Вирок

від 14.04.2020 по справі 361/4847/17

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/4847/17

Провадження № 1-кп/361/81/20

14.04.2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

======================================================================

14 квітня 2020 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12017110130000061, від 05 січня 2017 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, працюючого не офіційно, не інваліда, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.286КК України,-

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_7 порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 за наступних обставин.

Судом визнанодоведеним,що 5 січня 2017 року, близько 14:40 год., ОСОБА_7 будучи водієм, посвідчення водія на право керування транспортним засобом серія НОМЕР_1 , керуючи технічно справним вантажним сідловим тягачем-Е марки «DAF XF 95.480», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 із напівпричепом марки «ППЦ 30-64229» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , рухаючись по вулиці Олега Онікієнка у місті Бровари Київської області, в напрямку від вул. Броварської сотні м. Бровари Київської області до с. Красилівка Броварського району Київської області, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України (затверджені постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001), яким передбачено, що «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

Проїхавши нерегульоване Т-образне перехрестя, не зупинився перед пріоритетним дорожнім знаком, чим порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України (затверджені постановою кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001), яким передбачено, що: «водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі».

Після цього, рухаючись та перебуваючи на нерегульованому перехресті, ОСОБА_7 , в порушення п.16.11 Правил дорожнього руху України (затверджені постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001), яким передбачено, що «на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху» не надав перевагу в русі, автомобілю, який рухався по головній дорозі, а саме «ВАЗ 21114», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 та допустив зіткнення бокової правої частини свого автомобіля із передньою частиною автомобіля марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався із право на ліво від нього.

Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3 б), 16.11 та знаку 2.1 Розділу 33 «Дати Дорогу» ПДР України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_8 було заподіяно:

- розлитий синець в лівій скронево-тім`яній ділянці, садно на його фоні в тім`яній ділянці; по одному садну в лівій надбрівній ділянці біля зовнішнього краю брови, на тильній поверхні правої кисті біля основи 4-го пальця; розлитий синець по нижній поверхні підборіддя по центру та справа з переходом в ділянку правої гілки нижньої щелепи, на передню поверхню шиї на всьому протязі, більше справа та по центру, в ділянці яремної вирізки та рукоятки грудини; розлитий синець на передній поверхні правого колінного суглобу з переходом на передню та зовнішню поверхні правої гомілки на всьому протязі, садно на його фоні на передній поверхні колінного суглобу; синець по переднє-зовнішній поверхні нижньої третини лівої гомілки, забійна рана на передній поверхні лівого колінного суглобу;

- закриту травму грудної клітки: повні поперечні переломи 2-5-го ребер зліва по переднє-пахвинній лінії, повні переломи 5-7-го ребер зліва на межі кісткової та хрящової частини; повні косі переломи 5-6 ребер зліва по заднє-пахвинній лінії; всі переломи без ушкодження пристінкової плеври; повний косо-поперечний перелом грудини в середній третині тіла; плямисті крововиливи в клітковину переднього середостіння, крупно плямисті просякуючі крововиливи на поверхні легень в області коренів та нижньої долі лівої легені;

- закриту травму живота: забій тонкого та товстого кишечнику з некрозом сигмоподібної кишки та її перфорацією (утворення дефекту стінки кишки).

Від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок закритої тупої травми живота у вигляді забою тонкого та товстого кишечнику із виникненням некрозу сигмоподібної кишки та її перфорацією з розвитком розлитого фібринозно-гнійного перитоніту, що як небезпечна для життя, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень та перебуває у прямому причинному зв`язку з смертю ОСОБА_8 .

Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що суть пред`явленого обвинувачення йому зрозуміла, винним себе за обставин вказаних в інкримінованому йому злочині визнає повністю, щиросердечно розкаюється у вчиненому, а також дуже жалкує, що допустив порушення правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди внаслідок чого настала смерть людини, неодноразово просив вибачення у потерпілої та її представника. Свої дії розцінює критично і готовий нести за це відповідальність, а також зазначив, що зрозумів значення своїх дій та запевнив, що в подальшому не буде допускати будь-яких порушень закону України.

Зокрема, визнає, що він в період з 23 листопада 2016 року по 01 червня 2017 року працював на посаді водія автотранспортних засобів в ТОВ «НІОМ» (том 2 а. с. 9-12). Також визнає, що 05 січня 2017 року, близько 14 години 40 хвилин керуючи автомобілем марки «DAF XF 95.480», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 із напівпричепом марки «ППЦ 30-64229», допустив неуважність під час керування автомобілем, не стежив за дорожньою обстановкою, не зупинився перед пріоритетним дорожнім знаком, не надав перевагу в русі автомобілю ОСОБА_8 , який рухався по головній дорозі та допустив зіткнення із ним. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

За себе повідомив, що він раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. В період з 13 серпня 2018 року по квітень 2019 року працював на посаді машиніста тепловоза у філії ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України «Хлібна база № 83», де характеризувався позитивно, на теперішній час працює не офіційно. Має постійне місце проживання, де проживає спільно із своєю сім`єю та характеризується також позитивно, потерпілій добровільно відшкодував завдану матеріальну шкоду та відшкодував частину витрат на правову допомогу, запевнив, що решту витрат на правову допомогу відшкодує в найкоротший термін.

Просив суворо не карати, та не позбавляти волі і не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки на даний час це єдина в нього професія, і працюючи водієм це єдине в нього джерело заробітку для утримання сім`ї, а також працюючи водієм за рахунок отримання заробітної плати швидше відшкодовує потерпілій витрати на правову допомогу.

Крім визнавальних показань обвинуваченого, винність його доведена та стверджується:

- показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_5 , яка пояснила, що

05 січня 2017 року приблизно о 15:20 год., знаходячись в церкві у с. Красилівка Броварського району Київської області їй зателефонували та повідомили, що її чоловік ОСОБА_8 потратив по вул. О.Онікієнка в м. Бровари в дорожньо-транспортну пригоду. Відразу приїхавши на місце пригоди із ОСОБА_9 , вона побачила великий вантажний автомобіль, який стояв на лівій стороні дороги та їхній пошкоджений автомобіль марки «ВАЗ». Витягнули її чоловіка із автомобіля, двері автомобіля заклинило, відкрити їх допомогли чужі люди. Чоловіка відразу було доставлено до Броварської районної лікарні де лікарі його обстежили та відпустили додому, але останній скаржився на біль в животі та грудях. На наступний день, оскільки стан здоров`я чоловіка погіршився, його знову було доставлено до лікарні та оформлено на стаціонарне лікування в пульмонологічне відділення, а потім переведено до хірургічного відділення в якому під час хірургічної операції помер. За життя її чоловік ОСОБА_8 з приводу дорожньо-транспортної пригоди повідомив, що водій вантажного автомобіля не врахував, що був у нього причіп. Більше про обставини пригоди вона не знає і свідком не була. Також повідомила, що обвинувачений матеріальний збиток їй відшкодував добровільно в повному обсязі та частково сплатив витрати на правову допомогу. Заявлений цивільний позов з врахуванням його уточнень підтримала повністю та просила його задовольнити і повністю підтримує думку свого представника щодо покарання обвинуваченого.

- показаннями в суді свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що на початку січня 2017 року, точної дати не пам`ятає, ОСОБА_5 попросила її відвезти в м. Бровари, оскільки її чоловік потрапив в дорожньо-транспортну пригоду. Приїхавши на місце ДТП вона побачила, що її чоловік ОСОБА_8 знаходився в пошкодженому автомобілі марки «ВАЗ». Враховуючи механічні пошкодження автомобіля, допомогли ОСОБА_8 вибратись із салону автомобіля, після чого останнього забрала карета медичної допомоги, оскільки той скаржився на біль в животі та грудях. На місці пригоди був також і вантажний автомобіль, який здійснив наїзд на автомобіль ОСОБА_8 . Водій цього вантажного автомобіля пояснив, що він, автомобіль ОСОБА_8 , не помітив. Слідів гальмування автомобілів вона не бачила.

Крім показань потерпілої і свідка, вина ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині підтверджується дослідженими судом письмовими доказами.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 січня 2017 року із план-схемою до протоколу та ілюстрованою фото таблицею в яких зафіксовано факт дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої вантажний сідловий тягач-Е марки «DAF XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_2 із напівпричепом марки «ППЦ 30-64229» реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись по вулиці Олега Онікієнка у місті Бровари Київської області, у напрямку від вул. Броварської сотні в м. Бровари Київської області до

с. Красилівка Броварського району Київської області здійснив наїзд на автомобіль марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 на якому зафіксовано значні механічні ушкодження внаслідок чого водій ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження.

(том 1 а. с. 161-172)

Висновками судово-медичних експертиз №№30, 05/30 від 28 березня 2017 року, встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 , з урахуванням представленої медичної документації виявлені: повні поперечні переломи 2-5 ребер зліва по передньо-пахвинній лінії, 5-7 ребер зліва на межі кісткової та хрящової частин, косі переломи 5,6 ребер зліва по задньо-пахвинній лінії, без пошкодження пристінкової плеври, повний косо-поперечний перелом грудини в середній третині тіла; плямисті крововиливи в клітковині переднього середостіння, кровонапливність м`яких тканин в області переломів, забої легень; ділянки некрозів петель кишок, некроз ділянки товстої кишки з її перфорацією та розвитком фібронозно-гнійного перитоніту; розлитий синець, садно та кровонапливність м`яких покривів голови в лівій скронево-тімяній області, садно в лівій надбрівній області, розлитий синець в області підборіддя та шиї, садно на тильній поверхні правої кисті, забійна рана в області лівого колінного суглобу, садно в області правого колінного суглобу, розлиті синці в області правого колінного суглобу з переходом в область правої гомілки по передньо-зовнішній поверхні. Смерть ОСОБА_8 настала від закритої травми грудної та черевної порожнини у вигляді переломів ребер та грудини з ушкодженням внутрішніх органів та розвитком фібронозно-гнійного перитоніту.

Закрита травма грудної та черевної порожнини у вигляді переломів ребер та грудини з ушкодженнями внутрішніх органів та розвитком фіброзно-гнійного перитоніту, як небезпечна для життя, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які утворились від дії тупих предметів, можливо, при обставинах (травма в салоні автомобіля, при знаходженні потерплого на місці водія) та у строк (05.01.2017).

(том. 1 а. с. 226-232, 179-180)

Згідно висновку експерта №96 судово-медичної експертизи гістологічних препаратів ОСОБА_8 від 24 лютого 2017 року в останнього виявлено розповсюджене гнійне та гнійно-продуктивне запалення в жировій клітині «фрагментів мікропрепаратів, вилучених на операції». Фіброзно-гнійний перитоніт. Вогнищеві крововиливи в м`яких тканинах з- лівої тім`яної області, передньої правої поверхні шиї, з області переломів ребер зліва, грудини, правого та колінного суглобу, з області кало стоми із вогнищевою пере фокальною клітинною реакцією. Респараторний дістрес-синдром. Некротичний нефроз із шунтуванням кровоточу в нирці. Деліпідізація спонгіоцитів з вогнищевими крововиливами у корі наднирника. Неповний септальний цироз печінки. Дрібновогнищевий замісний кардіосклероз з гіпоксичною дистрофією міокарду. Періваскулярний набряк, дистрофія нейроцитів головного мозку з діапедезними крововиливами.

(том 1 а. с.233-235)

З висновку судово-медичної експертизи №32/к від 26 липня 2017 року, вбачається, що згідно із даними наданої медичної документації на ім`я ОСОБА_8 та проведеної судово-медичної експертизи його трупу виявлені численні тілесні ушкодження. Смерть ОСОБА_8 настала внаслідок закритої тупої травми живота у вигляді забою тонкого та товстого кишечнику із виникненням некрозу сигмоподібної кишки та її перфорацією (утворення дефекту стінки кишки) з розвитком розлитого фібринозного-гнійного перитоніту, клінічна картина (симптоматика) якого перебігала на фоні ушкоджень отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та хронічних захворювань розповсюдженого атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, дифузного та післяінфарктного кардіосклерозу з ознаками аневризми серця, постійної форми порушення серцевого ритму, серцевої недостатності ІІ-А ступеню. Між ушкодженнями отриманими ОСОБА_8 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та настанням його смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

(том 1 а. с. 185-224)

Висновком експерта №12-1/1432 від 20 липня 2017 року встановлено, що система робочого гальма, рульове керування, елементи підвіски автомобіля марки «ВАЗ-21114» реєстраційний номер НОМЕР_4 на момент огляду, знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед, відмову в роботі рульового керування або могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено.

(том 1 а. с.238-241)

Згідно висновку експерта №12-1/666 від 16 травня 2017 року за даних дорожніх умов водій автомобіля марки «DAF XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_2 із напівпричепом марки «ППЦ 30-64229» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.11 та розділу 33. «Дорожні знаки» 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, водій автомобіля «DAF XF 95.480», ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ 21114;» реєстраційний номер НОМЕР_4 , нащо у нього не було перешкод технічного характеру. Слід гальмування залишений автомобілем марки «ВАЗ 21114;» реєстраційний номер НОМЕР_4 , на місці пригоди відповідає швидкості 27,5…34,6 км/год.

(том 1 а. с. 244-246)

З висновку експертів №18228/18-52/2219/19-52 від 24 січня 2019 року за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, вбачається, що відповідно до обставин даної дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору швидкість руху автомобіля марки «ВАЗ» відповідала приблизно 55…60 км/год.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «ДАФ», ОСОБА_7 з технічної точки зору мав виконувати вимоги п. 16.11 ПДР, а водій автомобіля марки «ВАЗ», ОСОБА_8 з технічної точки зору при виникненні небезпеки для його руху мав діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 ПДР. З моменту виникнення небезпеки для руху, водій автомобіля марки «ВАЗ» ОСОБА_8 не мав технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем марки «ДАФ» шляхом застосування екстреного гальмування для зупинки свого транспортного засобу до місця зіткнення. Відстань до місця зіткнення, яку подолав автомобіль марки «ВАЗ» з моменту прийняття рішення водієм ОСОБА_8 про гальмування, складає 31…32м.

Дії водія автомобіля марки «ДАФ», ОСОБА_7 з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 16.11 ПДР.

У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки «ВАЗ» ОСОБА_8 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР з технічної точки зору, у тому числі вимогам

п. 12.3 ПДР, а дії водія автомобіля марки «ДАФ», ОСОБА_7 знаходяться і перебувають в причинному зв`язку з виникненням ДТП і не відповідають вимогам п. 16.11 ПДР. Причинний зв`язок між діями водія ОСОБА_8 і виникненням даної ДТП відсутній.

(том 2 а. с. 137-149)

Натомість суд вважає недопустимим доказом висновок №000232/1 від 05 жовтня 2017 року проведеного судовим експертом ТОВ «Українські незалежні судові експертизи» ОСОБА_10 на підставі адвокатського звернення від 20 вересня 2017 року по наданих адвокатом копіях кримінального провадження №1201711130000061 щодо ОСОБА_7 , оскільки цей висновок не відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і експертних досліджень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.

(том 2 а. с. 75-97)

Розглянувши кримінальне провадження з урахуванням положень статті 337 КПК України в межах пред`явленого обвинувачення, з`ясувавши фактичні обставини справи шляхом дослідження поданих сторонами в підтвердження своїх доводів доказів й оцінивши їх за правилами статті 94 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, дотримуючись принципів змагальності сторін, свободи в поданні ними доказів суду і доведенні перед судом їх переконливості, обґрунтовуючи свої висновки лише доказами, безпосередньо сприйнятими під час судового засідання, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого і тому він повинен нести відповідальність за вказаною статтею.

Обираючи обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, враховує межі санкції ч. 2 ст. 286 КК України, що вказаний злочин відносяться до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, дані про його особу. А також, суд приймає до уваги і роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зі змінами та доповненнями, виходить з принципів законності, справедливості обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд, відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, визнає його щире каяття, та добровільне відшкодування майнової шкоди потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи виді мірупокарання обвинуваченому ОСОБА_7 ,суд враховуєступінь тяжкостівчиненого злочину,який відповіднодо ст.12КК Українивідноситься докатегорії тяжкихзлочинів,але характеризуєтьсянеобережною формоювини,правову позиціюпрокурора пропризначення покарання,не пов`язаногоіз ізоляцієюйого відсуспільства безпозбавлення правакерувати транспортнимизасобами,аналогічну думкупотерпілої таїї представника,які такожпросили призначитипокарання обвинуваченомуне пов`язаногоіз ізоляцієювід суспільствата непозбавляти йогоправа керуватитранспортними засобами,сукупність всіхобставин вчиненнязлочину,що інкримінованийзлочин скоєноне встані алкогольногосп`яніння,добровільне відшкодуваннязавданої майновоїшкоди,часткове відшкодуванняпотерпілій витратна правовудопомогу,зобов`язання сплатитисудові витратиза проведеннясудових експертизпроведених укримінальному провадженні,пом`якшуючі обставини,відсутність обтяжуючихобставин,дані пройого особу,що вінхарактеризується замісцем проживання та роботи позитивно (том 2 а. с. 220, 241), щиросердечнорозкаюється увчиненому,просив вибаченняу потерпілої,на облікуу лікарівнарколога тапсихіатра неперебуває (том2а.с.8), його станздоров`я (том2а.с.218,219,222),раніше несудимий,а такожйого поведінкав судісвідчить,що вінне єособою,яка твердостала нашлях вчиненнязлочинів,інкримінований злочинвчинив понеобережності,суд вважає,що йоговиправлення іперевиховання можливебез ізоляціївід суспільства,при призначенніпокарання відповіднодо санкціїінкримінованого злочинуу видіпозбавлення волі, при цьому вважає за необхідне звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Враховуючи всі перераховані обставини, правову позицію прокурора, думку потерпілої та її представника, суд приходить до висновку про можливість призначення йому покарання ближче до середньої межі санкції інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 286 КК України.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний надмірний тягар» (рішення у справі від 02.11.2004 «Трегубенко проти України»).

У частині 2 ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З урахуванням викладеного вище та особи обвинуваченого, який в судовому засіданні засуджував власний вчинок, що свідчить про усвідомлення власної протиправної поведінки, що інкримінований злочин скоєно не в стані алкогольного сп`яніння, правову позицію прокурора, думку потерпілої та її представника, які просили суд не позбавляти ОСОБА_7 права керувати транспортними засобами, а також те, що у обвинуваченого єдина професія водій і він має намір працювати водієм, щоб утримувати своєю сім`ю, оскільки його дружина ОСОБА_11 внаслідок свого стану здоров`я не працює, а єдине джерело його прибутку це заробітна плата. Позбавлення останнього права керування транспортними засобами позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його сім`ї, що буде сприяти лише погіршенню їх матеріального становища, та унеможливить швидке відшкодування потерпілій витрат на правову допомогу, тому суд дійшов до переконання не застосовувати додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.

Суд, детально проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, не порушуючи принципів змагальності і диспозитивності, який закріплений в ст. ст. 22, 26 КПК України, дійшов висновку, що саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також зможе забезпечити реалізацію цілей покарання.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За змістом п. 10 ст. 56 КПК України потерпілий протягом кримінального провадження має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Потерпіла ОСОБА_5 визнана судом цивільними позивачем по цій справі, а тому відповідно до вимог ст. ст. 61, 128 КПК України має право підтримувати цивільний позов.

Заявлений у суді позов потерпіла ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_4 підтримали та просили його задовольнити повністю у якому, не змінюючи предмета позову, враховуючи уточнення позовних вимог, просили стягнути на користь ОСОБА_5 з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІОМ» моральну шкоду в розмірі 500000 гривень та стягнути з ОСОБА_7 витрати на правову допомогу у розмірі 29090 гривень, оскільки останнім ці витрати частково відшкодовано. (том 1 а. с. 30-54, 62-66, 140-147, том 2 а. с. 159-160, 163-167, 210-211, 212-213, 230-234).

Представник відповідача ТОВ «НІОМ» позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, оскільки на його думку потерпілою та її представником не зазначено характер та обсяг страждань, характер немайнових втрат та в чому саме полягали ці втрати, а також вважає, що заява представника про уточнення позовних вимог такою, що не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Крім цього, зазначив, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_7 , був застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал», а тому відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в межах ліміту страхової суми за договором страхування підлягає стягненню зі страхової компанії, а не з власника транспортного засобу. Також представник ТОВ «НІОМ» зазначив, що незважаючи на наявність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ТОВ «НІОМ» та ПрАТ «СК «Арсенал», представник цивільного позивача та сам цивільний позивач, дійшли помилкового висновку про стягнення всього розміру заподіяної шкоди виключно з ТОВ «НІОМ».

Судом встановлено, що померлий ОСОБА_8 був чоловіком потерпілої (позивача) ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 04 листопада 1978 року (том 3 а. с. 31).

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У ч. 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 постанови №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що під час скоєння ДТП водій ОСОБА_7 в період з

23 листопада 2016 року по 01 червня 2017 року перебував у трудових відносинах з ТОВ«НІОМ» на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується листом відповідача за вих. №06/07/1 від 06 липня 2017 року, а також наказом (розпорядження) №47-К від 23 листопада 2016 року про прийняття на роботу і наказом №6-К (розпорядження) від 01 червня 2017 року про припинення трудового договору (контракту) (том 2 а. с. 9-11).

За змістом ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що саме володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини в її заподіянні. Перед потерпілими несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність по використанню яких є джерелом підвищеної небезпеки.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом

у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише в регресному порядку відповідно до положень ст. 1191 ЦК України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що ТОВ«НІОМ» несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини водія ОСОБА_7 у завданні шкоди, який перебував у трудових правовідносинах з цим товариством, тому саме відповідач ТОВ«НІОМ» має відшкодовувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Системно-правовий аналіз положень ст. ст. 1167, 1187 ЦК України дає підстави для висновку, що відсутність вини володільця джерела підвищеної небезпеки звільняє його від обов`язку відшкодувати моральну шкоду лише в тому випадку, коли шкода заподіяну майну потерпілого. У випадку, коли така шкода заподіяна здоров`ю потерпілого, володілець джерела підвищеної небезпеки не звільняється від обов`язку відшкодувати моральну шкоду, навіть якщо ця матеріальна шкода завдана не з його вини.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків та обставин справи.

Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що

під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 вказаної постанови Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Верховного Суду України у справі №6-108цс13 від 06.11.2013 зазначено, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди, враховуючи наведені приписи закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ«НІОМ» моральної шкоди на користь позивача, яка є дружиною загиблого ОСОБА_8 .

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_8 помер, у зв`язку з чим позивач як найближчий йому родич зазнала тяжких душевних страждань. Вимушені зміни в її житті у зв`язку з трагічною загибеллю чоловіка є триваючими, їй завдано непоправної шкоди, оскільки дружина залишилася без чоловіка, що є для неї тривалим, тяжким душевним випробуванням.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, виходячи з підстав пред`явленого позову, а також винність ОСОБА_7 в порушенні Правил дорожнього руху України, що призвело до смерті ОСОБА_8 в судовому засіданні доведена, обов`язку ТОВ«НІОМ» як володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодувати шкоду, завдану незалежно від наявності вини його працівника, враховуючи характер і обсяг душевних страждань позивача та її глибину, вимоги розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, під час виконання працівником трудових обов`язків із відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі по 350000 гривень, а тому суд задовольняє позовні вимоги частково.

Статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

У судовому засіданні встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ТОВ «НІОМ» була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал», згідно з Полісом №АК/5424546, за яким страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200000 гривень, 5% від цієї суми складає 10000 гривень (том 2 а. с 4). Отже, в межах цієї суми відповідальність з відшкодування завданої ОСОБА_5 моральної шкоди повинна нести ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал», а тому з ТОВ «НІОМ» підлягає стягненню на користь потерпілої ОСОБА_5 моральна шкода в розмірі 340000 гривень.

Оскільки ОСОБА_5 не заявляла вимог до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал» про відшкодування заподіяної їй в результаті дорожньо-транспортної пригоди моральної шкоди, а страховик не є стороною у цьому спорі, суд позбавлений можливості вирішити питання про стягнення із страхової компанії на користь потерпілої решти суми відшкодування вказаної шкоди.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави передбачені статтею 118 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз.

Під час судового розгляду, представник потерпілого ОСОБА_4 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_5 , з урахуванням уточнень просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої здійснені нею витрати на правову допомогу в сумі 29090 гривень.

У ч. 1 ст. 124 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України належать витрати на правову допомогу. Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір від 23 березня 2017 року, укладений між потерпілим та Адвокатським об`єднанням «Незалежне бюро розслідувань» в особі керуючого об`єднання ОСОБА_4 , який діє на підставі Статуту № б/н, зареєстрованого 29 вересня 2015 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань і додатком №1 до договору про правову допомогу від 23 березня 2017 року (том 2 а. с. 165-166).

На підтвердження вимог щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу представником потерпілого надано договір-доручення про надання правової допомоги від

23 березня 2017 року, додаткову угоду до договору-доручення про надання правової допомоги від 23 березня 2017 року, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4 , акт приймання наданих послуг від 04 червня 2018 року та квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 24 березня 2017 року (том 2, а. с. 39). Як вбачається із вказаного акту і квитанцій вартість наданих послуг адвоката становить 30000 гривень.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 , який у судовому засіданні не заперечував проти відшкодування потерпілій витрат на правову допомогу та його захисника-адвоката ОСОБА_6 , дослідивши документи надані представником потерпілого на підтвердження наданої потерпілому правової допомоги, а також розписки і фіскальних чеків про часткове, добровільне відшкодування вище вказаних витрат потерпілої (том 2 а. с. 239, 240, том 3 а. с. 51, 53), суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_5 витрат, пов`язаних з оплатою на правову допомогу в сумі 26000 гривень.

Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Враховуючи, що запобіжний захід на виконання вимог ст. ст. 176-178 КПК України в ході досудового розслідування обвинуваченому не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_7 такого заходу на період до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд,-

з а с у д и в:

ОСОБА_7 , визнати винуватиму вчиненнізлочину,передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі строком на 5(п`ять)років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Звільнити засудженого ОСОБА_7 , від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, встановити іспитовий строк терміном 2 (два) роки, в період якого відповідно до п. 1, 2,

ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати його періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_7 в порядку, передбаченому ст.ст. 131, 176 КПК України не застосовувати.

Стягнути із засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Києва,жителя АДРЕСА_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз:

1.- за судову інженерно-транспортну експертизу № 12-1/666 від 16.05.2017 року в розмірі 1484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні 40 копійок;

2.-за судову інженерно-технічну експертизу № 12-1/1432 від 20.07.2017 року в розмірі 1484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні 40 копійок;

3.- за судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу № 18228/18-52/2219/19-52 від 24.01.2019 року в розмірі 10010 (десять тисяч десять) гривень.

Стягнути із засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Києва,жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_5 витрати на правову допомогу в розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІОМ» (код ЄДРПОУ:25600540) на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 340000 (триста сорок тисяч) гривень.

Речові докази: вантажний сідловий тягач-Е марки «DAF XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_2 із напівпричіпом марки «ППЦ 30-64229» переданий на зберігання

ОСОБА_7 вважати повернутим власнику ТОВ «НІОМ»; автомобіль марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номер НОМЕР_4 переданий на зберігання ОСОБА_8 вважати повернутим власнику, після набрання вироком законної сили дозволити власникам ними користуватись та розпоряджатись.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримувати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються засудженому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1