Постанова

від 15.04.2020 по справі 914/2461/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2020 р. Справа №914/2461/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів В.М. Гриців,

О.В. Зварич,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №14/4-1013-20 від 13.02.2020 та Приватного підприємства «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «Лапаївка» від 17.02.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2020, повний текст рішення складено 20.01.2020,

у справі : №914/2461/19 (суддя Кидисюк Р.А.)

за позовом : Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача : Приватного підприємства «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «Лапаївка» , м. Львів

про стягнення 12 176,87грн заборгованості за договором №1272/16-ТЕ-21 про постачання природного газу від 21.12.2015

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ПАТ НАК Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «Лапаївка» про стягнення 12 176,87грн, з яких: 9 091,54грн пені, 881,24грн 3%річних та 2 204,09грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в порушення умов договору №1272/16-ТЕ-21 від 21.12.2015 відповідач несвоєчасно оплатив поставлений йому природний газ, у зв`язку з чим на підставі п.8.2 договору та ст. 625 ЦК України позивач здійснив нарахування та заявив до стягнення 9 091,54грн пені, 881,24грн 3%річних та 2 204,09грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.01.2020 у справі №914/2461/19 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 9 091,54грн пені, 881,24грн 3%річних, 2 204,09грн інфляційних втрат та 1921,00грн судового збору.

Рішення мотивоване положеннями ст.ст.509,530,549, 610,611,612, 625,626,655,692 ЦК України та ст.ст.174,193,230,232 ГК України.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов договору №1272/16-ТЕ-21 від 21.12.2015 позивач поставив відповідачу у січні- березні 2016року природний газ на загальну суму 51 335,89грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, остаточний розрахунок за який відповідач мав здійснювати згідно з п.6.1 договору до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Суд встановив, що відповідач оплатив газ з порушенням встановлених строків. Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволив позов.

Позивач оскаржив рішення в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що відмовляючи у задоволенні позову, суд послався на ч.3 ст.7 Закону України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії . Зазначає про неправомірне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Закону №1730-VIII, оскільки учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730-VIII є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Однак, відповідач не включений до цього реєстру, тому приписи частини 3 статті 7 Закону №1730-VIII у даному випаду не підлягають застосуванню.

Відтак позивач просить скасувати рішення від 16.01.2020 у справі № 914/2461/19 та прийняти нове, яким позов задоволити повністю.

Відповідач також оскаржив рішення в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Відповідач вказує, що за договором №1272/16-ТЕ-21 від 21.12.2015 позивач поставляв йому природний газ, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Розрахунок за отриманий газ проведений 10.10.2016, тобто до набрання 30.11.2016 чинності Законом України Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII від 03.11.2016 ( далі - Закон №1730-VIII). Відтак вважає, що при вирішенні даного спору підлягали застосуванню норми частини 3 статті 7 цього Закону, яка є нормою прямої дії та передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

З цих підстав відповідач просить скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 24.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та ухвалено здійснити розгляд справи № 914/2461/19 на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 10.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, апеляційні скарги сторін прийнято до спільного розгляду.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне .

21.12.2015 ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та ПП Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла Лапаївка (споживач) уклали договір №1272/16-ТЕ-21 постачання природного газу (а.с. 29-35).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню(п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 продавець передає покупцеві з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 43,9тис.куб.м.

Згідно з п. 3.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна за 1000куб.м природного газу становить 2167,38грн з ПДВ( п.5.2 договору).

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

За умовами пункту 8.2 договору у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.10.3 строк позовної давності щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до розділу 11 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписами сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому сторони укладали додаткові угоди №1 від 31.12.2015, №2 від 29.01.2016, №3 від 31.03.2016, якими внесли зміни до договору від 21.12.2015 №1272/16-ТЕ-21 (а.с.23-35).

Так, додатковою угодою№ 3від 31.03.2016 , яка діє з 01.04.2016, встановлена ціна за 1000куб.м природного газу 2 124,89 грн з ПДВ( п.5.2 договору), остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу( п.6.1 договору).

На виконання умов договору у січні -березні 2016 року позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 51 335,89 грн, що підтверджено актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 22 630,85 грн, від 29.02.2016 на суму 14 146,69 грн та від 31.03.2016 на суму 14 558,35 грн (а.с.42-44).

Акти підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками сторін договору.

Отриманий у січні, лютому та березні 2016 року природний газ на загальну суму 51 335,89 грн відповідач оплатив 10.10.2016, що підтверджується випискою з рахунку позивача, згідно з якою 10.10.2016 ПП Лапаївка здійснило оплату 51 335,89грн за газ, поставлений у січні -березні 2016року на підставі договору №1272/16-ТЕ-21 від 21.12.2015(а.с. 47).

Згідно з розрахунками позивача за порушення строків оплати газу позивачем заявлені до стягнення пеня в сумі 9091,54грн на підставі п. 8.2 договору та на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 881,24грн і інфляційні втрати в сумі 2 204,09грн. Нарахування проведені за кожен місяць окремо, а саме:

- за прострочення оплати газу, поставленого у січні 2016 року, нарахована пеня за період 16.02.2016 по 15.08.2016 в сумі 4 300,49грн, 3% річних за період 16.02.2016 по 09.10.2016 в сумі 439,62грн та інфляційні втрати за березень-вересень 2016року в сумі 1 331,84грн;

- за прострочення оплати газу, поставленого у лютому 2016 року, нарахована пеня за період 15.03.2016 по 14.09.2016 в сумі 2571,51грн, 3% річних за період 15.03.2016 по 09.10.2016 в сумі 242,34грн та інфляційні втрати за квітень-вересень 2016року в сумі 684,23грн;

- за прострочення оплати газу, поставленого у березні 2016 року, нарахована пеня за період 26.04.2016 по 09.10.2016 в сумі 2219,54грн, 3% річних за період 26.04.2016 по 09.10.2016 в сумі 199,28грн та інфляційні втрати за травень-вересень 2016року в сумі 188,02грн.

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення, а у задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити з таких підстав.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору постачання природного газу №1272/16-ТЕ-21 від 21.12.2015 позивач поставив відповідачу в період з січня по березень 2016року року природний газ на загальну суму 51 335,89 грн.

За умовами договору (п.6.1), з урахуванням внесених додатковою угодою №3 змін до договору, відповідач мав повністю оплатити газ, поставлений в січні та лютому 2016року, - до 14-го числа (включно) наступного місяця, а поставлений у березні 2016року -до 25-го числа(включно) наступного місяця, проте відповідач оплатив поставлений йому у січні-березні 2016 року газ 10.10.2016, тобто з порушенням встановлених строків.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання, визначені ст. 611 ЦК України, якою передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Договором ( п.8.2) передбачено за порушення строків оплати газу сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, 30.11.2016 набув чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону №1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно зі ст. 2 Закону №1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 3 статті 7 Закону №1730-VIII встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 Закону №1730-VIII є нормою прямої дії, застосування її приписів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Така правова позиція викладена у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 06.04.2018 у справі №904/10747/16, від 10.04.2018 у справі №916/3054/16, від 11.04.2018 у справі №910/17962/15, від 17.04.2018 у справі №904/11358/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі №920/1060/16, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 23.05.2018 у справі №908/3125/16, від 23.05.2018 у справі №908/2114/16, від 30.05.2018 у справі №904/10733/16, від 20.06.2018 у справі №916/3055/16, від 06.07.2018 у справі №918/882/15, від 23.07.2018 у справі №904/10294/17, від 07.08.2018 у справі №925/1584/17, від 21.08.2018 у справі №925/104/18, від 21.08.2018 у справі №925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі №905/299/18 та враховується апеляційним судом відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивач поставив відповідачу упродовж січня-березня 2016року природний газ, використаний для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню(п.1.2 договору), який відповідач оплатив повністю станом на 10.10.2016, тобто відповідач погасив заборгованість до набрання чинності Законом N 1730-VIII.

Отже, з дня набрання чинності названим Законом (з 30.11.2016) не підлягали нарахуванню пеня, 3% річних та інфляційній втрати на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом N 1730-VIII, а нараховані неустойка (пеня), інфляційні втрати та 3% річних підлягали списанню.

Зі змісту оскаржуваного рішення випливає, що при вирішенні спору суд першої інстанції не застосував положень Закону N 1730-VIII, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення пені, 3%річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, яка погашена відповідачем в повному обсязі до набрання чинності Законом N 1730-VIII.

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з доводами відповідача та вважає рішення суду першої інстанції про задоволення позову неправомірним.

Доводи позивача, викладені в його апеляційній скарзі, відхиляються апеляційним судом як такі, що суперечать фактичним обставинам справи, оскільки , як вказано вище, при вирішенні даного спору суд не застосовував положень Закону №1730-VIII і не ухвалював рішення про відмову у задоволенні позову, навпаки, оскаржуваним рішенням суд задоволив позов, при цьому не застосував положень Закону №1730-VIII, які підлягали застосуванню, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 вказаної статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду відхиляє як необґрунтовані доводи позивача, погоджується з доводами відповідача та вважає, що внаслідок незастосування Закону №1730-VIII, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача 9 091,54грн пені, 881,24грн 3%річних, 2 204,09грн інфляційних втрат.

Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову та при поданні апеляційної скарги, належить покласти на позивача.

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, судовий збір, сплачений відповідачем при поданні апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129,236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. У задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №14/4-1013-20 від 13.02.2020 відмовити.

2. Судовий збір, сплачений позивачем - АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за подання позову та апеляційної скарги, покладається на позивача.

3. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «Лапаївка» від 17.02.2020 задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2020 у справі № 914/2461/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , ідент. код 20077720, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, на користь Приватного підприємства Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла ЛАПАЇВКА , ідент. код 30388472, місцезнаходження: 79066, м. Львів, вул. Сихівська, буд. 9, кв. 39-А -2881,50грн судового збору за перегляд рішення апеляційним судом.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України не підлягає оскарженню у касаційному порядку, крім випадків, встановлених даною нормою.

6. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич