Ухвала

від 26.01.2021 по справі 361/4847/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 361/4847/17Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/37/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

26 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

за участю

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ,

представника ТОВ «НІОМ» адвоката ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «НІОМ» адвоката ОСОБА_10 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2020 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, працюючого не офіційно, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 2 роки, та покладено обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 витрати на правову допомогу в розмірі 26000 гривень.

Стягнуто з ТОВ «НІОМ» на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 340000 гривень.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

5.01.2017 року, близько 14 год. 40 хв., ОСОБА_7 будучи водієм, посвідчення водія на право керування транспортним засобом серія НОМЕР_1 , керуючи технічно справним вантажним сідловим тягачем-Е марки «DAF XF 95.480», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 із напівпричепом марки «ППЦ 30-64229» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , рухаючись по вулиці Олега Онікієнка у місті Бровари Київської області, в напрямку від вул. Броварської сотні м. Бровари Київської області до с. Красилівка Броварського району Київської області, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України (затверджені постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001), яким передбачено, що «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

Проїхавши нерегульоване Т-образне перехрестя, не зупинився перед пріоритетним дорожнім знаком, чим порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України (затверджені постановою кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001), яким передбачено, що: «водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі».

Після цього, рухаючись та перебуваючи на нерегульованому перехресті, ОСОБА_7 , в порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху України (затверджені постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року), яким передбачено, що «на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху» не надав перевагу в русі, автомобілю, який рухався по головній дорозі, а саме «ВАЗ 21114», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 та допустив зіткнення бокової правої частини свого автомобіля із передньою частиною автомобіля марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався із право на ліво від нього.

Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3 б), 16.11 та знаку 2.1 Розділу 33 «Дати Дорогу» ПДР України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля марки «ВАЗ 21114», реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_11 було заподіяно:

- розлитий синець в лівій скронево-тім`яній ділянці, садно на його фоні в тім`яній ділянці; по одному садну в лівій надбрівній ділянці біля зовнішнього краю брови, на тильній поверхні правої кисті біля основи 4-го пальця; розлитий синець по нижній поверхні підборіддя по центру та справа з переходом в ділянку правої гілки нижньої щелепи, на передню поверхню шиї на всьому протязі, більше справа та по центру, в ділянці яремної вирізки та рукоятки грудини; розлитий синець на передній поверхні правого колінного суглобу з переходом на передню та зовнішню поверхні правої гомілки на всьому протязі, садно на його фоні на передній поверхні колінного суглобу; синець по переднє-зовнішній поверхні нижньої третини лівої гомілки, забійна рана на передній поверхні лівого колінного суглобу;

- закриту травму грудної клітки: повні поперечні переломи 2-5-го ребер зліва по переднє-пахвинній лінії, повні переломи 5-7-го ребер зліва на межі кісткової та хрящової частини; повні косі переломи 5-6 ребер зліва по заднє-пахвинній лінії; всі переломи без ушкодження пристінкової плеври; повний косо-поперечний перелом грудини в середній третині тіла; плямисті крововиливи в клітковину переднього середостіння, крупно плямисті просякуючі крововиливи на поверхні легень в області коренів та нижньої долі лівої легені;

- закриту травму живота: забій тонкого та товстого кишечнику з некрозом сигмоподібної кишки та її перфорацією (утворення дефекту стінки кишки).

Від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок закритої тупої травми живота у вигляді забою тонкого та товстого кишечнику із виникненням некрозу сигмоподібної кишки та її перфорацією з розвитком розлитого фібринозно-гнійного перитоніту, що як небезпечна для життя, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень та перебуває у прямому причинному зв`язку з смертю ОСОБА_11 .

Не погоджуючись з вироком суду, представник ТОВ «НІОМ» адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 скасувати та призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В обґрунтування своїх вимог представник послався на те, що вирок суду в частині вирішення цивільного позову є незаконним у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що судом першої інстанції не надано жодного доказу на підтвердження стягнутої з ТОВ «НІОМ» моральної шкоди у сумі 340000 грн., крім того судом не взято до уваги, що злочин вчинений ОСОБА_7 з необережності.

Заслухавши доповідь судді, думку представника ТОВ «НІОМ» адвоката ОСОБА_10 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку обвинуваченого, який поклався на розсуд суду, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, думку представника потерпілої ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 винним себе у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, апеляційний суд переглядає вирок лише у межах апеляційної скарги представника ТОВ «НІОМ» адвоката ОСОБА_10 виходячи з того, що висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги представника ТОВ «НІОМ» адвоката ОСОБА_10 стосовно незаконності вироку в частині вирішення цивільного позову, апеляційний суд виходить з наступного.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що потерпілою ОСОБА_8 в даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, в якому остання просить стягнути з ТОВ «НІОМ»моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., та з обвинуваченого ОСОБА_7 витрати на правову допомогу в розмірі 29090 грн.

Померлий ОСОБА_11 був чоловіком потерпілої ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 04.11.1978 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 в період з 23.11.2016 року по 01.06.2017 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «НІОМ» на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується листом за вих. № 06/07/1 від 06.07.2017 року, а також наказом (розпорядження) № 47-К від 23.11.2016 року про прийняття на роботу і наказом № 6-К (розпорядження) від 01.06.2017 року про припинення трудового договору (контракту).

Згідно Пленуму Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 вказаної постанови Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Верховного Суду України у справі № 6-108цс13 від 06.11.2013 року зазначено, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, враховуючи обставини справи, винність ОСОБА_7 в порушенні ПДР України, що призвело до смерті ОСОБА_11 , те, що потерпіла після смерті чоловіка зазнала тяжких душевних страждань, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, під час виконання працівником трудових обов`язків, з ТОВ «НІОМ» на користь потерпілої ОСОБА_8 слід стягнути моральну шкоду у розмірі 340 000 грн., з чим погоджується колегія суддів, оскільки саме такий розмір буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, обґрунтованим є рішення суду щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 витрат на правову допомогу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ТОВ «НІОМ» адвоката ОСОБА_10 слід залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ТОВ «НІОМ» адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Суддя Суддя Суддя