Ухвала

від 07.04.2020 по справі 127/19263/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 127/19263/18

провадження № 61-5173ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мунтяна Євгена Володимировича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вінницька міська рада про усунення перешкод в користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вінницька міська рада про усунення перешкод в користуванні майном.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що позивач є власником 12/25 часток домоволодіння та земельної ділянки під домоволодінням площею 0,048 га, кадастровий номер 0510100000:02:014:0447 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованих по АДРЕСА_1 , відповідно до договорів дарування, укладених 21 червня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Власником 13/25 часток є відповідач ОСОБА_2

У 2005 році ОСОБА_2 самочинно здійснила реконструкцію належної їй частини будинку, наразі це будинок літ. Г , зокрема збільшила його в розмірах, самочинно встановила огорожу навколо даного будинку, перекривши проїзд до частини будинку, що належить позивачу.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2017 року встановлено порядок користування земельною ділянко площею 1 522 м кв., розташовану під домоволодінням АДРЕСА_1 згідно варіанту № 6, що міститься в додатку 7 до висновку експерта ТОВ Подільський центр судових експертиз Данилюка В. О. № 349 земельно-технічної експертизи від 30 червня 2017 року, згідно якого: земельна ділянка площею 0,0700 га, яка виділена та позначена на Додатку 7 Варіант 6 висновку експерта № 349 від 30 червня 2017 року рожевим кольором, - перебуває у користуванні ОСОБА_3 ; земельна ділянка площею 0,0760 га, яка виділена та позначена на Додатку 7 Варіант 6 висновку експерта № 349 від 30 червня 2017 року зеленим кольором, - перебуває у користуванні відповідача; земельна ділянка площею 0,0062 га, яка виділена та позначена на Додатку 7 Варіант 6 висновку експерта № 349 від 30 червня 2017 року фіолетовим кольором, - перебуває у спільному користуванні ОСОБА_3 та відповідача.

На кадастровому плані земельної ділянки в додатку 7 схематично зображено паркан з бетонних плит, колодязь під літерою К , які встановлено відповідачем та які перебувають на земельній ділянці спільного користування, що необхідна для проїзду позивача до власного будинку. Також на спільній земельній ділянці росте дерево груша, яка перешкоджає в користуванні спільною земельною ділянкою.

Відповідач погодився з зазначеним варіантом встановлення порядку користування земельною ділянкою та підтвердив, що усвідомлює необхідність демонтажу огорожі, що розташована на земельній ділянці, що перебуває в спільному користуванні.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням демонтувати паркан та виступаючу над поверхнею землі частину колодязя, яке відповідач проігнорувала.

Відповідно до акту, складеного 12 липня 2018 комісією комітету мікрорайону Корея , на земельній ділянці спільного користування по АДРЕСА_1 , розташований бетонний паркан, колодязь та росте дерево груша, які перешкоджають вільному проходу та проїзду до будинковолодіння позивачу ОСОБА_1

19 липня 2018 року позивач надіслав листа відповідачу з проханням демонтувати огорожу та колодязь, на який відповідь так і не отримав.

У зв`язку з чим, ОСОБА_1 просив: зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди в користуванні 12/25 часток домоволодіння та земельної ділянки під домоволодінням площею 0,048 га, кадастровий номер 0510100000:02:014:0447 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованих по АДРЕСА_1 , зобов`язавши демонтувати бетонну огорожу та колодязь, зрізати дерево-грушу, що розташовані на земельній ділянці площею 0,062 га, яка перебуває у спільному користування ОСОБА_2 та позначена фіолетовим кольором в додатку 7 на варіанті 6 до висновку експерта ТОВ Подільський центр судових експертиз № 349 земельно-технічної експертизи від 30 червня 2017 року, який є невід`ємною частиною рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2017 року у справі №127/22728/16-ц.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

14 березня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мунтян Є. В. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційного скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, в якій, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору в цій справі є зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні 12/25 часток домоволодіння та земельної ділянки під домоволодінням площею 0,048 га; зобов`язати демонтувати бетонну огорожу та колодязь, зрізати дерево-грушу, що розташовані на земельній ділянці площею 0,062 га, яка перебуває у спільному користування ОСОБА_2 ..

Справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Мунтян Є. В. подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду зазначене в касаційній скарзі клопотання про зупинення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мунтяна Євгена Володимировича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вінницька міська рада про усунення перешкод в користуванні майном відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська