Рішення

від 09.04.2020 по справі 752/4384/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/4384/20

Провадження № 2/752/4523/20

РІШЕННЯ

Іменем України

09.04.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування позову зазначено, що 25.07.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики та 25.08.2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору позики. На підставі договору позики від 25.07.2019 року та додаткової угоди № 1 від 25.08.2019 року, відповідач отримав в борг суму в розмірі 8000000,00 грн., з терміном повернення коштів до 15.02.2020 року. Позивач зазначає, що відповідач в зазначений строк борг не повернув та свої зобов`язання за укладеним договором не виконав. З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не бажає в добровільному порядку повернути суму отриманих коштів, позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідача на її користь борг за договором позики в сумі 8000000,00 грн., а також судовий збір в сумі 10510,00 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04.03.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явилась. Суду подала письмове клопотання про розгляд справи без її участі. Позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився. Суду надав відзив на позов, відповідно до якого вимоги позову визнав та просив розглянути справу без його участі.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.07.2019 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти в сумі 1000000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві ці кошти в порядку та у строки, визначені цим договором, тобто до 25.08.2019 року.

Крім того, 25.08.2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору позики від 25.07.2019 року, відповідно до умов якої сторонами було узгоджено, зокрема, суму позики в розмірі 8000000,00 грн. та строк повернення - 15.02.2020 р.

Відповідно до письмової розписки від 25.07.2019 року та письмової розписки від 25.08.2019 року, відповідач отримав від позивача грошові суми в розмірі 1000000,00 грн. та 7000000,00 грн., відповідно, та зобов`язався їх повернути в обумовлені сторонами строки.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо повернення грошей не виконав, надав суду відзив на позов, відповідно до якого визнав позовні вимоги, та доказів належного виконання договірних зобов`язань матеріали справи не містять.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або з інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Борговим документом, що підтверджує укладання договору позики між відповідачем та позивачем є, зокрема, розписки, які посвідчують передання йому визначеної грошової суми.

Таким чином, так як договір позики це односторонній договір, то у відповідача виник обов`язок повернути позикодавцю грошові кошти у такій самій сумі, відповідно до ст. 1049 ЦК України.

Письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Як передбачено ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму, відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в порушення вищезазначених приписів закону та письмового договору позики, відповідачем не було повернуто борг в обумовлений в ньому строк, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, та те, що відповідач визнав вимоги позову, вказавши про отримання грошей в борг на умовах укладеного договору позики та додаткової угоди до нього, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, за правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 80, 141, 223, 258, 259, 260, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 25.07.2019 року та додаткової угоди № 1 від 25.08.2019 року до договору позики від 25.07.2019 року, - в розмірі 8000000 (вісім мільйонів) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Повні ім`я сторін:

позивач ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Чабанським СВМ ГУ МВС України в Київській області 27.04.1996 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Московським РУ ГУ МВС України у м. Києві 06.02.1996 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий Н.П. Чередніченко