-передачі за цим договором 04.02.2020, тоді як провадження у цій справі відкрито ухвалою суду першої інстанції від 12.02.2020, що вказує на те, що весь обсяг робіт, зазначених в акті, виконаний позивачем, а не адвокатом Лозою В.М.; по-третє, позовна заява складена і підписана директором позивача, як і пакет документів, доданий до неї, а не повіреним Лозою В .М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №922/384/20, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Альтаріс ЛТД" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2020 у справі №922/384/20; встановлено здійснити розгляд справи №922/384/20 в порядку ч.10 статті 270 ГПК України, без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу від 01.06.2020 позивач просить рішення Господарського суду від 13.04.2020 у справі №922/384/20 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення; покласти на відповідача обов`язок відшкодування позивачу витрат на правову допомогу адвоката у сумі 2500,00грн, понесених у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення. При цьому зазначає, що зобов`язання з оплати третьою особою не може бути юридичним фактом, що породжує інше зобов`язання за участі сторін спору. Крім того, вказує на те, що до спірних правовідносин застосовується трирічний строк позовної давності, встановлений частиною 1 статті 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, оскільки відповідачем не було доведено відсутність його вини у порушенні зобов`язання за договором перевезення та відсутності у нього реальної можливості погасити існуючу заборгованість за рахунок інших обігових коштів від його господарської діяльності. Факт часткової оплати послуг та надане відповідачем рішення суду у справі з його конртагентом не звільняє його від відповідальності за взяті на себе зобов`язання та не змінює суті спірних правовідносин. Також зазначає, що сума витрат на правову допомогу відповідає загальному рівню звичайних цін, які склалися на ринку юридичних послуг, а примітка адв. В.М. Лоза (067)351-31-01 , зроблена на останній сторінці кожного підготовленого ним документа, свідчить про те, що саме адвокат Лоза В.М. готував всі документи, які надсилались на адресу суду, та про факт надання адвокатських послуг (а.с.113-116).

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2020 у справі №922/384/20 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ Альтаріс ЛТД .

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

02.05.2018 між ППФ Нордек (перевізником) та ТОВ Альтаріс ЛТД (експедитором) укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №П02/05/18, пунктом 1.1 якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов`язується доставити автомобільним транспортом довірений йому експедитором (вантажовідправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на його одержання особі, а експедитор з коштів замовника зобов`язується сплатити за перевезення вантажу, узгоджену сторонами плату (а.с. 9-12).

Відповідно до пункту 1.2 цього договору при виконанні міжнародних перевезень за даним договором використовуються правила Конвенції про Договір міжнародного перевезення вантажів, підписаної в Женеві 19.05.1956 та Протоколу до КДПВ /CMR/1978, Митної конвенції МДП /TIR/, Конвенції про перевезення небезпечних вантажів ДОПНВ(АDR), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв ЄУТР (ESTR), а також вимоги міжурядових угод про міжнародні автомобільні перевезення, Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" № 1955-IV від 01.07.2004, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом № 363 Мінтранса України від 14.11.1997.

Згідно з пунктом 1.4 цього договору кожне замовлення на послуги за даним договором експедитор надаватиме перевізнику у письмовій формі (далі за текстом - Заявка). Кожна прийнята перевізником заявка становитиме невід`ємну частину цього договору (додаток) та включатиме в себе ці договірні умови, якщо інше не буде чітко викладене у письмовій формі . Заявка може передаватись за допомогою факсимільного зв`язку або у електронному вигляді по електронному зв`язку (e-mail) та має силу оригіналу. У разі виникнення розбіжностей в тлумаченні умов договору та заявки, пріоритетними є умови, узгоджені в заявці .

Відповідно до пунктів 2.2.7, 2.2.8 цього договору експедитор зобов`язується погоджувати з перевізником вартість послуг, що надаються, чи на сукупність послуг, що надаються вцілому; вчасно, у терміни, обумовлені в кожному конкретному випадку, здійснювати розрахунки з перевізником за рахунок кошти і замовника.

Пунктом 3.1.1 договору визначено, що вартість послуг (ставка) погоджується сторонами в заявці і вказується в рахунку та акті наданих послуг перевізника.

02.05.2018 ТОВ Альтаріс ЛТД (експедитором) та ППФ Нордек (перевізником) складено заявку на перевезення вантажу №П02/05 до договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18, в якій сторони дійшли згоди щодо: маршруту: деп. 72130,08220 (Франція) - м.Переяслав-Хмельницький; найменування вантажу: сільгозпобладнання; дати завантаження: 03.05.2018-04.05.2018; адреси завантаження; адреси розвантаження; суми, часу та форми розрахунку: 66772,00грн, безготівковий розрахунок; оплата після отримання оригіналів документів 21 день (а.с.13,14).

Предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів за надані послуги з перевезення за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються ГК України, ЦК України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956.

Відповідно до частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно із статтею 909 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до Закону України від 01.08.2006 N 57-V "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 в м. Женева.

Статтями 4, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №П02/05/18 позивачем надані відповідачеві (експедиторові) послуги з перевезення вантажу за маршрутом: Франція - Україна, що підтверджується міжнародними товаротранспортними накладними CMR №161596, №161532 та без номера та актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 17.05.2018 №ОУ-0000125, в якому зазначено, що перевізником проведені роботи на підставі заявки на перевезення вантажу від 02.05.2018 №ПО2/05 до договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18 по рахунку №СФ-0000127 від 17.05.2018, CMR-накладної №161532 від 04.05.2018, а саме міжнародні транспортні послуги по маршруту: Франція-Польща-Україна на загальну суму 66772,00грн (а.с.14-17).

Отже, позивач належним чином виконав прийняті на себе зобов`язання, визначені договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18, надав послуги з перевезення вантажу на суму 66772,00грн, що підтверджується CMR- накладними, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000125, який підписаний без жодних зауважень, а також вбачається зі змісту апеляційної скарги (а.с.14-17).

Відповідач в апеляційній скарзі не заперечує факт надання йому ППФ Нордек послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні на підставі вищезазначених документів та їх вартість.

Згідно з пунктом 3.1.2 договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18 оплата послуг перевізника здійснюється протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня отримання експедитором оригіналів рахунку, вантажно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з печатками перевізника, вантажоодержувача, митниці - у разі якщо вантаж надходить під митним контролем, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії витягу та виписки з ЄДРПОУ, копії свідоцтва платника єдиного податку / ПДВ, оригіналу договору, заявки. Вищевказані первинні документи, які не мають усіх необхідних реквізитів та оформлені неналежним чином та не відповідають вимогам діючого законодавства, вважаються не врученими, про що експедитор негайно повідомляє перевізника та оплаті не підлягають, строк оплати зсувається та відлік строку розпочинається після отримання експедитором правильних оригіналів документів.

У заявці на перевезення вантажу від 02.05.2018 №П02/05 до договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18, яка підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками учасників спору та є невід`ємною частиною договору, сторони дійшли згоди, що сума наданих послуг становить 66772,00грн; оплата за надані послуги проводиться протягом 21 дня після отримання оригіналів документів (а.с.13).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач частково оплатив надані послуги, у сумі 20000,00грн, що підтверджується банківською випискою. Так, позивачем здійснений платіж 15.08.2018 на суму 10000,00грн та 20.09.2018 на суму 10000,00грн, про що також зазначено позивачем у позові (а.с.18,19).

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про оплату наданих позивачем послуг за договором надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18 відповідачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що 06.01.2020 ППФ Нордек повторно надіслано відповідачеві пакет документів, визначений у п.3.1.2 договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18, який отриманий останнім 13.01.2020, що підтверджується накладною №3301804510622, описом вкладення у цінний лист та інформацією з офіційного веб-сайту АТ Укрпошта .

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги ППФ Нордек до ТОВ Альтаріс ЛТД в частині заявленої до стягнення основної суми боргу у розмірі 46772,00грн є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а отже місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми боргу.

Доводи відповідача про те, що заборгованість з оплати за договором про надання послуг із перевезення вантажів від 02.05.2018 №П02/05/18 виникла через невиконання замовником - ФОП Птіциним О.В. зобов`язання з оплати за договором на транспортне експедирування від 02.05.2018, а відповідно до п.2.2.8 спірного договору експедитор здійснює розрахунок з перевізником за рахунок і кошти замовника, що свідчить про відсутність підстав для стягнення заборгованості з відповідача, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на таке: по-перше, правовідносини виникли саме між ППФ Нордек та ТОВ Альтаріс ЛТД на підставі договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18, розділом 6 якого встановлені обставини, з настанням яких сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань, до яких віднесено лише виникнення обставин непереборної сили; по-друге, за приписами статті 625 ЦК України сторони не звільняються від відповідальності за неможливість виконання своїх грошових зобов`язань; по-третє, зобов`язаною стороною за спірним договором є ТОВ Альтаріс ЛТД , а не ФОП Птіцин О.В., з яким відповідач 02.05.2018 уклав договір транспортного експедирування №П02/05/18; по-четверте, у заявці на перевезення вантажу від 02.05.2018 №П02/05 до договору про надання послуг з переведення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18 сторони визначили безготівкову форму розрахунків та порядок оплати наданих послуг - протягом 21 дня після отримання оригіналів документів, відповідно до п.1.4 договору пріоритетними є умови, узгоджені сторонами у заявці ; по-п`яте, в силу приписів статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи, а отже договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18 не породжує обов`язку у ФОП Птіцина О.В. перерахувати кошти позивачеві на виконання спірного договору або відповідачеві, оскільки між відповідачем і ФОП Птіциним О.В. виникли зобов`язання на підставі іншого договору. Крім того, за приписами частини 2 статті 528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов`язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов`язання залишається боржник, а не така особа.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності та необхідність застосування до спірних правовідносин позовної давності з огляду на таке.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 6 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Частиною 3 статті 925 ЦК України встановлено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 цього Кодексу).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Відповідно до статті 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Згідно зі статтею 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов`язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.

Відлік терміну позовної давності починається:

a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки;

b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення;

c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

На підставі матеріалів та обставин справи судом першої інстанції правомірно встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18 щодо сплати послуг за перевезення вантажу.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 та частиною 1 статті 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачем підписаний без зауважень, про вартість послуг перевезення та строку їх оплати відповідач був обізнаний, оскільки безпосередньо погодив ці умови у заявці на перевезення вантажу від 02.05.2018 №П02/05, яка складена до договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18. Пакет оригіналів документів, визначених умовами договору перевезення, позивачем відповідачу направлявся, що не заперечується відповідачем. Належних доказів повідомлення позивача про неотримання оригіналів документів по перевезенню відповідачем не надано.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.08.2018 у справі 910/11049/17, від 04.09.2018 у справі №911/151/16 та у постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12 .

Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов`язального права та регуляторами поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов`язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися.

Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання та умовами обороту.

Скаржником не було доведено відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання за договором перевезення, тим часом, за змістом згаданої ст. 614 ЦК України, наявність такої вини презюмується.

Оскільки відповідачем не доведено відсутності його вини у простроченні виконання зобов`язання за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18, а отже з урахуванням умов укладеного між сторонами договору та презумпції вини відповідача, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування положень статті 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, а саме трирічного строку позовної давності щодо вчиненого відповідачем навмисного правопорушення.

Також місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що відповідач не надав суду жодного належного доказу на підтвердження відсутності у нього обігових коштів для погашення заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18, або інші докази, які б свідчили про реальну неможливість погасити існуючу заборгованість. При цьому, посилання скаржника на те, що замовник (ФОП Птіцин О.В.) не здійснив з ним розрахунок за договором транспортного експедирування від 02.05.2018 №П02/05/18, укладеним з ТОВ Альтаріс ЛТД , що стало підставою для невиконання зобов`язань останнього за цим договором, є безпідставним, оскільки зобов`язаною особою за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018 №П02/05/18 є ТОВ Альтаріс ЛТД і сплата наданих йому послуг не залежить від джерела отримання останнім коштів для оплати отриманих послуг та виконання третіми особами зобов`язань за іншими договорами, у тому числі з тих підстав, що підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність.

Щодо доводів позивача про необґрунтоване покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 ГПК України).

За приписами статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частини 1, пунктів 1,4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1-3 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція відображена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір , погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З наданого позивачем договору про надання правової допомоги від 27.02.2020, укладеного між Приватним підприємством-фірмою "Нордек" (клієнтом, у договорі визначено як довіритель) та Лозою В.М. (адвокатом, у договорі визначено повірений), вбачається, що Лоза В.М. зобов`язується від імені та за рахунок ППФ Нордек здійснити наступні дії: 1. Надати правову допомогу у спорі з ТОВ Альтаріс ЛТД . З цією метою, здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням (4год). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1год). 3.Підготувати пакет документів , необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (7год). 4.Вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання рішення (7год).

У пунктах 2.1, 2.2 цього договору встановлено, що за здійснення дій, що визначені у п.1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 6500,00грн. Розрахунок здійснюється в момент передачі підготовленої позовної заяви. У розділі 4 цього договору визначені повноваження Лози В .М. (а.с.21-23).

Отже, сторонами визначений фіксований розмір гонорару за обсяг робіт, визначений у п.1.1 цього договору про надання правової допомоги від 27.02.2020.

04.02.2020 між ППФ Нордек та Лозою В.М. складений акт приймання-передачі наданих послуг, за яким Лоза В.М. надав ППФ Нордек наступні послуги: правова допомога у стягненні коштів з ТОВ Альтаріс ЛТД ; вивчення та огляд документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (4год 10хв); проведення заходів досудового врегулювання спору , проведення переговорів на предмет повернення боргу (1год); підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви (7год 20хв); вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та забезпечення виконання судового рішення (6год) (а.с.26).

Факт оплати наданих послуг підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 04.02.2020 №02-02 (а.с.25).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи, однак позивачем не доведено та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що адвокатом проведені будь-які заходи (вчинені будь-які дії) досудового врегулювання спору щодо стягнення заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2018, зокрема, проведені переговори на предмет повернення боргу. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у акті приймання-передачі наданих послуг від 04.02.2020 зазначено, що адвокат Лоза В.М. надав, а ППФ Нордек прийняв, зокрема, такі послуги: вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи, в суді та забезпечення виконання судового рішення. Однак, послуги з забезпечення виконання судового рішення на стадії звернення позивача з позовом, тобто до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили не могли бути надані, оскільки забезпеченню виконання рішення передує його прийняття. Крім того, матеріали справи не містять інформації та доказів, які саме інші необхідні для розгляду справи дії були вчинені адвокатом Лозою В.М., ніж ті, що визначені в акті від 04.02.2020, а отже послуги у кількості 7годин не підтверджені належними та допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, оскільки при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставин справи, та встановлення у договорі про надання правової допомоги фіксованого розміру винагороди адвоката, що також відображено у акті приймання-передачі наданих послуг від 04.02.2020, колегія суддів, керуючись принципами справедливості та верховенства права, дійшла висновку що розмір гонорару не відповідає обсягу фактично наданих послуг, визначених як в договорі про надання правової допомоги, так і в акті приймання-передачі наданих послуг від 04.02.2020, а тому апеляційна скарга ТОВ Альтаріс ЛТД підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2020 слід скасувати в частині покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2460,00грн. В решті рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача про те, що наданий позивачем договір від 27.02.2020, укладений між позивачем та адвокатом Лозою В.М., є договором доручення, оскільки з аналізу положень і змісту вказаного договору та положень Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність вбачається що за своєю юридичною природою сторони уклали договір про надання правової допомоги. Неправильне визначення назви сторін цього договору не змінює його правової природи.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить покласти на відповідача обов`язок відшкодування позивачеві витрати на правову допомогу адвоката у сумі 2500,00грн, понесених у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення.

Факт надання адвокатських послуг підтверджуються договором про надання правової допомоги від 28.05.2020 №2, актом приймання-передачі наданих послуг від 01.06.2020, складеним до договору від 28.05.2020, в якому наданий детальний опис наданих послуг, а саме: вивчення та попередня оцінка вимог апеляційної скарги (3год.10хв), аналіз судової практики (2год), підготовка відзиву на апеляційну скаргу (4год 20хв), вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді (4год); квитанцією до прибуткового касового ордера від 01.06.2020 №01-06 (а.с.113-116).

У постанові від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18 Верховний суд дійшов висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У п.1.1 договору про правову допомогу від 28.05.2020 №2 визначено, що адвокат Лоза В.М. зобов`язується від імені та рахунок ППФ Нордек , зокрема, вчинити дії, необхідні для розгляду справи в апеляційному суді. У відзиві на апеляційну скаргу позивач визначає розрахунок витрат шляхом додавання вартості окремих дій адвоката, визначених у договорі про надання правової допомоги: 600,00грн - дослідження та аналіз вимог апеляційної скарги і попередню правову оцінку їх доводів, 1200,00грн - підготовку відзиву на апеляційну скаргу, 700,00грн - вчинення інших дій, необхідних для повного юридичного супроводу справи .

Дослідивши докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правову допомогу у сумі 700,00грн за вчинення інших дій, необхідних для повного юридичного супроводження, які визначені як в договорі про надання правової допомоги від 28.05.2020 №2 та в акті приймання-передачі наданих послуг, не підлягають відшкодуванню, оскільки з вказаних документів не вбачається які саме інші дії вчиненні адвокатом, що не надає змоги суду встановити їх необхідність для захисту прав позивача при апеляційному перегляді справи та чи мають ці витрати безпосереднє відношення до розгляду цієї справи, що відповідає правовій позиції, викладеній в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 №9901/264/19.

У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції, керуючись принципами справедливості, дійшов висновку, що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом, є завищеним, а тому на заявника апеляційної скарги слід покласти витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 1800,00грн.

Керуючись ст.ст. 233, 269, 270, 273, п.2 ч.1 ст. 275, п.1 ч.1 ст.277, ст.ст. 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ Альтаріс ЛТД задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2020 у справі №922/384/20 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" (61153, м. Харків, просп. Ювілейний, буд. 54-А, офіс 118, код ЄДРПОУ 41668794) на користь Приватного підприємства- фірми "НОРДЕК" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 32Г, код ЄДРПОУ 22580110) 2460,00грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

3.Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" (61153, м. Харків, просп. Ювілейний, буд. 54-А, офіс 118, код ЄДРПОУ 41668794) на користь Приватного підприємства - фірми "НОРДЕК" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 32Г, код ЄДРПОУ 22580110) 46772,00 боргу за перевезення, 2102,00грн. судового збору, 4040,00грн витрат на правову допомогу адвоката".

4.В решті рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2020 у справі №922/384/20 залишити без змін.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАРІС ЛТД" (61153, м. Харків, просп. Ювілейний, буд. 54-А, офіс 118, код ЄДРПОУ 41668794) на користь Приватного підприємства- фірми "НОРДЕК" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, буд. 32Г, код ЄДРПОУ 22580110) 1800,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складений 23.07.2020.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза