Постанова

від 14.04.2020 по справі 810/1977/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року Справа № 810/1977/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Степанюка А.Г., Федотова І.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до управління соціального захисту населення

Сквирської районної державної адміністрації Київської області

про визнання бездіяльності протиправною

та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач) про :

1) визнання протиправною бездіяльності відповідача та скасування протоколу від 20.03.2018 засідання Комісії з розгляду питань забезпечення житлом сімей загиблих та деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей в частині відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за належне для отримання житло;

2) зобов`язання відповідача ухвалити рішення, яким визнати позивача особою, яка має право на одержання грошової компенсації як особа з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, що потребує поліпшення житлових умов, відповідно до постанови КМУ від 19.10.2016 № 719, та провести нарахування і виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для осіб, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей; провести нарахування та виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для осіб з інвалідністю I-II груп, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей від 19.10.2016 №719.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року позов задоволено частково: скасовано протокол засідання комісії з розгляду питань забезпечення житлом сімей загиблих та деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей від 21.03.2018 № 822.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції установив факт відсутності у позивача права на одержання грошової компенсації як інваліду війни 2 групи із розрахунку на 4 осіб, поставив під сумнів перебування позивача на квартирному обліку як особи, що потребує поліпшення житлових умов, а також виходив з того, що позивач передчасно звернувся до відповідача із заявою про одержання компенсації за належне для отримання житло.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуваний позивачем протокол засідання Комісії є невмотивованим, а тому підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій звертає увагу суду на те, що на момент вирішення відповідачем питання щодо виплати йому спірної грошової компенсації (20.03.2018) рішення Сквирської міської ради про зняття його з квартирного обліку (від 20.04.2018) ще не існувало, що на момент розгляду відповідачем його заяви зміни до законодавства, після набрання чинності якими відповідач порекомендував йому повторно звернутися з відповідною заявою, вже були прийняті та набули чинності.

Також у своїй скарзі апелянт зазначає, що оскаржуване рішення про відмову у виплаті грошової компенсації було йому направлено з порушенням законодавчо визначених строків, що витяг з відповідного протоколу засідання Комісії від 21.03.2018 надійшов на його адресу лише 03.04.2018, що у відповідному протоколі єдиною причиною відмови вказано те, що вимога стосовно обов`язкового перебування на квартирному обліку не поширюється на неповнолітніх дітей, які є членами сім`ї загиблого.

При цьому, апелянт вважає, що на засіданні Комісії 20.03.2018 за його заявою про виплату спірної грошової компенсації було прийнято зовсім інше рішення, яке потім перероблене в рішення про відмову в її виплаті, а також наголошує, що до повноважень відповідача при розгляді такої заяви належало здійснення лише перевірки комплектності поданих ним документів, а не встановлення правомірності рішення іншого органу, і що висновки суду з цього приводу є суперечливими та взаємовиключними. і що висновки суду з цього приводу є суперечливими та взаємовиключними.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт також зазначає, що довідка про склад сім`ї, яка подавалася ним разом з іншими документами та на підставі якої суд першої інстанції зробив висновок, що він проживає у двокімнатній облаштованій квартирі, не містила таких відомостей і в акті обстеження побутових умов від 07.03.2018 № 144 таких відомостей також не вказано, а також, що він звернувся до відповідача із заявою про виплату йому спірної компенсації у порядку та строки, передбачені чинним законодавством.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив строк розгляду цієї справи, розглянувши її більше, ніж через рік після його звернення з цим позовом, неповно та неправильно встановив обставини цієї справи та скасував весь протокол від 21.03.2018 № 822, не врахувавши, що цим протоколом вирішено питання про права й інших осіб, крім позивача, що взагалі не є предметом цього спору.

З цих та інших підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про задоволення її позову в повному обсязі, вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наголошуючи на необґрунтованості доводів апелянта та відсутності в нього права на призначення компенсації за належне для отримання житло.

Від позивача надійшло клопотання про розгляду справи без його участі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання позивача задоволено.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції не подавав.

Разом з тим, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 по справі Смірнова проти України зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено перейти до розгляду в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для її вирішення апеляційним судом, позиція обох сторін викладена в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, а також того, що дана справа була розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має статус інваліда 2-ї групи, який надає йому право користуватися пільгами встановленими для ветеранів війни - інвалідів війни.

Центральною ВЛК встановлено, що захворювання ОСОБА_1 (гіпертонічна хвороба та дисциркуляторна енцефалопатія 2 ст.) пов`язане із захистом Батьківщини (протокол від 04.05.2017 № 1303).

Згідно зі свідоцтвом про хворобу від 06.10.2016 № 2659 причинний зв`язок захворювання відмінено.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є мати позивача.

Разом з позивачем проживає його дружина та неповнолітні діти, які зареєстровані у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності дружині позивача - ОСОБА_2

20.09.2017 виконавчим комітетом Сквирської міської ради прийнято рішення № 564/51 Про взяття громадян на квартирний облік при виконавчому комітеті Сквирської міської ради , відповідно до якого ОСОБА_1 взято на квартирний облік з включенням до списку громадян, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень у складі сім`ї з чотирьох чоловік - дружина та двоє неповнолітніх дітей.

Після з`ясування обставин щодо запебезпечення житлом дружини та дітей позивача, рішення про взяття на облік було переглянуто.

02.03.2018 позивач звернувся до УСЗН Сквирської РДА із заявою та пакетом документів про отримання грошової компенсації як особі з інвалідністю 2-ї групи, що потребує поліпшення житлових умов на підставі постанови КМУ від 19.10.2016 № 719, у складі сім`ї з чотирьох чоловік - дружини та двох дітей, з розрахунку на всіх членів сім`ї.

До вказаної заяви позивачем були додані копії наступних документів: паспорта громадянина України; ідентифікаційного коду; посвідчення інваліда війни 2 групи; рішення Сквирської міської ради від 20.09.2017 № 564/51 Про взяття громадян на квартирний облік при виконавчому комітеті Сквирської міської ради ; свідоцтва про шлюб; довідки про безпосередню участь в АТО; витягу протоколу засідання ЦВЛК; акта МСЕК; довідки про склад сім`ї, свідоцтв про народження дітей; акта депутата Сквирської міської ради про власника помешкання, у якому проживає позивач.

За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів Комісією з розгляду питань забезпечення житлом сімей загиблих деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, було вирішено відмовити позивачу у призначенні грошової компенсації відповідно до пп. 4 п. 15 постанови КМУ від 19.10.2016 № 719, згідно з Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членам їх сімей, оскільки заявник не є особою, зазначеною у пунктах 11-14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та рекомендовано йому звернутися із заявою до УСЗН Сквирської РДА щодо призначення та виплати грошової допомоги після набрання чинності змін до Закону Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , що зафіксовано у протоколі від 21.08.2018 № 822.

20.04.2018 рішенням Сквирської міської ради № 748/70 Про перегляд рішення виконавчого комітету Сквирської міської ради щодо взяття на квартирний облік за нововиявленими обставинами членів сім`ї позивача- дружину та двох неповнолітніх дітей знято з квартирного обліку.

Позивач, вважаючи своє право на отримання грошової компенсації за належне для отримання житло порушеним, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Житловим кодексом УРСР (далі - ЖК), Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ), Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 11.12.1984 № 470 (далі - Правила № 470), Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 19.10.2016 № 719 (далі - Порядок № 719).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Пунктом 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ установлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та працівників Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з пунктом 18 частини першої статті 13 Закону № 3551-ХІІ особи з інвалідністю, які є ветеранами війни мають право на таку пільгу як позачергове забезпечення житлом, якщо вони потребують поліпшення житлових умов, у тому числі, за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

Відповідно до ст. 39 ЖК УРСР громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету.

При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Процедура взяття громадянина на облік потребуючих поліпшення житлових умов, визначена Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок 11.12.1984 №470 з наступними змінами та доповненнями та передбачають таке: постановка на квартирний облік починається з подачею зацікавленою особою заяви.

Заява про взяття на квартирний облік подається відповідно до виконавчого комітету органу місцевого самоврядування за місцем проживання громадян та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім`ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік. Члени сім`ї, що підписали заяву громадянина та прийняті на облік разом з заявником, набувають права на спільне одержання житлового приміщення

До заяви додаються: довідка з місця проживання про склад сім`ї, видана організацією, яка здійснює експлуатацію жилого будинку, або громадянином, який має у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру; довідки про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування). У необхідних випадках до заяви додаються також медичний висновок, довідка (виписка з рішення виконавчого органу) про невідповідність жилого приміщення встановленим санітарним і технічним вимогам, копія договору піднайму жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи договору найму жилого приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу або в будинку (частині будинку), квартирі, що належить громадянину на праві приватної власності.

Громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, вказують про це у заяві і подають відповідні документи. Подана заява реєструється у книзі реєстрації заяв про взяття на квартирний облік. Книга повинна бути пронумерована, прошнурована, підписана секретарем виконавчого органу місцевого самоврядування і скріплена печаткою виконавчого комітету. Книга зберігається як документ суворої звітності.

Попередній розгляд заяв про взяття на квартирний облік у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування провадиться громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті, а на підприємстві, в установі, організації - комісією по житлово-побутовій роботі профспілкового комітету. Вказані комісії перевіряють житлові умови громадян і про результати перевірки складають акт. Заяви і матеріали перевірки житлових умов громадян розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконавчому органу місцевого самоврядування або адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілковому комітетові. На засідання комісії при необхідності запрошується заявник. Однак, він вправі бути присутнім і виступити на засіданні комісії незалежно від наявності запрошення.

Громадяни беруться на потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування або районної, районної у місті державної адміністрації; за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення щодо взяття на квартирний облік повинно бути винесене у місячний строк з дня подання громадянином необхідних документів.

У прийнятому рішенні, які розглядали заяви громадян, вказуються дата взяття на облік, склад сім`ї, підстава для взяття на облік, вид черговості надання жилих приміщень (загальна черга, в першу чергу). Рішення про взяття громадян на квартирний облік за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація. Про прийняте рішення виконавчий комітет органу місцевого самоврядування, адміністрація підприємства, установи, організації направляють заявникові письмову відповідь з повідомленням відповідно дати взяття на облік, виду і номера черги або підстави відмови у задоволенні заяви.

Громадяни вважаються взятими на квартирний облік: у виконавчому органі місцевої ради - з дня винесення рішення виконавчого органу. Громадяни, взяті на квартирний облік, вносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень. Книга повинна бути пронумерована, прошнурована, підписана секретарем виконавчого органу місцевої ради і скріплена печаткою виконавчого органу. Книга зберігається як документ суворої звітності. З числа вказаних громадян складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Списки громадян, взятих на квартирний облік, та окремі списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, вивішуються для загального відома.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 40 ЖК УРСР зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.

Відповідно до п. 13 Правил № 470 такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, які:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках;

7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі, старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);

8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 та особи з інвалідністю внаслідок війни, визначені в пунктах 10 - 14 частини другої статті 7, та члени їх сімей, а також члени сімей загиблих, визначені абзацами четвертим - восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим-двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Тими, що потребують поліпшення житлових умов, на підставі п. 14 Правил, також визнаються особи з інвалідністю внаслідок війни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах.

На виконання вимог Закону № 3551-XII Кабінетом Міністрів України було затверджено Порядок, який визначає процедуру надання статусу ветеранів війни та прирівняних до них особам.

Згідно зі ст. 12 Закону № 3551-ХІІ, учасники бойових дій, які брали безпосередню участь у антитерористичній операції мають право на першочергове забезпечення житловою площею.

Постановою КМУ № 719 затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей.

Дія вказаного Порядку поширюється на дві категорії осіб: на сім`ї загиблих учасників бойових дій, які брали безпосередню участь у антитерористичній операції, та осіб з інвалідністю І - II груп, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Згідно зі ст. 13 Закону № 3551-ХІІ право на пільги надається особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) в тому числі у вигляді позачергового забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій.

Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Відповідно до п. 4 Порядку № 719 грошова компенсація членам сім`ї загиблого або особам з інвалідністю виплачується у повному обсязі в порядку черговості взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії отримувача грошової компенсації для членів сімей загиблих, передбачених пунктом 2 цього Порядку, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей загиблих осіб, визначених абзацами п`ятим - восьмим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", для осіб з інвалідністю I-II груп, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов.

У п.п. 5, 6, 7 Порядку № 719 зазначено, що за поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, за рішенням виконавчого комітету міської, районної в місті (у разі її створення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюються комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації (далі - комісія).

До складу комісії входять представники виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, громадських організацій, які об`єднують ветеранів антитерористичної операції (за їх згодою).

До повноважень комісії належить: - перевірка наявності у особи статусу члена сім`ї загиблого та особи з інвалідністю;- визначення категорії особи як члена сім`ї загиблого; - перевірка складу сім`ї особи з інвалідністю; - перевірка наявності документів про взяття на квартирний облік членів сім`ї загиблого та особи з інвалідністю; -перевірка факту спільного або роздільного проживання членів сім`ї загиблого, які мають право на грошову компенсацію; - прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; - визначення розміру грошової компенсації; - перевірка наявності майнових прав на нерухоме майно членів сім`ї загиблого та особи з інвалідністю, а також всіх членів родини, на яких розраховується грошова компенсація, або відчуження такого майна протягом попереднього року.

Заяву про призначення грошової компенсації член сім`ї загиблого, особа з інвалідністю (далі - заявник) або їх законний представник чи уповноважена особа особисто подають до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку (далі - орган соціального захисту населення). Орган соціального захисту населення протягом п`яти робочих днів з дня прийняття заяви з усіма необхідними документами обстежує матеріально-побутові умови заявника, про що складає акт за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Після складення акта обстеження матеріально-побутових умов заявника орган соціального захисту населення протягом трьох робочих днів, а у випадку, визначеному у пункті 22 цього Порядку, протягом десяти робочих днів вносить до комісії подання про виплату грошової компенсації (п. 11 Порядку № 719).

Комісія протягом п`яти робочих днів з дня надходження подання розглядає його по суті і в присутності заявника або його законного представника чи уповноваженої особи приймає рішення щодо призначення або відмови в призначенні грошової компенсації (п. 12 Порядку № 719).

Відповідно до п. 14 Порядку № 719 у рішенні комісії зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові заявника; 2) прізвище, ім`я та по батькові законного представника чи уповноваженої особи і документ, що підтверджує його повноваження; 3) належність загиблого або особи з інвалідністю до одного з військових формувань, визначених в абзаці восьмому, формувань, визначених абзацами шостим і сьомим, або залучення до діяльності, визначеної абзацом п`ятим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 4) факт спільного або роздільного проживання із заявником неповнолітніх та малолітніх дітей загиблого; 5) статус і категорія заявника; 6) члени сім`ї особи з інвалідністю, на яких нараховується грошова компенсація із зазначенням родинного зв`язку із заявником відповідно до пункту 21 цього Порядку; 7) кількість осіб із членів сім`ї загиблого за однією категорією, на яких нараховується грошова компенсація із зазначенням родинного зв`язку із загиблим; 8) факт перебування заявника на квартирному обліку з урахуванням норми, зазначеної у пункті 9 цього Порядку; 9) інформація про надання раніше заявнику або членам його сім`ї житла або грошової компенсації за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до п. 18 Порядку № 719 заявник має право оскаржити рішення комісії про відмову в призначенні грошової компенсації до суду. Відповідно до п. 19 Порядку у разі прийняття рішення про призначення заявнику грошової компенсації комісія одночасно визначає розмір такої компенсації, виходячи з таких нормативів: 1) за нормою 13,65 кв. метра жилої площі на кожного члена сім`ї загиблого за однією категорією з урахуванням загиблого у разі, коли він перебував на квартирному обліку разом з членами своєї сім`ї; 2) за нормою 13,65 кв. метра жилої площі на особу з інвалідністю та кожного члена його сім`ї, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 21 цього Порядку; 3) за нормою 35,22 кв. метра загальної площі на сім`ю загиблого за однією категорією або на сім`ю особи з інвалідністю; 4) додатково 10 кв. метрів жилої площі на кожного члена сім`ї заявника, який є особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю (у тому числі з урахуванням заявника); 5) з урахуванням опосередкованої вартості спорудження 1 кв. метра загальної площі житла в населеному пункті, в якому заявник перебуває на квартирному обліку на день звернення за грошовою компенсацією і яка визначається Мінрегіоном відповідно до Порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженого наказом Держбуду від 27 вересня 2005 р. № 174.

У разі зміни опосередкованої вартості спорудження 1 кв. метра загальної площі житла на день звернення заявника за грошовою компенсацією, визначеної Мінрегіоном після розрахунку комісією розміру грошової компенсації, розмір грошової компенсації підлягає перерахунку комісією без звернення заявника за умови, що на день такої зміни грошова компенсація не виплачена чи виплачена не у повному обсязі.

На підставі п. 21 Порядку № 719 розмір грошової компенсації (ГK) розраховується за формулою: ГК = (13,65 х Nс + 35,22 + (10 х Nп)) х Bг х Км + ПЗ, де Nс - кількість членів сім`ї загиблого за однією категорією або кількість членів сім`ї особи з інвалідністю, на яких розраховується грошова компенсація; Nп - кількість членів сім`ї заявника, які є особами з інвалідністю або дітьми з інвалідністю і на яких розраховується грошова компенсація з урахуванням додаткових 10 кв. метрів жилої площі на кожного (у тому числі на заявника); Вг - опосередкована вартість (гривень) 1 кв. метра загальної площі житла для населеного пункту, в якому заявник перебуває на обліку як особа, що потребує поліпшення житлових умов на день звернення за грошовою компенсацією; Км - коефіцієнт збільшення опосередкованої вартості 1 кв. метра загальної площі житла для міст, визначених в абзаці другому підпункту 5 пункту 19 цього Порядку; ПЗ - витрати (гривень), пов`язані з купівлею, оформленням права власності на житло та сплатою передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів).

Висновки суду апеляційної інстанції.

Отже, законодавством регламентовано право особи, якій законодавством гарантовано отримання житла (поліпшення житлових умов), на отримання грошової компенсації за належне для отримання житло.

Разом з тим, реалізації такого права кореспондує здійснення уповноваженим органом, у даному випадку УСЗН Сквирської РДА Київської області, повної та всебічної перевірки документів такої особи (заявника) і з`ясування наявності/відсутності відповідних законодавчо визначених умов, зокрема, шляхом направлення запитів до відповідних органів.

При цьому, за результатами такої перевірки уповноважений орган зобов`язаний прийняти відповідне рішення (про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем при здійсненні розгляду заяви позивача від 02.03.2018 про отримання грошової компенсації за належне житло не було здійснено повної та всебічної перевірки поданих ним документів та законодавчо визначених підстав, сукупність яких є вирішальною для реалізації відповідного права або відмови в задоволенні вимог заявника, зокрема не перевірено обставини щодо спільного або роздільного проживання із заявником неповнолітніх та малолітніх дітей; категорії заявника; членів сім`ї особи з інвалідністю, на яких нараховується грошова компенсація із зазначенням родинного зв`язку із заявником відповідно до пункту 21 цього Порядку № 719; перебування заявника на квартирному обліку з урахуванням норми, зазначеної у пункті 9 зазначеного Порядку, тобто не виконано законодавчо визначені вимоги щодо порядку розгляду відповідної заяви.

Більш того, з протоколу засідання Комісії УСЗН Сквирської РДА від 21.03.2018 № 822 при перевірці поданих позивачем документів щодо перебування на квартирному обліку не встановлено, чи взагалі перебуває позивач на такому обліку станом на час розгляду його заяви про виплату відповідної грошової компенсації, не перевірено наявності у нього та в членів його родини житла на праві власності, а натомість, як зазначено безпосередньо у вказаному протоколі зі слів позивача встановлено, що його дружина має квартиру, яка була придбана до реєстрації шлюбу /т. 1 а.с.46/.

При цьому, безпосередньо в протоколі Комісії зафіксовано пропозицію начальника управління фінансів РДА щодо направлення відповідних запитів до БТІ для встановлення наявності права власності на нерухоме майно кожного члена сім`ї позивача, але така пропозиція залишилася без реагування Комісії.

Таким чином, без установлення вищезазначених обставин, без здійснення належної перевірки щодо перебування позивача на квартирному обліку, Комісія вирішила відмовити йому в отримання спірної компенсації на підставі пп. 5 п. 15 Порядку № 719, тобто у зв`язку з тим, що він не перебуває на квартирному обліку з урахуванням того, що вимога стосовно обов`язкового перебування на квартирному обліку не поширюється на малолітніх і неповнолітніх дітей, які є членами сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що така позиція відповідача в особі Комісії зафіксована у вище зазначеному протоколі від 21.03.2018 № 822. Жодного рішення у формі окремого документа (як акта індивідуальної дії) відповідачем за результатами розгляду заяви позивача не прийнято.

Крім того, судова колегія приймає до уваги й те, що вказаний протокол не містить жодних відомостей про залучення та/або, принаймні, належне повідомлення заявника (позивача) про дату, час та місце проведення засідання Комісії та забезпечення йому можливості взяти в ньому участь.

Також, аналізуючи доводи апелянта, колегія суддів приймає до уваги та враховує його твердження про те, що на момент вирішення відповідачем питання щодо виплати йому спірної грошової компенсації (21.03.2018) рішення Сквирської міської ради про зняття його з квартирного обліку (від 20.04.2018) ще не існувало, що безпідставно не було враховано судоми першої інстанції.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що відповідачем не було здійснено повного та всебічного розгляду заяви позивача про отримання грошової компенсації за належне житло і доданих до неї документів, не забезпечено його право на участь у процесі прийняття рішення та,, навіть не розглянуто, всі пропозиції членів Комісії (зокрема, Ульянової М.В. ) з приводу встановлення/перевірки обставин, що є визначальними для правильного вирішення вимог позивача.

З огляду на це, судова колегія вважає передчасним та протиправним рішення УСЗН Сквирської РДА, оформлене протоколом від 21.03.2018 № 822.

При цьому, колегія суддів відзначає, що на стадії виниклих між сторонами правовідносин відповідачем не було належним чином реалізовано надані йому дискреційні повноваження, а тому при розгляді цієї справи вирішення судом питання про наявність у позивача права на спірну грошову компенсацію буде вручанням у виключну компетенцію відповідача та призведе до порушення статті 2 КАС України, що не було враховано судом першої інстанції при розгляді позову в цій справі.

Разом з тим, згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року №1395/5, роз`яснено, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Разом з тим, перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги та доводи апелянта, судова колегія також звертає увагу на те, що у своєму позові ОСОБА_1 просив суд, зокрема, скасувати протокол засідання Комісії від 20.03.2018, однак, як було встановлено вище, відповідний протокол Комісії датований 21.03.2018, і сам по собі протокол є процесуальним документом, який може мати виключно доказове значення при встановлення певних обставин, а не рішенням суб`єкта владних повноважень.

З огляду на це та з урахуванням наведеного вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити у такий спосіб: визнати протиправним та скасувати рішення УСЗН, оформлене протоколом засідання Комісії від 21.03.2018 № 822, та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.03.2018 щодо отримання грошової компенсації за належне до отримання житло, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

Доводи апелянта про те, що на момент розгляду відповідачем його заяви зміни до законодавства, після набрання чинності якими відповідач порекомендував йому повторно звернутися з відповідною заявою, вже були прийняті та набули чинності, апеляційний суд приймає до уваги та зазначає, що при повторному розгляді вищевказаної заяви позивача відповідачу належить прийняти конкретне обґрунтоване рішення у порядку, визначеному чинним законодавством, яким вирішити питання щодо наявності у позивача права на одержання спірної компенсації.

Твердження апелянта про те, що вимога стосовно обов`язкового перебування на квартирному обліку не поширюється на неповнолітніх дітей, які є членами сім`ї загиблого, судова колегія приймає до уваги та зазначає, що пунктом 9 Порядку № 719 передбачено, що вимога стосовно обов`язкового перебування на квартирному обліку не поширюється лише на малолітніх і неповнолітніх дітей, які є членами сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла , тобто до позивача таке положення не застосовується.

Посилання апелянта на те, що на засіданні Комісії 20.03.2018 за його заявою про виплату спірної грошової компенсації було прийнято зовсім інше рішення, яке потім перероблене в рішення про відмову в її виплаті, судова колегія до уваги не приймає, оскільки такі твердження ґрунтуються на припущеннях, що відповідно до ст. 242 КАС України, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

З приводу тверджень апелянта про те, що довідка про склад сім`ї, яка подавалася ним разом з іншими документами та на підставі якої суд першої інстанції зробив висновок, що він проживає у двокімнатній облаштованій квартирі, не містила таких відомостей і в акті обстеження побутових умов від 07.03.2018 № 144 таких відомостей також не вказано, колегія суддів зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано доказів визнання таких документів недійсними в порядку, передбаченому чинним законодавством, а тому вони підлягають врахуванню і дослідженню у сукупності з усіма іншими матеріалами при повторному розгляді відповідачем питання щодо призначення позивачу спірної компенсації.

Посилання апелянта на те, що він звернувся до відповідача із заявою про виплату йому спірної компенсації у порядку та строки, передбачені чинним законодавством, апеляційний суд враховує та вважає обґрунтованими, оскільки норма пп. 4 п. 44 Правил № 470, на яку послався суд першої інстанції, врегульовує не строк звернення із заявою про отримання грошової компенсації за належне до отримання житло, а строк надання житла (протягом двох років з дня взяття на квартирний облік).

У сукупності з викладеним колегія суддів частково приймає до уваги доводи позивача про те, що суд першої інстанції порушив строк розгляду цієї справи, розглянувши її більше, ніж через рік після його звернення з цим позовом, неповно та неправильно встановив обставини цієї справи та скасував весь протокол від 21.03.2018 № 822, не врахувавши, що цим протоколом вирішено питання про права й інших осіб, крім позивача, що не є предметом цього спору, та зазначає, що порушення строку розгляду справи відповідно до ст. 317 КАС України не є самостійною підставою для скасування судового рішення, а межі, в яких суд скасував протокол уточнені судом першої інстанції в ухвалі про виправлення описки від 10.02.2020 у цій справі /т. 1 а.с. 233/.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зміні не підлягають, оскільки позивач (апелянт) звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації Київської області, оформлене протоколом від 21.03.2018 № 822, про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової компенсації за належне до отримання житло.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Сквирської районної державної адміністрації Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.03.2018 щодо отримання грошової компенсації за належне до отримання житло, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 14.04.2020.

Головуючий суддя

Судді: